УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ справи: 0106/8313/12 Головуючий суду першої інстанції:Захарова І.О.

№ провадження: 22-ц/190/155/13Доповідач суду апеляційної інстанції:Філатова Є. В.

"15" січня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого судді:Філатової Є.В.

Суддів:Любобратцевої Н.І. Харченко І.О.

При секретарі:Востріковій К.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, третя особа - Перша Євпаторійська державна нотаріальна контора про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом, за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Євпаторійського міського суду Автономної Республіки Крим від 26 жовтня 2012 року,

ВСТАНОВИЛА:

В серпні 2012 року ОСОБА_6 звернулась з позовом до ОСОБА_7, третя особа - Перша Євпаторійська державна нотаріальна контора про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом.

Вимоги мотивовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 після смерті матері сторін - ОСОБА_8 відкрилася спадщина до складу якої входить нерухоме майно: квартира АДРЕСА_1, яка складається з приміщень №№1-10 житлового будинку літ. «А» з прибудовами «а1-а2», загальною площею 71,2 кв.м., житловою площею 52,6 кв.м., та житлового будинку літ. «К» по АДРЕСА_1, що складається із приміщень №№1-4 загальною площею 23,8 кв.м., житловою площею 20,7 кв.м. Сторони є спадкоємцями першої черги, своєчасно звернулися до Першої Євпаторійської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини. В подальшому ОСОБА_7 відмовився від спадщини на користь сестри, але наразі знов претендує на спадкове майно, у зв'язку з чим між сторонами виник спір. За таких обставин та за відсутністю усіх необхідних правовстановлюючих документів на спадкове майно, нотаріус відмовляє позивачці в оформленні права на спадщину.

Рішенням Євпаторійського міського суду Автономної Республіки Крим від 26 жовтня 2012 року в задоволенні позову ОСОБА_6 відмовлено.

В апеляційній скарзі позивачка просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, про задоволення вимог. Вважає, що рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Суд правильно встановив природу правовідносин та матеріальний закон, який їх регулює, але в наслідок його неправильного тлумачення, помилково вирішив спір. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_8 набула право власності за договором купівлі-продажу від 10.02.2003 р., якій посвідчено нотаріально та зареєстрований в реєстрі за №769, згодом нею проведена реконструкція належного їй на праві власності нерухомого майна. Проте висновок суду про самочинність будівництва(реконструкції) суперечить нормам ч.2 ст.383 ЦК України, рішенню третейського суду та реєстрації права власності у реєстрі нерухомого майна.

Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.1217 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відмовляючи у позові, суд першої інстанції виходив з того, що спадкодавець за життя не набула у встановленому порядку права власності на спірне нерухоме майно, тому підстав для визнання права власності на це майно за спадкоємцями також немає.

Колегія погоджується з цим висновком, як таким, що відповідає фактичним обставинам та не суперечить закону.

Відповідно до ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Правових підстав на підтвердження права власності спадкодавця на спірні споруди по справі не встановлено.

Посилання апелянта на ст.383 ЦК України, яка надає власникові права на свій розсуд здійснювати ремонт та зміни у квартирі, є необґрунтованим. Зазначена норма не поширюється на спірні правовідносини, оскільки таке право належить власникові за умов, що ці зміни запроваджуються в нутрі квартири та не порушують інтересів інших співвласників, технічних та інших норм і правил.

З тексту рішення Постійно діючого третейського суду при асоціації «Закон та правосуддя» від 13.01.2008р. вбачається, що спадкодавцю на підставі договору купівлі-продажу належала АДРЕСА_1 житловою площею 17,кв.м та загальною площею 36,3кв.м. Згідно технічного паспорту після проведеної реконструкції квартира №1 складає 52,6кв.м житлової площі та 71,2кв. - загальної за рахунок перепланування та пристроїв. Крім того, замість літньої кухні зведено двоповерховий житловий будинок літ. «К». Таким чином предметом спору є новостворене майно, право власності на яке виникає за правилами ст.331 ЦК України.

Відповідно до цієї норми право власності на нерухоме майно виникає з моменту прийняття його в експлуатацію та реєстрації. Судом встановлено, та апелянтом не оспорюється, що новозведені споруди в експлуатації не здавалися. Земельна ділянка для цієї мети не виділялася. Право власності спадкодавця на спірні об'єкти нерухомості було зареєстровано на підставі рішення третейського суду про визнання права власності на самочинно реконструйовану споруду та самочинно зведений житловий будинок, які розташовані на ділянці, що не була відведена для цієї мети. Зазначене рішення не відповідає вимогам закону та ухвалено за межами компетенції третейського суду, який не вправі підміняти органи архітектурного нагляду, місцевого самоврядування та встановлену законом процедуру здачі об'єкту в експлуатацію. Таке рішення не є законним, тому не породжує правових наслідків і не може визнаватися правоустановлючим документом, що й було підставою для відмови нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що спірні споруди не входять до складу спадщини до вирішення питання про їх узаконення в порядку, встановленому діючим законодавством.

Крім того, колегія звертає увагу на те, що спір між сторонами фактично відсутній. Відповідач визнав позовні вимоги. Протягом розгляду справи в суді першої інстанції сторони намагалися вирішити питання шляхом укладення мирової угоди, спрямованої на легалізацію спірних споруд. Але суд відмовив у затвердженні мирової угоди, як такої що суперечить закону.

Відповідно до ст.3,4 ЦК України кожна особа має право на захист своїх порушених, невизнаних, оспорених прав у спосіб, встановлений законом.

Оскільки позивачка обрала спосіб захисту спадкових прав, який не передбачений законом, суд першої інстанції правильно відмовив у позові.

Доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на законі, не спростовують висновки суду першої інстанції та не містять правових підстав для скасування рішення.

Враховуючи наведене і керуючись ст.ст. 303, 304, 308 Цивільного процесуального Кодексу України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити, рішення Євпаторійського міського суду Автономної Республіки Крим від 26 жовтня 2012 року, залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.

Судді: