Справа № 22ц/0590/13086/2012 Головуючий у 1 інстанції Перетятько О.Ю.

Категорія 26 Доповідач Біляєва О.М.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 грудня 2012 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого Осипчук О.В.,

суддів Біляєвої О.М., Ткачук С.С.,

при секретарі Муравченко В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Центрально-Міському районі м. Горлівки Донецької області про відшкодування моральної шкоди за апеляційною скаргою відповідача на рішення Центрально-Міського районного суду м. Горлівки Донецької області від 18 жовтня 2012 року,

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Центрально-Міського районного суду м. Горлівки Донецької області від 18 жовтня 2012 року позов задоволено частково: з відповідача на користь позивача у відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я при виконанні трудових обов'язків, стягнуто 15000 гр.

Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Центрально-Міському районі м. Горлівки звернулося до Апеляційного суду Донецької області з апеляційною скаргою на зазначене рішення, в якій просить скасувати рішення та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, оскільки вважає, що судом неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права.

В обґрунтування скарги відповідач посилався на те, що факт заподіяння моральної шкоди не встановлений МСЕК, позивачем не надані докази спричинення моральної шкоди. Суд не врахував, що 23 лютого 2007 року до Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" внесені зміни, якими положення про відшкодування моральної шкоди виключено, таким чином, моральну шкоду відшкодовує роботодавець при встановленні його вини. Крім того, позивач звернувся до суду з пропуском строку, встановленого ст. 233 КЗпП України та ст. 267 ЦК України.

У судовому засіданні представник апелянта ОСОБА_2 підтримав апеляційну скаргу з наведених у ній мотивів.

Позивач у судове засідання не з'явився, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Згідно зі статтею 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу, рішення суду залишає без змін з наступних підстав.

Суд першої інстанції, розглядаючи вимоги позивача та задовольняючи їх частково, виходив з того, що ОСОБА_1, працюючи у Першому воєнізованому гірничорятувальному загоні, 28 липня 2004 року при виконанні трудових обов'язків був травмований, що призвело до стійкої втрати професійної працездатності на 50%, ступінь якої вперше встановлений висновком МСЕК від 06 грудня 2004 року. Ушкодження здоров'я спричиняє позивачеві моральні страждання.

Суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що вимоги позивача про стягнення на його користь моральної шкоди підлягають задоволенню.

Відповідно до положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (в редакції на час виникнення права на відшкодування шкоди), саме на Фонд соціального страхування покладено обов'язок своєчасно та в повному обсязі відшкодувати шкоду, що заподіяна працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я, в тому числі сплатити йому грошову суму за моральну шкоду при наявності факту заподіяння шкоди.

Право на отримання потерпілим страхових виплат внаслідок ушкодження здоров'я настає з дня встановлення йому МСЕК стійкої втрати професійної працездатності.

Судом встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 тривалий час працював у Першому воєнізованому гірничорятувальному загоні. 28 липня 2004 року стався нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом, внаслідок якого позивач був травмований, що призвело до стійкої втрати професійної працездатності на 50%, вперше встановленої висновком МСЕК від 06 грудня 2004 року з наступними переоглядами; ОСОБА_1 визнаний інвалідом 3 групи (ас. 3-4, 10).

Ці факти сторонами не заперечуються.

Визначений судом розмір моральної шкоди 15000 гр. передбачений матеріальним законом, який діяв на час виникнення права на відшкодування моральної шкоди, та відповідає тяжкості ушкодження здоров'я позивача.

Розмір компенсації відповідає характеру та тривалості моральних страждань позивача в зв'язку з трудовим каліцтвом; істотності вимушених змін у життєвих стосунках потерпілого; неможливості відновлення здоров'я. Ушкодження здоров'я завдає фізичні та моральні страждання потерпілому, вимагає від нього додаткових зусиль для організації життя.

Доводи скарги про те, що факт заподіяння моральної шкоди не встановлений МСЕК, безпідставні і не ґрунтуються на законі, який не передбачає обов'язковість висновків МСЕК в даному випадку. Сам факт ушкодження здоров'я свідчить про заподіяння моральної шкоди.

Також непереконливі доводи скарги про необґрунтованість вимог про відшкодування моральної шкоди до Фонду з тих підстав, що норми Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" щодо відшкодування моральної шкоди застрахованим і членам їх сімей припинено.

Відповідно до вимог ст. 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи, а тому зазначені норми не можуть бути підставою для відмови у праві на відшкодування моральної шкоди до їх прийняття. Право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок трудового каліцтва, виникло у потерпілого у грудні 2004 року.

Доводи скарги про пропуск строку звернення до суду є безпідставними, оскільки за правилами ст. 268 ЦК України позовна давність на спірні вимоги не поширюється. Правовідносини не регулюються трудовим законодавством.

Виходячи з наведеного, апеляційний суд визнає, що судом першої інстанції вірно встановлені обставини справи; спір вирішено на підставі наданих сторонами доказів у відповідності з нормами матеріального та процесуального законодавства.

Згідно зі ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу, рішення суду залишає без змін.

Керуючись ст.ст.307 ч.1 п.1, 308, 313-315 ЦПК України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Центрально-Міському районі м. Горлівки Донецької області відхилити.

Рішення Центрально-Міського районного суду м. Горлівки Донецької області від 18 жовтня 2012 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення.

Касаційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий

Судді