h

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа № 0670/479/11?

категорія 8.2.6?

19 вересня 2012 р. м. Житомир

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Черноліхова С.В.? ,

при секретарі - Талько А.М.?,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу

за позовом Державного підприємства "Радомишльське лісомисливське господарство"? до Малинської об'єднаної державної податкової інспекції? про скасування податкових повідомлень - рішень?,-

встановив:

Державне підприємство "Радомишльське лісомисливське господарство" (надалі -Підприємство) звернулося до суду з позовом, в якому після уточнення позовних вимог просило скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Радомишльському районі Житомирської області від 22 жовтня 2010 року № 0000322301/0 (від 28 грудня 2010 року № 0000322301/1) про визначення зобов'язання по податку на прибуток підприємств і організацій державного підпорядкування у розмірі 867072, 00 грн., у тому числі: 578048, 00 грн. основного платежу і 289024, 00 грн. штрафних (фінансових) санкцій, № 0000352301/0 (від 28 грудня 2010 року № 0000352301/1) в частині нарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 14250, 00 грн., з яких: 9499, 00 грн. - основний платіж та 4751, 00 грн. - штрафні (фінансові) санкції, № 0047371701/0 (від 28 грудня 2010 року № 0047371701/1) в частині нарахування податкового зобов'язання прибуткового податку з сум заробітків, одержаних громадянами, в сумі 2429, 61 грн., з яких 809, 87 грн. - основний платіж та 1619, 74 грн. - штрафні (фінансові) санкції. В обґрунтування позовних вимог зазначило, що підставою для нарахування податку на прибуток стало недоведення Підприємством реальності отриманих від приватних підприємців ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 послуг по звалюванню дерев, обрізання гілля, розкряжування деревини, сортування, складання і трелювання деревини, очищення лісосіки, спалювання порубочних решток, економічна необхідність їх придбання; нікчемність укладеного з ТОВ "Проектно-будівельна компанія "Вертикаль"" договору та невиконання останнім своїх податкових зобов'язань. З такими висновками відповідача Підприємство не погоджується, оскільки законодавством надано право господарюючому суб'єкту на залучення для виконання лісозаготівельних робіт приватних підприємців, факт отримання послуг від вказаних контрагентів підтверджується укладеними договорами, актами виконаних робіт, укладені з приватними підприємцями і ТОВ "Проектно-будівельна компанія "Вертикаль" договори не віднесено законом до нікчемних, відсутні судові рішення про визнання їх недійсними, також Підприємство не може нести відповідальність за дії свого контрагента. Також передумовами для визначення податку на додану вартість стали віднесення до складу податку на додану вартість ПДВ на підставі нікчемного договору, укладеного з ТОВ "Проектно-будівельна компанія "Вертикаль"", невключення до податкового зобов'язання отриманої попередньої оплати і проданих лісоматеріалів, віднесення до податкового кредиту придбаних товарно-матеріальних цінностей, не призначених для використання у господарській діяльності Підприємства, а також ПДВ з ціни придбаних товарів за відсутності податкових накладних. На спростування таких висновків податкового органу позивач зазначив, що податковий кредит за період, що перевірявся, сформований на підставі належним чином оформлених податкових накладних. Позивач також зазначив про безпідставність висновку перевіряючих щодо неправомірного надання податкової соціальної пільги працівникам Підприємства - ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 і неутримання з них податку з доходів фізичних осіб за придбані картки поповнення рахунків мобільних телефонів, що призвело до заниження вказаного податку на 1297, 31 грн. Вказав, що податок з доходів фізичних осіб із зазначених осіб був утриманий повністю у сумі 269, 87 грн. та доутримано податок за використання карток поповнення рахунків у розмірі 540, 00 грн., що підтверджується особовими рахунками.

У ході розгляду справи Державну податкову інспекцію у Радомишльському районі Житомирської області було замінено правонаступником - Малинською об'єднаною державною податковою інспекцією.

Представники позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали повністю і просили їх задовольнити.

Представники відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнали і просили у їх задоволенні відмовити. Пояснили, що оспорювані рішення скасуванню не підлягають, оскільки прийняті на підставі обґрунтованих висновків перевірки.

Заслухавши пояснення представників сторін, покази свідків, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Встановлено, що під час проведеної Державною податковою інспекцією у Радомишльському районі Житомирської області планової виїзної перевірки Державного підприємства "Радомишльське лісомисливське господарство" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2008 року по 31 березня 2010 року, крім інших, були виявлені порушення вимог:

- пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", що призвело до заниження податку на прибуток на 578048, 00 грн. (за 3 квартал 2008 року - 82798, 00 грн., 4 квартал 2008 року - 48852, 00 грн., за 1 квартал 2009 року - 15564, 00 грн., 2 квартал 2009 року - 72917, 00 грн., 3 квартал 2009 року - 93197, 00 грн., 4 квартал 2009 року - 155529, 00 грн., 1 квартал 2010 року - 93627, 00 грн.) внаслідок недоведення реальності отриманих від ПП ОСОБА_2, ПП ОСОБА_3, ПП ОСОБА_4, ПП ОСОБА_5, ПП ОСОБА_6, ПП ОСОБА_7, ПП ОСОБА_8 послуг по звалюванню дерев, обрізання гілля, розкряжування деревини, сортування, складання і трелювання деревини, очищення лісосіки, спалювання порубочних решток, економічної необхідність їх придбання, як наслідок, нікчемності підписаних з ними договорів, також нікчемності укладеного з ТОВ "Проектно-будівельна компанія "Вертикаль"" договору, невиконання останнім своїх податкових зобов'язань;

- пункту 4.1 статті 4, підпункту 7.3.1 пункту 7.3, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", що призвело до заниження податку на 9499, 00 грн. внаслідок віднесення до складу податкового кредиту суми ПДВ з вартості придбаних у ТОВ "Проектно-будівельна компанія "Вертикаль"" товарів на підставі нікчемного договору та за умов невиконання останнім своїх податкових зобов'язань, неврахування ПДВ у складі отриманої від ТОВ "Велес", ВАТ "Аверс" попередньої оплати та ПДВ з вартості проданих ТОВ "Компанія "Самсон"", ТОВ "Фірма "Комет"" лісоматеріалів, ПДВ з ціни придбаної у ФВАТ "Нова" питної води і орендованих кулерів, придбаних у СП "Сан" еклоктроплит, коригування ПДВ по придбаним у ДП "Південно-Західна залізниця" послуг, які не призначаються для використання у господарській діяльності;

- підпункту 8.1. пункту 8.1 статті 8, підпункту 6.5.1 пункт 6.5 статті 6, абзацу "е" підпункту 4.2.9 пункту 4.2 статті 4 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", що призвело до заниження податку з доходів фізичних осіб на 1297, 31 грн. внаслідок безпідставного надання податкової соціальної пільги ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 і неутримання податку з доходів фізичних осіб за придбані картки поповнення рахунків мобільних телефонів.

За результатами перевірки складено акт № 215-23/035-13568251 від 14 жовтня 2010 року (а.с. 18-78 т. 1).

Не погоджуючись із висновками перевірки, Підприємство подавало заперечення до акту (а.с. 79-92 т. 1), які листом № 5850/23-035 від 22 жовтня 2010 року (а.с. 93-105 т. 1) залишені без задоволення.

На підставі вказаного акта Державною податковою інспекцією у Радомишльському районі Житомирської області 22 жовтня 2010 року прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000322301/0 (а.с. 138 т. 1) про визначення Підприємству зобов'язання по податку на прибуток підприємств і організацій державного підпорядкування у розмірі 867072, 00 грн., у тому числі: 578048, 00 грн. основного платежу і 289024, 00 грн. штрафних (фінансових) санкцій, № 0000352301/0 (а.с. 136 т. 1) - з податку на додану вартість в сумі 26612, 00 грн., з яких: 17741, 00 грн. - основний платіж та 8871, 00 грн. - штрафні (фінансові) санкції, № 0047371701/0 (а.с. 135 т. 1) - по прибутковому податку з сум заробітків, одержаних громадянами, в сумі 3891, 93 грн., у тому числі: 1297, 31 грн. - основний платіж та 2594, 62 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Вважаючи, що зазначені рішення винесені із порушенням податкового законодавства України, позивач звертався до Державної податкової інспекції у Радомишльському районі Житомирської області із скаргою на них (а.с. 106-120 т. 1). Рішенням № 7211-23-035 від 28 грудня 2010 року (а.с. 121-134 т. 1) скаргу Державного підприємства "Радомишльське лісомисливське господарство" залишено без задоволення, прийняті рішення від 28 грудня 2010 року № 0000322301/1, № 0000352301/1, № 0047371701/1 (рішення від 22 жовтня 2010 року № 0000322301/0, 0000352301/0, № 0047371701/0 - без змін).

Позивач оскаржив рішення від 22 жовтня 2010 року № 0000322301/0 (від 28 грудня 2010 року № 0000322301/1) повністю, № 0000352301/0 (від 28 грудня 2010 року № 0000352301/1) в частині нарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 14250, 00 грн., з яких: 9499, 00 грн. - основний платіж та 4751, 00 грн. - штрафні (фінансові) санкції, № 0047371701/0 (від 28 грудня 2010 року № 0047371701/1) в частині нарахування податкового зобов'язання прибуткового податку з сум заробітків, одержаних громадянами, в сумі 2429, 61 грн., з яких 809, 87 грн. - основний платіж та 1619, 74 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Щодо віднесення до валових витрат з вартості наданих фізичними особами-підприємцями послуг.

В акті перевірки (а.с. 29-30 т. 1) перевіряючими зазначено, що Підприємство включило у валові витрати вартість послуг від ПП ОСОБА_2, ПП ОСОБА_3, ПП ОСОБА_4, ПП ОСОБА_5, ПП ОСОБА_6, ПП ОСОБА_7, ПП ОСОБА_8 на загальну суму 2298022, 00 грн. Згідно з даними перевірки, жоден із зазначених підприємців не має відповідних можливостей (спеціалізованих транспортних засобів, трудові ресурси), що свідчить про сумнівність виконання наданих послуг, відсутність суті проведених операцій, отже, укладені правочини є нікчемними. Також ПП ОСОБА_4, ПП ОСОБА_6 є працівниками Підприємства.

Згідно з пунктом 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі -Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств"), валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 цього Закону, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Судом встановлено, що позивачем укладено договори по виконанню лісозаготівельних робіт, а саме: 03 лютого 2006 року -з ПП ОСОБА_15 (а.с. 233-235 т.1), 10 березня 2006 року -з ПП ОСОБА_16 (а.с. 236-238 т.1) і ПП ОСОБА_17 (а.с. 239-241 т.1), 05 лютого 2009 року з ФОП ОСОБА_6 (а.с. 190-191 т.1), з ФОП ОСОБА_2 (а.с. 193-194 т.1), 10 та 11 лютого 2009 року, 15 червня, 22 жовтня 2009 року -з ФОП ОСОБА_18 (а.с. 196-200, 206-207, 227-228 т.1), 10 лютого, 15 червня і 21 жовтня 2009 року -з ФОП ОСОБА_7 (а.с. 203-204, 215-216, 221-222 т.1), 16 червня і 22 жовтня 2009 року -з ФОП ОСОБА_6 (а.с. 206-207, 230-231 т.1) і ФОП ОСОБА_5 (а.с. 212-213 т.1), 21 жовтня 2009 року -з ФОП ОСОБА_8 (а.с. 218-219 т.1), 16 червня, 21 жовтня 2009 року і 14 січня 2010 року - з ФОП ОСОБА_5 (а.с. 224-225 т.1, а.с. 135-136 т.5).

Про виконання умов договорів свідчать платіжні доручення, приймально-здавальні акти заготовленої деревини, товарно-транспортні накладні, копії яких є у матеріалах справи.

Виконання умов договорів підтвердили допитані у ході розгляду справи у якості свідків приватні підприємці ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_5

Зокрема, свідки ОСОБА_2 ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у судовому засіданні пояснили, що послуги по звалюванню дерев, обрізання гілля, розкряжування деревини, сортування, складання і трелювання деревини, очищення лісосіки, спалювання порубочних решток надавалися ними особисто та за допомогою членів сім'ї і найманих працівників. Роботи виконані на умовах, в обсягах і строки, передбачені додатками до укладених договорів. Розрахунки за надані послуги з ними були проведені у повному обсязі.

Допитана у якості свідка, за судовим дорученням Івано - Франківським окружним адміністративним судом, ОСОБА_5 пояснила, що особисто послуги не надавала, від її імені згідно нотаріально посвідченої довіреності послуги ДП "Радомишльське ЛМГ" надавала ОСОБА_19

Свідок ОСОБА_19 пояснила, що у період 2008-2011 роки згідно нотаріально посвідченої довіреності від ОСОБА_5 надавала послуги ДП "Радомишльське ЛМГ" за допомогою найманих працівників щодо звалюванню дерев, обрізання гілля, розкряжування деревини, сортування, складання і трелювання деревини, очищення лісосіки, спалювання порубочних решток. Роботи були проведені у повному обсязі, за що і були проведені відповідні розрахунки згідно умов договору.

