ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_________________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 "14" листопада 2006 р.  15-45              Справа № АС-13/350-06

вх. № 8534/1-13

Суддя господарського суду Харківської області Водолажська Н.С.

за участю секретаря судового засідання Зіміна К.В.

представників сторін :

позивача - Гамаюнова Л. О., дов. б/н від 08.08.06 р.,     - Зеленцов О. П. дов. б/н від 08.08.06 р.

відповідача - Федоренко О. С., дов. № 14/10/10-017 від 10.01.06 р.

по справі за позовом  ТОВ "Телерадіозв'язок", м. Харків   

до  ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова  

про визнання скасування рішення  

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ТОВ „Телерадіозв’язок”, просить скасувати рішення ДПІ Дзержинського району м. Харкова № 0001142380/2 від 29.06.06 р. про застосування штрафних санкцій в розмірі 4213,75 грн. як неправомірне, посилаючись на відсутність порушень вимог Закону України „Про застосування РРО в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”. Крім того, позивач наполягає на порушенні відповідачем приписів ст. 11-1 Закону України „Про державну податкову службу в Україні”.

Відповідач позовні вимоги не визнає, посилаючись на результати перевірки.

Справа розглядається в порядку КАС України.

Надані документи свідчать, що підставою для прийняття оскарженого рішення є акт № 1452/2030112/23-810 від 16.03.06 р. перевірки щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу суб’єктами підприємницької діяльності буфету у приміщенні інтернет-офісу, розташованого за адресою: м. Харків, вул. Чкалова, 13, який належить позивачу.

Як записано в акті перевірки, перевіряючі під час проведення перевірки, яка проводилася у присутності бармена-адміністратора гр. Патенко О.В., виявили факт не проведення розрахункової операції через РРО при продажу ваучера „UMS-30” на суму 30,0 грн., чим були порушені вимоги п. 1 та п. 2 ст. 3 Закону України „Про застосування РРО в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”.

В позові та поясненнях представника в судовому засіданні позивач наполягає на тому, що ним не здійснювався продаж ваучеру, оскільки такий товар не значиться на балансі підприємства. Як наполягає позивач, реалізація ваучеру здійснювалася від фізичної особи - підприємця Кондратьєвої О.О., яка також веде господарську діяльність за цією ж адресою за договором оренди. Проте перевіряючими дані обставини не були взяті до уваги.

Викликані в якості свідків Бєлушкін С.М. та Мастило І.С., які проводили перевірку та складали акт, пояснили, що при замовленні кави та чаю вони попросили офіціантку продати їм картку UMS-30. В оплату картки вартістю 30,0 грн. ними була передана офіціантці купюра в 100,0 грн. і отримали від неї здачу. Гроші офіціанткою були віднесені у підсобне приміщення. За каву та чай перевіряючі розрахувалися окремо. Чек на суму 30,0 грн. їм не видавався.

Відповідачем до матеріалів справи надане пояснення гр. Патенко О.В. від 16.03.06 р., написане нею на ім’я начальника ДПІ Дзержинського району м. Харкова, в якому вона підтвердила факт невидачі чеку на суму 30,0 грн. за картку UMS-30, оскільки його не вимагали покупці. Також вона пояснювала, що продаючи карту вона допомагала системному адміністратору Коломийчуку С., який працює у ПП Кондратьєвої О.О., оскільки він був зайнятий з відвідувачами Інтернет-зали. Гроші за картку були покладені до каси приватного підприємця (окрема коробка, в якій також були картки поповнення рахунків), яка знаходилася в сейфі, в якому, в свою чергу, також в окремій коробці були кошти в сумі 676,75 грн. ТОВ „Телерадіозв’язок”. Ці факти були підтверджені гр. Патенко О.В. та Кондратьєвою О.О., які були викликані в судове засіданні в якості свідків.

Суд вважає необхідним відмітити, що норма, порушення якої встановлено перевіряючими, визначає, що суб’єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов’язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи РРО з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок. Також користувач повинен видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції.

Позивач не заперечує проти того, що його працівником був реалізований ваучер UMS-30. Також позивачем не надано доказів того, що під час його реалізації бармен-адміністратор Патенко О.В. повідомила покупців про те, що продаж здійснюється від ПП Кондратьєвої О.О. і не видала чек (квитанцію) від цієї підприємниці.

Проте, слід відмітити, що відповідач не заперечує проти того, що в реалізації підприємства були відсутні ваучери (картки) для поповнення рахунків мобільного зв’язку, а тому позивач не був зобов’язаний видавати чек від свого імені на проданий ваучер. Навіть якщо бармен продала ваучер, то відповідальність за не проведення розрахункової операції через РРО має нести власник такого товару, а тому висновки акту перевірки в цій частині не враховують всі фактичні обставини і є неправомірними.

В акті перевірки також записано, що позивачем не була забезпечена цілісність пломби АВ № 175174 на РРО, чим були порушені вимоги п. 4 ст. 3 Закону України „Про застосування РРО в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”.

В акті перевірки не вказано в чому саме полягає порушення, але викликані в якості свідків Бєлушкін С.М. та Мастило І.С. повідомили суд про те, що виявлене порушення пов’язане з тим, що верхня частина пломби була відірвана, металізований шар кольорової голограми порушений і ці порушення було видно при огляді.

Позивач наполягає на тому, що будь-яких порушень пломби на РРО не було, посилаючись на перевірку, проведену сервісним центром. Крім того, позивач вказує на те, що огляд РРО перевіряючі проводили самостійно без участі свідків і лише після такого огляду звернули увагу працівників підприємства на недоліки пломби. Крім того, до матеріалів справи позивачем надана копія довідки про опломбування РРО від 20.03.06 р., в якому засвідчена відсутність втручання у фіскальну пам’ять апарату.

Суд вважає необхідним відмітити, що у поясненні гр. Патенко О.В. від 16.03.06 р. (бармен-адміністратор, яка була присутня при перевірці) записано, що пломба на касовому апараті була порушена у зв’язку із зношенням її в процесі експлуатування апарату. Довідка, надана позивачем, підтверджує лише відсутність втручання у фіскальну пам’ять, але не містить жодних даних про стан пломби.

Зважаючи на те, що Закон не ставить обов’язок користувача забезпечувати  цілісність пломб РРО від строку його експлуатації, а представник позивача не надав доказів того, що стан пломби відповідав вимогам до цього (як вказано вище, порушення пломби підтверджено поясненнями гр. Патенко О.В.), висновки акту перевірки слід вважати доведеними.

В акті також записано, що перевіряючими було виявлено порушення позивачем вимог п. 9 ст. 3 Закону, який зобов’язує користувача щоденно друкувати на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій.

Оскільки позивач у позові, а його представник в судовому засіданні не спростовують наявність виявлених порушень, суд не з’ясовує ці обставини, а тому слід вважати правомірним застосування до позивача фінансових санкцій в порядку п. 4 ст. 17 Закону України „Про застосування РРО в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” в розмірі 340,0 грн.

В акті також записано, що перевіряючими були виявлені порушення вимог п. 13 ст. 3 Закону, який зобов’язує користувача РРО забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня. Дані порушення пов’язані з тим, що сума готівкових коштів на місці проведення розрахунків становила 690,95 грн., тоді як в поточному звіті була зазначена сума 14,2 грн.

В позові та поясненнях представника в судовому засіданні позивач наполягає на тому, що різниця готівки в сумі 676,75 грн., яка знаходилася в сейфі у підсобному приміщенні, була повернута підзвітною особою Подкосовим І.О. та коштами, які проведені з використанням КОРО відповідно п. 5 ст. 13 Закону України „Про застосування РРО в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”. В обґрунтування даного твердження позивачем до матеріалів справи надані копії прибуткових касових ордерів № 54 від 16.03.06 р. на суму 391,44 грн. та № 53 від 15.03.06 р. на суму 221,20 грн.

Викликані в якості свідків Бєлушкін С.М. та Мастило І.С. підтвердили те, що готівка дійсно знаходилася в сейфі у підсобному приміщенні, а кошти, які були в касовому ящику співпадали із звітом.

