Головуючий у 1 інстанції - суддя  Ушаков Т. С.

                                                                                                           Суддя-доповідач - Яманко В. Г.

 

                                                                                                       

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

8 серпня 2008 року                                                                                             справа № 22-а-7786/08

зал судового засідання № 2 у приміщенні суду за адресою:  м. Донецьк, бул. Шевченка, 26, 3 корпус

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді:                                        Яманко  В. Г.

суддів:                                                              Міронової  Г. М.

                                       Горбенко  К. П.                  

при секретарі судового  засідання	Білоус К. І.
за участю представників від
позивача:	не з'явився,  не з'явився
відповідача:
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу	Управління Пенсійного фонду України в                           м. Краснодоні Луганської області
на постанову Луганського окружного адміністративного суду
від	8 травня  2008 року
по адміністративній справі	№ 2-а-843/08 (суддя Ушаков Т. С.)
за позовом	ОСОБА_1,                                      м. Молодогвардейськ
до відповідача	Управління Пенсійного фонду України в                           м. Краснодоні Луганської області
про	визнання дій неправомірними та зобов'язання здійснити перерахунок пенсії

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з позовною заявою (арк. справи 1-3) до Управління Пенсійного фонду в м. Краснодоні про визнання дій посадових осіб щодо відмови в нарахуванні пенсії неправомірними, зобов'язання Управління Пенсійного фонду в м. Краснодоні нарахувати пенсію в розмірі з 1 січня 2006 року - 2430 грн., з  1 квітня 2006 року - 2491 грн. 20 коп., з 1 жовтня 2006 року - 2538 грн. 80 коп., з 1 січня 2007 року - 2634 грн., з 1 квітня 2007 року - 2837 грн. 19 коп., з 1 жовтня 2007 року - 2871 грн. 52 коп.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 8 травня 2008 року по справі № 2-а-843/08 (арк. справи 25-26) позовні вимоги ОСОБА_1, м. Молодогвардейськ до Управління Пенсійного фонду України в м. Краснодоні про визнання  дій посадових осіб незаконними та зобов'язання здійснити перерахунок пенсії задоволені повністю. Суд першої інстанції визнав дії посадових осіб Управління Пенсійного фонду в м. Краснодоні щодо відмови у здійсненні перерахунку пенсії ОСОБА_1 незаконними  та зобов'язав Управління Пенсійного фонду в м. Краснодоні зробити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1в розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю в розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком з 26 вересня 2007 року.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати постанову суду першої інстанції як прийняту з порушенням норм матеріального та процесуального права та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову.

Позивач та відповідач про дату та час судового засідання були повідомлені своєчасно, проте не скористалися своїм правом бути присутнім при судовому розгляді.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, заперечення на скаргу, встановила наступне.

ОСОБА_1 віднесений до 1 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченнямНОМЕР_1 (арк. справи 8). Позивачу була встановлена ІІІ група інвалідності, що підтверджується посвідченням сНОМЕР_2, виданого 4 грудня 1998 року (арк. справи 7).

В обґрунтування позовуОСОБА_1. посилається на те, що Управління Пенсійного фонду України в м. Краснодоні неправомірно недоплачує йому з 26 вересня 2007 року пенсію, як інваліду ІІІ групи внаслідок захворювання пов'язаного з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, оскільки згідно статей 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», розмір основної та додаткової пенсії повинен вираховуватися виходячи з шести мінімальних пенсій за віком.

Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, зазначає, що статтею 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-ХІІ від 28 лютого 1991 року встановлено, що порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідач в апеляційній скарзі зазначив, що при визначенні розміру пенсії, яка підлягала виплаті позивачу виходив з положень підпунктів «а», «б» пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України № 1 від 3 січня 2002 року «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету» зі змінами і доповненнями, внесеними  постановами Кабінету Міністрів України від 13 березня 2002 року N 279,  від 27 серпня 2003 року N 1350,  від 13 липня 2004 року N 895,  від 4 серпня 2004 року N 996, яким встановлено, що виходячи з розміру 19 гривень 91 копійка проводиться розрахунок: пенсій, призначених відповідно до частини четвертої статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"; додаткової пенсії, передбаченої Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".   Крім того, відповідач посилався на постанову Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2005 року N 1293 «Про збільшення розмірів пенсії деяким категоріям громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», підпунктом 1 пункту 2 якої встановлено, що мінімальний розмір пенсії, передбачений частиною четвертою статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", не може бути нижчим для інвалідів з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, III групи - 467 гривень.

Стосовно викладених відповідачем в апеляційній скарзі заперечень проти постанови суду першої інстанції колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 8 Конституції  України  в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Пунктом 1 постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 1 листопада 1996 року «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» передбачено, що конституційні права та свободи людини і громадянина є безпосередньо діючими. Вони визначають цілі і зміст законів та інших нормативно-правових актів, зміст і спрямованість діяльності органів законодавчої та виконавчої влади, органів місцевого самоврядування і забезпечуються захистом правосуддя.

Пунктом 1 частини 1 статті  92 Конституції України передбачено, що виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод.

Пунктом 5 постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 1 листопада 1996 року визначено, що судам необхідно виходити з того, що нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу підлягають оцінці на відповідність як Конституції, так і закону. Якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов'язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.

Статтею 71 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що дія положень цього Закону не може призупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону.

При розгляді даної категорії спору апеляційним судом встановлено, що постанови Кабінету Міністрів України № 1 від 3 січня 2002 року «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету» та N 1293 від 27 грудня 2005 року «Про збільшення розмірів пенсії деяким категоріям громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» були прийняті всупереч вимог статей 49, 50, 54, 71 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», тому посилання скаржника на ці постанови апеляційним судом не приймаються та оцінка правовідносин щодо нарахування та виплати пенсії громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, інвалідам ІІІ групи,  здійснюється на підставі  пункту 1 частини 1 статті 92 Конституції України та статей 49, 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у відповідності до Порядку обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 травня 1997 року N 523.

За  частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Частиною 1 статті 76 Закону України «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку» від 8 лютого 1995 року № 39/95-ВР передбачено, що право на подання позову про відшкодування ядерної шкоди, заподіяної життю і здоров'ю особи, не обмежується строком давності.

Право вибору пенсійних виплат передбачене статтею 10 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІV від 9 липня 2003 року, і означає, що особі, яка має одночасне право на різні види пенсії: за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника, призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Пунктом 13 розділу XV Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у разі якщо особа має право на отримання пенсії, "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", та цього Закону, призначається одна пенсія за її вибором.

Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-ХІІ від 28 лютого 1991 року визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення.

Статтею 49 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (в редакції станом з 1 липня 2007 року, яка не змінювалася до дійсного часу) передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Абзацом 4 частини 1 статті 50  Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» із змінами, внесеними  згідно з Законом України від 1 липня 1992 року N 2532-XII, у редакції Закону України від 6 червня 1996 року N 230/96-ВР, визначено, що особам, віднесеним до 1 категорії, інвалідам ІII групи призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю в розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком.

Стаття 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» згідно з підпунктом 12 пункту 28 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року N 107-VI, який набрав чинності з 1 січня 2008 року, була викладена в новій редакції особам, віднесеним до категорії 1, інвалідам III групи призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 15 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.  Розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначається на момент виплати додаткової пенсії згідно із законом про Державний бюджет України і не може коригуватися іншими нормативно-правовими актами.

Частиною 4 статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (в редакції на день звернення позивача за перерахунком) передбачено, що в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими, по III групі інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком.

Стаття 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» згідно з підпунктом 15 пункту 28 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» була викладена в новій редакції та відповідно частини третьої вказаної статті у всіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими, для інвалідів, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою по III групі інвалідності - 110 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Крім того, згідно вказаного закону стаття 50 була доповнена частиною 6 наступного змісту: «розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначається на момент виплати пенсії згідно із законом про Державний бюджет України і не може коригуватися іншими нормативно-правовими актами».

Рішенням Конституційного суду України від 22 травня 2008 року N 10-рп/2008 у справі N 1-28/2008 щодо предмету та змісту закону про Державний бюджет України на 2008 рік були визнанні такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту 28 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України". У вказаному рішенні Конституційного суду України було зазначено, що положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", визнаних неконституційними.  

Частиною 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV (в редакції на день звернення позивача за перерахунком) передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Згідно статті 65 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 20 грудня 2005 року  № 3235-IV  на 2006 рік затверджено прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність, в розрахунку на місяць: з 1 січня - 350 гривень, з 1 квітня - 359 гривень, з 1 жовтня - 366 гривень.

За приписами абзацу 1 частини 5, частини 3 статті 62 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» № 489-V від 19 грудня 2006 року (у редакції Закону  України від 15 березня 2007 року N 749-V, який набрав чинності 28 березня 2007 року) для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу першого частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" для осіб, які втратили працездатність затверджений прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць: з 1 січня 2007 року - 350 грн., з 1 квітня 2007 року - 410 грн. 06 коп., з 1 жовтня 2007 року - 415 грн. 11 коп.

Статтею 58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року N 107-VI  затверджений прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність: з 1 січня - 470 гривень, з 1 квітня - 481 гривня, з 1 липня - 482 гривні, з 1 жовтня - 498 гривень.

Колегія судів не приймає посилання відповідача на те, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-ІV, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, з огляду на те, що зазначена стаття доповнена частиною третьою Законом України N 2505-IV від 25 березня 2005 року (набрав чинності з 31 березня 2005 року), тоді як частина третя статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» змінена Законом України від 17 листопада 2005 року № 3108- ІV (набрав чинності з 13 грудня 2005 року). Крім того, частиною 1 статті 2 Закону України «Про прожитковий мінімум» № 966-ХІV від 15 липня 1999 року передбачено, що прожитковий мінімум застосовується для: встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком, визначення розмірів соціальної допомоги, допомоги сім'ям з дітьми, допомоги по безробіттю, а також стипендій та інших соціальних виплат виходячи з вимог Конституції України та законів України, визначення права на призначення соціальної допомоги.

Колегія суддів враховує, що в дійсний час, крім вищенаведених законів, діє Порядок обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30 травня 1997 року N 523  із змінами і доповненнями, внесеними  постановами Кабінету Міністрів України від 17 травня 2002 року N 666, від 4 березня 2004 року N 268, від 22 вересня 2004 року N 1240, за яким пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання завдяки Чорнобильської катастрофи нараховуються відповідно до статей 54 і 57 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"  та  в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими по 3 групі інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком (пункти 1, 4 Порядку).

Згідно частини 4 статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІV від 9 липня 2003 року перерахунок призначеної пенсії провадиться в такі строки: у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа.

ОСОБА_1 звернувся з заявою про перерахунок пенсії (арк. справи 43) до Управління Пенсійного фонду України в м. Краснодоні Луганської області 22 березня 2006 року, тому відповідно до вимог наведеної частини 4 статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» він має право на перерахунок пенсії не з 26 вересня 2007 року, як зазначив суд першої інстанції, а з 1 квітня 2006 року, тобто в цьому випадку суд першої інстанції  не правильно визначив дату перерахунку та враховуючи зміст позовних вимог не зазначив про часткове задоволення позову ОСОБА_1

Загальний аналіз вищенаведених норм доводить, що ОСОБА_1, як особі постраждалій від аварії на Чорнобильській ЧАЕС та віднесеній до 1 категорії, інваліду III групи повинна була призначатися щомісячно з 1 квітня 2006 року пенсія у складі державної пенсії в розмірі 6 мінімальних пенсій за віком  та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю,  в розмірі 50 відсотків мінімальної пенсії за віком згідно статті  49, абзацу 4 частини 1 статті 50, частини 4 статті 54  Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

При вирішенні цього спору, колегією суду було враховано, що відповідно до статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ратифікованої Законом України  N 475/97-ВР від 17 липня 1997 року зі змінами внесеними Законом України від 9 лютого 2006 року N 3436-IV,  кожна фізична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

У параграфі 22 рішення Європейського суду з прав людини по справі "Кечко проти України" (заява № 63134/00)  від 8 листопада 2005 року визначено, що поняття “власності”, яке міститься в першій частині статті 1 Протоколу № 1, має автономне значення, яке не обмежене власністю на фізичні речі і не залежить від формальної класифікації в національному законодавстві: деякі інші права та інтереси, наприклад, борги, що становлять майно, можуть також розглядатись як “майнові права”, і, таким чином, як “власність” в цілях вказаного положення. Питання, що потребує визначення, полягає в тому, чи мав відповідно до обставин справи, взятих в цілому, заявник право на матеріальний інтерес, захищений статтею 1 Протоколу № 1. В параграфі 23 цього ж рішення Європейський суд з прав людини  зауважує, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними.

Пунктами 1, 4 частини 1 статті 202 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що підставами для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Колегія суддів дійшла до висновку, що судом першої інстанції допущено порушення норм матеріального та процесуального права, оскільки в постанові не розглянуті та не вирішені у повному обсязі заявлені у даній справі позовні вимоги щодо зобов'язання відповідача здійснити перерахунок пенсії з 1 січня 2006 року підлягають частковому задоволенню з фактичної дати звернення за перерахунком, яка судом першої інстанції була встановлена неправильно, при цьому, судом першої інстанції був порушений двомісячний термін розгляду адміністративної справи, встановлений частиною 1 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, що загалом обумовлює скасування постанови суду першої інстанції та прийняття нової постанови з частковим задоволенням позовних вимог.

Керуючись статтями 24, 160, 167, 184, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Краснодоні Луганської області  на постанову Луганського  окружного адміністративного суду від 8 травня 2008 року по справі № 2-а-843/08 задовольнити частково.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 8 травня 2008 року по справі № 2-а-843/08 скасувати.

Позовні вимоги ОСОБА_1, м. Молодогвардійськ до Управління Пенсійного фонду України в м. Краснодоні Луганської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання здійснити перерахунок пенсії задовольнити частково.

Визнати дії Управління Пенсійного фонду України в м. Краснодоні Луганської області щодо відмови у здійсненні перерахунку пенсії ОСОБА_1, м. Молодогвардійськ незаконними.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м. Краснодоні Луганської області здійснитиОСОБА_1 м. Молодогвардійськ перерахунок державної пенсії в розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю в розмірі 50 % від мінімальної пенсії за віком з 1 квітня 2006 року, виходячи з встановленого відповідними законами розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України відкласти з дня закінчення судового розгляду справи на строк п'ять днів складання постанови у повному обсязі.

Вступна та резолютивна частини постанови складені, підписані колегією суддів у нарадчій кімнаті та проголошені в судовому засіданні 8 серпня 2008 року об 11 год. 30 хв.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня складення постанови в повному обсязі.

 

Головуючий:                                                                                                                  В.Г.Яманко

Судді:                                                                                                                               Г.М.Міронова

                                                                                                                                           К.П.Горбенко

Постанова складена в повному обсязі та підписана колегією суддів 12 серпня 2008 року.