Наявність у вищезазначених приватних підприємців найманих працівників підтверджуються листами Державної податкової інспекції у Радомишльському районі Житомирської області від 27 вересня 2010 року (а.с. 157-159 т.3), що спростовує доводи відповідача про неможливість надання послуг приватними підприємцями.

Щодо посилань відповідача про перебування ОСОБА_4 і ОСОБА_6 у трудових відносинах з Підприємством як підставу для визнання сумнівності господарських операцій, то суд зазначає, що законодавством України не встановлено жодних обмежень щодо укладення договорів з працівниками, які у встановленому порядку зареєстровані приватними підприємцями.

За таких обставин, коли реальність отриманих від ПП ОСОБА_2, ПП ОСОБА_3, ПП ОСОБА_4, ПП ОСОБА_5, ПП ОСОБА_6, ПП ОСОБА_7, ПП ОСОБА_8 послуг по звалюванню дерев, обрізання гілля, розкряжування деревини, сортування, складання і трелювання деревини, очищення лісосіки, спалювання порубочних решток на загальну суму 2298022, 00 грн., наявність умов у підприємців для надання таких послуг підтверджується первинними документами, ведення і зберігання яких передбачено правилами бухгалтерського і податкового обліку, тому суд вважає, що Державне підприємство "Радомишльське лісомисливське господарство" правомірно сформувало валові витрати з вартості наданих послуг, а нарахування зобов'язання по податку на прибуток з цих підстав є необґрунтованим.

Крім того, висновок Державної податкової інспекції у Радомишльському районі Житомирської області щодо нікчемності вищезазначених договорів суд вважає безпідставним, оскільки частина 1 статті 203 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначає, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до статті 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Згідно з частиною 2 статті 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до статей 219, 220, 221, 224, 228 ЦК України, недійсними, зокрема, є правочини в разі недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину, недодержання сторонами вимоги про нотаріальне посвідчення договору, вчинення правочину малолітньою особою за межами її цивільної дієздатності в разі відсутності його схвалення батьками, усиновлювачем або опікуном, правочин, вчинений без дозволу органу опіки та піклування в порядку статті 7 і ЦК України, правочин, що порушує публічний порядок, тобто спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, АР Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Також, відповідно до статті 234 ЦК України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним, а відповідно до статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Аналізуючи наведені правові норми, суд прийшов до висновку, що відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.

Під час розгляду цієї справи судом встановлено, що укладені між позивачем та ПП ОСОБА_2, ПП ОСОБА_3, ПП ОСОБА_4, ПП ОСОБА_5, ПП ОСОБА_6, ПП ОСОБА_7, ПП ОСОБА_8 договори не віднесено законом до нікчемних, також відсутні судові рішення про визнання їх недійсними. Іншого відповідачем не доведено, хоча, відповідно до статті 71 КАС України, він як суб'єкт владних повноважень має довести суду правомірність свого рішення.

Суд вважає, що відповідач не міг керуватися лише припущеннями щодо фіктивності (нікчемності) укладених договорів, така його позиція не підкріплена належними доказами та рішенням суду про визнання їх такими, тому нарахування зобов'язання по податку на прибуток з цих підстав є неправомірним.

Стосовно формування валових витрат по операціям з ТОВ "Проектно-будівельна компанія "Вертикаль".

Як вказано в акті (а.с. 30-31 т.1), у ході проведеної ДПІ у Московському районі м. Харкова перевірки ТОВ "Проектно-будівельна компанія "Вертикаль"" виявлено відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів. За таких обставин укладені ним з покупцями і продавцями договори не спричиняють реального настання правових наслідків, тому є нікчемними.

Під час перевірки виявлено відсутність у ТОВ "Проектно-будівельна компанія "Вертикаль" об'єктів оподаткування податком на прибуток підприємства, наведені у деклараціях за період з 01 квітня 2006 року по 30 червня 2008 року дані є недійсними.

Державне підприємство "Радомишльське лісомисливське господарство" діяло без належної обачності і йому повинен був бути відомий фактичний майновий стан ТОВ "Проектно-будівельна компанія "Вертикаль"", умови ведення ним господарської діяльності і допущені порушення.

Таким чином, діяльність позивача була спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з отриманням податкової вигоди з контрагентом, який не виконував свої податкові зобов'язання.

Із змісту положень підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" слідує, що не належать до складу валових витрати, не підтверджені належними первинними документами.

Встановлено, що 27 грудня 2005 року між позивачем (Покупець) і ТОВ "Проектно-будівельна компанія "Вертикаль"" (Продавець) укладено договір поставки № 27/12 (а.с. 3 т.2).

За умовами договору Продавець зобов'язується поставити Покупцеві, а Покупець -оплатити канати сталеві, масло моторне, спецодяг в асортименті, двигуни і запчастини до тракторів та треллевочників.

Під час розгляду цієї справи судом не встановлено, що укладений між позивачем та ТОВ "Проектно-будівельна компанія "Вертикаль"" договір віднесено законом до нікчемних, також відсутні судові рішення про визнання його недійсним. Іншого відповідачем не доведено, хоча, відповідно до статті 71 КАС України, він як суб'єкт владних повноважень має довести суду правомірність своїх висновків.

Про виконання умов договору свідчать прибуткова і податкова накладні, платіжні доручення, довідка про використання придбаних товарів у господарській діяльності підприємства, копії яких є у матеріалах справи та відповідають вимогам статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Згідно із статтею 61 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Відповідно до статті 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством (частина 1 статті 19 Конституції України).

Законодавство, зокрема, чинний на момент виникнення спірних правовідносин Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств", не встановлював обов'язок покупця перевіряти відомості щодо декларування контрагентами своїх податкових зобов'язань та виконання ними таких зобов'язань перед бюджетом.

За таких обставин, покупець не може нести відповідальність як за несплату податків продавцями, так і за можливе недекларування відомостей про них, за умови необізнаності покупця щодо такої.

Недекларування контрагентами податкових зобов'язань до бюджету тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо них і не є підставою для позбавлення платника податку права на формування валових витрат у разі, якщо останній виконав усі передбачені законодавством умови щодо такого формування та має всі документальні підтвердження розміру своїх витрат.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на те, що позивач не мав права включати до складу валових витрат витрати по придбанню у ТОВ "Проектно-будівельна компанія "Вертикаль" канатів сталевих, масла моторного, спецодягу в асортименті, двигунів і запчастин до тракторів та треллевочників, у зв'язку з нікчемністю укладеного правочину, недекларуванням вказаним контрагентом податкових зобов'язань, оскільки вони не знайшли свого підтвердження.

За таких обставин, нарахування податковим органом Підприємству податку на прибуток з цих підстав є неправомірним, а податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Радомишльському районі Житомирської області від 22 жовтня 2010 року № 0000322301/0 (від 28 грудня 2010 року № 0000322301/1) про визначення Підприємству зобов'язання по податку на прибуток підприємств і організацій державного підпорядкування у розмірі 867072, 00 грн., у тому числі: 578048, 00 грн. основного платежу і 289024, 00 грн. штрафних (фінансових) санкцій є протиправними і підлягають скасуванню.

Щодо формування податкового кредиту по господарським операціям з ТОВ "Проектно-будівельна компанія "Вертикаль".

В акті (а.с. 53-55 т.1) податковим органом зазначено, що позивач за липень 2008 року включив до податкового кредиту 2834, 00 грн. по операціям з ТОВ "Проектно-будівельна компанія "Вертикаль" на підставі нікчемного правочину і з контрагентом, який не виконував своїх податкових зобов'язань.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР (у редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин, далі -Закон України "Про податок на додану вартість"), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підпунктами 7.4.4, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту. Не підлягають включенню до складу податкового кредиту також і суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Із змісту викладених правових норм слідує, що підставою для включення до складу податкового кредиту сум ПДВ з вартості придбаних товарів (робіт, послуг) є наявність податкових накладних, що засвідчують факт їх придбання платником податку.

Як вже було встановлено судом, 27 грудня 2005 року між позивачем (Покупець) і ТОВ "Проектно-будівельна компанія "Вертикаль" (Продавець) укладено договір поставки № 27/12 (а.с. 3 т.2) канатів сталевих, масла моторного, спецодягу в асортименті, двигунів і запчастин до тракторів та треллевочників.

Про виконання умов договору свідчать прибуткова і податкова накладні, платіжні доручення, довідка про використання придбаних товарів у господарській діяльності підприємства, копії яких є у матеріалах справи та відповідають вимогам статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Згідно із статтею 61 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Відповідно до статті 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством (частина 1 статті 19 Конституції України).

Законодавство, зокрема, чинний на момент виникнення спірних правовідносин Закон України "Про податок на додану вартість", не встановлював обов'язок покупця перевіряти відомості щодо декларування контрагентами своїх податкових зобов'язань та виконання ними таких зобов'язань перед бюджетом.

За таких обставин, покупець не може нести відповідальність як за несплату податків продавцями, так і за можливе недекларування відомостей про них, за умови необізнаності покупця щодо такої.

Недекларування контрагентами податкових зобов'язань до бюджету тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо них і не є підставою для позбавлення платника податку права на формування валових витрат у разі, якщо останній виконав усі передбачені законодавством умови щодо такого формування та має всі документальні підтвердження розміру своїх витрат.

За таких обставин, висновки Державної податкової інспекції у Радомишльському районі Житомирської області про безпідставне віднесення Підприємством до податкового кредиту 2834, 00 грн. ПДВ з вартості придбаних у ТОВ "Проектно-будівельна компанія "Вертикаль" товарно-матеріальних цінностей суд вважає необґрунтованими, а нарахування ПДВ з цих підстав -неправомірним.

Стосовно віднесення до податкового кредиту сум ПДВ по операціям з ТОВ "Велес", ВАТ "Аверс", ТОВ "Компанія "Самсон"", ТОВ "Фірма "Комет".

Перевіряючими зроблено висновок (а.с. 46 т.1) про те, що позивач занизив суму податкових зобов'язань у грудні 2008 року внаслідок неврахування попередньо отриманої оплати від ТОВ "Велес" (ПДВ 500, 00 грн.), оплати за продані лісоматеріали від ТОВ "Компанія "Самсон"" (ПДВ 1666, 67 грн.), ТОВ "Фірма "Комет"" (ПДВ 203, 00 грн.), у березні 2010 року - попередньої оплати проданих ВАТ "Аверс" (ПДВ 5067, 82 грн.) лісоматеріалів.

Із змісту пункту 4.1 статті 4, підпунктів 7.3.1, 7.3.9 пункту 7.3, підпунктів 7.4.4, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" слідує, що підставою для включення до складу податкового кредиту сум ПДВ з вартості придбаних товарів (робіт, послуг) є наявність податкових накладних, що засвідчують факт їх придбання платником податку.

Як встановлено судом, у правовідносинах з ТОВ "Велес", ТОВ "Компанія "Самсон"", ТОВ "Фірма "Комет"" позивач виступав не у якості продавця, а був покупцем товарно-матеріальних цінностей, що підтверджується журналами-ордерами № 9 за грудень 2008 року і за березень 2010 року, реєстрами отриманих і виданих податкових накладних, актами звірки взаємних розрахунків.

ПДВ з їх вартості Підприємством була включена до податкових кредитів відповідних періодів, що всупереч статті 71 КАС України відповідачем як суб'єктом владних повноважень не спростовано.

Із матеріалів справи вбачається, що у березні 2010 року позивач отримав від ВАТ "Аверс" кошти у розмірі 30406, 92 грн. (ПДВ -5067, 82 грн.). Згідно із податковими накладними, реєстрами отриманих і виданих податкових накладних, актами звірки взаємних розрахунків, вказані кошти надійшли не як попередня оплата за продані лісоматеріали, а в рахунок погашення грошових зобов'язань, які виникли за попередні періоди, що спростовує доводи податкового органу.

За таких обставин, позивачем правомірно сформовано кредит за грудень 2008 року і березень 2010 року по господарським операціям з ТОВ "Велес", ТОВ "Компанія "Самсон"", ТОВ "Фірма "Комет"", ВАТ "Аверс", тому нарахування зобов'язання по податку на додану вартість у цій частині є необґрунтованим.

Стосовно віднесення до податкового кредиту сум ПДВ з вартості товарів і послуг, придбаних у ФВАТ "Нова", СП "Сан", ДП "Південно-Західна залізниця".

В акті перевірки (а.с. 52-53 т.1) перевіряючими вказано, що позивач включив до податкового кредиту придбані товарно-матеріальні цінності, не призначені для їх використання у господарській діяльності, а саме: у ФВАТ "Нова" - питну воду і послуги оренди кулерів, у СП "Сан" - електроплити, у ДП "Південно-Західна залізниця" -залізничні послуги.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підпунктами 7.4.4, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту. Не підлягають включенню до складу податкового кредиту також і суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Тобто, підставою для включення сум ПДВ з вартості придбаних товарів (послуг) до складу податкового кредиту є підтвердження їх придбання податковими накладними і призначення для використання у подальшій господарській діяльності.

Встановлено, що Державне підприємство "Радомишльське лісомисливське господарство" придбало у ФВАТ "Нова" питну воду для працівників та орендувало кулери.

Відповідно до пункту 1.32 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

За змістом статей 1, 15, 16 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання", фасована питна вода - це питна вода підземних джерел питного водопостачання або питна вода централізованого питного водопостачання, додатково оброблена з метою поліпшення її якості у герметичній тарі; споживач питної води - це юридична або фізична особа, яка використовує питну воду для забезпечення фізіологічних, санітарно-гігієнічних, побутових та господарських потреб.

Відповідно до статті 22 Закону України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення", власник підприємства, установи, організації зобов'язаний у процесі експлуатації виробничих, побутових споруд, обладнання, устаткування, використання технологій створити безпечні та здорові умови праці, що відповідають вимогам санітарних норм, здійснювати заходи, спрямовані на запобігання захворювань, отруєнь, забрудненню навколишнього середовища.

Із змісту наведених правових норм слідує, що працедавець зобов'язаний створювати належні, здорові умови праці, спрямовані на збереження життя, здоров'я і працездатності людини у процесі трудової діяльності.

Придбання питної води та орендованих кулерів підтверджується податковими накладними, копії яких є у матеріалах справи.

Оскільки придбана фасована вода використовувалася для потреб працівників Підприємства з метою створення та забезпечення належних, якісних, фізіологічних, санітарно-гігієнічних, побутових умов праці у ході діяльності Підприємства, тому суд вважає правомірним віднесення позивачем до складу податкового кредиту за серпень, жовтень 2008 року, січень-лютий, квітень-травень, серпень 2009 року ПДВ з вартості придбаної фасованої питної води і орендованих кулерів для неї, отже, необґрунтованим є нарахування податку на додану вартість з цих підстав.

Також податковим органом вказано, що Державне підприємство "Радомишльське лісомисливське господарство" придбало у СП "Сан" електроплити, які не призначені для їх використання у господарській діяльності і неправомірно включило суму ПДВ з їх вартості до податкового кредиту.

Як вже зазначалося вище, підставою для включення сум ПДВ з вартості придбаних товарів (послуг) до складу податкового кредиту є підтвердження їх придбання податковими накладними і призначення для використання у подальшій господарській діяльності.

Такі доводи відповідача спростовано наявними у матеріалах справи податковою і видатковою накладними, відповідно до яких позивач придбав не електроплити, а 2 електропилки ЕПЧ-3, призначені для використання у господарській діяльності Підприємства. ПДВ у сумі 1333, 33 грн. з вартості пилок на підставі вказаних накладних позивач включив до складу податкового кредиту. Всупереч вимогам статті 71 КАС України представник податкового органу протилежного не довів.

Податкова і видаткова накладні відповідають вимогам статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

За цих обставин, Державне підприємство "Радомишльське лісомисливське господарство" правомірно включило до податкового кредиту жовтня 2008 року 1333, 33 грн. ПДВ з ціни 2 придбаних електропилок ЕПЧ-3, тому нарахування зобов'язання по податку на додану вартість у цій частині є необґрунтованим.

Перевіряючими зроблено висновок, що Підприємством безпідставно завищено податковий кредит за липень, листопад, грудень 2008 року, червень 2009 року на суму 821, 44 грн. по операціям з ДП "Південно-Західна залізниця".

Судом встановлено, що ДП "Південно-Західна залізниця" позивачу були надані залізничні послуги. Зазначеним контрагентом у розрахунках, копії яких є у матеріалах справи, було проведено коригування кількісних і вартісних показників до податкових накладних за вказаний період у бік зменшення на 821, 44 грн., тобто, податкове зобов'язання продавця і податковий кредит покупця зменшено на 821, 44 грн.

Представником відповідача, всупереч нормам статті 71 КАС України, протилежного не доведено, не доведено також невикористання позивачем придбаних послуг залізниці у своїй господарській діяльності.

За таких обставин, нарахування податковим органом зобов'язання по податку на додану вартість по господарським операціям з ДП "Південно-Західна залізниця" є неправомірним.

Враховуючи викладене вище, суд вважає протиправними податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Радомишльському районі Житомирської області від 22 жовтня 2010 року № 0000352301/0 (від 28 грудня 2010 року № 0000352301/1) в частині нарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 14250, 00 грн., з яких: 9499, 00 грн. - основний платіж та 4751, 00 грн. - штрафні (фінансові) санкції, а позовні вимоги про їх скасування -обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Щодо нарахування податкового зобов'язання прибуткового податку з сум заробітків, одержаних громадянами.

В акті перевірки (а.с. 69-70 т.1) вказано, що Підприємством безпідставного надано податкову соціальну пільгу ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 у розмірі 50 % мінімальної заробітної плати і не утримано податок з доходів фізичних осіб за придбані картки поповнення рахунків мобільних телефонів, що призвело до заниження прибуткового податку.

Згідно з пунктом 3.1 статті 3 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" від 22 травня 2003 року № 889-IV (у редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин), об'єктом оподаткування резидента є: загальний місячний оподатковуваний дохід; чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом зменшення загального річного оподатковуваного доходу на суму податкового кредиту такого звітного року; доходи з джерелом їх походження з України, які підлягають кінцевому оподаткуванню при їх виплаті; іноземні доходи.

Відповідно до абзацу "е" підпункту 4.2.9 пункту 4.2 статті 4 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", до складу загального місячного оподатковуваного доходу включається дохід, отриманий платником податку від його працедавця як додаткове благо, а саме у вигляді вартості безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), а також суми знижки з ціни (вартості) товарів (послуг), що перевищує звичайну, розраховану за правилами визначення звичайних цін (у розмірі такої знижки).

Згідно з підпунктом 6.5.1 пункту 6.5 статті 6 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", податкова соціальна пільга застосовується до доходу, нарахованого на користь платника податку протягом звітного податкового місяця як заробітна плата (інші прирівняні до неї відповідно до законодавства виплати, компенсації та відшкодування), якщо його розмір не перевищує суми, яка дорівнює сумі місячного прожиткового мінімуму, діючого для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, помноженої на 1,4 та округленої до найближчих 10 гривень.

Підпунктом 8.1.1 пункту 8.1 статті 8 вказаного Закону визначено, що податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку 15%.

Згідно з підпунктом "а" пункту 17.2 статті 17 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з інших доходів, ніж заробітна плата, для оподатковуваних доходів з джерелом їх походження з України є податковий агент.

Відповідно до підпункту "а" пункту 19.2 статті 19 цього Закону, особи, які відповідно до цього Закону мають статус податкових агентів, зобов'язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, який виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати та за її рахунок.

Із змісту наведених правових норм слідує, що резиденти несуть відповідальність лише у разі невиконання свого обов'язку щодо своєчасного та повного нарахування, утримання та сплати (перерахування) до бюджету податку з доходу.

Судом встановлено, що Державне підприємство "Радомишльське лісомисливське господарство" у червні-серпні 2009 року із працівників ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 утримало податок з доходів у сумі 269, 87 грн. Також позивачем за період з липня 2008 року по вересень 2009 року доутримано податку з доходів з працівників ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26 за використання карток поповнення мобільного зв'язку у розмірі 540, 00 грн. Вказані обставини підтверджуються особовими рахунками за 2008-2009 роки, особовими картками на заробітну плату за 2009 рік, копії яких є у матеріалах справи.

Оскільки Підприємство виконало свій обов'язок щодо сплати прибуткового податку з сум заробітків, одержаних громадянами, факт такої сплати позивачем доведено, тому рішення від 22 жовтня 2010 року № 0047371701/0 (від 28 грудня 2010 року № 0047371701/1) в частині нарахування податкового зобов'язання прибуткового податку з сум заробітків, одержаних громадянами, в сумі 2429, 61 грн., з яких 809, 87 грн. - основний платіж та 1619, 74 грн. - штрафні (фінансові) санкції є неправомірним.

Керуючись ст.ст. 86, 158-163, 167, 254 КАС України суд, -?

постановив:

Позов задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Радомишльському районі Житомирської області від 22.10.2010 року № 0000322301/0 (від 28.12.2010 року № 0000322301/1).

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Радомишльському районі Житомирської області від 22.10.2010 року № 0000352301/0 (від 28.12.2010 року № 0000352301/1) в частині нарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 14250,00 грн., з яких 9499,00 грн. - основний платіж та 4751,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Радомишльському районі Житомирської області від 22.10.2010 року № 0047371701/0 (від 28.12.2010 року № 0047371701/1) в частині нарахування податкового зобов'язання прибуткового податку з сум заробітків, одержаних громадянами, в сумі 2429,61 грн., з яких 809,87 грн. - основний платіж та 1619,74 грн. - штрафні (фінансові) санкції.?

Постанова суду може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її проголошення.

У разі застосування судом ч.3 ст. 160 КАС України, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.?

Головуючий суддя С.В. Черноліхов?

Повний текст постанови виготовлено: 24 вересня 2012 р.

?

?

?