РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
_____________________________________________________________________
Справа №: 2/0109/1908/12Головуючий суду першої інстанції:Гуріна О.В.
№ провадження: 22-ц/190/523/13Доповідач суду апеляційної інстанції:Рошка М. В.
"31" січня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого судді:Рошка М.В.
Суддів:Сінані О.М., Хмарук Н.С.,
При секретарі:Кутелія Я.Т.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, третя особа- Третя Сімферопольська державна нотаріальна контора, про визнання свідоцтва про право на спадщину за законом, договору про поділ спадкового майна недійсним, за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Київського районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 15 листопада 2012 року ,-
ВСТАНОВИЛА:
27 квітня 2012 року позивач звернувся до суду з цим позовом, просив визнати недійсним свідоцтво про право власності на спадщину за законом від 13.05.2000 року, визнати недійсним договір про розділ спадкового майна укладений між ОСОБА_7 та ОСОБА_12 від 13.05.2000 року, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_13, який 21.09.1987 року склав заповіт на його ім'я, яким заповів йому все майно, яке на день смерті буде йому належати. Про смерть свого батька ОСОБА_13 він не знав, оскільки з ним не проживав.
13.05.2000 року нотаріусом третьої Сімферопольської державної нотаріальної контори було видано свідоцтво про право на спадщину за законом, відповідно до якого спадкоємцями майна ОСОБА_13 у рівних частках стали його дружина -ОСОБА_7 та його матір - ОСОБА_14
13.05.2000 року нотаріусом було посвідчено договір про поділ спадкового майна між ОСОБА_7 та ОСОБА_14
Ухвалою суду від 26.09.2012 року до участі у справі в якості відповідачів залучено ОСОБА_11, ОСОБА_8, ОСОБА_10 як правонаступників ОСОБА_16, померлого ІНФОРМАЦІЯ_2.
Рішенням Київського районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 15 листопада 2012 року позов задоволений частково.
Визнано частково недійсним свідоцтво про право власності на спадщину за законом від 13.05.2000 року, зменшено частки ОСОБА_7 та ОСОБА_14 у спадковому майні, що залишилося після смерті ОСОБА_13, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1, визначені частки ОСОБА_7 та ОСОБА_14 у спадковому майні замість 1\2 по 1\3 частки.
Визнано недійсним договір про розділ спадкового майна укладений між ОСОБА_7 та ОСОБА_12 від 13.05.2000 року.
В решті вимог відмовлено.
Не погодившись із вказаним рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій ставится питання про скасування рішення суду першої інстанції в частині визнання частково недійсним свідоцтва про право власності на спадщину за законом від 13.05.2000 року та визначення частки у спадковому майні, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, зокрема зазначає, що вирішенні судом питання виходять за межі позовних вимог.
Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, відповідача та його представника, перевіривши матеріали справи і доводи скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно з вимогами частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_6 являючись спадкоємцем за заповітом, у встановленому законом порядку прийняв спадщину після смерті ОСОБА_13, але оформити своє право на спадщину не має можливості, оскільки свідоцтво про право на спадщину видано іншим спадкоємцям.
Колегія суддів апеляційного суду не може погодитися з таким вирішенням спору та вважає, що рішення суду в частині визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом та визначення часток у спадковому майні підлягає скасуванню з наступних підстав.
Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_13 помер ІНФОРМАЦІЯ_1, згідно свідоцтва про смерть( а.с.6), після його смерті відкрилась спадщина у вигляді: 1\2 частки жилого будинку з відповідною часткою надвірних будівель, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, автомобілю марки «Москвич-412», 1973 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 та 1\2 частка простих іменних акцій ВАТ «Криммеблі» в кількості 8612 штук на суму 2153грн.
З заявою про прийняття спадщини за законом звернулися - дружина померлого - ОСОБА_7 та його матір ОСОБА_14, які прийняли спадщину у рівних частках,відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 13.05.2000 року ( а.с.51,52).
Згідно договору про розподіл спадкового майна від 13.05.2000 року ОСОБА_7 прийняла в спадщину: 1\4 частку жилого дому з надвірними спорудами за адресою: АДРЕСА_1, 1\4 частка простих іменних акцій ВАТ «Криммеблі» в кількості 8612 штук на суму 2153 грн., ОСОБА_14 прийняла у спадщину : автомобіль марки «Москвич-412», 1973 року випуску, номерний знак НОМЕР_1( а.с. 50).
Після смерті ОСОБА_14 її правонаступниками стали ОСОБА_16 та ОСОБА_9
Відповідно до рішення Київського районного суду м. Сімферополя від 25.08.2009 року позов ОСОБА_6 до ОСОБА_7, ОСОБА_16, ОСОБА_9 про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину та угоди про розподіл спадкового майна, продовження строку для прийняття та визнання права на спадкове майно задоволено частково, ОСОБА_6 продовжено строк для прийняття спадщини за заповітом, після смерті ОСОБА_13 на чотири місяці, в задоволенні решти вимог відмовлено.( а.с. 8-10).
Згідно заповіту від 21.09.1987 року ОСОБА_13 заповів все своє майно ОСОБА_6 ( а.с. 7).
У визначений судом строк ОСОБА_6 21.04.2010 року звернувся до третьої Сімферопольської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_13 за заповітом, а саме частину будинку АДРЕСА_1 та інше майно.
Відповідно до статті 1301 ЦК України свідоцтво про право на спадщину може бути визнано недійсним не лише тоді, коли особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, але й за інших підстав, установлених законом. Іншими підставами можуть бути: визнання заповіту недійсним, визнання відмови від спадщини недійсною, визнання шлюбу недійсним, порушення у зв'язку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб тощо.
Визнавши частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом суд виходив з того, що відповідно до положень статей 535 ЦК УРСР( який діяв на той час) ОСОБА_7 та ОСОБА_14 являлися непрацездатними за віком, та мають право за законом на обов'язкову частку у спадщині.
Колегія суддів не може у повній мірі погодиться з такими висновками суду.
Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у правах про спадкування» за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розгляду не підлягають.
Виходячи з наведеного, ОСОБА_7 та спадкоємці ОСОБА_14 не позбавлені можливості реалізувати своє право на спадщину, шляхом встановлення часток та отримання свідоцтва у нотаріальній конторі.
В іншій частині рішення суду не оскаржувалося.
За таких обставин, ухвалене у справі судове рішення в частині задоволення позову підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову у задоволенні позову.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 303, 304, 309, 314, 315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим,
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити.
Рішення Київського районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 15 листопада 2012 року в частині визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом та визначення часток у спадковому майні скасувати та ухвалите в цій частині нове рішення.
Визнати недійсним свідоцтво про право власності на спадщину за законом від 13.05.2000 року видане державним нотаріусом Третьої Сімферопольської державної нотаріальної контори на ім'я ОСОБА_7 та ОСОБА_14 після смерті ОСОБА_13, зареєстровано в реєстрі № 1-1249.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.
Судді
Рошка М.В. Сінані О.М. Хмарук Н.С.