Справа 22ц- 0590/12196/2012 Головуючий у 1 інстанції: Алтухова О.С.

Категорія 30 Доповідач: Новосьолова Г.Г.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2012 року м.Донецьк

Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Шевченко В.Ю.

суддів: Агєєва О.В., Новосьолової Г.Г.,

при секретарі Бакунець Я.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ворошиловського районного суду м.Донецька від 02 листопада 2012 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Донецькоблавтодор» про відшкодування шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

09 серпня 2012 року позивач звернувся до суду з зазначеним позовом до ДП «Донецькоблавтодор» мотивуючи свої вимоги тим, що позивач ОСОБА_1 є власником транспортного засобу - автомобіля DAEWOO LANOS TF69Y ЗНГ, д/н НОМЕР_2, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3.

04 лютого 2010 року у 14 годині він рухався на автомобілі на автотрасі в напрямку м. Горлівка - м. Донецьк, приблизно у 5 км. від с. Красний Партизан в бік м. Донецька на швідкісті 70 км на годину, транспортний засіб в'їхав у яму на автодорозі, у зв'язку з чим пошкодив його. ДТП виникло внаслідок незадовільного стану автодороги. На місце ДТП були викликані співробітники ДАІ, які склали протокол з фіксацією аварії та встановленням відсутності провини позивача в ДТП. У зв'язку з пошкодженням належного позивачу транспортного засобу, йому спричинена матеріальна шкода у розмірі 1432 гривні, а також моральна шкода внаслідок пошкодження майна.

02 листопада 2012 року рішенням Ворошиловського районного суду м. Донецька у задоволені позову ОСОБА_1 до Державного підприємства «Донецькоблавтодор» про відшкодування шкоди відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду позивач надіслав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

В апеляційній скарзі зазначає, що в акті відповідача зазначені дорожні знаки, які зовсім не відповідають знакам, які дійсно знаходяться на трасі, це підтверджується тим, що на місце скоєння ДТП приїжджали робітники ДАІ, проводили зйомку, складали протокол огляду.

У судовому засіданні представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги, просив рішення суду скасувати та ухвалите нове про задоволення його позовних вимог.

Представники відповідача у судовому засіданні просили апеляційну скаргу відхилити, рішення суду залишити без змін.

У судове засідання не з'явився позивач, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про що свідчить телефонограма в матеріалах справи, яка зареєстрована у Журналі телефонограм № 1 за № 1061 (а.с.55).

Відповідно до частини 2 ст. 305 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Заслухавши суддю - доповідача, представника позивача, представників відповідача, дослідивши матеріали цивільної справи, та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню наступних підстав.

Відповідно до статей 11 і 60 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим, ухваленим на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Обґрунтованим вважається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставинах, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень,підтверджених доказами, які були досліджені у судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також, якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 є власником транспортного засобу - автомобіля DAEWOO LANOS TF69Y ЗНГ, д/н НОМЕР_2, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 (а.с.5).

04 лютого 2010 року був складений комісією акт обстеження дорожніх умов на ділянці автомобільної дороги М-04 «Знамянка - Луганськ- Ізварине» км 466+600, де зазначено, що недоліки в утриманні дороги, які сприяли скоєнню ДТП є вибоїна на проїзній частині розміром 1,5х0,4х0,07м. та позначена дорожніми знаками 1.12, 3.29, 7.2.1(а.с.31).

16 березня 2010 року ПП ОСОБА_2 видана квитанція на суму 82 гривні за послуги шиномонтажу транспортного засобу державний номерний знак НОМЕР_2 (а.с.4).

Суд першої інстанції відмовляючи у задоволені позовних вимог виходив з того, що матеріальна шкода була спричинена позивачу через порушення ним п.12.1 Правил дорожнього руху України, а саме ОСОБА_1 не обрав безпечну швидкість руху, не врахував дорожню обстановку, щоб мати можливість постійно контролювати рух і безпечно керувати автомобілем, а тому відповідно до вимог п.2 ч.1 ст.1188 ЦК України матеріальна шкода не підлягає відшкодуванню. Крім того, позивачем не доведено чи була спричинення автомобілю матеріальна шкода, не доведено, що технічне обслуговування автомобілю (шиномонтаж) було необхідно виключно через можливе пошкодження транспортного засобу внаслідок ДТП.

Але, з таким висновком суду погодитися неможливо з наступних підстав.

Пунктом 4 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" N 6 від 27 березня 1992 року (в редакції станом на день виникнення спірних правовідносин), передбачено, що під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, які здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).

Пунктом 2 Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони від 30 березня 1994 року N 198 передбачено, що ремонт і утримання дорожніх об'єктів, що перебувають у загальнодержавний власності, здійснюється дорожньо-експлуатаційними організаціями, які належать до сфери управління Укравтодору, а тих, що перебувають у комунальній власності - відповідними комунальними дорожньо-експлуатаційними організаціями.

Статтею 1 Закону України "Про автомобільні дороги" передбачено, що автомобільна дорога - це лінійний комплекс інженерних споруд, призначений для безпечного, безперервного та зручного руху транспортних засобів.

Пунктом 2 Єдиних правил визначено, що користувачами дорожніх об'єктів є учасники дорожнього руху, власники та користувачі земельних ділянок, які знаходяться в межах смуги відчуження автомобільних (позаміських) доріг, малих архітектурних форм та інженерних комунікацій і споруд, розташованих в межах смуги відчуження автомобільних доріг або червоних ліній міських вулиць і доріг.

Пунктом 11 Єдиних правил встановлено, що власники дорожніх об'єктів або уповноважені ними органи, дорожньо-експлуатаційні організації зобов'язані постійно контролювати експлуатаційний стан усіх елементів дорожніх об'єктів та негайно усувати виявлені пошкодження чи інші перешкоди в дорожньому русі, а за неможливості це зробити - невідкладно позначити їх дорожніми знаками, сигнальними, огороджувальними і направляючими пристроями відповідно до діючих нормативів або припинити (обмежити) рух.

Відповідно до вимог ст.1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно вимог ст. 9 Закону України "Про дорожній рух" до компетенції власників автомобільних доріг, вулиць належить у числі іншого своєчасне виявлення перешкод дорожньому руху та їх усунення, а в разі неможливості - невідкладне позначення дорожніми знаками, огороджувальними і направляючими засобами.

Абзацом 6 пункту 11 Єдиних правил встановлено, власники дорожніх об'єктів або уповноважені ними органи, дорожньо-експлуатаційні організації зобов'язані разом з Державтоінспекцією брати участь в огляді місць дорожньо - транспортних пригод для визначення дорожніх умов, за яких вони сталися, та усувати виявлені недоліки.

Відповідно до вимог Єдиних правил, 04 лютого 2010 року комісією у складі представника Державтоінспекції, представника експлуатаційної організації, був складений акт обстеження дорожніх умов на ділянці автомобільної дороги М-04 «Знамянка - Луганськ- Ізварине» км 466+600, а саме обстежена ділянка автомобільної дороги, де мало місце ДТП за участю ОСОБА_1, в акті зазначено дійсно мались недоліки в утриманні дороги, які сприяли скоєнню ДТП - є вибоїна на проїзній частині розміром 1,5х0,4х0,07м. та позначена дорожніми знаками 1.12, 3.29, 7.2.1(а.с.31).

Згідно листа начальника взводу з ОСП №7 роти ДПС ДАІ ГУ МВС України вбачається, що співробітниками Ясинуватського ДАІ не складався адміністративний протокол від 04 лютого 2010 року внаслідок ДТП на водія ОСОБА_1, який керував належним йому транспортним засобом «ДЕУ-Ланос» державний номер НОМЕР_2, на ділянці автодороги М-04 «Знамянка - Луганськ -Ізварине» у 5 км від с. Красний Партизан у бік м. Донецька.

Отже,з матеріалів справи вбачається, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів, стверджувати, що саме позивач винний у ДТП.

У судовому засіданні апеляційної інстанції представники відповідача пояснили, що 04 лютого 2010 року на ділянці дороги, де мало місце ДТП за участю ОСОБА_1 дійсно мались недоліки дороги, була вибоїна. Але, позивач не обрав безпечну швидкість руху. Також зазначили, що не усунули перешкоду - вибоїну, оскільки ДТП було скоєно зимою та не було погодних умов для проведення поновлювальних робіт.

Отже, судом встановлено, що ДТП скоєно за участю позивача ОСОБА_1, але саме власники дорожніх об'єктів або уповноважені ними органи, дорожньо-експлуатаційні організації зобов'язані постійно контролювати експлуатаційний стан усіх елементів дорожніх об'єктів та негайно усувати виявлені пошкодження чи інші перешкоди в дорожньому русі, а за неможливості це зробити - невідкладно позначити їх дорожніми знаками, сигнальними, огороджувальними і направляючими пристроями відповідно до діючих нормативів або припинити (обмежити) рух.

Проте, позовні вимоги в частині відшкодування матеріальної шкоди не підлягають задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 16 березня 2010 року транспортному засобу, якій належить позивачу, відповідно до квитанції виданої ПП ОСОБА_2, були проведені послуги шиномонтажу на загальну суму 82 гривні.

Однак, дана квитанція про отримані послуги не дає підстав вважати, що ремонт автомобіля був проведений саме після скоєння ДТП, оскільки є розбіжності у часі, факт ДТП був встановлений 04 лютого 2010 року, а зазначені послуги були проведені лише 16 березня 2010 року (а.с.4).

Крім цього, позивач зазначив, що після ДТП він провів заміну двох автомобільних скатів на суму 1080 гривень, заміну однієї шарової опори вартістю 90 гривень, розвал коліс на суму 60 гривень, а також витрати на проїзд батька у сумі 120 гривень, який привіз на місце ДТП друге колесо.

Проте, позивач не надав ніяких доказів у підтверджені зазначеної матеріальної шкоди, а тому виходячи з встановлених обставин та наданих сторонами доказів позивачу у частині відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 1432 гривні необхідно відмовити за недоведеності розміру шкоди.

Суд першої інстанції відмовляючи у задоволені позовних вимог в частині моральної шкоди виходив з того, що позивачем не доведено, що внаслідок зазначеного ДТП був пошкоджений його автомобіль.

Але, з таким висновком суду погодитися не можливо, у зв'язку з тим, що сторонами оспорювались винні дії з боку позивача, за участю якого було ДТП.

Проте не оспорювалось саме пошкодження автомобілю внаслідок ДТП 04 лютого 2010 року.

А тому, позовні вимоги в частині задоволення моральної шкоди відповідно до вимог ст..23, 1167 ЦК України необхідно частково задовольнити, та саме відповідач зобов'язаний виплатити за шкоду завдану майну позивачеві.

При визначені суми відшкодування моральної шкоди необхідно врахувати вимоги розумності і справедливості.

Пунктом 3 частини 2 статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

Отже, задовольняючи частково позовні вимоги в частині моральної шкоді, необхідно стягнути з Державного підприємства «Донецькоблавтодор» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 1000 гривень.

Відповідно до вимог ч.1 ст.88 ЦПК України, якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, тому з відповідача на користь позивача необхідно стягнути витрати по сплаті судового збору в сумі 80 гривень 47 копійок.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Керуючись ст.ст.309, 316 ЦПК України, апеляційний суд -

ВИРІШИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Ворошиловського районного суду м.Донецька від 02 листопада 2012 року скасувати.

Позов ОСОБА_1 до Державного підприємства «Донецькоблавтодор» про відшкодування шкоди задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Донецькоблавтодор» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 1000 (одна тисяча) гривень.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного підприємства «Донецькоблавтодор» на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в сумі 80грн. 47коп.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: