РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"13" листопада 2006 р. | Справа № 9/237-3585 |
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Кропивної Л.В.
Розглянув справу
за позовом Дочірнього підприємства ДАК "Хліб України" Тернопільський комбінат хлібопродуктів вул. Гайова, 21, м.Тернопіль
до Акціонерного товариства "Євро-стиль" вул. 40-Перемоги, 4-5, м.Заліщики, Тернопільська область,48600
За участю представників сторін:
позивача: Драбчук В.П., довіреність № 01/159 від 20.10.2006 р., Чулик О.М., довіреність № 01/124 від 21.08.2006 р.
відповідача: не з’явився.
роз’яснивши у розпочатому судовому засіданні представникам позивача права та обов’язки учасників господарського процесу згідно з ст.ст. 22, 29 ГПК України,
Встановив:
Позивач –Дочірнє підприємство ДАК “Хліб України” Тернопільський комбінат хлібопродуктів, м. Тернопіль, звернувся 20.09.2006 р. до господарського суду Тернопільської області з позовом до відповідача –Акціонерного товариства “Євро-Стиль”, м. Заліщики, Тернопільська область, в якому ставляться вимоги про виселення АТ “Євро-Стиль” із приміщення площею 34,81 кв. м., що складається з однієї кімнати другого поверху будинку №12 по вул. вул. І.Франка у м. Тернопіль, стягнення 1345,93 грн. заборгованості з орендної плати та витрат на утримання примішення, 64,32 грн. пені та 5 347,00 грн. на відшкодування завданих збитків , зазначаючи таке:
01.03.2006 р. між позивачем –ДП ДАК “Хліб України” Тернопільський комбінат хлібопродуктів та відповідачем –АТ “Євро-Стиль”, був укладений договір суборенди нежитлового приміщення за № 01/05-14.
У відповідності до умов вказаної угоди позивач (суборендодавець) передав, а відповідач (суборендар) прийняв в строкове платне користування нежитлове приміщення площею 34,81 кв. м., що знаходиться за адресою : вул. І.Франка, 12 в місті Тернополі.
Згідно п.п. 3.4, 4.1.2 договору суборенди відповідач зобов’язався вчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату та витрати по утриманню приміщення на умовах попередньої оплати (в строк до 25 числа поточного місяця. за наступний місяць).
Утім ці зобов’язання суборендарем не виконані, адже не внесено орендної плати та не сплачені витрати по утриманню приміщення .
За несвоєчасне внесення орендної плати та витрат на утримання приміщення, позивач нарахував 64,32 грн. пені , а також заявив вимоги про стягнення 5 347,00 грн . в якості компенсації завданих збитків .
Обґрунтовуючи вимоги щодо стягнення 5 347,00 грн. на відшкодування збитків, позивач, як випливає з письмового пояснення 13.11. 2006 р. , вказує, що приміщення, яким користується відповідач на підставі договору суборенди, передано в оренду позивачу ДАК „Хліб України”. Орендну плату позивач своєчасно сплачує ДАК „Хліб України”, тобто несе видатки, які не компенсуються йому через те, що суборендар не сплачує орендних платежів та плати за комунальні послуги .Крім того, знаходження речей відповідача у приміщенні , виключає передачу цього приміщення іншому суборендарю.
Позивачем також заявлено вимоги про виселення відповідача з приміщення ,на тих підставах, що дія договору закінчилася , а про продовження договору додаткової угоди сторони не склали.
Ухвалою від 25.09.2006 р. порушено провадження та призначено розгляд справи на 11:30 год. 23.10.2006 р.
В судовому засіданні 23.10.2006 р. представники позивача підтримали позовні вимоги в повному обсязі.
У зв’язку з необхідністю витребування додаткових доказів розгляд справи відкладався 15:30 год. 13 листопада 2006 р.
Відповідач відзиву на позов не подав, представника в судове засідання не направив, до судового засідання 13.11.2006 р. від відповідача надійшла заява (вх. 22044 (н) від 13.11.2006 р.) про перенесення розгляду справи.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, суд дійшов до висновку про те, що позов підлягає до часткового задоволення , враховуючи наступне:
01.03.2006 р. між позивачем, як суборендодавцем та відповідачем, як суборендарем, був укладений договір суборенди нежитлового приміщення за № 01/05-14, предметом якого є зобов’язання суборендодавця передати, а суборендаря –прийняти у строкове платне володіння і користування нежитлове приміщення площею 34,81 кв. м., що знаходиться за адресою : м. Тернопіль, вул. І. Франка, 12.
У відповідності до п. п.3.4, 4.1.2 договору суборендар зобов’язався своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату та витрати по утриманню приміщення на умовах попередньої оплати, а саме - за наступний місяць проводити оплата до 25 числа поточного місяця.
Позивач зазначає, що договір суборенди № 01/05-14 укладений 01 березня 2006 р. терміном на три місяці –до 01.06.2006 р., а тому припинив свою дію 01 червня 2006 р. , в силу дії умов договору , як-от :
за п. 7.6 договору суборенди , яким передбачено , що у разі закінчення терміну дії договору, договір може пролонгуватися лише шляхом укладення додаткової угоди, а така укладена не була;
за п. 7.7. - при несплаті орендної плати суборендарем . .
Відповідно до ч. 7 ст. 180 Господарського Кодексу України, строком дії договору є час, впродовж якого існують господарські зобов’язання сторін, що виникли на основі цього договору.
Суд вважає , що підстави припинення договору створюють ситуацію правової невизначеності , яка виникає у правових наслідках такого припинення , адже пунктом 7.3. договору передбачено, що умови договору зберігають силу протягом усього терміну його дії, за виключенням зобов’язання суборендаря стосовно сплати орендної плати , яке діє безвідносно до терміну дії договору.
Між тим , як випливає з наведених положень, у разі припинення договору у зв’язку із закінченням його терміну , або при несплаті суборендодавцем орендної плати, інші положення договору , зокрема , ті , які надають суборендодавцеві право на опломбування приміщення, та ті, що є підставою виникнення обов’язку у суборендаря повернути об’єкт оренди , не будуть засновані на договорі ,оскільки його умови втратили силу.
Дії позивача стосовно опломбування приміщення 01.06.2006 р. , суд розцінює як створення суборендодавцем незаконних перешкод суборендарю у користуванні приміщенням, оскільки позивачем не подано доказів поштового відправлення листа відповідачу щодо заперечень на продовження договору , а також позбавлення його можливості добровільно звільнити об’єкт оренди та повернути його суборендодавцю .
Доводи позивача про те, що 09.06.2006 р. ним направлялося відповідачу повідомлення № 01/61 про розірвання договору суборенди з вимогами звільнити орендоване приміщення та сплатити суму заборгованості, а також направлення листів з аналогічними вимогами від 24.07.2006 р. та 02.08.2006 р., які відповідач залишив без відповіді та реагування, не заслуговують на увагу, оскільки суду не подані докази відправки таких листів відповідачу.
При таких обставинах справи, вимога про звільнення приміщення не може бути задоволена.
Відповідно до договору оренди нерухомого майна та ст. 762 ЦК України обов’язок орендаря, зокрема, полягає у своєчасній сплаті орендної плати за користування майном.
Положеннями ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України встановлено обов’язок учасників господарських відносин належним чином виконувати свої зобов’язання відповідно до вказівок закону, інших правових актів, договору, а при відсутності таких вказівок – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно з ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Доводи позивача стосовно того, що відповідач не оплатив орендну плату за травень 2006 р. у розмірі 1337,17 грн. відповідач не спростував. Тому суд вважає доведеним факт порушення відповідачем зобов’язань суборендаря в період користування об’єктом оренди , відтак, доводи позивача про порушення його майнових прав на заявлену суму у розмірі 1337,17 грн. боргу за суборенду приміщення є правомірними, документально підтвердженими та не спростованими відповідачем в установленому законом порядку.
Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько - правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами та договором.
Згідно ч. 2 ст. 217 ГК України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків, штрафні санкції, оперативно-господарські санкції.
Враховуючи, що Відповідач не виконав своїх зобов’язань за договором суборенди нежитлового приміщення № 01/05-14, допустив заборгованість з оплати за суборенду у розмірі 1 337,17 грн., відтак, він вважається таким, що порушив господарське зобов’язання а тому повинен нести відповідальність, встановлену договором та законом.
Пунктом 3.5. договору передбачена відповідальність за несвоєчасну сплату орендної плати у розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості з урахуванням індексації.
Водночас, договір не передбачає відповідальності за несвоєчасну оплату комунальних платежів. При таких обставинах справи , підлягає до стягнення вимога про стягнення 63,36 грн. пені , яка нарахована на суму боргу в 1337,17 грн. за період з 11.06.2006 р. по 14.09.2006 р., а вимоги у стягненні 0,96 грн. пені ,як неправомірної, до задоволення не підлягають.
Підлягають задоволенню як такі, що ґрунтуються на умовах п. 3..7 договору та підтверджуються рахунком, вимоги щодо стягнення 8,67 грн. боргу за комунальні платежі та витрати по утриманню приміщення, як не сплачені відповідачем .
Позивач також просить стягнути 5 347,00 завданих збитків, як неодержаних доходів, які він одержав би у разі своєчасного повернення відповідачем орендованого приміщення.
Утім, доводи позову стосовно цих вимог суд вважає непереконливими та недоведеними, виходячи з наступного.
В силу ст.224 ГК України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. При цьому, у відповідності з ч.2 цієї норми, під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Згідно ст.225 ГК України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включається, зокрема, неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.
Виходячи із змісту ч. 2 ст 203 ЦК України правова природа упущено вигоди полягає у тому, що підставою її відшкодування є доведеність реального отримання кредитором у майбутньому певних доходів, яких він був позбавлений можливості отримати саме у зв’язку з неналежним виконанням зобов’язання боржника.
Відповідно до ст.218 ГК України, підставою для господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин, у т.ч. у вигляді відшкодування збитків, є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Таким чином, підставою для настання господарсько-правової відповідальності, передбаченої ст.224 ГК України, є правопорушення, що включає в себе певні елементи: збитки, протиправність поведінки особи, яка заподіяла збитки; причинний зв’язок між ними; вина. Відсутність хоча б одного елемента складу правопорушення, за загальним правилом, виключає настання відповідальності у вигляді відшкодування збитків.
Доводи позивача стосовно того, що приміщення, яким користується відповідач на підставі договору суборенди, передано в оренду позивачу ДАК „Хліб України”, за яку позивач своєчасно сплачує ДАК „Хліб України” плату , тобто несе видатки, які не компенсуються йому через те, що суборендар не сплачує орендних платежів та плати за комунальні послуги , відхиляються судом, адже необхідність сплати орендних платежів за договором між позивачем та ДАК „Хліб України, ґрунтується на укладеному між ними договорі, і ці витрати не знаходяться у причинному зв’язку зі невиконанням відповідачем зобов’язань за договором суборенди та з розміром видатків позивача .
Не впливають на обов’язок позивача своєчасно та у повному обсязі сплачувати орендну плату ДАК „Хліб України” за укладеним із ним договором оренди , знаходження речей відповідача у приміщенні , тим більше, що опломбування приміщення позивачем не сприяє його добровільному звільненню суборендарем.
На підставі наведеного, суд не знаходить правових підстав для задоволення вимоги щодо стягнення з відповідача 5 347,00 збитків.
При таких обставинах справи, позов підлягає до задоволення частково, а саме? підлягають примусовому стягненню з відповідача 1 337,17 грн. основного боргу з орендної плати , 8,67 грн. боргу за витрати по утриманню приміщення та 63,36 грн. пені.
В частині стягнення 0,96 грн. пені та 5 347,00 грн. на відшкодування збитків слід відмовити.
Судові витрати згідно ст. 49 ГПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У судовому засіданні 13.11.2006 р. за згодою представників позивача оголошено лише вступну та резолютивну частинну рішення суду відповідно до ст. 85 ГПК України.
З огляду на наведене, керуючись ст. ст. 15, 526, 527, 762 ЦК України, ст. ст. 20, 180, 193,224, 225 ГК України, ст.ст. 4, 22, 33, 34, 43, 49, 82, 84, 85, 116, 117 ГПК України, господарський суд
Вирішив:
1. Позов задовольнити частково .
2. Стягнути 1337,93 грн. боргу, 63,36 грн. пені та 45,89 грн. судових витрат із Акціонерного товариства “Євро-Стиль” (вул. 40-Перемоги, 4/5, м. Заліщики, Тернопільська область, р/р 26003055101044 в КБ “Приватбанк”, МФО 338783, ідентифікаційний код 31273903) в користь Дочірнього підприємства ДАК “Хліб України” Тернопільський комбінат хлібопродуктів, ( вул. Гайова, 21, м. Тернопіль, р/р 260072009 в ТОД АППБ “Аваль”, м. Тернополя, МФО 338501, ідент. код 00956158).
3. Відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення 0,96 грн. пені за період з 11.06.2006 р. по 14.09.2006 р. , 5347,00 грн. на відшкодування збитків та виселенні відповідача .
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
На рішення суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор - апеляційне подання, протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) “20” листопада 2006 р. рішення, через місцевий господарський суд.
Суддя Л.В. Кропивна