Справа № 22ц/0590/12626/2012 Головуючий у 1 інстанції Кардашенко О.А.

Категорія 25 Доповідач Біляєва О.М.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 грудня 2012 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого Осипчук О.В.,

суддів Біляєвої О.М., Ткачук С.С.,

при секретарях Муравченко В.С., Шевченко А.В., Папченко М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" про стягнення страхового відшкодування та пені за прострочення виплати за апеляційною скаргою позивача на рішення Дебальцевського міського суду Донецької області від 24 жовтня 2012 року,

В С Т А Н О В И В :

У червні 2012 року ОСОБА_1 пред'явив позов до приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" (далі - ПрАТ "УПСК") про стягнення страхового відшкодування 9684 грн. 90 коп., пені за прострочення виплати 13364 грн. 84 коп.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилався на те, що 25 серпня 2011 року між сторонами укладено договір добровільного страхування наземних транспортних засобів № РК 033/017/11 0000393, предметом страхування за яким є майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням автомобілем ЗАЗ DAEWOO Т13110, 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1.

08 березня 2012 року внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобіль був пошкоджений. Відповідно до умов договору він о 10 годині 40 хвилин зателефонував на гарячу лінію Асистанської служби "Трасса" та повідомив про ДТП. Крім того, про настання події він повідомив страхового агента ОСОБА_3.

12 березня 2012 року він прибув до Артемівського відділення приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" і за повідомленням страхового агента ОСОБА_3 повторно зателефонував до Асистанської служби "Трасса".

Документи, необхідні для виплати страхового відшкодування за вирахуванням франшизи в сумі 9684 грн. 90 коп., були надані у відповідності з умовами договору. Проте відповідач відмовив у виплаті страхового відшкодування.

Позивач просив стягнути з ПрАТ "УПСК" страхове відшкодування в сумі 9684 грн. 90 коп., пеню за прострочення виплати за період з 26 квітня 2012 року по 11 червня 2012 року в сумі 13364 грн. 84 коп., понесені ним судові витрати по оплаті товарознавчого дослідження 400 грн.

Рішенням Дебальцевського міського суду Донецької області від 24 жовтня 2012 року у позові відмовлено.

Позивач, не погоджуючись з рішенням, звернувся до Апеляційного суду Донецької області з апеляційною скаргою, у якій посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права; просить скасувати рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування скарги ОСОБА_1 зазначає, що не є обґрунтованим висновок суду про відмову в позові з підстав порушення правил підсудності, оскільки відкривши провадження у справі, суд дійшов висновку про додержання правил підсудності. Ухвала про відкриття провадження у справі не була оскаржена відповідачем. У разі, якщо заяву було прийнято з порушенням правил підсудності, суд на підставі п. 2 ч. 1 ст. 116 ЦПК України передає справу з одного суду до іншого, що не було виконано судом першої інстанції. Крім того, вважає, що його позовні вимоги є обґрунтованими, підтверджуються доказами; відмова ПрАТ "УПСК" у виплаті страхового відшкодування безпідставна.

ОСОБА_1 підтримав апеляційну скаргу з наведених у ній мотивів.

Відповідач в особі представника ОСОБА_2 просив відхилити скаргу, рішення залишити без змін.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення скасуванню з наступних підстав.

Суд першої інстанції, керуючись Законом України "Про захист прав споживачів", Законом "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", відмовив у задоволенні позову з тих підстав, що спір, предметом та підставою якого є виплата страхового відшкодування за договором страхування, не підлягає розгляду за місцем проживання позивача, оскільки не регулюється Законом України "Про захист прав споживачів". Крім того, не встановлено, що відповідачем були порушені норми, гарантовані цим Законом.

Проте рішення не можна визнати законним й обґрунтованим, оскільки воно не відповідає вимогам ст.ст. 213-215 ЦПК України.

Відносини за договором майнового страхування регулюються главою 67 Цивільного кодексу України та Законом України від 07.03.1996 року № 85/96-ВР "Про страхування" (далі - Закон № 85/96-ВР).

Згідно зі статтею 6 Закону України "Про страхування", добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства.

За договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (ст. 979 ЦК).

Порядок і умови здійснення страхових виплат та страхового відшкодування врегульовані ст. 25 Закону № 85/96-ВР, ст. 990 ЦК України.

Відповідно до вимог ст. 26 Закону № 85/96-ВР та п. 5 ч. 1 ст. 991 ЦК України страховик має право відмовитися від здійснення страхової виплати, зокрема, у разі несвоєчасного повідомлення страхувальником про настання страхового випадку без поважних на це причин або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків.

Матеріалами справи встановлено, що 25 серпня 2011 року між приватним акціонерним товариством "Українська пожежно-страхова компанія" та ОСОБА_1 укладено договір добровільного страхування наземних транспортних засобів № РК 033/017/11 0000393, предметом страхування за яким є майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням автомобілем ЗАЗ DAEWOO Т13110, 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1. Період страхування з 28 серпня 2011 року по 27 серпня 2012 року (ас. 5-6).

08 березня 2012 року близько 10 години 30 хвилин у м. Артемівську по вулиці Радянська сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої автомобіль ЗАЗ DAEWOO Т13110, 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, отримав механічні пошкодження.

26 квітня 2012 року ПрАТ "УПСК" відмовило ОСОБА_1 у виплаті страхового відшкодування, посилаючись на порушення позивачем підпункту 22.1.2 договору (ас. 7).

Як визначили сторони у договорі, підставою для відмови страховика у виплаті страхового відшкодування є несвоєчасне повідомлення страхувальником про настання страхового випадку без поважних на це причин або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків; невиконання чи неналежне виконання страхувальником обов'язків, покладених на нього цим договором та/або умов цього договору (пп. 24.1.5, 24.1.7).

Згідно з пп. 21.2.7, 22.1.2 договору страхування, укладеного між сторонами у справі, страхувальник (довірена особа) зобов'язаний при настанні події, що має ознаки страхового випадку, негайно, але не пізніше 30 хвилин з моменту настання події, повідомити диспетчерську службу технічного асистансу Страховика про настання такого випадку, а також письмово повідомити Страховика протягом двох робочих днів з дня настання події (в разі надання письмової заяви обов'язок по повідомленню диспетчерської служби технічного асистансу Страховика припиняється з моменту подання такої заяви).

Судом встановлено і це підтверджується матеріалами цивільної справи та дослідженої у судовому засіданні особової справи страхувальника, що диспетчерська служба технічного асистансу повідомлена позивачем 12 березня 2012 року о 13 годині 23 хвилини; того ж дня, який був першим робочим днем з дня настання події відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 28 листопада 2011 року № 1210-р "Про перенесення робочих днів у 2012 році", письмово повідомлений Страховик.

У статті 979 ЦК, ст. 16 Закону № 85/96-ВР роз'яснено, що за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання страхового випадку виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Тобто, виходячи зі змісту цих норм, можна зробити висновок, що коли вникає страховий випадок, страховик зобов'язаний виплатити страхове відшкодування, а інші умови договору є підставою для відмови лише в тому разі, якщо таке порушення положень договору страхувальником перешкодило страховику переконатися, що ця подія є страховим випадком, і має оцінюватись окремо у кожному випадку.

Зокрема, несвоєчасне повідомлення страховика про настання страхового випадку саме по собі не може бути підставою для відмови від страхового відшкодування, а лише в тому випадку, коли воно позбавляє страховика можливості дізнатися, чи є ця подія страховим випадком, тобто якщо буде доведено, що відсутність у страховика відомостей про це могло вплинути на його обов'язок виплатити страхове відшкодування.

Враховуючи, що відповідачем не доведено, що відсутність у страховика відомостей 08 березня 2012 року про подію могла вплинути на його обов'язок виплатити страхове відшкодування, суд визнає відмову ПрАТ "УПСК" у виплаті ОСОБА_1 страхового відшкодування неправомірною.

При визначенні розміру заподіяної шкоди суд погоджується з калькуляцією/висновком № 2082 від 05 квітня 2012 року, наданою відповідачем, оскільки товарознавче дослідження проведене за ініціативою позивача без письмового погодження зі Страховиком. Крім того, виходячи з умов договору, укладеного на підставі чинного законодавства та правил, розроблених страховою компанією, сума стягується судом без урахування податку на додану вартість та за вирахуванням франшизи.

Таким чином, розмір страхового відшкодування складає 5566 грн. 90 коп. (5986 грн. 90 коп. - 420 грн.).

Щодо стягнення пені на підставі ст. 10 Закону України "Про захист прав споживачів", то ці вимоги не підлягають задоволенню, оскільки спірні правовідносини не регулюються цим Законом. Крім того, у п. 23.6 договору добровільного страхування наземних транспортних засобів (АВТОКАСКО) визначено, що не підлягають відшкодуванню непрямі збитки, зокрема можливі фінансові санкції.

З урахуванням наведеного апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції не встановив відповідні факти, не застосував норми матеріального права, що підлягають застосуванню, й порушив норми процесуального права, відмовивши у позові з підстав недодержання правил підсудності. При цьому суд не врахував положення п. 2 ч. 1 ст. 116 ЦПК України, якими врегульовано передачу справи на розгляд іншому суду, якщо після відкриття провадження у справі і до початку судового розгляду виявилося, що заяву було прийнято з порушенням правил підсудності.

За таких обставин апеляційний суд на підставі п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України скасовує оскаржене рішення та ухвалює нове рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. 307 ч.1 п. 2, ст.ст. 309, 314, 316 ЦПК України, апеляційний суд

В И Р І Ш И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Дебальцевського міського суду Донецької області від 24 жовтня 2012 року скасувати.

Позов ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" про стягнення страхового відшкодування та пені за прострочення виплати задовольнити частково.

Стягнути з приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування 5566 грн. 90 коп. (п'ять тисяч п'ятсот шістдесят шість грн. 90 коп.).

У решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" судовий збір 214 грн. 60 коп.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення.

Касаційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили рішенням апеляційного суду безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий

Судді