Справа № 22ц/0590/13154/2012 Головуючий у 1 інстанції Мітьков М.В.

Категорія 53 Доповідач Біляєва О.М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2012 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого Осипчук О.В.,

суддів Біляєвої О.М., Ткачук С.С.,

при секретарі Муравченко В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства "Артемвугілля" про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку та відшкодування моральної шкоди за апеляційною скаргою ОСОБА_1, в інтересах якого діє ОСОБА_2, на рішення Калінінського районного суду м. Горлівки Донецької області від 24 жовтня 2012 року,

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Калінінського районного суду м. Горлівки Донецької області від 24 жовтня 2012 року у позові відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням, ОСОБА_1, в інтересах якого діє ОСОБА_2, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування скарги апелянт зазначив, що відмовивши у позові з підстав пропущення строку звернення до суду без поважних причин, суд дійшов такого висновку без урахування восьми неробочих днів у тримісячному періоді після проведення розрахунку та тієї обставини, що позивач є інвалідом 2 групи у зв'язку з трудовим каліцтвом і з 30 березня 2012 року знаходився в апараті Єлізарова. Вважає зазначені причини поважними, що є підставою для поновлення пропущеного строку. Крім того, мотивувальна та резолютивна частини рішення не відповідають вимогам ст. 214 ЦПК України; суд порушив ст.ст. 6, 13, 14 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, ст. 8 Загальної декларації прав людини, ст.ст. 2, 14 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 підтримав апеляційну скаргу з наведених у ній мотивів.

Державне підприємство "Артемвугілля" у судове засідання не направило свого представника, подало клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу з наступних підстав.

При звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок (ст. 116 КЗпП України).

Невиплата з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, є підставою для застосування відповідальності, передбаченої ст.117 цього Кодексу.

Відповідно до вимог статті 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_1 працював у структурному підрозділі "Шахта ім. А.І.Гайового" Державного підприємства "Артемвугілля". Наказом № 630 від 09 грудня 2011 року позивача звільнено на підставі п. 2 ст. 40 КЗпП України з 08 грудня 2011 року. Належні позивачеві від підприємства суми виплачені відповідачем 30 березня 2012 року (ас. 6-7, 34).

Суд дійшов висновку про те, що державне підприємство "Артемвугілля" порушило вимоги ст.116 КЗпП України щодо строків виплати сум, належних звільненому працівникові від підприємства.

Відмовляючи у позові, суд виходив з того, що ОСОБА_1 пропустив строк звернення до суду, встановлений ст. 233 КЗпП України, без поважних причин.

Зазначений висновок суду відповідає обставинам справи і ґрунтується на законі.

Згідно з ч. 1 статті 233 КЗпП України, працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного в місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Рішенням Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012 дано офіційне тлумачення положень статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв'язку з положеннями статей 117, 237-1 цього Кодексу.

Конституційний Суд України визначив, що в аспекті конституційного звернення положення частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв'язку з положеннями статей 116, 117, 237-1 цього Кодексу слід розуміти так, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався.

Судом встановлено, що підприємство 30 березня 2012 року фактично розрахувалось з ОСОБА_1, що ним визнається; позов пред'явлено в суд 12 липня 2012 року. Отже, позов про стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку та відшкодування моральної шкоди пред'явлено з пропуском строку, встановленого статтею 233 КЗпП.

Відмовляючи у поновленні пропущеного строку, суд мотивував свій висновок тим, що позивачем не надано доказів щодо об'єктивних перешкод для звернення за захистом порушеного права у встановлений законом строк.

Даний висновок суду не спростовується доводами скарги, які по суті зводяться до переоцінки доказів та обставин, що були предметом дослідження судом першої інстанції. Сам по собі факт встановлення 07 грудня 2011 року позивачеві другої групи інвалідності не свідчить про неможливість звернення до суду у тримісячний строк з моменту проведення повного розрахунку. Матеріалами справи не підтверджується факт знаходження ОСОБА_1 з 30 березня 2012 року в апараті Єлізарова, на що посилається апелянт в апеляційній скарзі. Докази на підтвердження цієї обставини до скарги також не додані. Апеляційний суд відхиляє пояснення представника апелянта, що медичні документи були додані до позовної заяви, оскільки їх перелік в додатку відсутній.

Не є обґрунтованими доводи скарги про вирахування з тримісячного строку неробочих та святкових днів.

Безпідставні доводи скарги про порушення при розгляді справи судом першої інстанції ст.ст. 6, 13, 14 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, ст. 8 Загальної декларації прав людини, ст.ст. 2, 14 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, оскільки спір вирішено з додержанням вимог процесуального законодавства (ст.ст. 10, 60 ЦПК) щодо змагальності сторін, обов'язку доказування та подання доказів.

Враховуючи викладене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Рішення ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Апеляційний суд, згідно зі ст. 308 ЦПК України, відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін.

Керуючись ст.ст.307 ч.1 п. 12, 308, 313-315 ЦПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якого діє ОСОБА_2, відхилити.

Рішення Калінінського районного суду м. Горлівки Донецької області від 24 жовтня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий Судді