АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

__________________________________________________________________

Провадження №22ц/2090/1141/13 Головуючий 1 інст. - Калмикова Л.К.

Справа № 2010/337/12

Категорія: житлові Доповідач - Кіпенко І.С.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

5 лютого 2013 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого : судді - Кіпенка І.С,

суддів : - Шаповал Н.М., Котелевець А.В.,

при секретарі - Макаренко Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 20 грудня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про усунення перешкод користування жилим будинком шляхом виселення, -

ВСТАНОВИЛА:

В січні 2012 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні жилим будинком шляхом виселення.

В обґрунтування позовних вимог вказувала, що на підставі та відповідно до умов договору про задоволення вимог іпотеко держателя, посвідченого 17.03.2006р. приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_5 вона набула право власності на жилий будинок АДРЕСА_1 та16.02.2010 р. зареєструвала в КП " БТІ" Дергачівського району право власності на вищевказаний будинок.

На даний час, будинок не звільнено, в ньому продовжує мешкати колишній власник, - ОСОБА_3, а також у будинок періодично заїжджають та мешкають там невідомі їй особи. Вважає,що проживання в належному їй на праві власності жилому будинку сторонньої особи перешкоджає їй користуватись і вільно розпоряджатись належним їй майном, що призводить до порушення її права приватної власності.

Просила усунути перешкоди в користуванні належним їй на праві власності вказаним будинком шляхом виселення відповідача та всіх осіб, які проживають у будинку, стягнути з відповідача судові витрати.

Справу розглянуто за відсутності сторін.

Заочним рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 20 грудня 2012 року позов задоволено частково. Суд усунув перешкоди в користуванні жилим будинком шляхом виселення ОСОБА_3 з жилого будинку АДРЕСА_1.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Судова колегія, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог ст. 303 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що вона задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Задовольняючи позов суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що відповідач у встановленому законом порядку не має права на користування жилим приміщенням.

Доводи апеляційної скарги з посиланням на те що рішенням суду порушено вимоги Закону України «Про іпотеку», щодо повідомлення відповідачки про необхідне добровільне звільнення житлового будинку - безпідставні.

Як вбачається з матеріалів справи та стверджується належними доказами, згідно нотаріально посвідченого договору про задоволення вимог іпотеко держателя від 17 березня 2006 року юридично зафіксовано перехід до ОСОБА_4 права власності на жилий будинок АДРЕСА_1 та 16.02.2010р. ОСОБА_4 зареєструвала в КП " БТІ" Дергачівського району право власності на вищевказаний будинок.

Таким чином звернення стягнення на переданий в іпотеку житловий будинок відбулося 17 березня 2006 року шляхом позасудового врегулювання на підставі нотаріально посвідченого договору, реєстрація права власності, - 16.02.2010р..

Статтею 40 Закону України «Про іпотеку», - виселення мешканців, встановлено, що після звернення стягнення на переданий в іпотеку житловий будинок шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Встановлення обов'язку мешканців будинку звільнити житловий будинок на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги встановлено для захисту прав мешканців будинку під час звернення стягнення на предмет іпотеки.

Звернення стягнення на переданий в іпотеку житловий будинок шляхом позасудового врегулювання на підставі договору відбулося 17 березня 2006 року, реєстрація права власності, - 16.02.2010р.

Недотримання в даному випадку процедури письмової вимоги добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги не порушує прав ОСОБА_3, оскільки з дня звернення стягнення на переданий в іпотеку житловий будинок шляхом позасудового врегулювання на підставі договору минуло понад шість років.

В зазначеному будинку мешкає колишній власник ОСОБА_3, однак з припиненням права власності на жиле приміщення колишній власник втрачає й право користування цим приміщенням. Про обов'язок добровільно звільнити житловий будинок протягом одного місяця відповідачці було достовірно відомо. Доказів будь яких інших правових підстав користування будинком відповідачем не надано. Не надано таких доказів і суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном.

Задовольняючи позов суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що порушене право власника щодо усунення перешкод у здійснені ним прав власника, підлягає захисту шляхом виселення відповідача.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Суд першої інстанції повно та правильно з'ясував характер спірних правовідно син, правильно застосував норми матеріального права, що підлягали за стосуванню, висновки суду про встановлені обставини й правові наслідки є вичерп ними, відповідають дійсності та підтверджуються достовірними доказами, дослідже ними в судовому засіданні.

Керуючись ч. 1 ст. 303, ст. 304, п. 1 ч. 1 ст. 307, ст. 308, 313, п. 1 ч. 1 ст. 314, ст.ст. 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 20 грудня 2012 року залишити без змін.

Ухвала апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий

Судді