УХВАЛА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
Справа №: 104/1968/12Головуючий суду першої інстанції:Гребеннікова Н.О.
Головуючий суду апеляційної інстанції:Сіротюк В. Г.
"06" грудня 2012 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого суддіСіротюка В.Г.
СуддівРошка М.В., Хмарук Н.С.,
При секретаріТаранець О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, третя особа - Служба у справах дітей Білогірської районної державної адміністрації про надання дозволу на тимчасовий виїзд за кордон неповнолітньої дитини;
за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_6, третя особа - Служба у справах дітей Білогірської районної державної адміністрації про визначення місця проживання дитини, за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Білогірського районного суду Автономної Республіки Крим від 04 жовтня 2012 року,
В С Т А Н О В И Л А :
Рішенням Білогірського районного суду Автономної Республіки Крим від 04 жовтня 2012 року позов ОСОБА_7 до ОСОБА_6, третя особа - Служба у справах дітей Білогірської районної державної адміністрації про визначення місця проживання дитини - задоволений.
Визначено місце проживання малолітнього ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 з матір'ю ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_1.
У задоволенні ОСОБА_6 до ОСОБА_7, третя особа - Служба у справах дітей Білогірської районної державної адміністрації про надання дозволу на тимчасовий виїзд за кордон неповнолітньої дитини - відмовлено.
Не погодившись з названим судовим рішенням, ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення яким задовольнити його позовні вимоги та відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_7, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, рішення суду підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга відхиленню, виходячи з наступних правових мотивів.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 та задоволення позову ОСОБА_7, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з наявності порушеного права ОСОБА_7 та відсутності правових підстав для задоволення позову ОСОБА_6
Такі висновки суду першої інстанції відповідають обставинам справи та вимогам закону, який регулює спірні правовідносини.
Відповідно до частини першої статті 160 Сімейного кодексу України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.
Як вбачається з матеріалів цивільної справи, 10 липня 2012 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_7, третя особа - Служба у справах дітей Білогірської районної державної адміністрації про надання дозволу на тимчасовий виїзд за кордон без згоди матері їх сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, посилаючись на те, що відповідачка добровільно не надає такої згоди на виїзд сина до Російської Федерації.
03 серпня 2012 року ОСОБА_7 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_6, третя особа - Служба у справах дітей Білогірської районної державної адміністрації про визначення місця проживання їх дитини ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з нею, за адресою: АДРЕСА_1, посилаючись на те, що це буде відповідати інтересам малолітньої дитини, оскільки тривалий час відповідач та його батьки чинять перешкоди у спілкуванні та вихованні нею сина, утримують його у себе.
Судом встановлено, що ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3 з 21 серпня 2003 року по 27 серпня 2010 року перебували у зареєстрованому шлюбі від якого мають малолітнього сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 (том № 1, арк. справи 5, 7).
19 жовтня 2007 року малолітньому ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 Інститутом очних хвороб і тканинної терапії імені В.П. Філатова був поставлений діагноз: Вторинна абсолютна декомпенсована глаукома. Ретинобластома 4-го ступеня та проведена операція з видалення лівого ока з наступним проведення хіміотерапії та променевої терапії (том № 1, арк. справи 103).
Для лікування та оздоровлення дитини, 24 лютого 2011 року його батьками ОСОБА_6 та ОСОБА_7 була видана нотаріально посвідчена заява про те, що вони надають згоду на тимчасову поїздку ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 за кордон (Російська Федерація) та назад до України в період з 25 лютого 2011 року по 31 грудня 2011 року у супроводі його бабусі - ОСОБА_9 (том № 1, арк. справи 11).
Зміст наявних документів у матеріалах цивільної справи свідчить про те, що дитину у визначені в названій заяві строки до України повернуто не було, а повернуто лише в травні 2012 року (том № 1, арк. справи 98).
Крім того, у зазначений період часу без згоди матері ОСОБА_7, неповнолітнього ОСОБА_6 було зараховано до першого класу Муніципального загальноосвітнього закладу «Середня загальноосвітня школа № 13» у селищі Новий, Татамукайського району, Республіки Адигея, Російської Федерації.
Додані до цивільної справи документи свідчать про те, що ОСОБА_7 після повернення дитини до України, батьками колишнього чоловіка ОСОБА_6 та самим ОСОБА_6 чиняться перешкоди їй у спілкуванні з дитиною та її вихованні.
Судом також встановлено, що тривалий час дитина після народження проживала та знаходилася на вихованні у бабусі - ОСОБА_9 (матері позивача ОСОБА_6) (том № 1, арк. справи 95-97, 223-224, 225-226).
Колегія суддів не може не зазначити і на те, що ОСОБА_7 має постійне місце роботи, обіймає посаду головного бухгалтера однієї з приватних фірм у місті Сімферополі, отримує заробітну плату за основним та додатковим місцями роботи (том № 1, арк. справи 42-43, 44, 45, 46, 47, 48), позитивно характеризується на роботі.
Батько дитини ОСОБА_6, офіційно не працевлаштований, проживає сам та утримує дитину після повернення з Російської Федерації в травні 2012 року завдяки тимчасовим заробіткам.
Розглядаючи справу та ухвалюючи рішення по суті позовних вимог, судом першої інстанції згідно статей 179, 185 Цивільного процесуального кодексу України надана правильна правова оцінка висновкам Білогірської районної державної адміністрації № 5359/01-16 від 21 вересня 2012 року про недоцільність проживання малолітнього ОСОБА_6 з матір'ю ОСОБА_7 та № 5360/01-16 від 21 вересня 2012 року про доцільність проживання дитини з батьком ОСОБА_6, зокрема, зміст цих висновків не містить будь-яких конкретних фактів які би суперечили інтересам дитини ОСОБА_6 і проживання її разом з матір'ю ОСОБА_7 (том № 1, арк. справи 223-224, 225-226).
Не можна не враховувати і те, що постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 12 жовтня 2012 року визнано протиправним та скасовано розпорядження Білогірської районної державної адміністрації «Про визначення місця проживання малолітньої дитини із батьком ОСОБА_6» (том № 2, арк. справи 20-23).
Приписами частини третьої статті 10 та частинами першою та четвертою статті 60 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
ОСОБА_6 не надано суду і матеріали цивільної справи не містять будь-яких об'єктивних та допустимих доказів в підтвердження того, що проживання його спільної дитини з ОСОБА_7 за адресою її проживання буде суперечити інтересам та правам самої дитини.
Колегія суддів приймає до уваги також те, що згідно положень принципу 6 Конвенції прав дитини від 20 листопада 1953 року малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виключні обставини, бути розлучена зі своєю матір'ю.
Враховуючи вік дитини, стан її здоров'я, відсутність виключних обставин, які би могли бути підставами для розлучення дитини з матір'ю та негативно характеризували ОСОБА_7, у суду першої інстанції були достатні правові мотиви для визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 саме разом зі своєю матір'ю ОСОБА_7
Аналогічне розуміння застосування матеріального закону міститься в ухвалах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 березня 2011 року по справі № 6-350св10 та від 25 травня 2011 року по справі № 6-4997св10.
При такому положенні рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги ОСОБА_6 не містять правових підстав для скасування або зміни рішення місцевого суду.
Частиною першою статті 308 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 303, 304, пунктом 1 частини першої статті 307, частиною першою статті 308, статтями 314, 315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим,
УХВАЛИ Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.
Рішення Білогірського районного суду Автономної Республіки Крим від 04 жовтня 2012 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів до суду касаційної інстанції.
Судді:
М. Рошка В. Сіротюк Н. Хмарук