Справа № 2/760/1021/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 лютого 2013 року Солом`янський районний суд м.Києва в складі:

головуючого-судді- Лозинської М.І.,

за участі секретаря- Назарчук П.А., ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні і залі суду справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4, третя особа: ОСОБА_5, ОСОБА_6 , приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7 про усунення перешкод у користуванні квартирою та виселення та за зустрічним позовом ОСОБА_4, ОСОБА_3 до ОСОБА_2, ОСОБА_5, третя особа: ОСОБА_6, Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7 про визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним, визнання права власності на квартиру,-

ВСТАНОВИВ:

В вересні 2011 року позивач ОСОБА_2 звернувся з позовом до відповідача ОСОБА_3 в якому просив усунути перешкоди ОСОБА_2 у користуванні власністю, а саме квартирою АДРЕСА_1 шляхом виселення ОСОБА_3 разом з членами ії сім`ї .

В ході розгляду справи представник позивача подав уточнену позовну заяву до ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа: ОСОБА_5, ОСОБА_6, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу в якій просив усунути перешкоди позивачу у користуванні майном-вищевказаною квартирою шляхом виселення відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з вказаної квартири. Крім того, позивач також збільшив позовні вимоги та просив стягнути солідарно з відповідачів збитки у розмірі 6 235грн.74 копійки.

В обґрунтування позову послався на те, що на підставі договору купівлі-продажу квартири від 09 квітня 2009, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7 за реєстровим № 163, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 продали, а ОСОБА_2 купив квартиру АДРЕСА_1. В подальшому 07 серпня 2009 року Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації прав власності на об`єкти нерухомого майна було зареєстровано право власності ОСОБА_2 на вищевказану квартиру та видане реєстраційне посвідчення № 008854.

Позивач вказує на те, що у зв`язку з переважним перебуванням у Росії, позивач протягом тривалого часу, у вказаній квартирі не мешкав, однак йому стало відомо, що у його квартиру, яка належить йому на праві власності, проникли невстановлені особи, які до теперішнього часу там проживають у зв`язку з чим 30.05.2011 року позивачем в особі представника за довіреністю ОСОБА_10 до Солом`янського РУГУ МВС України в місті Києві було подано заяву .

Як зазначає позивач, 07.06.2011 року оу СКР 4-ТВМ Солом`янського РУГУ МВС було винесено постанову про відмову у порушенні кримінальної справи, проте, в результаті перевірки було встановлено, що у квартирі без правовстановлюючих документів проживає відповідачка ОСОБА_3 разом зі своєю сім`єю.

Позивач мотивує свій позов тим, що у зв`язку з тим, що дії відповідачів істотно порушують його права щодо володіння та користування своєю власністю, та не зважаючи на вимоги про звільнення жилого приміщення та передачі ключів від квартири,вони відмовляються звільнити ії, він звернувся до суду за захистом свого порушеного права шляхом усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження квартирою шляхом виселення відповідачів.

Крім того, позивач зазначає в позові, що йому стало відомо про те, що за спірною квартирою на момент звернення до суду з позовом, існує борг по сплаті квартирної плати та комунальних платежів, який виник в зв`язку з користування відповідачами зазначеною квартирою у зв`язку з чим, йому спричинено збитки, які він просить стягнути з відповідачів у розмірі 6235грн.74 копійки у сумі боргу за користування комунальними послугами та квартирною платою.

Представник позивача , який є одночасно представником третьої особи ОСОБА_5 в ході розгляду справи позовні вимоги підтримав та просив їх задоволення. При цьому , просив стягнути з відповідачів на користь позивача судові витрати, пов`язані з його явкою до суду в розмірі 3223,42 грн., пославшись на те, що він як представник ОСОБА_2 зареєстрований та проживає в м. Одеса та витрати , пов`язані з переїздом з м.Одеса до м.Київ та назад підтверджуються проїзними документами.

Відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_3 та їх представник в ході розгляду справи проти позовних вимог заперечували , заявивши зустрічні позовні вимоги до ОСОБА_2, ОСОБА_5, третя особа: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7 відповідно до яких відповідачі просили визнати договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 , укладений 09.04.2009 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 недійсним; визнати договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 укладений між ОСОБА_11, ОСОБА_3 та ОСОБА_5 дійсним та визнати за ними право власності за вказану квартиру.

Відповідно до Ухвали Солом`янського районного суду м.Києва від 20.02.2012 року зустрічні позовні вимоги об`єднані в одне провадження разом з первісним позовом.

В обґрунтування зустрічних позовних вимог відповідачі вказали на те, що в 2003 році між ОСОБА_4 і його знайомим ОСОБА_5 було досягнуто домовленості про купівлю-продаж двокімнатної квартири АДРЕСА_1 та у процесі переговорів було погоджено всі належні умови купівлі - продажу житлового приміщення, зокрема належного оформлення правовстановлюючих документів на квартиру, щодо ціни, передачі квартири у власність, оформлення договору в нотаріальній конторі, визначені строки укладення цього договору.

Відповідачі вказують, що на підтвердження вказаної домовленості 23 вересня 2003 року був укладений договір завдатку, згідно з яким власники квартири ОСОБА_6 та ії представник ОСОБА_5 зобов`язались продати, а ОСОБА_4 купити вказану вище квартиру.

Відповідно до п.п.1.3,1.4 Договору завдатку вартість квартири була визначена в сумі 80100 грн, що є еквівалентом-15000 доларів США, а узгоджений термін укладення договору купівлі-продажу квартири є 01 січня 2004 року та відповідно до пункту 1.5 Договору у рахунок оплати квартири ними було сплачено завдаток в сумі 53400 грн., що є еквівалентом 10000доларів США, в підтвердження чого послались на наявний запис у договорі про передачу грошей.

Після виконання зобов`язань покупця по Договору завдатку, відповідачі вказують, що ОСОБА_5 передав їм ключі від квартири, оригінал свідоцтва про право власності на житло від 04 лютого 1993 року та вони стали постійно проживати з 2003 року по день розгляду справи. Крім того, вони неодноразово звертались до ОСОБА_5 з проханням оформити договір купівлі -продажу квартири, на що ОСОБА_5 кожний раз просив відкласти вирішення питання . Про наявність укладеного договору купівлі-продажу квартири між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 стало відомо лише осінню 2011 року.

Позивачі за зустрічним позовом вважають договір купівлі-продажу незаконним, оскільки він суперечить досягнутою угоди з ОСОБА_5, оскільки у 2003 році між ними та ОСОБА_5 у 2003 році було досягнуто всіх необхідних умов договору купівлі-продажу, ними повністю сплачено ОСОБА_5 грошові кошти за покупку квартири.

В судовому засіданні ОСОБА_3 та ОСОБА_4- позивачі за зустрічним позовом , а також їх представник позовні вимоги підтримали в повному обсязі. При цьому також вказали на те, що договір купівлі-продажу квартири укладений на підставі копії свідоцтва про право власності на квартиру, оскільки його оригінал знаходився у ОСОБА_4.

Представник відповідача ОСОБА_2 та ОСОБА_5 за зустрічним позовом проти позову заперечував , пославшись на те, що на момент укладення купівлі-продажу квартири між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 жодних судових спорів відносно спірної квартири не було, сторони договору мали повний обсяг дієздатності, волевиявлення сторін було вільним і відповідало їх волі, була дотримана форма правочину, який був направлений на реальне настання наслідків передбачених Договором.

При цьому вказав на те, що укладеним договором завдатку між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 обумовлені інші права та обов`язки сторін, ніж ті , які передбачені договором купівлі-продажу, оскільки волевиявлення сторін в укладеному договорі завдатку направлено на досягнення інших правових наслідків, а саме - на підтвердження намірів сторін в майбутньому щодо укладення договору купівлі-продажу в строк до 01.01.2004 року.

Крім того, представник відповідачів вказав те, що позивачами за зустрічним позовом та відповідно відповідачами за первісними позовними вимогами пропущений строк позовної давності, оскільки відповідно до умов договору завдатку встановлено ,що строк укладення договору купівлі-продажу до 01.01.2004 року, а тому перебіг трирічного терміну позовної давності , в даному випадку, починається з 01.01.2004 року.

Третя особа- Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7 в ході розгляду справи пояснила, що вирішення первісних позовних вимог покладає на розсуд суду, в задоволенні зустрічних позовних вимог просила відмовити, пославшись на те, що договір купівлі-продажу спірної квартири, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 посвідчений нею у відповідності з вимогами чинного законодавства.

Третя особа - ОСОБА_6, яка повідомлялась належним чином, в судове засідання не з`явилась.

Вислухавши пояснення ОСОБА_13, який є представником позивача та третьої особи ОСОБА_14, за первісним позовом та представником відповідачів за зустрічним позовом, відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4, представника відповідачів , третьої особи, дослідивши матеріали справи, суд виходить із наступного.

Судом встановлено, що 09 квітня 2009 року між ОСОБА_5 , який діяв в свого імені та від імені ОСОБА_6 на підставі довіреності, посвідченої ОСОБА_15, нотаріусом Держави Ізраїль та громадянином Російської Федерації ОСОБА_2 укладений договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, яка складається з двох кімнат, загальною площею 46,80 кв.м, у тому числі жилою площею 28,90 кв.м. Вказаний договір посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7 та зареєстрований в реєстрі № 163. ( а.с.9-11).

07 серпня 2009 року Комунальним підприємством « Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна» здійснено державну реєстрацію права власності на вказану квартиру на ім`я позивача ОСОБА_2 та видано реєстраційне посвідчення № 008854. (а.с.12).

Позивач, посилаючись на те, що відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 безпідставно проживають у належній йому на праві власності квартирі АДРЕСА_1, та чинять йому перешкоди у володінні та користуванні майном, звернувся до суду за захистом свого порушеного права та просить усунути йому такі перешкоди у користуванні квартирою та виселити відповідачів з всіма залежними особами із спірної квартири.

Як встановлено, в ході судового розгляду справи, 23 вересня 2003 року між ОСОБА_6 в особі ОСОБА_5, який діяв на підставі довіреності та ОСОБА_4 укладений договір завдатку посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_17, реєстровий номер 4908. ( а.с.65).

Відповідно до умов Договору завдатку ОСОБА_6 зобов`язалась продати, а ОСОБА_4 купити квартиру під номером АДРЕСА_3 , узгоджений термін укладення якого становить 01 січня 2004 року.

Відповідно до пункту 1.5 Договору завдатку визначено, що ОСОБА_4 сплачує ОСОБА_6 в особі представника ОСОБА_5 у рахунок оплати квартири, завдаток у рахунок оплати квартири у розмірі 53400 гривень, що є еквівалентом 10 тис. доларів США по курсу НБУ на момент укладення цього договору.

Посилаючись на вказаний договір, відповідачі за первісним позовом ОСОБА_4 та ОСОБА_3 вважають , що між ОСОБА_4 та ОСОБА_6 в особі ОСОБА_5 укладений договір купівлі-продажу спірної квартири, а оскільки ОСОБА_5 ухилився від його нотаріального посвідчення , він повинен бути визнаний дійсним.

На підставі наведеного, ОСОБА_11 та ОСОБА_3 просили визнати за ними право власності на спірну квартиру.

Проте, такі доводи позивачів за зустрічним позовом, не є обґрунтованими та не відповідають вимогам законодавства, виходячи із наступного.

Відповідно до ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. При цьому кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства та згідно зі ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно зі ст. 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Нормою ч.2 ст.220 ЦК України передбачено, що, якщо сторони домовилися щодо істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання умов договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним.

