Справа № 11-0590/3408/2012 року Головуючий у 1 інстанції: Гнатюк А.Н.

Категорія ст. 187 ч.2 УК України Доповідач: Мозговенко В.В.

УХВАЛА

іменем України

20 листопада 2012 року колегія суддів Судової палати з кримінальних справ Апеляційного суду Донецької області у складі:

головуючого Мозговенка В.В.

суддів Артамонова О.О., Яременка А.Ф.

з участю:

прокурора Мінькова А.Ю.

захисника ОСОБА_1

засудженого ОСОБА_2

у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Апеляційного суду Донецької області розглянула справу за апеляціями прокурора, засудженого ОСОБА_2 та його захисника на вирок Торезького міського суду Донецької області від 10 травня 2012 року яким

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Іловайська Донецької області, не судимий

засуджений за ст..187 ч.2 КК України до 7 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна,

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженець п.Високий, Тюменської області РФ, судимий

засуджений за ст..187 ч.2 КК України до 8 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна.

Згідно вироку засуджені ОСОБА_3 та ОСОБА_2 визнані винними у нападі з метою заволодіння чужим майном, поєднаному з погрозою застосування насильства небезпечного для життя чи здоров'я особи яка зазнала нападу - розбої, вчиненому за попередньою змовою групою осіб за таких обставин.

Так, 17 грудня 2008 року о 23 годині ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у відношенні якого кримінальну справу закрито за відсутністю в його діях складу злочину на автомобілі НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 приїхали до м. Тореза. ОСОБА_3 запропонував вчинити напад на когось з метою заволодіння чужим майном.

Побачивши на розі вулиць ім..Гагаріна та 50 річчя СРСР біля АЗС «Укрнафта» незнайомих їм потерпілих ОСОБА_5 та ОСОБА_6 ОСОБА_3 під приводом розшуку його знайомого запропонував потерпілим сісти до автомобіля й надати в цьому допомогу, що вони й зробили. Під час руху автомобіля ОСОБА_3 попросив у ОСОБА_5 мобільний телефон, нібито для того щоб зателефонувати. Після того як потерпілий передав йому мобільний телефон з картою вартістю 190 гривен ОСОБА_3 умисно, з корисних спонукань, з метою заволодіння чужим майном, згідно змові наказав ОСОБА_2 зупинити автомобіль. ОСОБА_2 приєднавшись до злочинної діяльності ОСОБА_3 зупинив автомобіль та за допомогою центрального замка заблокував двері, щоб позбавити потерпілих можливості вийти з автомобіля. ОСОБА_3 з карману дістав предмет схожий на пістолет, направив його у бік голови ОСОБА_6 й погрожуючи застосуванням насильства небезпечного для життя й здоров'я особи яка підверглася нападу запропонував потерпілим передати йому своє майно. Побоюючись за своє життя та здоров'я потерпілі передали йому 195 гривен, куртку та шапку, а всього майна на 385 гривен. Тільки після цього ОСОБА_2 розблокував двері й потерпілі змогли вийти з автомобіля, а засуджені на автомобілі зникли.

В апеляції прокурор просив вирок суду скасувати й справу повернути на новий судовий розгляд мотивуючи тим, що суд першої інстанції допустив протиріччя у своїх висновках й неправильно виключив з обвинувачення попередню змову та розподіл ролів, але вказав, що засуджені діяли за попередньою змовою.

За змістом апеляцій засуджений ОСОБА_2 та його захисник просили вирок скасувати й провадження по справі закрити за відсутністю в діях ОСОБА_2 складу злочину оскільки ОСОБА_3 злочин вчинив сам.

Апеляцію засудженого ОСОБА_7 колегія суддів не бере до уваги, оскільки вона за своєю суттю є запереченням на апеляцію принесену ОСОБА_2 й у ній він просив залишити вирок без зміни.

Вислухавши доповідача, прокурора, засудженого ОСОБА_2 та його захисника які підтримали доводи своїх апеляцій, колегія суддів перевіривши матеріали справи та обсудивши доводи апеляцій вважає, що вони підлягають частковому задоволенню, а вирок скасуванню з поверненням справи на новий судовий розгляд в зв'язку з порушенням судом вимог ст..334 КПК України.

Так, суд першої інстанції кваліфікував дії засуджених за ст..187 ч.2 КК України, як напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаним з погрозою застосування насильства небезпечного для життя чи здоров'я особи яка зазнала нападу - розбої, вчиненому за попередньою змовою групою осіб. Між тим суд виключив з обвинувачення, попередню змову на вчинення розбійного нападу, чим допустив суттєві протиріччя. Також суд вказав, що поведінка ОСОБА_2 свідчить про наявність змови на вчинення насильницького корисного злочину, а потім вказує, що ОСОБА_2 приєднався до дій ОСОБА_3.

Крім того, судом першої інстанції були досліджені покази ОСОБА_4 які він давав як підозрюваний у справі. У вироку суд першої інстанції вказав, що критично відноситься до цих показів ( в яких ОСОБА_4 фактично підтверджував попередню змову засуджених), але тут же робить протилежний висновок про те що в суду немає сумнівів у змові між підсудними про вчинення будь якого корисного злочину.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції у своїх висновках допустив суттєві протиріччя, а тому такий вирок не може бути законним та обґрунтованим.

В зв'язку з скасуванням вироку з процесуальних підстав доводи апеляцій захисника та засудженого ОСОБА_2 про невинуватість останнього підлягають перевірці під час нового судового розгляду справи.

На підставі викладеного та керуючись вимогами ст..ст.365,366 КПК України колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляції прокурора, засудженого ОСОБА_2 та його захисника задовольнити частково.

Вирок Торезького міського суду Донецької області від 10 травня 2012 року щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_3- скасувати.

Справу повернути на новий судовий розгляд до Торезького міського суду Донецької області в іншому складі.

Судді