АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

__________________________________________________________________

Справа № 2-2018/3282/12/07

провадження №22-ц/790/855/ 2013р. Головуючий 1 інст. -Зуб Г.А.

категорія -спадкування Доповідач - Пономаренко Ю.А.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 січня 2013 року

Судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого - судді Пономаренко Ю.А.

суддів - Кукліної Н.О., Черкасова В.В.

при секретарі: Гуренко М.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м.Харкова від 7 грудня 2012 року по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради про стягнення аліментів та позбавлення батьківських прав, за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у вихованні дитині та спілкуванні із дитиною, встановлення порядку участі у вихованні дитини, -

В С Т А Н О В И Л А :

09 жовтня 2012 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, у якому просила стягнути з відповідача ОСОБА_2 аліменти на утримання дитини ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 25% від всіх видів заробітку, але не менше, як 30 % від прожиткового мінімуму, встановленого для дитини відповідного віку та позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно їх доньки ОСОБА_3

В обгрунтування позовних вимог посилалась на те, що вона та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі з 12.08.2006 року по січень 2009 року. За час шлюбу у них народилась донька ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2. За час шлюбу та після його розірвання ОСОБА_2 не забезпечував дитині належний рівень життя, проживає окремо та не надавав матеріальної допомоги дитині, рідко з нею бачиться. 08.06.2011 року позивачка вийшла заміж за ОСОБА_4

ОСОБА_2 подав до суду зустрічний позов, в якому просив встановити порядок участі ОСОБА_2 у вихованні доньки, за яким дозволити йому щосуботи забирати дитину з 10 до 20.30 години, надати право ОСОБА_2 проводити з донькою 14 днів відпустки за межами міста влітку та взимку, заборонити будь-яким особам перешкоджати батькові зустрічатися та спілкуватися з донькою у встановлений час. Позивач за зустрічним позовом також вказував, що допомагав дитині матеріально, проводив з нею час, приділяв увагу. Але після заміжжя ОСОБА_1 стала чинити перешкоди у спілкуванні з дитиною, перестала приймати від нього гроші на утримання дитини, тому просив виділити йому для спілкування час.

Рішенням Київського районного суду м.Харкова від 7 грудня 2012 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: управління служб у справах дітей департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради про стягнення аліментів та позбавлення батьківських прав задоволений.

Позбавлено батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітньої доньки ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітньої дитини - ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі ј частки заробітку, але не менше ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно починаючи з 09.10.2012 року і до досягнення дитиною повноліття. Стягнуто з ОСОБА_2 судовий сбір на користь держави в розмірі 214 грн. 60 коп.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у вихованні дитині та спілкуванні із дитиною, встановлення порядку участі у вихованні дитини відмовлено.

На це рішення ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій прохає прийняти по справі нове рішення, відмовити в задоволенні позову в частині позбавлення батьківських прав, та задовольнити зустрічний позов про усунення перешкод у вихованні та спілкуванні з дитиною, встановивши порядок участі у вихованні дитини, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Інші учасникі процесу рішення суду не оскаржували.

Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, відповідно до ст.303 ЦПК України перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду зміні з наступних підстав.

Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 виходив з того, що батько ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків по вихованню дитини і тому позбавив його батьківських прав.

Судова колегія не погоджується з такими висновками суду, оскільки вони не обґрунтовані та не відповідають фактичним обставинам по справі та вимогам діючого законодавства.

Згідно зі ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Матеріали справи містять дані про те, що сторони перебували у шлюбі та згідно свідоцтва про розірвання шлюбу НОМЕР_1 від 28.01.2009 р 28.01.2009 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 розірвано. За час шлюбу у сторін народилась донька ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Судом 1 інстанціїї помилково було встановлено, що батько ОСОБА_2 дитиною ОСОБА_3 не цікавиться та не бере участі у її вихованні. Як наслідок судом першої інстанції помилково були застосовані норми ст. 164 СК України.

Навпаки, судом апеляційної інстанції встановлено, а судом першої інстанції залишено без уваги те, що в матеріалах справи містяться прямі письмові докази того, що ОСОБА_6 впродовж 2009-2011 р.р. брав участь у вихованні та утриманні своєї дочки. Щороку влітку возив дитину на море, проводив з ним багато часу в зоопарках та дитячих атракціонах. Неодноразово за свій особистий рахунок надавав своїй дитині медичне лікування, що підтверджується медичною карткою та довідкою з стоматологічного кабінету ПП «ОСОБА_7». (а.с. 46-47)

В засіданні суду апеляційної інстанції позивачка підтвердила, що відповідач неодноразово давав їй грошові кошти на утримання дитини.

Таким чином, висновок суду 1 інстанції про те, що відповідач не цікавився своєю дитиною та і не бере участі у її вихованні не відповідає дійсності.

Крім того, судом 1 інстанції не надано належної оцінки тому факту, що відповідач ніколи не відмовлявся від спілкування з донькою, більше того, постійно на протязі 2009-2012 р.р. робив всі заходи для того, щоб це спілкування не переривалося. На підтвердження того, позивач звернулася з позовом до суду лише 09 жовтня 2012 року, в той час як шлюб було розірвано у січні 2009 року.

Позивачк у відповідності до вимог ст. 60 ЦПК України не надала суду переконливих доказів того, що ОСОБА_6 не приймає участь у вихованні та розвитку дитини та доказів того, що ОСОБА_6 коли-небудь чинив негативний вплив на дитину і те, що зустрічі з дитиною наносять їй психологічну травму.

Крім того, з Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав»п.15 витікає, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

З п.17 цієї ж Постанови Пленуму Верховного Суду України вбачається, що ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми

обов'язками.

Таким чином суд 1 інстанції передчасно прийшов до висновку про те, що ОСОБА_2 не цікавиться життям дитини, не бере участі в її вихованні та не виконує батьківські обов'язки.

В зв'язку з чим судова колегія вбачає правові підстави для скасування рішення суду в цій частині і частково задовольняє апеляційну скаргу.

Разом з ти, судова колегія погоджується з втсновком суду 1 інстанції про відмову в задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2, оскільки останнім не надано жодного документу в обгрунтування своїх позовних вимог.

Відповідно до п.п. 1, 4 ст. 309 ЦПК України, суд апеляційної інстанції скасовує рішення суду першої інстанції та ухвалює нове, якщо судом неповно з'ясовані обставини або неправильно застосовані норми матеріального або процесуального права.

На підставі викладеного, керуючись ст.303, 304, ч.1 п.5 ст.307, 309, 313, ст.314, 315,317 ЦПК України, судова колегія, -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_8 задовольнити частково.

Рішення Київського районного суду м. Харкова від 7 грудня 2012 року змінити.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_8, третя особа : Управління служб у справах дітей департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради про позбавлення батьківських прав відмовити.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили негайно з моменту проголошення.

Касаційна скарга може бути подана безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий - Судді -