АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №11/796/140/2013 Головуючий в І інстанції - Царевич О.І.

Категорія - ч.2 ст.186 КК України Доповідач - Фрич Т.В.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05.02.2013 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:

головуючого - судді Фрич Т.В.,

суддів - Рибака І.О., Юрдиги О.С.,

за участю прокурора - Мінакової Г.О.,

засудженого - ОСОБА_1,

захисника - ОСОБА_2,

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за апеляціями засудженого ОСОБА_1 та прокурора, який затвердив обвинувальний висновок, на вирок Печерського районного суду м.Києва від 02 листопада 2012 року,-

В С Т А Н О В И Л А:

Вироком Печерського районного суду м.Києва від 02 листопада 2012 року

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, раніше судимого: вироком Деснянського районного суду м.Києва від 05.02.2007 року за ч.2 ст.186 КК України із застосуванням ст.69 КК України на 1 рік позбавлення волі, звільненого за закінченням строку відбування покарання,-

визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.186 КК України та призначено йому покарання у виді 4 років позбавлення волі.

По справі вирішено питання щодо речових доказів.

Згідно вироку, ОСОБА_1, 01.05.2012 року, приблизно о 02-00 годині, перебуваючи на літньому майданчику ресторану швидкого харчування «Макдональдс» во вул.Хрещатик, 19-а в м.Києві, діючи повторно, з метою викрадення чужого майна, непомітно підійшов до одного із столиків, за яким на лавці знаходилася сумка потерпілої ОСОБА_3 Вважаючи, що його дії є непомітними для сторонніх осіб, ОСОБА_1 викрав зазначену сумку, з якою став залишати місце вчинення злочину, проте, був помічений потерпілою ОСОБА_3, яка висунула ОСОБА_1, вимогу припинити злочинні дії.

ОСОБА_1, не реагуючи на вимогу потерпілої та сторонніх осіб зупинитися, став тікати, утримуючи в себе майно потерпілої, а саме, жіночу сумку вартістю 500 гривень, в якій знаходилися мобільний телефон «IP home» вартістю 6000 грн., з сім-картою оператора мобільного зв'язку «Київстар» вартістю 25 гривень з 40 грн. на рахунку, мр-3 плеєр І-river вартістю 2000 гривень, а всього на загальну суму 8565 грн.

Під час переслідування ОСОБА_1 викинув викрадену сумку з вищевказаним майном, а згодом був затриманий випадковим перехожим.

У поданій апеляції засуджений ОСОБА_1 просить змінити оскаржуваний вирок суду та застосувати до нього ст.69 КК України і призначити йому покарання за ч.2 ст.186 КК України у виді позбавлення волі строком на 2 роки. Апелянт, не оспорюючи доведеність вини та кваліфікацію дій, посилається на невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину і особи засудженого. Суд першої інстанції не взяв до уваги те, що він допомагав слідству з метою розкриття злочину.

У поданій апеляції прокурор, який затвердив обвинувальний висновок, просить скасувати вирок суду в частині призначеного покарання та постановити новий вирок, яким ОСОБА_1 призначити покарання за ч.2 ст.186 КК України у вигляді 6 років позбавлення волі. Апелянт, не оспорюючи кваліфікацію злочинних дій ОСОБА_1, посилається на те, що призначене судом покарання не відповідає ступеню тяжкості злочину, суспільній небезпечності скоєного злочину, особі засудженого, у зв'язку із чим є надто м'яким.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, яка не підтримала подану апеляцію, засудженого та захисника, які підтримали апеляцію та заперечували проти задоволення апеляції прокурора, провівши судові дебати, заслухавши останнє слово засудженого, обговоривши доводи апеляції, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляції задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Не зважаючи на те, що справа була призначена до розгляду на 05 лютого 2013 року, тобто після вступу в законну силу нового Кримінального процесуального кодексу України, проте, відповідно до п.п.11,13,15 розділу XI «Перехідні положення», дана справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому КПК України 1960 року.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину, за обставин, викладених у вироку, грунтується на зібраних у встановленому законом порядку та перевірених судом доказах, в тому числі і показаннях засудженого, який повністю визнав свою вину.

З урахуванням наведеного, згідно ч.1 ст.365 КПК України, фактичні обставини вчинення ОСОБА_1 злочину, у вчиненні якого він визнаний винним, апеляційним судом не перевіряються.

Судом першої інстанції при обранні міри покарання ОСОБА_1 враховано вимоги ст.65 КК України щодо загальних засад призначення покарання, межі санкції ч.2 ст.186 КК України, ступінь тяжкості та конкретні обставини злочину, дані про особу засудженого, обставини, що обтяжують та пом'якшують покарання.

Так судом першої інстанції обгрунтовано враховано те, що ОСОБА_1 вчинив тяжкий злочин, раніше був судимий за аналогічний злочин та відбував покарання в місцях позбавлення волі, проте належних висновків для себе не зробив, по зазначеній кримінальній справі знаходився у розшуку.

З урахуванням викладених обставин суд прийшов до висновку про необхідність засудження ОСОБА_1 до покарання у виді позбавлення волі, з чим погоджується і колегія суддів.

Крім того, судом належним чином мотивовано і призначення покарання ОСОБА_1 в мінімальних межах санкції ч.2 ст.186 КК України, зокрема враховано і щире каяття, як пом»якшуючу відповідальність обставину, відсутність обтяжуючих відповідальність обставин, твердження ОСОБА_1 про те, що він є сиротою та інвалідом 2 групи.

Тому, міра відповідальності ОСОБА_1 призначена у відповідності з вимогами ст.65 КК України, в межах, встановлених санкцією ст.186 ч.2 КК України, відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу.

Підстав для застосування до ОСОБА_1 ст.69 КК України та зміни вироку з пом»якшенням покарання до двох років , колегія суддів не вбачає.

Що стосується доводів апеляції прокурора щодо невідповідності призначеного судом покарання ступеню тяжкості вчинених злочинів та особі засудженого внаслідок м'якості, що, на думку апелянта, є підставою для його скасування, то, на думку колегії суддів, вони є необґрунтованими, з наведених вище підстав.

Таким чином, апеляції засудженого ОСОБА_1 та прокурора, який затвердив обвинувальний висновок, задоволенню не підлягають, оскільки у справі винесено законний, обгрунтований і справедливий вирок.

Істотних порушень кримінально-процесуального закону, які б були підставою для скасування вироку суду, колегія суддів не вбачає.

З урахуванням наведеного, керуючись ст.ст.365, 366, 382 КПК України 1960 року та п.п.11,13,15 Розділу ХІ «Перехідні положення» КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляції засудженого ОСОБА_1 та прокурора, який затвердив обвинувальний висновок,- залишити без задоволення.

Вирок Печерського районного суду м.Києва від 02 листопада 2012 року щодо ОСОБА_1 - залишити без змін.

С У Д Д І:

_______________ _______________ _______________