АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 11/1690/1003/2012 Номер провадження 11/786/18/2013 Категорія ч.2 ст.121 КК Т.З. Головуючий у 1-й інстанції Гудков Доповідач Герасименко В. М.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 січня 2013 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Полтавської області у складі:
головуючого Герасименко В.М.
суддів Давиденка Е.В., Денисенко Л.М.
за участю прокурора Деряги Л.М.
захисника -адвоката ОСОБА_1
засуджених ОСОБА_2, ОСОБА_3
розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Полтава кримінальну справу за апеляціями засуджених ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на вирок Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 30 травня 2012 року.
Цим вироком ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець с.Хорошки Лубенського району Полтавської області, українець, громадянин України, освіта середня, не одружений, не працюючий, проживаючий за адресою: АДРЕСА_2, раніше судимий: - 07.09.2011 року Лубенським міськрайонним судом Полтавської області за ч.1 ст.263 КК України на 2 роки позбавлення волі, згідно ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 1 рік; - 20.12.2011 року Лубенським міськрайонним судом Полтавської області за ч.2 ст.185, ч.3 ст.185 КК України на 3 роки 6 місяців позбавлення волі, згідно ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 2 роки, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженець м.Лубни Полтавської області, українець, громадянин України, освіта середня спеціальна, не одружений, не працюючий, проживаючий за адресою: АДРЕСА_3, раніше судимий: - 11.02.2010 року Лубенським міськрайонним судом Полтавської області за ч.2 ст.185 КК України на 3 роки позбавлення волі, згідно ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 2 роки,
засуджені:
ОСОБА_2
- за ч.2 ст.121 КК України на 8 років позбавлення волі;
- за ч.3 ст.185 КК України на 3 роки позбавлення волі.
Згідно ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначено покарання у виді 8 років позбавлення волі.
На підставі ч.4 ст.70 КК України, остаточно призначено ОСОБА_2 покарання у виді 8 років позбавлення волі, при цьому вирок Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 20.12.2011 року виконувати самостійно.
ОСОБА_3 засуджений за ч.3 ст.185 КК України на 3 роки позбавлення волі.
На підставі ст.71 КК України, частково приєднано до покарання, призначене за новим вироком, не відбуту частину покарання за вироком Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 11.02.2010 року. Остаточно вважати засудженим ОСОБА_3 на 3 роки 6 місяців позбавлення волі.
Вирішено долю речових доказів.
За вироком суду ОСОБА_2 та ОСОБА_3 визнані винними в наступному.
07.11.2011 року близько 10.00 год. ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за попередньою змовою, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, прибули до помешкання ОСОБА_4, розташованого АДРЕСА_1, з метою скоєння крадіжки чужого майна.
Перебуваючи біля даної квартири, ОСОБА_3 та ОСОБА_2, шляхом вибиття ногами вхідних дверей ,які були зачинені на замок, проникли до квартири, де знайшли в кімнаті на меблевій тумбочці барсетку з гаманцем, із якого вони викрали належні ОСОБА_4 гроші на загальну суму -1500 грн., які розподілили між собою порівну, кожний отримав по 750 грн., які засуджені витратили на власні потреби.
Крім цього, 23.09.2011 року близько 21.00 год. в квартирі АДРЕСА_2, між ОСОБА_2, який перебував в стані алкогольного сп'яніння та потерпілим ОСОБА_5, який також перебував в стані алкогольного сп'яніння, виникла сварка під час якої засуджений, діючи з прямим умислом на заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, наніс ОСОБА_5 тілесні ушкодження у вигляді: кровопідтічності м'яких тканин голови у лівій та правій лобових ділянках, в правій скроневій ділянці голови, крововиливу під тверду мозкову оболонку в ділянці правої середньої черепно-мозкової ямки з розповсюдженням на задню черепно-мозкову ямку у вигляді плаского бурого згортку, щільно фіксованого до твердої мозкової оболонки об'ємом до 35 мл., крововиливів під м'яку мозкову оболонку в лобно-тім'яно-скроневій долі лівої півкуль, в скронево-тім'яній долі правої півкулі, в потиличних долях правої і лівої півкулі головного мозку, дрібні крововиливи в речовину головного мозку, синців в ділянках повік правого та лівого ока, субкон'юнктивальних крововиливів правого ока та зовнішнього кута лівого ока, синця в лобній ділянці зліва, саден шкіри в лобній ділянці справа, у правій виличній та щічній ділянках, в області правого кута роту, правої вушної раковини, підборіддя, що носять ознаки тяжких, як такі, що були небезпечними для життя, а в даному випадку призвели до настання смерті потерпілого.
29.09.2011 року о 12.55 год. ОСОБА_5 в непритомному стані було доставлено каретою швидкої допомоги до Лубенської ЦМЛ, де він, не приходячи у свідомість ІНФОРМАЦІЯ_6 року о 16 год. від вищезазначених травм помер.
В своїй апеляції, з урахуванням внесених доповнень, засуджений ОСОБА_2 просить вирок суду змінити, перекваліфікувати його дії з ч.2 ст.121 КК України на ст.119 КК України, оскільки завдаючи удари потерпілому він не мав прямого умислу на настання його смерті. Разом з тим, при призначенні покарання судом не враховано повного визнання засудженим своєї вини, розкаяння у вчиненому, його молодого віку, позитивних характеристик, те, що він має дружину з якою проживає в громадянському шлюбі, дитину 3 років, матір, яка має проблеми зі здоров'ям, тому прохає пом'якшити призначене йому покарання, застосувавши при цьому положення ст.69 КК України.
Засуджений ОСОБА_3 в принесеній апеляції просить пом'якшити призначене йому за вироком суду покарання, застосувавши до нього положення ст.69 КК України, оскільки судом при призначенні покарання не враховано його чистосердечного зізнання, допомоги у розкритті злочинів, повного відшкодування шкоди завданої злочинами, молодого віку, позитивних характеристик за місцем проживання, наявність постійного місця роботи та те, що на його утриманні перебуває мати пенсійного віку, яка потребує догляду.
Колегія суддів, заслухавши доповідача, засудженого ОСОБА_2 та в його інтересах захисника - адвоката ОСОБА_1, які підтримали подану засудженим апеляцію з внесеними доповненнями з підстав в ній зазначених, засудженого ОСОБА_3, який підтримав подану ним апеляцію та прохав пом'якшити призначене йому за вироком суду покарання з підстав, викладених в поданій ним апеляції, думку прокурора, який заперечив проти задоволення апеляції засуджених, прохав вирок суду залишити без змін, заслухавши виступи учасників судового розгляду у судових дебатах та останнє слово засуджених, перевіривши доводи апеляцій та матеріали кримінальної справи, приходить до висновку, що апеляції засуджених ОСОБА_2 та ОСОБА_3 задоволенню не підлягають з наступних підстав.
Суд обґрунтовано визнав ОСОБА_2 винним у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.121 КК України, тобто у спричиненні умисного тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило смерть потерпілого та ОСОБА_2 і ОСОБА_3 -у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.185 КК України.
Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, за встановлених у вироку обставин відповідають фактичним обставинам справи і підтверджується доказами, зібраними і перевіреними в передбаченому законом порядку та в апеляціях не оскаржуються.
Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_2 у вчиненні злочину передбаченого ч.2 ст.121 КК України за встановлених у вироку обставин також відповідають фактичним обставинам справи і підтверджується доказами, зібраними і перевіреними в передбаченому законом порядку.
Твердження засудженого ОСОБА_2 про те, що його вина не ґрунтується на доказах та його дії невірно кваліфіковані судом саме за ч. 2 ст.121 КК України з огляду на те, що в даному випадку його дії слід кваліфікувати за ст.119 КК України, оскільки смерть потерпілого ОСОБА_5 настала внаслідок його необережних дій, позбавлені підстав і спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, в тому числі показаннями свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, експерта ОСОБА_9, даними протоколів відтворення обстановки та обставин події, зводин віч-на-віч, даними висновку комісійної судово-медичної експертизи щодо потерпілого ОСОБА_5, а також власними показаннями ОСОБА_2, даними як на досудовому, так і в ході судового слідства.
Так, згідно показань свідка ОСОБА_6, даних в ході судового слідства, 21.09.2010 року о 21 год. в його присутності ОСОБА_2, який перебував в стані алкогольного сп'яніння, наніс ОСОБА_5, який сидів на ліжку, близько 4-х ударів по черзі кулаком як правої так і лівої руки, по голові потерпілого як з лівого, так і з правого боку. В подальшому ОСОБА_2 наніс ОСОБА_5 удар коліном правої ноги один удар по ліві й частині тулубу, коли той хотів піднятися з ліжка та близько трьох ударів ногами по тілу потерпілого. Коли ОСОБА_5 піднявся з ліжка, ОСОБА_2 кулаком правої руки наніс йому удар в праве плече від якого потерпілий впав на підлогу на лівий бік та падаючи вдарився лівою частиною голови об передню частину дерев'яного стільця та об підлогу. ОСОБА_2 наніс потерпілому ще близько 3-4 ударів ногами по тулубу.
Свої показання свідок ОСОБА_6 підтвердив в ході відтворення обстановки і обставин події злочину з його участю, де на місці пригоди показав обставини при яких ОСОБА_2 спричинив ОСОБА_5 тілесні ушкодження (т.1, а.с.177-182).
Згідно даних висновку комісійної судово-медичної експертизи № 181 від 08.12.2011 року причиною смерті гр.ОСОБА_5 являється закрита черепно-мозкова травма з крововиливами під оболонки та в речовину головного мозку. Тілесні ушкодження, виявлені в ділянці голови під експертного, перебувають у прямому причинно-наслідковому зв'язку з настанням його смерті. Давність утворення виявлених на трупі ОСОБА_5 тілесних ушкоджень не протирічить строку їх заподіяння, вказаному в матеріалах справи, тобто, 23.09.2011 року в період з 21 до 23 години. Враховуючи анатомічну локалізацію, морфологічну характеристику виявлених ушкоджень, тілесні ушкодження в ділянці голови утворились не менш, як від 10-кратної дії травмуючи предметів, в ділянці шиї -не менш, як від 2-кратної дії, в ділянку тулубу - 5-кратної дії, в ділянці верхніх кінцівок -7-кратної дії, в ділянку нижніх кінцівок -2-кратної дії травмуючи предметів. Показання свідка ОСОБА_6, дані ним в ході допиту та відтворення обстановки та обставин події відповідають давності, механізму утворення та анатомічній локалізації виявлених на трупі гр.ОСОБА_5 тілесних ушкоджень, але не відображають їх повну кількість (т.1 а.с.226-244).
Допитана в ході судового слідства експерт ОСОБА_9 підтвердила надані раніше висновки експертизи щодо виявлених на тілі ОСОБА_5 тілесних ушкоджень та ступінь їх тяжкості. При цьому зазначила, що тілесні ушкодження, виявлені в ділянці голови під експертного, що і призвели до настання смерті потерпілого, не могли утворитися від однократного удару при падінні потерпілого об дерев'яну підлогу чи об дерев'яний стілець.
Згідно показань свідків ОСОБА_7, даних в ході судового слідства та ОСОБА_8, даних під час досудового слідства та досліджених в суді першої інстанції, 23.09.2011 року близько 17 год. вони проходили повз будинку АДРЕСА_2, де проживав ОСОБА_5 та бачили, як останнього штовхав та наносив удари його пасинок ОСОБА_2 та забрав у нього мобільний телефон. Зустрівшись пізніше цього ж дня зі ОСОБА_5 в місті, останній попрохав допомогти йому забрати свій телефон у ОСОБА_2 на що вони згодилися. На знак віддяки ОСОБА_5, заклавши повернений мобільний телефон до ломбарду, придбав спиртне та запросив їх до себе додому. Вдома у ОСОБА_5 вони перебували до 21 год., при цьому ОСОБА_2 та його глухонімого дядька в будинку не було. ОСОБА_5 жалівся їм на ОСОБА_2, що останній ніде не працює та постійно його б»є, також прохав залишитися з ним, бо може прийти додому ОСОБА_2 в стані алкогольного сп»яніння та буде його бити, бо вже неодноразово бив його до цього, однак їм необхідно було йти додому та близько 21 год. вони вийшли з квартири. Ні ОСОБА_7, ні ОСОБА_8 тілесних ушкоджень ОСОБА_5 не спричиняли.
Аналогічні показання свідок ОСОБА_7 надавав і в ході досудового слідства та в ході зводин віч-на-віч з ОСОБА_2 свідки ОСОБА_7 та ОСОБА_8 повністю підтвердили свої показання (т.1 а.с.203,205).
Отже, зазначені докази, що і наведені у вироку суду в обґрунтування доведеності вини ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.121 КК України, належним чином перевірені судом, узгоджуються між собою, сумнівів не викликають, добуті без будь-яких порушень кримінально-процесуального законодавства, а тому суд першої інстанції правильно поклав їх в основу обвинувачення.
Твердження в апеляції засудженого ОСОБА_2, що в даному випадку його дії повинні кваліфікуватися саме як вбивство через необережність, тобто за ч.1 ст.119 КК України, є безпідставним. Так, суд першої інстанції, вирішуючи питання про спрямованість умислу ОСОБА_2, виходив з сукупності всіх обставин вчиненого ним діяння, зокрема -кількості, характеру і локалізації тілесних ушкоджень, поведінки ОСОБА_2 та ОСОБА_5, що передувала події та їх стосунків, що склалися до подій 23.09.2011 року, тому і прийшов до висновку, що ОСОБА_2 навмисно наніс ОСОБА_5 тяжкі тілесні ушкодження, що спричинили смерть останнього, при цьому ставлення ОСОБА_2 до наслідків злочину -смерті потерпілого, характеризується необережністю. З такими висновками колегія суддів повністю погоджується, тому доводи апеляції засудженого щодо не вірної кваліфікації його дій є безпідставною.
Відповідає вимогам ст.ст. 65 та 70 КК України і призначене ОСОБА_2 покарання, яке обране з урахуванням даних про особу засудженого, ступеню тяжкості вчинених злочинів та обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання. Так, при призначенні ОСОБА_2 покарання суд першої інстанції прийняв до уваги його позитивну характеристику за місцем проживання, як обставину, що пом'якшує покарання -відшкодування потерпілому ОСОБА_4 завданий злочином матеріальний збиток, обставиною, що обтяжує покарання -вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння. Колегія суддів не приймає до уваги посилання засудженого в апеляції на те, що судом не прийнято до уваги ряду обставин, які б пом'якшили йому покарання -наявність на утриманні дружини з якою він перебуває в цивільному шлюбі, малолітньої дитини віком 3 роки та матері, яка має проблеми зі здоров'ям, оскільки вказані ним обставини об'єктивно в матеріалах кримінальної справи не підтверджені.
З урахуванням наведеного, апеляція засудженого ОСОБА_2 до задоволення не підлягає.
Разом з тим, колегія суддів вважає за необхідне, в порядку ст.365 КПК України (1960р.) виключити з резолютивної частини вироку посилання суду на застосування положень ч.4 ст.70 КК України при призначенні покарання ОСОБА_2, оскільки суд першої інстанції вірно, у відповідності з роз'ясненнями, викладеними в п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», прийшов до висновку, що вирок Лубенського міськрайонного суду від 20.12.2011 року стосовно ОСОБА_2 підлягає виконанню самостійно, однак помилково вказав на застосування при цьому положень ч.4 ст.70 КК України, що і підлягає виключенню.
Не знаходить колегія суддів підстав і для задоволення апеляції засудженого ОСОБА_3
Так, призначене ОСОБА_3 покарання відповідає вимогам ст.ст. 65, 70 та 71 КК України, яке обране з урахуванням даних про особу засудженого, ступеню тяжкості вчиненого ним злочину та обставин, що пом'якшують покарання в тім числі і на обставини на які засуджений посилається в апеляції.
Згідно ч.4 ст.71 КК України остаточне покарання за сукупністю вироків, крім випадків, коли воно визначається шляхом поглинення одного покарання іншим, призначеним у максимальному розмірі, має бути більшим від покарання, призначеного за новий злочин, а також від не відбутої частини покарання за попереднім вироком.
З урахуванням вказаних вимог закону, суд першої інстанції і визначив остаточне покарання за сукупністю вироків та саме призначене ОСОБА_3 судом покарання є необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження вчинення ним нових злочинів.
Колегія суддів не вбачає підстав для застосування до засудженого положень ст.69 КК України та призначення йому покарання за ч. 3 ст.185 КК України нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції зазначеної частини статті, оскільки вказана норма закону може бути застосована судом при призначенні покарання у випадку наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину та з урахуванням особи винного.
Так, обставинами, що пом'якшують покарання ОСОБА_3 суд визнав його щире каяття у вчиненому та відшкодування потерпілому завданого злочином матеріального збитку в повному обсязі, однак вказані обставини не є такими, які б істотно знижували ступінь тяжкості вчиненого ним злочину. Окрім того, з урахуванням того, що злочин за даним вироком вчинений ОСОБА_3 в період звільнення його від відбування покарання за попередніми вироком та, з урахуванням положень ст.71 КК України, підстави для застосування до засудженого положень ст.69 КК України відсутні.
З урахуванням наведеного апеляція засудженого ОСОБА_3 задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись п.15 розділу ХІ Перехідних положень КПК України, ст.ст. 365, 366 КПК України (1960р.), колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А :
Апеляції засуджених ОСОБА_2 з внесеними доповненнями та засудженого ОСОБА_3 залишити без задоволення.
Вирок Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 30 травня 2012 року змінити.
Виключити з резолютивної частини вироку посилання суду на застосування положень ч.4 ст.70 КК України при призначенні покарання ОСОБА_2
В решті вирок Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 30 травня 2012 року стосовно ОСОБА_2 та ОСОБА_3 залишити без змін.
СУДДІ :
Герасименко В.М. Давиденко Е.В. Денисенко Л.М.