Справа № 22-ц-7016/12 Головуючий у І інстанції Усатов Д.Д.

Провадження № 22-ц/780/593/13 Доповідач у 2 інстанції Савченко С.І.

Категорія 21 06.02.2013

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

31 січня 2013 року м.Київ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді Савченка С.І.,

суддів Панасюка С.П., Даценко Л.М.,

при секретарі Клименко В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15 листопада 2012 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів,-

в с т а н о в и л а:

У червні 2012 року позивач звернувся до суду із вказаним вище позовом, який мотивував тим, що на підставі спільної домовленості з відповідачем вони придбали земельну ділянку площею 0,1500 га по АДРЕСА_1 Ділянка була придбана на м'я відповідача за договором купівлі- продажу від 29 січня 2008 року за суму еквівалентну 95445 доларів США. Вказував, що на придбання ділянки він передав відповідачу кошти в сумі 73140 доларів США, а тому вважає, що його частка в земельній ділянці становить 0,1150 га. Пізніше за його згодою відповідач продав частину з належної йому ділянки площею 0,0601 га за договором купівлі-продажу від 10 листопада 2008 року і передав йому кошти від продажу в сумі 51000 доларів США, однак з'ясувалося, що відповідач обдурив його, бо продав ділянку за 60000 доларів США, з яких 9000 доларів привласнив. Решту належної йому ділянки площею 0,0550 га відповідач зобов'язася не відчужувати без попереднього письмового погодження з ним, про що склав письмову розписку. Посилався, що в подальшому відповідач без його відома 30 квітня 2009 року продав частину ділянки площею 0,0086 га, а кошти в сумі 11558 грн. привласнив. Відповідач відмовив у оформленні на його ім'я решти ділянки площею 0,0550 га, пославшись на продаж ділянки і пообіцяв повернути гроші, проте кошти не повернув.

Просив стягнути з відповідача на його користь грошові кошти в розмірі 176869,39 грн., які становлять різницю між наданими ним коштами на придбання ділянки та повернутими відповідачем.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15 листопада 2012 року позовні вимоги задоволено частково. Ухвалено стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 кошти в розмірі 130117,34 грн. та судові витрати в сумі 1301,17 грн. В решті позову відмовлено.

Відповідач ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 в повному обсязі, посилаючись на невідповідність висновків суду

- 2 -

обставинам справи, неповне з'ясування судом обставин справи, порушення судом норм матеріального і процесуального права.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.

Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 214 ЦПК України рішення має відповідати в тому числі на такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 3) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам оскаржуване судове рішення не відповідає.

Судом першої інстанції встановлено і з матеріалів справи вбачається, що відповідач ОСОБА_2 був власником розташованої на території Бузівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області земельної ділянки для будівництва і обслуговування будинку площею 0,1500 га в АДРЕСА_1, що стверджується державним актом, виданим 5 серпня 2008 року (а.с.8). Вказану земельну ділянку відповідач придбав за договором купівлі-продажу від 29 січня 2008 року (а.с.5-6).

За договором купівлі-продажу від 10 листопада 2008 року ОСОБА_2 продав частину належної йому ділянки площею 0,0601 га ОСОБА_4 (а.с.9-10). Крім того, за договором купівлі-продажу від 30 квітня 2009 року ОСОБА_2 продав ОСОБА_4 частину цієї ж ділянки площею 0,0086 га (а.с.13-14), проте 23 вересня 2011 року даний договір купівлі-продажу був розірваний (а.с.39).

Також судом встановлено, що 10 листопада 2008 року ОСОБА_2 склав розписку, в якій вказав, що частина належної йому земельної ділянки площею п'ять з половиною соток, належить ОСОБА_3 і він зобов'язується не здійснювати будь-яких дій щодо її відчуження без попереднього письмового погодження з ОСОБА_3 (а.с.11-12).

Вказані обставини підтверджуються наявними у справі доказами.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції обгрунтовував свої висновки тим, що між сторонами виникло зобов'зання, за яким відповідач ОСОБА_2 взяв на себе обов'язок не відчужувати частину земельної ділянки в АДРЕСА_1 площею 0,0550 га без погодження з ОСОБА_3 та не перешкоджати (сприяти) позивачу у переоформленні права власності на цю ділянку на ім'я позивача, однак взяті зобов'язання не виконав, у зв'язку з чим на користь позивача підлягають стягненню кошти в розмірі 130117,34 грн., що становить вартість ділянки площею 0,0550 га.

Проте, колегія суддів не може погодитися з такими висновками, поскільки суд у порушення вимог статей 213, 214 ЦПК України в достатньому обсязі не визначився із характером спірних правовідносин та правовою нормою, що підлягає застосуванню до них, порушивши норми матеріального права.

Так, дійшовши висновку про наявність між сторонами зобов'язання, суд не з'ясував які саме правовідносини виникли між сторонами, в чому вони полягають і які права та обов'язки витікають із таких правовідносин.

При цьому суд не дав належної оцінки змісту розписки, в якій йдеться лише про зобов'язання відповідача не відчужувати ділянку без погодження із відповідачем та сприяти

- 3 -

у її переоформленні, однак в тексті розписки відсутні будь-які грошові зобов'язання відповідача перед позивачем, з яких би витікало, що відповідач винен позивачу кошти. Отже, висновок суду про стягнення коштів на користь позивача не грунтується на матеріалах справи.

Крім того, вирішуючи спір, суд залишив поза увагою, що власником земельної ділянки є відповідач, що стверджується договором купівлі-продажу та державним актом, які не спростовані позивачем, не визнані недійсними, що свідчить про відсутність у позивача юридичних прав на дану ділянку.

Отже суд з урахуванням заперечень відповідача не дав належну оцінку наявним у справі доказам у їх сукупності і взаємозв'язку із іншими доказами у справі.

Зазначені вище порушення, які допустив суд першої інстанції, призвели до неправильного вирішення спору.

Відповідно до ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню.

З викладених вище підстав колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції не грунтується на матеріалах справи, ухвалене з порушенням норм матеріального права і підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.

Вирішуючи спір в межах заявлених вимог, колегія суддів вважає, що позов не підлягає до задоволення, з таких підстав.

Згідно ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач просить стягнути з відповідача на його користь грошові кошти в розмірі 176869,39 грн., як різницю між наданими ним коштами на придбання ділянки та повернутими відповідачем. Відповідач ОСОБА_2 заперечує факт отримання коштів від позивача для придбання земельної ділянки. Позивач всупереч вимогам ст.60 ЦПК України не надав суду належних і допустимих доказів на підтвердження як передачі відповідачу коштів для придбання ділянки, так і не надав доказів на яких умовах ці кошти передавалися.

Також під час розгляду справи позивач не довів існування між сторонами грошового збов'язання чи іншого зобов'язання, яке є підставою для стягнення коштів. З матеріалів справи вбачається, що власником земельної ділянки в АДРЕСА_1 є відповідач. Договір купівлі-продажу ділянки від від 29 січня 2008 року та державний акт на право власності на землю на ім'я відповідача позивачем не оспорені.

В даному випадку діє презумпція правомірності набуття права власності на майно на підставі правочину, встановлена ст.328 ЦК України, тобто право власності вважається набутим правмірно, якщо інше не буде встановлено в судовому порядку або незаконність права власності прямо не випливає із закону.

За таких обставин підстави для задоволення позову ОСОБА_3 відсутні.

Посилання ОСОБА_3 на складену 10 листопада 2008 року відповідачем розписку, яка на думку позивача дає підстави для стягнення коштів, безпідставні, бо як вище вказувалося зі змісту розписи не вбачається наявність між сторонами грошових зобов'язань.

Необгрунтовані і посилання позивача на роздруківку телефонних розмов, з яких не вбачається, що відповідач визнавав за собою грошовий борг перед позивачем.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія судів, -

- 4 -

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволити.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15 листопада 2012 скасувати і ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з моменту його проголошення.

Головуючий : ___________________

Судді : ___________________ ________________