Судове рішення #27662791

Справа № 22ц/0590/13316/2012 Головуючий у 1 інстанції Жарова Ю.І.

Категорія 51 Доповідач Біляєва О.М.



Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И


25 грудня 2012 року Апеляційний суд Донецької області в складі:


головуючого Осипчук О.В.,

суддів Біляєвої О.М., Ткачук С.С.,

при секретарі Шевченко А.В.,


розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до державного підприємства "Селидіввугілля" про відшкодування моральної шкоди за апеляційною скаргою відповідача на рішення Селидівського міського суду Донецької області від 26 жовтня 2012 року,


В С Т А Н О В И В :

У липні 2012 року ОСОБА_1 пред'явив у суд позов до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Селидове про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я внаслідок нещасного випадку на виробництві 08 січня 2005 року, у сумі 32790 грн.


У ході розгляду справи позивач заявив клопотання про заміну первісного відповідача належним відповідачем - державне підприємство "Селидіввугілля".


Ухвалою Селидівського міського суду Донецької області від 10 жовтня 2012 року замінено відповідача.


Рішенням Селидівського міського суду Донецької області від 26 жовтня 2012 року позов задоволено частково: стягнуто з державного підприємства "Селидіввугілля" на користь позивача у відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я при виконанні трудових обов'язків, 9000 гр.; вирішено питання про судові витрати.


Відповідач, не погоджуючись з рішенням суду, звернувся до Апеляційного суду Донецької області з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення та ухвалити нове рішення про відмову в позові, посилаючись на порушення норм матеріального права. В обґрунтування скарги апелянт зазначає, що факт заподіяння моральної шкоди з вини підприємства не підтверджується висновком МСЕК, що може бути підставою для відшкодування немайнової шкоди.


Сторони в судове засідання не з'явилися, про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином; відповідач подав клопотання про розгляд справи за відсутності його представника.


Апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу з наступних підстав.


Суд першої інстанції, задовольняючи частково позов, виходив з того, що позивач працював у відповідача в шкідливих умовах. Під час виконання позивачем 08 січня 2005 року трудових обов'язків стався нещасний випадок, внаслідок якого ОСОБА_1 втратив професійну працездатність на 30%, що вперше встановлено висновком МСЕК від 20 грудня 2006 року. Ушкодженням здоров'я позивачеві завдана моральна шкода, яку повинен відшкодувати роботодавець, згідно зі ст.237-1 КЗпП України.


Суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що вимоги позивача про стягнення на його користь моральної шкоди підлягають задоволенню.


Відповідно до вимог ст.153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.


Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці.


Власник або уповноважений ним орган повинен впроваджувати сучасні засоби техніки безпеки, які запобігають виробничому травматизму.


Судом встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 працював у відокремленому підрозділі "Шахта "Курахівська" державного підприємства "Селидіввугілля" машиністом гірнично-вийомкових машин. 08 січня 2005 року при виконанні позивачем трудових обов'язків стався нещасний випадок. Висновком МСЕК від 20 грудня 2006 року вперше встановлено ступінь стійкої втрати професійної працездатності 30% в зв'язку з даним нещасним випадком з наступними переоглядами та позивача визнано інвалідом третьої групи.


За наслідками розслідування нещасного випадку складено акт спеціального розслідування нещасного випадку, що стався 08 січня 2005 року о 16 годині 55 хвилин, форми Н-5, затверджено 20 грудня 2005 року, та акт № 18 про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом, форми Н-1, затверджено 21 грудня 2005 року. В актах, які є доказом вини відповідача, визначено причини нещасного випадку та осіб - працівників підприємства, які допустили порушення вимог законодавства про охорону праці.


Ці обставини відповідачем не спростовані.


Отже, задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що відповідач не створив позивачеві безпечних і нешкідливих умов праці, унаслідок чого він втратив професійну працездатність. Ушкодження здоров'я завдає фізичні та моральні страждання потерпілому, вимагає від нього додаткових зусиль для організації життя.


Статтею 237-1 КЗпП України передбачається відшкодування власником або уповноваженим ним органом працівникові моральної шкоди.


Моральна шкода відшкодовується працівникові безпосередньо роботодавцем за таких умов: наявності факту порушення роботодавцем законних прав працівника; у разі виникнення у працівника моральних страждань, або втрати нормальних життєвих зв'язків, або виникнення необхідності для працівника додаткових зусиль для організації свого життя; за наявності причинного зв'язку між попередніми умовами.


При визначені розміру відшкодування моральної шкоди 9000 гр. суд виходив з вимог розумності та справедливості, конкретних обставин справи, характеру та тяжкості ушкодження здоров'я потерпілого, що вимагає додаткових зусиль для організації життя.


Доводи скарги, що факт заподіяння моральної шкоди не встановлений висновком МСЕК, не ґрунтуються на законі, який в даному випадку не передбачає обов'язковість такого висновку. Факт ушкодження здоров'я є доказом заподіяння моральної шкоди позивачеві.


З урахуванням викладеного апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції повно та всебічно встановив обставини справи, дослідив надані сторонами докази, яким дав належну правову оцінку; застосував матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини.


Проте при визначенні розміру судового збору 214 грн. 60 коп., що підлягає стягненню з відповідача, суд не врахував, що дана позовна заява немайнового характеру. Відповідно з вимогами пп.2 п. 1 ст. 2 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання позовної заяви немайнового характеру встановлюється 0,1 розміру мінімальної заробітної плати, тобто 107 грн. 30 коп.


У зв'язку з порушенням судом норм матеріального закону при визначенні розміру судового збору апеляційний суд на підставі п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України змінює оскаржене рішення в частині визначення розміру судового збору, що підлягає стягненню з відповідача.


Керуючись ст.ст.307 ч.1 п. 3, 309, 314, 316 ЦПК України, апеляційний суд


В И Р І Ш И В :

Апеляційну скаргу державного підприємства "Селидіввугілля" відхилити.


Рішення Селидівського міського суду Донецької області від 26 жовтня 2012 року змінити в частині визначення розміру судового збору.


Стягнути з державного підприємства "Селидіввугілля" судовий збір у сумі 107 грн. 30 коп.


Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення.


Касаційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили рішенням апеляційного суду безпосередньо до суду касаційної інстанції.



Головуючий


Судді


Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація