№ справа:108/11110/12Головуючий суду першої інстанції:Кухарський А.І.

№ провадження:11/190/351/13Доповідач суду апеляційної інстанції:Кордик С. В.

__________________________________________________________________________________

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" лютого 2013 р. колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого суддіКорольова М.П.

СуддівКордика С.В., Радіонова І.І.

За участю прокурораСулейманової Д.Н.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі апеляцією засудженого ОСОБА_6 на постанову Керченського міського суду Автономної Республіки Крим від 20 листопада 2012 року, якою відмовлено в задоволенні спільного подання Керченської виправної колонії № 126 та Спостережної комісії при виконавчому комітеті Керченської міської ради про його умовно-дострокове звільнення від відбування покарання,

ВСТАНОВИЛА:

Вироком Апеляційного суду м. Севастополя від 01 лютого 2011 року ОСОБА_6 засуджений за ст. 307 ч. 2, ст. 69; ст. 309 ч. 1; ст.ст. 70 ч. 4, 71 КК України та йому призначене остаточне покарання у вигляді 5 років 1 місяця позбавлення волі.

КВК № 126 та Спостережна комісія при виконавчому комітеті Керченської міської ради звернулися до місцевого суду зі спільним поданням від 12 вересня 2012 року про умовно-дострокове звільнення засудженого ОСОБА_6 від відбування покарання.

Постановою суду у задоволенні подання відмовлено з тих підстав, що за час відбування покарання засуджений має одне стягнення і лише два заохочення, не працевлаштований, судові витрати не погашає.

В апеляції засуджений ОСОБА_6, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та неправильне застосування кримінального закону, порушує питання про задоволення вищенаведеного подання.

Апелянт зазначає зокрема, що поведінкою та ставленням до праці він довів своє виправлення, стягнення було накладено більше трьох років тому, а судові витрати він не має можливість погасити, оскільки не працевлаштований, при цьому вважає, що це не може бути підставою для відмови в умовно-достроковому звільненні.

Заслухавши суддю-доповідача, думку прокурора, який просив апеляцію залишити без задоволення, а постанову суду без змін, дослідивши матеріали подання, перевіривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до вимог п. 2 ч. 3 ст. 81 КК України умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване після фактичного відбуття засудженим не менше двох третин строку покарання, призначеного судом за умисний тяжкий злочин.

Відповідно до ч. 2 ст. 81 КК України, п.п. а) п. 2 Постанови Пленум Верховного Суду України № 2 від 26.04.2002 року «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким» головною умовою прийняття такого рішення є доведеність того, що засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.

При цьому, згідно п. 17 Постанови при вирішенні справ цієї категорії суди повинні приділяти особливу увагу поясненням засудженого, ретельно з'ясовувати його ставлення до вчиненого злочину, праці та навчання, додержання ним вимог режиму, участь у самодіяльних організаціях засуджених, а також його наміри щодо прилучення до суспільно-корисної праці.

Усупереч наведеним вимогам кримінального закону та роз'ясненням Пленуму Верховного Суду України, суд першої інстанції недостатньо проаналізував надані установою виконання покарань дані, що характеризують особу ОСОБА_6, належної юридичної оцінки їм не дав, чим дійшов передчасного висновку про те, що засуджений своє виправлення не довів.

Заслуговують на увагу доводи засудженого про те, що він має лише одне стягнення, яке було накладене на нього більше трьох років тому назад і вже погашене за строком. Більше того, суд не звернув уваги на те, що зазначене стягнення було накладене на ОСОБА_6 під час його перебування у слідчому ізоляторі до постановлення і вступу вироку у законну силу, а не під час відбування ним покарання.

Колегія суддів також погоджується із доводами апелянта про те, що не відшкодування судових витрат, відповідно до діючого кримінального закону, не є підставою для відмови в умовно-достроковому звільненні.

Окрім цього, зазначивши, що засуджений не працевлаштований та судові витрати не погашає, суд не перевірив і у постанові не навів з яких причин, об'єктивних чи суб'єктивних, засуджений не працює і не сплачує судові витрати.

Виходячи з цього, колегія суддів приходить до висновку про необхідність скасування постанови і направлення справи на новий судовий розгляд в ході якого суду першої інстанції необхідно прийняти всіх передбачених законом заходів для повного, всебічного і об'єктивного дослідження обставин справи та встановити наявність або відсутність передбачених кримінальним законом підстав для задоволення подання.

Ураховуючи викладене та керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України /в редакції 1960 року/, п. 15 Перехідних положень КПК України /в редакції 2012 року/ колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим

УХВАЛИЛА:

Апеляцію засудженого ОСОБА_6 задовольнити частково.

Постанову Керченського міського суду Автономної Республіки Крим від 20 листопада 2012 року щодо засудженого ОСОБА_6 скасувати, а матеріали справи повернути суду першої інстанції на новий судовий розгляд.

Судді

М.П. Корольов С.В. Кордик І.І. Радіонов