АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03680, м. Київ, вул.. Солом'янська, 2-а,

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

1 лютого 2013 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних спряв Апеляційного суду міста Києва у складі:

головуючого судді - Васильєвої М.А.

суддів - Лук'янець Л.Ф.

Чорного О.М.

за участю прокурора - Лобань Д.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві матеріали скарги за апеляцією ОСОБА_2 на постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 22 жовтня 2012 року,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 22 жовтня 2012 року скаргу ОСОБА_2 про визнання дій СБ України незаконними та такими, що суперечать ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практиці Європейського суду з прав людини, - залишено без задоволення.

Місцевий суд мотивував своє рішення тим, що на даний час порядок розгляду скарг на дії органів дізнання, слідства та прокуратури не врегульовані чинним законодавством, тому суд не має законних повноважень для задоволення скарги про визнання дій чи бездіяльності СБ України протиправними, а також не має правових підстав для задоволення скарги ОСОБА_2 З матеріалів розгляду заяви та звернень останнього, СБ України організовано службову перевірку з приводу дотримання слідчим УСБ України в Херсонській області ОСОБА_4 вимог закон під час розслідування кримінальної справи № 454, а саме: в процесі затримання, пред'явлення обвинувачення та забезпечення права на захист ОСОБА_2 В результаті перевірок 22 січня, 24 червня та 19 липня 2011 року прокуратурою Херсонської області винесено постанови про відмову в порушенні кримінальних справ відносно слідчого за відсутністю в його діях складу злочинів, передбачених ст.ст. 364, 366, 371, 372, 382, 383, 387 КК України, та зазначені постанови про відмову в порушенні кримінальних справ набрали законної сили, про що ОСОБА_2 було повідомлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, вважаючи його таким, що винесено з порушенням вимог чинного законодавства, а висновки, які викладені у ньому, такими, що не відповідають фактичним обставинам справи, ОСОБА_2 подав апеляцію, в якій просить скасувати постанову суду та направити матеріли скарги на новий судовий розгляд.

Скаржник мотивує свої апеляційні вимоги тим, що доводи місцевого суду, якими він обґрунтував відмову у задоволенні його скарги, не відповідають ст. 55 Конституції України та Рішенню Конституційного суду України № 19-рп/П від 14 грудня 2011 року.

Крім того, апелянт зазначає про необ'єктивність розгляду судом першої інстанції його скарги, оскільки суд, зазначаючи у постанові про наявність постанов про відмову в порушенні кримінальних справ відносно слідчого УСБ України в Херсонській області ОСОБА_4, які були винесенні прокуратурою Херсонської області, допустив невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, вказуючи про те, що вони набрали законної сили, оскільки постанова від 22 січня 2011 року була скасована Комсомольським районним судом м. Херсона, а інші постанови на даний час перевіряються у судах з приводу їх законності.

Також ОСОБА_2 зазначає про те, що твердження судді першої інстанції, викладене у постанові, про те, що на даний час порядок розгляду скарг на дії органів дізнання, слідства та прокуратури не врегульовані чинним законодавством, тому суд не має законних повноважень для задоволення скарги про визнання дій чи бездіяльності СБ України протиправними, не відповідають дійсності, оскільки у судовій практиці наявні рішення, якими скарги, аналогічні його скарзі, підлягали задоволенню.

Апеляційний розгляд справи проводиться у відсутність ОСОБА_2 у зв'язку зі смертю останнього.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який заперечував проти задоволення апеляції, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляція підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів скарги, ОСОБА_2 звернувся до суду зі скаргою про визнання дій СБ України незаконними та такими, що суперечать ст.. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практиці Європейського суду з прав людини. При цьому, у скарзі ОСОБА_2 послався на те, що ним були надіслані заяви до керівництва СБУ для прийняття в порядку ст.. 97 КПК України рішень щодо протиправних дій працівників Управління СБ України в Херсонській області. Проте, жодна із його заяв не перевірена, процесуальні рішення по них не прийняті, та вказана бездіяльність СБ України порушує його права.

Одночасно в заяві ОСОБА_2 клопотав про повідомлення про місце та час розгляду скарги його захисника адвоката ОСОБА_3 (ас. 2-3).

Разом з тим, у матеріалах справи відсутні будь-які повідомлення захисника ОСОБА_3 про розгляд справи.

При цьому, суд, направляючи повістку в СІЗО УДПтС України в Херсонській області для вручення ОСОБА_2 з повідомленням про день та час розгляду справи, не вирішив питання щодо проведення розгляду справи в режимі відеоконференцзв'язку, а також, за наявності таких повісток, не прийняв заходів для доставки ОСОБА_2 до суду для розгляду його скарги, розглянувши скаргу у відсутність скаржника, пославшись на те, що його неявка не перешкоджає розгляду справи, тим самим порушив право останнього на захист при розгляді його скарги (ас. 5, 10).

Крім цього, суд першої інстанції з метою перевірки доводів ОСОБА_2, викладених у скарзі, направивши відповідні запити щодо надання матеріалів перевірки за заявами ОСОБА_2, розглянув справу за їх відсутністю, що свідчить про неповноту судового розгляду.

З огляду на викладене, враховуючи що судом першої інстанції істотно порушені вимоги кримінально-процесуального закону, не досліджені обставини, з'ясування яких може мати істотне значення для правильного вирішення справи, постанова місцевого суду у відповідності до вимог ст.. 367, ч. 1 ст. 368, 370 КПК України (1960 року) підлягає безумовному скасуванню.

Крім того, згідно ч.2 ст.55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до положень ст.ст.1, 2, 97, 110, 234, 236 КПК України (1960 року) кримінальне судочинство здійснюється судами загальної юрисдикції, до повноважень яких належить як вирішення в процесі розгляду кримінальної справи по суті питання винуватості (невинуватості) особи у вчиненні злочину, так і судовий контроль за дотриманням законності в діяльності правоохоронних органів як під час проведення ними дізнання та досудового слідства, так і під час розгляду заяв та повідомлень про вчинені або підготовлювані злочини, з метою своєчасного забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина. Здійснюючи перевірку заяв і повідомлень про злочини, прокурор, слідчий, орган дізнання діють до порушення кримінальної справи, однак вдаються до тих же способів і прийомів що й під час збирання доказів у кримінальній справі. Дії органів дізнання, слідчого, прокурора можуть бути оскаржені до суду.

Конституційний Суд України у свої рішеннях (у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень абзаців третього, четвертого, п'ятого статті 248-3 Цивільного процесуального кодексу України); у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини третьої статті 120, частини шостої статті 234, частини третьої статті 236 Кримінально-процесуального кодексу України (справа про розгляд судом окремих постанов слідчого і прокурора); у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 55 Конституції України, частини другої статті 2, пункту 2 частини третьої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, частини третьої статті 110, частини другої статті 236 Кримінально-процесуального кодексу України та конституційним поданням Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ щодо офіційного тлумачення положень статей 97, 110, 234, 236 Кримінально-процесуального Кодексу України, статей 3, 4, 17 Кодексу адміністративного судочинства України в аспекті статті 55 Конституції України (справа про оскарження бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо заяв про злочини) вказував на те, що захист прав і свобод людини не може бути надійним без надання їй можливості оскаржити до суду окремі процесуальні акти, дії чи бездіяльність органів дізнання, попереднього слідства і прокуратури, що оскарження таких дій і бездіяльності щодо порядку провадження у кримінальних справах має здійснюватись у порядку встановленому КПК України, а недосконалість інституту судового контролю за досудовим слідством не може бути перепоною для оскарження актів, дій чи бездіяльності посадових осіб зазначених органів.

Разом з тим, суд, не перевіривши належним чином дані щодо прийняття або не прийняття в порядку ст.. 97 КПК України процесуального рішення по заявам ОСОБА_2, передчасно прийшов до висновку про безпідставність його скарги, а також про те, що розгляд скарг на дії органів дізнання, слідства та прокуратури не врегульовані діючим законодавством.

За таких обставин постанова місцевого суду підлягає скасуванню з направленням матеріалів скарги на новий судовий розгляд, а апеляція ОСОБА_2 - задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст..ст. 365, 366, 382 КПК України (1960 року), пп. 11, 15 розділу Х1 «Перехідних положень» КПК України (2012 року), колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляцію ОСОБА_2 задовольнити.

Постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 22 жовтня 2012 року, якою скаргу ОСОБА_2 про визнання дій СБ України незаконними та такими, що суперечать ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практиці Європейського суду з прав людини, - залишено без задоволення, - скасувати, а матеріали скарги - направити на новий судовий розгляд в той же суд в іншому складі суду.

__________________ ____________________ ____________________

Васильєва М.А. Лук'янецьЛ.Ф. Чорний О.М.