Суд вважає необхідним відмітити, що в Законі встановлено, що розрахунковою операцією є приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки – оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця. При цьому місцем проведення розрахунків визнається місце, де здійснюються розрахунки із покупцем за продані товари (надані послуги) та зберігаються отримані за реалізовані товари (надані послуги) готівкові кошти, а також місце отримання покупцем попередньо оплачених товарів (послуг) із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо.

Оскільки представники сторін та свідки підтвердили той факт, що кошти в сумі, на яку виявлена невідповідність, знаходилися не в касовому ящику і навіть не в торговому залі, а підсобне приміщення не може вважатися місцем проведення розрахунків в розумінні вищенаведеної норми, то висновки перевіряючих  про наявність порушень не відповідають фактичним обставинам, а  тому є неправомірними.

Як свідчать надані суду документи, з урахуванням виявлених порушень керівником ДПІ було прийняте рішення № 0001142380/0 від 24.03.06 р., яким до позивача були застосовані фінансові санкції в розмірі 4213,75 грн., яке підприємством було оскаржено до ДПА Харківської області. За результатами розгляду скарги від 28.03.06 р. було прийняте рішення № 1752/10/25-010 від 05.05.06 р. (з урахуванням рішення від 04.04.06 р. про подовження строку розгляду скарги), яким скарга підприємства була залишена без задоволення, а оскаржене рішення без змін.

Відповідачем, з урахуванням результатів розгляду скарги, було прийняте нове рішення № 0001142380/1 від 12.05.06 р. з тією ж сумою застосованих штрафних санкцій.

Оскільки вищевказане рішення не є предметом позову, суд не розглядає питання правомірності його прийняття.

В подальшому позивачем була направлена скарга від 19.05.06 р. до ДПА України. Рішенням ДПА України від 22.06.06 р. скарга була залишена без задоволення, а оскаржені рішення без змін. З урахуванням результатів розгляду вказаної скарги відповідачем було прийняте нове рішення № 0001142380/2 від 29.06.06 р., в якому вказана та ж сама сума штрафних санкцій, що і в оскаржених рішеннях.

Суд вважає необхідним відмітити, що оскаржене рішення прийняте відповідно приписам Закону України „Про застосування РРО в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” і на правовідносини, що регулюються даним Законом, не розповсюджуються положення Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, який в свою чергу встановлює порядок і підстави прийняття нового рішення з урахуванням результатів адміністративного оскарження. Прийняття нового рішення також не передбачено в Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, яким органи ДПС повинні керуватися.

Таким чином у відповідача не було законних підстав для прийняття нових рішень, зокрема оскарженого, після закінчення розгляду скарг підприємства.

Але, з’ясовуючи всі фактичні обставини, судом встановлено, що позивачем допущено порушення вимог п. 4 та п. 9 ст. 3 Закону України „Про застосування РРО в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, передбачає застосування фінансових санкцій в порядку п. 2 ст. 17 Закону в розмірі 680,0 грн. і в цій частині оскаржене рішення слід вважати правомірним і позов в цій частині задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями   7, 9, 17, 79, 94, 160- 163  Кодексу адміністративного судочинства України , суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково. Скасувати рішення ДПІ Дзержинського району м. Харкова № 0001142380/2 від 29.06.06 р. про застосування штрафних санкцій в розмірі 3533,75 грн. В решті вимог в позові відмовити.

Стягнути з державного бюджету України на користь ТОВ "Телерадіозв"язок" (код ЄДРПОУ 22618433) 2, 85 грн. судового збору.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи,  які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права,  свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в  апеляційному  порядку  постанову суду першої інстанції повністю або частково.

На постанову через суд першої інстанції може бути подана заява про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня складання постанови у повному обсязі.

Апеляційна скарга може бути  подана через суд першої інстанції протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно направляється до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанови набирає законної сили після закінчення строків для подачі заяви про апеляційне оскарження.

Постанову по даній справі в повному обсязі виготовлено 20.11.06 р.  

Суддя                                                                                            Водолажська Н.С.