ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32 ____________________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

31.01.13 Справа № 27/5014/3221/2012

Суддя Єжова С.С., за участю секретаря судового засідання Антонової І.В., розглянувши матеріали справи за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю „ДТЕК Східенерго" м.Донецьк Луганської області

до Комунального підприємства „Щастинська теплова енергетична компанія", м.Щастя м.Луганськ

про стягнення заборгованості за договором на поставку теплової енергії №141011-3Л14/5.33.1 від 14.10.2011 в сумі 9395630 грн. 02 коп., пені в сумі 936330 грн. 24 коп., 3% річних в сумі 117287 грн. 55 коп.

в присутності представників сторін:

від позивача - представник за довіреністю Чорнуха Є.В., довіреність №1 від 03.01.2013;

від відповідача - представник за довіреністю Гребенюк А.В., довіреність №04 від 08.01.2013.

В С Т А Н О В И В:

Обставини справи: заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості за договором на поставку теплової енергії №141011-3Л14/5.33.1 від 14.10.2011 в сумі 7925030 грн. 55 коп., пені в сумі 1223609 грн. 30 коп., 3% річних в сумі 100552 грн. 61 коп.

Ухвалою господарського суду Луганської області (суддя Лазненко Л.Л.) від 17.12.2012 розгляд справи призначений на 08.01.2013.

Згідно ст.77 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 08.01.2013 було оголошено перерву.

У зв'язку з хворобою судді Лазненко Л.Л., був проведений перерозподіл в автоматизованій системі документообігу суду, у відповідності до вимог ст.21 Господарського процесуального кодексу України та даний позов переданий на розгляд судді Єжовій С.С.

Згідно ст.77 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 29.01.2013 було оголошено перерву.

Заявою про уточнення суми позову №62/31 від 04.01.2013 позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість за поставлену теплову енергію в сумі 9395630 грн. 02 коп., 3% річних в сумі 117287 грн. 55 коп. та пеню в сумі 936330 грн. 24 коп.

Розглянувши вказану заяву, суд дійшов наступного.

Згідно п.3.11 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" ГПК, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про „доповнення" або „уточнення" позовних вимог, або заявлення „додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: подання іншого (ще одного) позову; збільшення або зменшення розміру позовних вимог; об'єднання позовних вимог; зміну предмета або підстав позову. У будь-якому з таких випадків позивачем має бути додержано правил вчинення відповідної процесуальної дії, а недотримання ним таких правил тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені ГПК та зазначені в цій постанові. Збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру. Якщо в заяві позивача йдеться про збільшення розміру немайнових вимог (наприклад, про визнання недійсним ще одного акта крім того, стосовно якого відповідну вимогу вже заявлено), то фактично також йдеться про подання іншого позову.

Відповідно до ч.4 ст.22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Таким чином, суд вважає заяву позивача №62/31 від 04.01.2013 заявою про збільшення розміру позовних вимог, оскільки позивачем фактично збільшено розмір заборгованості з первісно заявленої суми 7925030 грн. 55 коп. до 9395630 грн. 02 коп., збільшено розмір 3% річних з 100552 грн. 61 коп. до 117287 грн. 55 коп. та зменшено заявлену суму пені з 1223609 грн. 30 коп. до 936330 грн. 24 коп., а також приймає зазначену заяву до розгляду.

Відповідач письмового відзиву на позовну заяву не подав, але в судовому засіданні не заперечив проти заявленої суми заборгованості (з урахуванням заяви позивача №62/31 від 04.01.2013).

Клопотанням б/н від 29.01.2013 відповідач просив суд зменшити розмір штрафних санкції - пені та 3% річних на 99% та стягнути їх у загальному розмірі 10536 грн. 17 коп.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників сторін, встановивши фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, господарський суд Луганської області дійшов наступного.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю „ДТЕК Східенерго" (позивач, постачальник) та Комунальним підприємством „Щастинська теплова енергетична компанія" (відповідач, покупець) 14.10.2011 був укладений договір на поставку теплової енергії №141011-3Л14/5.33.1, за умовами якого постачальник зобов'язався поставляти теплову енергію в гарячій воді (теплоносій) покупцю і підпиточну воду (вода необхідна для підпитки теплоносія), а покупець зобов'язався приймати і оплачувати теплову енергію і підпиточну воду відповідно до умов договору (п.1.1 договору).

Відповідно до пп.2.1.1 п.2.1 договору постачальник зобов'язався поставляти покупцю теплову енергію в кількості і з навантаженням відповідно до додатків №3, 5 до цього договору.

За пп.2.2.2 п.2.2 договору покупець зобов'язався оплачувати теплову енергію і витрати на підготовку підпиточної води за тарифами, вказаними в п.3.1 цього договору і в порядку, встановленому розділом 5 договору.

У п.3.1 договору сторони встановили тарифи на момент підписання договору: на поставку теплової енергії - 178 грн. 54 коп. за 1 Гкал, крім того ПДВ - 35 грн. 71 коп., всього з урахуванням ПДВ - 214 грн. 25 коп. за 1 Гкал на підставі постанови НКРЕ №1621 від 09.12.2010 (пп.3.1.1 п.3.1 договору); на поставку підпиточної води - 10 грн. 01 коп. за м.3, крім того ПДВ - 12 грн. 01 коп. на підставі калькуляції постачальника (пп.3.1.2 п.3.1 договору).

Пунктом 3.4 договору сторони встановили, що орієнтовна ціна цього договору складає 23459674 грн. 00 коп., в т.ч. ПДВ 20% 3909945 грн. 00 коп., виходячи з усереднених об'ємів теплової енергії і підпиточної води, узгоджених сторонами в додатку №3.

Згідно п.4.3 договору зняття показників тепловодолічильника здійснюється постачальником сумісно з покупцем в строк до 25 числа поточного місяця з оформленням відповідного акту. При складанні акту вираховується кількість поставленої теплової енергії (за показниками тепловодолічильників) об'єктів постачальника, розташованих на території покупця.

Відповідно до п.5.1 договору розрахунковим періодом є календарний місяць.

Остаточний розрахунок за поставлену теплову енергію і підпиточну воду здійснюється на підставі акту приймання-передачі теплової енергії і підпиточної води і наданого постачальником рахунку, до 05 числа місяця наступного за розрахунковим (пп.5.2.2 п.5.2 договору).

В п.6.2 договору сторони передбачили, що покупець за несвоєчасну оплату згідно п.5.2.2 договору несе відповідальність у вигляді пені в розмірі 0,1% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Як зазначив позивач, він на виконання вказаних умов договору поставив відповідачу теплову енергію та виставив рахунки на підставі підписаних сторонами актів приймання-передачі теплової енергії за період з лютого 2012 року по грудень 2012 року на суму 9395630 грн. 02 коп., яку відповідач вчасно не оплатив, внаслідок чого за ним виникла заборгованість в зазначеній сумі, за стягненням якої позивач звернувся до суду з даним позовом (з урахуванням заяви позивача №62/31 від 04.01.2013).

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань) є, зокрема, договір.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Згідно ч.1, ч.2 ст.275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Статтями 24, 25 Закону України „Про теплопостачання" передбачена обов'язковість укладення договору на постачання теплової енергії між енергоспостачальником і споживачем.

Приписами ст.530 Цивільного кодексу України, зокрема, встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

В пп.5.2.2 п.5.2 договору №141011-3Л14/5.33.1 від 14.10.2011 сторони встановили строки оплати поставленої теплової енергії, які відповідачем не дотримані.

Крім того, позивач звертався до відповідача з претензією №4693/31 від 31.05.2012 (а.с.43-44), відповіддю на яку №197 від 15.06.2012 (а.с.47-48) відповідач визнав суму заборгованості, але в повному обсязі її не погасив.

Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, тобто - неналежне виконання.

Таким чином, матеріалами справи підтверджено, в т.ч. актами здачі-приймання робіт (надання послуг) (а.с.22-26, 66-67), актами про місячне відпускання теплової енергії (а.с.27-31, 68-69,) та виставленими рахунками (а.с.32-36, 70-71) факт поставки теплової енергію позивачем відповідачу, а останнім не оспорено заборгованість за спожиту теплову енергію за період з лютого 2012 року по грудень 2012 року в сумі 9395630 грн. 02 коп. (з урахуванням заяви позивача №62/31 від 04.01.2013).

Як було встановлено судом при розгляді справи та підтверджено відповідачем документально платіжним дорученням №905 від 25.01.2013, останній після звернення позивача з позовом до суду погасив частину заборгованості в сумі 600000 грн. 00 коп., тому провадження у справі, враховуючи приписи п.11 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України в цій частині підлягає припиненню з віднесенням судового збору на відповідача.

Враховуючи викладене, з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість в сумі 8795630 грн. 02 коп.

Згідно зі ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Оскільки, як зазначив позивач, і це не оспорено відповідачем, останній своєчасно у передбачений договором строк спожиту теплову енергію не оплатив, тобто має місце неналежне виконання зобов'язань за спірним договором відповідачем.

Стаття 216 Господарського кодексу України передбачає відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором.

Згідно п.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Частиною 1 ст.549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частиною 3 вказаної статті визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст.1 Закону України „Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій" суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачують пеню в розмірі 1% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір не встановлено угодою сторін, але не більше 100% загальної суми боргу.

В п.6.2 договору №141011-3Л14/5.33.1 від 14.10.2011 сторони домовились, що покупець за несвоєчасну оплату згідно п.5.2.2 договору несе відповідальність у вигляді пені в розмірі 0,1% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Таким чином, позивачем обґрунтовано заявлено до стягнення з відповідача пеня за період з 05.03.2012 по 01.01.2013 в сумі 936330 грн. 24 коп.

Згідно ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Отже, позивачем правомірно нараховані відповідачу 3% річних за період з 05.03.2012 по 01.01.2013 в сумі 117287 грн. 55 коп.

В судовому засіданні 29.01.2013 відповідачем було подано клопотання, в якому він просив суд зменшити розмір штрафних санкції - пені та 3% річних на 99% та стягнути їх у загальному розмірі 10536 грн. 17 коп.

Пунктом 3 ч.1 ст.83 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Згідно ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до пп.3.17.4 п.3.17 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо. У зазначеній нормі ГПК йдеться про можливість зменшення розміру саме неустойки (штрафу, пені), а тому вона не може застосовуватися у вирішенні спорів, пов'язаних з відшкодуванням сум збитків та шкоди (стаття 22, глава 82 Цивільного кодексу України).

Таким чином, вказаними приписами законодавства господарському суду надано право зменшувати тільки розмір неустойки (штрафу, пені), до яких відповідно до приписів ст.549 Цивільного кодексу України 3% річних не відносяться, тому в цій частині клопотання відповідача є необґрунтованим і задоволенню не підлягає, а 3% річних підлягають стягненню з відповідача в сумі 117287 грн. 55 коп.

Що ж стосується зменшення суми пені, суд вважає можливим задовольнити клопотання відповідача частково, зменшити розмір пені до 5% від заявленої позивачем суми та стягнути з відповідача пеню за період з 05.03.2012 по 01.01.2013 в сумі 46816 грн. 51 коп., оскільки тарифи, які за рішенням Щастинської міської ради тимчасово використовуються відповідачем не містять в собі витрат необхідних для утримання теплових мереж, не враховують в повному обсязі витрат на транспортування і збут теплової енергії, що суми платежів за придбаний теплоносій не покривають різницю вартості теплової енергії у взаєморозрахунках між підприємствами; що за фінансовими результатами 2012 рік завершений відповідачем зі збитками, що підтверджено документально; що протягом дії договору відповідач приймає всі заходи до зменшення розміру заборгованості періодично сплачуючи (по мірі надходження грошових коштів від споживачів теплової енергії) надані позивачем послуги.

З вищенаведеного вбачається, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково (з урахуванням заяви позивача №62/31 від 04.01.2013).

Відповідно до ст.ст.44,49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

Згідно п.1 ч.1 ст.7 Закону України „Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Як вбачається за матеріалами справи, позивачем за платіжним дорученням №879553 від 04.12.2012, яке знаходяться в матеріалах справи (а.с.6), сплачений судовий збір в сумі 68040 грн. 00 коп., в той час як відповідно до пп.2 п.2 ст.4 Закону України „Про судовий збір" та Закону України „Про Державний бюджет України на 2012 рік" слід було сплатити 64380 грн. 00 коп. Таким чином, зайве сплачений судовий збір в сумі 3660 грн. 00 коп. підлягає поверненню позивачу відповідно до п.1 ч.1 ст.7 Закону України „Про судовий збір" на підставі відповідної ухвали господарського суду.

У судовому засіданні 31.01.2013 були оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Керуючись ст.ст.44, 49, п.11 ч.1 ст.80, ст.ст.82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Луганської області

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „ДТЕК Східненерго" до Комунального підприємства „Щастинська теплова енергетична компанія" задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства „Щастинська теплова енергетична компанія", вул.Донєцкая, б.36, м.Щастя м.Луганськ, код 37629272 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „ДТЕК Східенерго", бульвар Шевченка, б.11, м.Донецьк, код 31831942 заборгованість в сумі 8795630 грн. 02 коп., пеню в сумі 46816 грн. 51 коп., 3% річних в сумі 117287 грн. 55 коп., судовий збір в сумі 64380 грн. 00 коп., видати наказ позивачу.

3.Провадження у справі в частині стягнення заборгованості в сумі 600000 грн. 00 коп. припинити.

4.В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата складання рішення: 05.02.2013.

Суддя С.С. Єжова