Однак слід зазначити, що згідно зі ст. 657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Згідно з ч.3 ст. 640 ЦК України договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.

Тобто, з державною реєстрацією правочину в розумінні ст. 210 ЦК України відповідно до ч. 3 ст. 640 ЦК України закон пов'язує визначення моменту укладення договору, а відтак і набуття сторонами прав і обов'язків за договором житла.

Відповідно до ст. 220 ЦК України в разі недоодержання сторонами вимог про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Однак, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Таким чином, закон надає суду право визнавати дійсним договір, який через недодержання сторонами вимог закону про його нотаріальне посвідчення є нікчемним.

Проте, правила ст. 220 ЦК України щодо можливості визнання договору купівлі-продажу дійсним не поширюється на договори купівлі-продажу, предметом яких є земельна ділянка, єдиний майновий комплекс, житловий будинок (квартира) або інше нерухоме, оскільки такий правочин підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Це пов'язано із тим, що момент вчинення такого правочину, відповідно до положень ст. ст. 210, 640 ЦК України пов'язується з державною реєстрацією, тому правочин у разі нездійснення його державної реєстрації, якщо він за вимогами закону підлягає такій реєстрації, не є вчиненим і таким, що не породжує для сторін прав та обов'язків.

Така ж правова позиція викладена Верховний Суд України у пункті 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 .11.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», Листі Верховного Суду України від 24.11.2008 року « Про практику розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними», Листі Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28.01.2013 № 24-150/0/4-13 « Про практику застосування судами законодавства під час розгляду цивільних справ про захист права власності та інших речових прав.

У зв'язку з цим, не будучи укладеним, договір не може бути визнаний судом дійсним на підставі ст. 220 ЦК України. За таких обставин, враховуючи відсутність укладеного договору купівлі-продажу спірної квартири в силу положень ст.ст. 640, 657 ЦК України не є вчиненим, тому не може бути визнаний дійсним на підставі ч. 2 ст. 220 ЦК України, а відповідно відсутні й правові підстави для визнання права власності на нерухоме майно, що є предметом вказаного правочину.

При цьому зважаючи на те, що договір завдатку не створює для ОСОБА_4 прав набувача спірної квартири, суд вважає, що ним та ОСОБА_3 не вірно обраний захист свого порушеного права, визначені ст.16 ЦК України.

За таких обставин зустрічні позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відмовляючи в задоволенні зустрічних позовних вимогах , суд не приймає до уваги посилання представника позивача на сплив строку позовної давності, оскільки як вбачається з наведеного вище, судом не встановлено порушення прав позивачів за зустрічними позовними вимогами про захист яких вони просять суд у такий спосіб.

Зустрічні позовні вимоги про визнання недійним договору купівлі-продажу спірної квартири , укладеного між ОСОБА_5 та ОСОБА_6, від імені якої діяв ОСОБА_5, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7, суд вважає необґрунтованими, оскільки в ході розгляду справи встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що договір купівлі-продажу укладений у письмовій формі з дотриманням вимог , передбачених ст.ст.203,205,639,640 ЦК України, підписаний сторонами без застережень та відповідає їх волевиявленню на час його укладення, спрямований на реальне настання наслідків, що було підтверджено приватним нотаріусом ОСОБА_7 , яка посвідчувала правочин.

Посилання позивачів за зустрічним позовом та їх представника на відсутність прав ОСОБА_5 на укладення договору купівлі-продажу від імені ОСОБА_6, як на підставу недійсності правочину, суд вважає необґрунтованими.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, на укладення договору купівлі-продажу, спірна квартира АДРЕСА_1 належала на праві спільної сумісної власності ОСОБА_6 та ОСОБА_5, що підтверджується довідкою характеристикою , виданою Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна від 15 січня 2009 року. ( а.с.117).

Судом встановлено, що договір купівлі-продажу квартири від імені співвласника ОСОБА_6 був укладений на підставі довіреності , виданої на ім`я ОСОБА_5 та посвідченої нотаріусом Держави Ізраїль -ОСОБА_15. ( а.с.121-125).

Відповідно до ст.212 ЦПК України за загальними приписами оцінювання доказів , суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному , об`єктивному та безпосередньому дослідження наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення . Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, оцінивши докази у їх сукупності та кожен доказ окремо, суд не приймає до уваги при вирішенні питання щодо дійсності укладеного правочину між позивачем ОСОБА_2 та ОСОБА_5, посилання відповідачів за первісним позовом на те, що договір купівлі-продажу був укладений на підставі кольорової копії свідоцтва про право власності на спірну квартиру, з посиланням на висновок судово-технічної експертизи свідоцтва, оскільки, виходячи з характеру спірних правовідносин, дана обставина не може бути підставою для визнання правочину недійсним.

Відповідно ст.334 ЦК право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішення суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації , право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.

З урахуванням дотримання позивачем вимог закону щодо нотаріального посвідчення договору та його державної реєстрації, право власності на спірну квартиру, позивачем набуто правомірно, а відтак він має право вимагати усунення порушень , які чиняться будь-якими особами щодо володіння та користування своїм майном.

Відповідно до ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження майном.

Враховуючи ,що відповідачі проживають в належній позивачу ОСОБА_2 квартирі , в добровільному порядку відмовляються звільнити спірну квартиру, чим чинять перешкоди у користуванні своїм майном позивачу, позовні вимоги про усунення перешкод у користуванні квартирою АДРЕСА_1 шляхом виселення відповідачів з вказаної квартири разом з всіма залежними особами підлягають задоволенню.

При цьому позовні вимоги про стягнення збитків з відповідачів у розмірі 6 235,74 грн., пов`язаних з несплатою комунальних платежів та квартирної плати, суд вважає такими, що задоволенню не підлягають , оскільки позивачем не надано доказів пред`явлення матеріально-правової вимоги до нього балансоутримувачем або виконавцем житлово-комунальних послуг щодо необхідності сплати таких послуг . Крім того, позивачем на надано доказів спричинення збитків у зазначеному розмірі внаслідок не оплати таких послуг.

Відповідно до статті 79 ЦПК України до складу судових витрат відносяться судовий збір та витрати, пов`язані з розглядом справи, до яких в свою чергу належать витрати сторін та їх представників, що пов`язані з явкою до суду.

Відповідно до статті 85 ЦПК України витрати, пов`язані з переїздом до іншого населеного пункту сторін та їх представників, а також найманням житла, несуть сторони.

З урахуванням того, що представником позивача ОСОБА_13 підтверджені витрати пов`язані з переїздом з міста Одеси до міста Києва та у зворотньому напрямку відповідними проїздними квітками на дати , які відповідають датам судових засідань, з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню витрати у розмірі 3223,42 грн. в рівних частинах по 1611,71 грн.

В силу ст.88 ЦПК України з відповідачів в рівних частинах підлягає стягненню судовий збір у розмірі 45,50 грн. по 22,75 грн. з кожного.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.15, 16, 203, 205, 220,334,391,328,639, 640,657 ЦК України , Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» ст.ст.10,60,79,85,209,212-215,294 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_2 задовольнити частково.

Усунути ОСОБА_2 перешкоди у користування власністю-квартирою АДРЕСА_1.

Виселити ОСОБА_3, ОСОБА_4 з всіма залежними особами з квартири АДРЕСА_1.

В іншій частині позову ОСОБА_2 відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 45,50 грн . у рівних частинах по 22грн.75 копійок.

Стягнути з ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 судові витрати, пов`язані з явкою представника до суду в розмірі 3223,42 грн. в рівних частинах по 1611,71 грн.

В зустрічному позові ОСОБА_4, ОСОБА_3 відмовити в повному об`ємі.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя: