Справа №22ц-0590/12496/2012 Головуючий 1 інстанції Фунжий О.А.

Категорія - 26 Доповідач Новосьолова Г.Г.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2012 року м.Донецьк

Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Шевченко В.Ю.,

суддів: Агєєва О.В., Новосьолової Г.Г.,

при секретарі Бакунець Я.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Петровському районі м.Донецька на рішення Петровського районного суду м.Донецька від 06 листопада 2012 року по справі за позовом ОСОБА_2 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України в Петровському районі м. Донецька про відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В :

06 листопада 2012 року рішенням Петровського районного суду м. Донецька позов ОСОБА_2 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України в Петровському районі м. Донецька про відшкодування моральної шкоди задоволений частково.

Стягнуто з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Петровському районі м. Донецька на користь ОСОБА_2 у відшкодування моральної шкоди 6 000 гривень.

Не погодившись з рішенням суду відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Петровського району м. Донецька надіслало апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати і у задоволенні позову відмовити з тих підстав, що суд першої інстанції не врахував наступне:

- частина 3 статті 34, пункт "е" частини 1 статті 21, частина 3 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", які передбачали відшкодування моральної шкоди у разі нестійкої втрати працездатності виключено норми про відшкодування Фондом моральної шкоди,

- суд безпідставно відмовив у призначенні експертизи для отримання висновку медичних органів щодо наявність у позивача моральної шкоди та її розміру,

- відповідальність за ушкодження здоров'я повинен нести роботодавець, з вини якого не були забезпечені належні умови праці, а тому

- позивач не надав суду доказів спричинення моральної шкоди саме відповідачем,

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав, просив рішення суду скасувати та у задоволенні позовних вимог відмовити.

Позивач просив апеляційну скаргу відхилити, рішення суду залишити без змін.

Вислухавши суддю-доповідача, позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали цивільної справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позивач знаходився у трудових відносинах з підприємствами вугільної промисловості.

Висновком МСЕК від 08 грудня 2005 року йому була вперше встановлена ступень втрати професійної працездатності 20% у зв'язку з трудовим каліцтвом з 08 грудня 2005 року, інвалідом не визнаний.

Висновком МСЕК від 18 січня 2007 року йому була повторно підтверджена ступень втрати професійної працездатності 15% у зв'язку з трудовим каліцтвом з 18 січня 2007 року, інвалідом не визнаний.

У відповідності до підпункту "е" пункту 1 частини 1 статті 21 та частини 3 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 23 вересня 1999 року, які діяли на час прийняття висновку МСЕК про втрату професійної працездатності, Фонд соціального страхування виплачує грошову суму за моральну шкоду за наявності факту заподіяння цієї шкоди потерпілому.

Частина 1 статті 9 Закону України "Про охорону праці" від 14 жовтня 1992 року, в редакції від 21 листопада 2002 року передбачає, що "відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або у разі смерті працівника, здійснюється Фондом соціального страхування від нещасних випадків відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності".

Відповідно до абзацу 2 пункту 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" №6 від 27 березня 1992 року в редакції від 24 жовтня 2003 року і Рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року страхова виплата за моральну шкоду провадиться потерпілому Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань незалежно від втрати ним професійної працездатності.

Виходячи з наведеного, апеляційний суд вважає, що вирішуючи спір, суд вірно встановив фактичні обставини (факти), якими обґрунтовувались позовні вимоги і заперечення та якими доказами вони підтверджуються і обґрунтовано прийшов до висновку про задоволення позову про стягнення моральної шкоди в межах, передбачених частиною 3 статті 34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", яка діяла на час прийняття рішення МСЕК про втрату професійної працездатності.

Відповідно до частини 3 статті 34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", яка діяла до 1 січня 2006 року, моральна (немайнова) шкода, заподіяна умовами виробництва, яка не спричинила втрати потерпілим професійної працездатності, відшкодовується Фондом соціального страхування від нещасних випадків за заявою потерпілого з викладом характеру заподіяної моральної (немайнової) шкоди та за поданням відповідного висновку медичних органів.

Рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Кіровоградській області про офіційне тлумачення положення частини третьої статті 34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (справа про відшкодування моральної шкоди Фондом соціального страхування) №1-рп/2004 від 27 січня 2004 року роз'яснено, що ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності, спричинюють йому моральні та фізичні страждання. У випадку каліцтва потерпілий втрачає працездатність і зазнає значно більшої моральної шкоди, ніж заподіяна працівникові, який не втратив професійної працездатності. Відмова потерпілому у праві на отримання грошової суми за моральну шкоду від Фонду соціального страхування від нещасних випадків залежно від ступеня втрати професійної працездатності має обмежувальний характер. Встановлення Законом обов'язку Фонду соціального страхування від нещасних випадків відшкодувати моральну шкоду є засобом реалізації потерпілим гарантованого державою усім застрахованим громадянам забезпечення прав у страхуванні від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання (стаття 3).

Отже, відповідно до абзацу 2 пункту 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" №6 від 27 березня 1992 року в редакції від 24 жовтня 2003 року і Рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року страхова виплата за моральну шкоду провадиться потерпілому Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань незалежно від втрати ним професійної працездатності.

Рішення суду постановлено у відповідності до норм матеріального і процесуального права і підстав для його скасування не встановлено.

Доводи відповідача про те, що відповідальність за ушкодження здоров'я повинен нести роботодавець, з вини якого не були забезпечені належні умови праці, не ґрунтуються на законі.

Норми Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» передбачали відшкодування моральної шкоди застрахованим особам як страхову виплату, тому покладання на відповідача обов'язку по сплаті такої страхової виплати не є цивільною відповідальністю зазначеного органу.

Доводи скарги про те, що факт заподіяння моральної шкоди не встановлений МСЕК, безпідставні і не ґрунтуються на законі, який не передбачає обов'язковість висновків МСЕК в даному випадку. Сам факт ушкодження здоров'я свідчить про заподіяння моральної шкоди.

У відповідності до частини 1 статті 308 ЦПК України суд апеляційної інстанції відхиляє апеляційну скаргу, якщо встановлює, що суд першої інстанції постановив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст.308, 315 ЦПК України, апеляційний суд -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Петровському районі м.Донецька відхилити.

Рішення Петровського районного суду м.Донецька від 06 листопада 2012 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: