УКРАЇНА
Апеляційний суд Житомирської області
Справа №295/739/13-к Головуючий у 1-й інст. Корицька В.О.
Категорія Ст. 176 КПК Доповідач Прокопчук С. М.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 січня 2013 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:
головуючого - судді Прокопчука С.М.
суддів: Євстаф'євої Т.А., Зав'язуна С.М.
з участю: прокурора Науменка І.В.
підозрюваного ОСОБА_2
секретаря Ковальчука В.А.
розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі матеріали за апеляційною скаргою старшого прокурора прокуратури м. Житомира, який брав участь у розгляді справи в суді першої інстанції, на ухвалу слідчого судді Богунського районного суду м. Житомира від 22.01.2013 року, якою відмовлено в задоволенні клопотання слідчого Богунського РВ УМВС України в Житомирській області про застосування запобіжного заходу підозрюваному ОСОБА_2 у вигляді тримання під вартою і в клопотанні захисника підозрюваного щодо обрання його підзахисному запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, та застосовано щодо ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання та покладені певні обов'язки, -
в с т а н о в и л а:
з ухвали суду та клопотання видно, що слідчий відділу Богунського РВ УМВС України в Житомирській області майор міліції ОСОБА_3 звернулася до слідчого судді з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо, -
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Меделівка, Радомишльського району, Житомирської області, неодруженого, з середньою освітою, зі слів працюючого вантажником ПП «Снєжка», постійного місця проживання не має, раніше неодноразово судимого:
- 26.04.2006 року Корольовським районним судом м. Житомира за ст. 185 ч. 1 КК України на 5 ріків 6 місяців позбавлення волі;
- 04.06.2007 року Малинським районним судом Житомирської області за ст. 186 ч. 2 КК України на 8 років позбавлення волі;
- 28.07.2006 році Радомишльським районним судом Житомирської області за ст. 187 ч. 3 КК України на 7 років позбавлення волі, звільнений з Житомирської виправної колонії № 4 умовно достроково згідно постанови Богунського районного суду м. Житомира від 25.04.2012 р. на 1 рік 11 місяців 5 днів.
-
В обґрунтування заявленого клопотання слідчий зазначив, що 19.01.2013 р. близько 01 години 05 хвилин ОСОБА_2 перебуваючи поблизу будинку 5/1 по площі Перемоги в м. Житомирі помітив раніше знайому ОСОБА_4, яка йшла йому на зустріч по площі Перемоги в м. Житомирі та розмовляла по власному мобільному телефону «Sсиу Егіоscn ХPERIA». В цей час у ОСОБА_2 виник злочинний умисел направлений на відкрите, повторне викрадення чужого майна, а саме мобільного телефону «Sсиу Егіоscn ХPERIA», який належить ОСОБА_4 Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на відкрите, повторне викрадення чужого майна ОСОБА_2 підбіг до ОСОБА_4 та відкрито викрав чуже майно, яке належить потерпілій, а саме вихопив з її правої руки мобільний телефон «Sсиу Егіоscn ХPERIA Е 15і» ІМЕІ НОМЕР_1, вартістю 700 гривень, у якому знаходилась сім-картка оператора мобільного зв'язку «Київстар» НОМЕР_2, яка матеріальної цінності для ОСОБА_4 не представляє, чим спричинив потерпілій матеріальної шкоди на загальну суму 700 гривень.
Після цього ОСОБА_2 з викраденим майном з місця вчинення правопорушення втік.
Таким чином, ОСОБА_2 відкрито, повторно викрав чуже майно, яке належить ОСОБА_4, а саме мобільний телефон «Sсиу Егіоscn ХPERIA» вартістю 700 гривень, чим спричинив останній матеріальної шкоди на вказану суму.
За таких обставин, ОСОБА_2 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 186 ч. 2 КК України.
Залишивши зазначені клопотання без задоволення, слідчий суддя вмотивовує своє рішення тим, що слідчим та прокурором не було доведено наявність об'єктивних та обґрунтованих ризиків, які дають достатні підстави вважати що підозрюваний може протягом дії досудового слідства під час перебування на свободі переховуватися від органів досудового розслідування або суду, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та незаконно впливати на потерпілу у кримінальному провадженні, а також не наведено доказів щодо обставин, які свідчать про недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні. Відмовляючи в клопотанні захисника суд зазначив те, що застосування до підозрюваного домашнього арешту не представляється можливим у зв'язку із відсутністю в органах внутрішніх справ електронного засобу контролю.
В апеляційній скарзі, прокурор просить ухвалу Богунського районного суду м. Житомира від 22.01.2013 року скасувати та постановити нову ухвалу, якою застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_2 запобіжній захід у вигляді тримання під вартою. Мотивує це тим, що останній обґрунтовано підозрівається у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 186 ч. 2 КК України, яке відноситься до тяжких та за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі понад 3 роки. Також, на думку апелянта судом безпідставно відхилено його доводи про факт знайомства підозрюваного з потерпілою, небажання бути затриманим працівниками міліції та наявність непогашених судимостей може свідчити про наявність обґрунтованого ризику переховування від досудового слідства та незаконного впливу на потерпілу, з огляду як на показання потерпілої та і на матеріали справи. Крім того, звертає увагу на те, що ОСОБА_2 вчинив повторний злочин, маючи не тільки не погашену та не зняту судимість, а й будучи умовно-достроково звільненим від подальшого відбування покарання у місцях позбавлення волі, і не виправдавши наданої йому судом довіри, на шлях виправлення не став.
Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора в підтримку своєї апеляційної скарги, заперечення обвинуваченого ОСОБА_2 щодо задоволення апеляції прокурора, перевіривши матеріали в межах передбачених ст. 404 КПК України, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляція підлягає задоволенню з наступних підстав.
Предметом дослідження суду першої інстанції при розгляді клопотання слідчого про обрання запобіжного заходу були ті обставини, з якими закон пов'язує можливість обрання запобіжного заходу (ст. 177, 178, 179, 183, 194 КПК України).
Так, відповідно до положень ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені ст. 177 ч. 1 КПК України.
Відповідно до ст. 194 ч. 4 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні.
Однак, слідчий суддя при розгляді клопотання слідчого не дотримався зазначених вимог закону та не достатньо врахував наявність обґрунтованих ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 4 ст. 177 КПК, щодо неналежної процесуальної поведінки підозрюваного ОСОБА_2 з огляду на матеріали справи та на дані які характеризують останнього як особу.
Так, згідно з матеріалами справи ОСОБА_2 обґрунтовано підозрівається у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ст. 186 ч. 2 КК України, яке відповідно до норм ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких та санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від 4 до 6 років.
Окрім того, судом безпідставно відхилені доводи слідчого та прокурора про можливість ОСОБА_2 незаконно впливати на потерпілу та переховуватись від досудового слідства з огляду на матеріали справи, якими підтверджується, як факт знайомства підозрюваного з потерпілою ОСОБА_4 та їх неодноразових зустрічей протягом короткого відрізку часу, так і те, що ОСОБА_2, вчинивши кримінальне правопорушення, намагався уникнути відповідальності шляхом втечі з місця події (а. с. 6,7-8,9-10,16-21).
Також, колегія суддів критично оцінює висновок слідчого судді щодо міцності соціальних зв'язків підозрюваного ОСОБА_2 за місцем його проживання, тобто в Обласному центрі адаптації для осіб, які втратили соціально корисні зв'язки при УМВС України в Житомирській області, з урахуванням пояснень начальника цього центру ОСОБА_5 даних ним під час судового розгляду 22.01.2013 р., який заявив, що «6 місяців особа може перебувати у центрі після залишення місць позбавлення волі. 03.05.2012 р. ОСОБА_2 звільнився і строк проживання в реалібітаційному центрі закінчився. Можуть продовжити термін проживання. Ніяких гарантій дати не може, що ОСОБА_2 буде проживати надалі в центрі». (а. с. 41).
На момент слухання справи в апеляційному суді підозрюваний ОСОБА_2 залишив гуртожиток центру адаптації і став вести бродячий спосіб життя. З його слів відомо, що він живе за місцем роботи.
Окрім того, слідчий суддя при розгляді подання належним чином не враховував те, що ОСОБА_2, будучи неодноразово судимим за вчинення корисливих насильницьких злочинів, будучи суспільно небезпечною особою, знову повторно вчинив тяжкий, суспільно небезпечний, насильницький злочин, при цьому маючи не погашені і не зняті в передбаченому законом порядку судимості, та під час строку умовно-достроково звільнення від подальшого відбування покарання у місцях позбавлення волі.
Також слідчим суддею не враховано, що підозрюваний ОСОБА_2 втратив родинні зв'язки, неодружений, на утриманні дітей не має, має схильність до бродяжництва, щодо потерпілої вчинив черговий насильницький злочин.
Тобто, колегія суддів вважає, що висновок суду про обрання ОСОБА_2 більш м'якого запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання не відповідає вимогам закону, з урахуванням тих обставин, які свідчать про недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів щодо запобігання ризикам, передбачених ст. 177 КПК України.
З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів вважає, що висновки слідчого судді, викладені в ухвалі не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, що відповідно до норм ст. 409 КПК України є підставою для її скасування і ухвалення нової ухвали колегії суддів.
Керуючись ст.ст. 177-179, 197, 404, 405, 407, 409, 422 КПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а:
апеляційну скаргу прокурора прокуратури м. Житомира задовольнити.
Ухвалу слідчого судді Богунського районного суду м. Житомира від 22 січня 2013 року по справі №295/739/13-к про відмову в задоволенні клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_2 - скасувати.
Задовольнити клопотання слідчого Богунського РВ УМВС України в Житомирській області про застосування запобіжного заходу підозрюваному ОСОБА_2 у вигляді тримання під вартою від 21 січня 2013 року.
Застосувати щодо ОСОБА_2, який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 186 ч. 2 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком шістдесяти днів з урахуванням строку перебування підозрюваного в якості затриманого.
Взяти під варту підозрюваного ОСОБА_2 під варту.
Ухвала суду апеляційної інстанції оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді :