справа № 1309/9975/12

УХВАЛА

06 лютого 2013 року суддя Залізничного районного суду м. Львова Бориславський Ю.Л., розглянувши матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя,

в с т а н о в и в:

Позивач звернулася до суду із позовом про поділ майна подружжя, а саме квартири АДРЕСА_1. Свої вимоги мотивувала тим, що рішенням Турківського районного суду Львівської області від 10.10.2012 року шлюб між нею та ОСОБА_2 був розірваний, за час перебування в шлюбі вони придбали за спільні кошти зазначену квартиру. На момент розірвання шлюбу між позивачкою та відповідачем була домовленість щодо добровільного поділу майна, належного їм на праві спільної сумісної власності, однак станом на 21.11.2012 року відповідач не бажає вказане вище майно поділити в добровільному порядку, що й стало приводом звернення до суду. Крім цього, позивачка зазначила, що з огляду на те, що коштів, які сплачує відповідач на дитину недостатньо для утримання їхньої малолітньої дитини, яка проживає з нею, просить суд відступити від принципу рівності часток у праві спільної сумісної власності.

Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 26.12.2012 року позовну заяву ОСОБА_3 залишено без руху та надано строк, який не перевищує п’яти днів для усунення недоліків, які зазначені в ухвалі про залишення без руху. Як вбачається із матеріалів справи, а саме з повідомлення про вручення поштового відправлення, ухвалу Залізничного районного суду м. Львова від 26.12.2012 року позивачем отримано 31.12.2012 року, однак недоліки позовної заяви у встановлений строк не усунула.

Так, в ухвалі вказувалось на необхідність зазначити докази на підтвердження неможливості сплати судового збору та наявність обґрунтованих підстав для відстрочення сплати такого. В ухвалі без руху звернено увагу на те, що позивачка належним чином не зазначає, якими саме доказами вона обґрунтовує факт недостатності коштів, які сплачує відповідач на дитину, адже саме на такі обставини вона посилається як на підставу необхідності збільшення розміру її частки у праві спільної сумісної власності. Крім цього, слід зазначити, що в позовній заяві ОСОБА_3 посилалася на статті Сімейного Кодексу, що регламентують порядок відступлення від засад рівності часток подружжя при поділі майна, але в позовних вимогах просить визнати за нею право власності на квартиру в цілому, не зазначаючи при цьому доказів для підтвердження обґрунтованості таких вимог. Однак ОСОБА_1 не усунула у наданий строк недоліків позовної заяви.

У відповідності до ч. 2 ст. 121 ЦПК України якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 119 і 120 цього Кодексу, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду, інакше заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Виходячи з наведеного та враховуючи, що позивач не усунула недоліки позовної заяви у строк, зазначений в ухвалі, а тому позовна заява підлягає поверненню позивачеві.

Керуючись ст. 121 ЦПК України, –

у х в а л и в:

Позовну заяву ОСОБА_1 – вважати неподаною та повернути позивачу.

Відповідно до ч. 5 ст. 121 ЦПК України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області через Залізничний районний суд м. Львова, шляхом подання в п’ятиденний строк з дня проголошення ухвали апеляційної скарги.

Суддя:                                                    /підпис/

З оригіналом згідно.

Суддя:                                                                      Бориславський Ю. Л.