УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №: 111/4393/2012Головуючий суду першої інстанції:Шукальський В.В.

Головуючий суду апеляційної інстанції:Сіротюк В. Г.

"29" листопада 2012 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого суддіСіротюка В.Г.

СуддівРошка М.В., Хмарук Н.С.,

При секретаріГаліч Ю.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про виселення, за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Красногвардійського районного суду Автономної Республіки Крим від 10 жовтня 2012 року,

В С Т А Н О В И Л А :

Рішенням Красногвардійського районного суду Автономної Республіки Крим від 10 жовтня 2012 року у задоволенні позову ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про виселення - відмовлено.

Не погодившись з названим судовим рішенням, ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у судів першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін, виходячи з наступних правових підстав.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_6, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про відсутність достатніх правових підстав для виселення ОСОБА_7 з квартири АДРЕСА_1.

Такі висновки суду відповідають обставинам справи та вимогам закону, який регулює спірні правовідносини.

Відповідно до положень статті 116 Житлового кодексу України якщо наймач, члени його сім'ї або інші особи, які проживають разом з ними, систематично руйнують чи псують жиле приміщення, або використовують його не за призначенням, або систематичними порушеннями правил співжиття роблять неможливим для інших проживання із ними в одній квартирі чи в одному будинку, а заходи запобігання і громадського спливу виявилися безрезультатними, виселення винних на вимогу наймодавця або інших заінтересованих осіб провадиться без надання іншого жилого приміщення.

Як вбачається з матеріалів цивільної справи, 25 вересня 2012 року ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_7 про виселення його з квартири АДРЕСА_1 на підставі статті 116 Житлового кодексу України.

Вказувала на те, що вона зі своїми неповнолітніми дітьми разом з колишнім чоловіком ОСОБА_7 проживає у названій квартирі.

В позовній заяві також зазначала, що відповідач проживаючи у цьому житловому приміщенні зловживає спиртними напоями, висловлюється на адресу позивачки нецензурною лайкою, застосовує до неї фізичну силу, що негативно відображується на моральному стані дітей.

Судом встановлено, що сторони по справі з 2004 року по 2010 рік перебували у зареєстрованому шлюбі від якого мають двох неповнолітніх дітей 2004 та 2007 років народження (арк. справи 5, 6).

На підставі рішення виконавчого комітету Красногвардійської селищної ради народних депутатів від 15 січня 1993 року № 1, ОСОБА_8 (мати відповідача) був виданий ордер № 1, серія 93 на сім'ю з двох чоловік на право заняття квартири АДРЕСА_1 (арк. справи 31).

У названій квартирі позивачка була зареєстрована після народження першої дитини у 2004 році та проживає в ній на час розгляду справи у суді, що підтверджується копією паспорта ОСОБА_6 та довідкою про склад сім'ї № 1615 від 18 вересня 2012 року (арк. справи 4 - зворот, 7).

В обґрунтування своїх позовних вимог, позивачка ОСОБА_6 посилається на постанови про відмову у порушенні кримінальної справи відносно відповідача ОСОБА_7 та листи Красногвардійського РВ ГУ МВС України в Автономній Республіці Крим, однак з їх змісту не вбачається, що до відповідача ОСОБА_7 застосовувалися заходи запобігання і громадського впливу, які виявилися безрезультатними (арк. справи 8-13).

Приписами частини третьої статті 10 та частинами першою та четвертою статті 60 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Позивачкою не надано суду і матеріали цивільної справи не містять будь-яких допустимих доказів в підтвердження того, що до відповідача ОСОБА_7 застосовувалися заходи запобігання і громадського впливу, які виявилися безрезультатними в розумінні змісту та направленості статті 116 Житлового кодексу України.

Зміст наявних в цивільній справі копій постанов про відмову у порушенні кримінальної справи за відсутністю складу злочину, складених в грудні 2010 року та в червні 2011 року (арк. справи 8, 11, 12) за скаргами позивачки також не містять конкретних юридичних фактів щодо наявності підстав для застосування правил статті 116 Житлового кодексу України до відповідача як винної особи в конфліктних відносинах з позивачкою.

Відсутні у справі також і дані щодо притягнення відповідача до адміністративної відповідальності за процедурою, встановленою Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Колегія суддів вважає, що за наявності в майбутньому підстав, передбачених статтею 116 Житлового кодексу України щодо протиправних та навмисних дій відповідача в порушенні правил спільного проживання у випадку, якщо заходи попередження та громадського впливу не дали позитивних результатів, позивачка не позбавлена права пред'явити новий позов про захист порушеного права.

При такому положенні рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а доводи апеляційної ОСОБА_6 не містять правових підстав для скасування або зміни рішення місцевого суду.

Частиною першою статті 308 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 303, 304, пунктом 1 частини першої статті 307, частиною першою статті 308, статтями 314, 315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим,

УХВАЛИ Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.

Рішення Красногвардійського районного суду Автономної Республіки Крим від 10 жовтня 2012 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів до суду касаційної інстанції.

Судді:

М. Рошка В. Сіротюк Н. Хмарук