АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
03110, м.Київ, вул. Солом'янська, 2-А
Справа № 22-ц/796/ 1191 /2013 Головуючий у 1-ій інстанції - Остапчук Т.В.
Доповідач - Поливач Л.Д.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 січня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого: Поливач Л.Д.
суддів: Мазурик О.Ф., Соколової В.В.
при секретарі: Охневській Т.В.
за участю осіб: позивача ОСОБА_2,
представника позивача - ОСОБА_3,
представника відповідача - Андрієнка С.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Імексбанк» про стягнення коштів;
за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства«Імексбанк», поданою представником Андрієнком Сергієм Володимировичем
на рішення Печерського районного суду м.Києва від 08 листопада 2012 року
в с т а н о в и л а:
Рішенням Печерського районного суду м.Києва від 08.11.2012 рокупозовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково. Стягнуто з ПАТ «Імексбанк» на користь ОСОБА_2 інфляційні втрати та три відсотка річних за порушення банком виконання грошового зобов'язання, стягнуто проценти за користування грошовими коштами за договором банківського вкладу, а всього стягнуто кошти в розмірі 16 387,22 грн. Стягнуто з ПАТ «Імексбанк» на користь держави судовий збір в розмірі 214 грн. 60 коп. В іншій частині позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду, представник ПАТ «Імексбанк» - Андрієнко С.В. подав апеляційну скаргу, в якій просить суд рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Апелянт зазначає, що позивачем не надано доказів звернення до ПАТ «Імексбанк» з вимогою про виконання рішення суду та відмови Банку від виконання рішення суду, а також доказів подання ним заяви до державної виконавчої служби про примусове стягнення боргу. Помилковим є розрахунок заборгованості відповідача за порушення грошового зобов'язання та нарахування відсотків по вкладу. Стягнення рішенням Печерського районного суду м.Києва від 03.02.2012 року з ПАТ «Імексбанк» на користь ОСОБА_2 суми вкладу у розмірі 40000 грн. та відсотків у розмірі 21000 грн. унеможливлює як повторне, так і подальше нарахування відсотків на вклад.
В суді апеляційної інстанції представник ПАТ «Імексбанк» - Андрієнко С.В. підтримав апеляційну скаргу в повному обсязі, посилаючись на доводи викладені в ній. Позивач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_3 заперечували проти задоволення апеляційної скарги, просили суд її відхилити, рішення суду залишити без змін, посилаючись на те, що воно є законним та обґрунтованим.
Відповідно до ч.1 ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість ухваленого рішення в цій частині, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 25.05.2009 року між ОСОБА_2 та ПАТ «Імексбанк» укладено договір № 31-09/1 банківського вкладу у гривні України «Веселка» на суму 40000 грн. зі строком повернення 25.06.2009 року під 21 % річних.
Рішенням Печерського районного суду м Києва від 03.02.2012р. позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено та стягнуто з ПАТ «ІМЕКСБАНК" на користь позивача вклад за договором в розмірі 40000 грн., відсотки по договору в розмірі 21000 грн. за період з 25.05.2009 року по 24.11.2011 року.
Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 29.03.2012 р.оку вказане рішення суду залишено без змін.
Колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що позовні вимоги ОСОБА_2 підлягають частковому задоволенню.
Так, відповідно ч.1 ст.1058 ЦК України за договором банківського вкладу ( депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.
Оскільки кошти за договором банківського вкладу були перераховані Банком тільки 03.07.2012 року на рахунок Приморського ВДВС Одеського міського управління юстиції, у зв'язку з примусовим виконанням рішення суду від 03.02.2012 року, то з відповідача підлягають стягненню інфляційні збитки та три відсотки річних за період з 25.06.2009 року по 04.07.2012 року, оскільки банк зобов'язаний був повернути кошти ОСОБА_2 25.06.2009 року, відповідно до умов договору банківського вкладу. Підлягають стягненню проценти за користування вкладом з 24.11.2011 року по 04.07.2012 року у ввідповідності до умов договору банківського вкладу.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Як вбачається з матеріалів справи, банк не повернув вклад позивачу 25.06.2009 року, а повернув його лише 04.07.2012. року. Колегія суддів не приймає до уваги посилання представника відповідача на те, що банк 25.06.2009 року перерахував депозитні кошти позивача на спеціальних рахунок, оскільки такі дії банк міг вчинити лише на підставі заяви позивача, а позивач такої заяви до банку не подавав, а лише просив банк повернути йому депозитні кошти та виплатити йому проценти за користування депозитним вкладом.
Згідно ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Проте, відповідно до положень ст. 625 ЦК України, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та три відсотки річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки за порушення виконання зобов'язання А тому, вони є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що банк, прострочив виконання грошового зобов'язання по поверненню депозитного вкладу ОСОБА_2, а тому з відповідача підлягають стягненню інфляційні збитки за період з 25.06.2009 року по 04.07.2012 року в розмірі 7692,14 грн. (40000Х100,8%Х 100,9%Х 101,1 %Х 100,9%Х 104.6%Х 100,2%Х 100,2%Х 100.3%Х 100 % - 40000 грн.) та три відсотки річних в розмірі 3600 грн. (40000грн.Х3% X 3 роки) за період з 25.06.2009р. по 4.07.2012р. 21 відсоток по вкладу 40000 грн. в розмірі 5095,08 грн. за період з 25.11.11р. по 04.07.2012р. , а всього 16387, 22 грн. (7692,14 + 3600+5095,08).
Колегія суддів погоджується з висновком суду про те, що з відповідача підлягає стягненню 21відсоток по вкладу - 40000 грн. в розмірі 5095,08 грн. за період з 25.11.11р. по 04.07.2012р, оскільки відповідно до пункту 6.5 Договору банківського вкладу договір діє до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань. А оскільки банк перерахував кошти тільки 03.07.2012 року, то відсотки за користування депозитним вкладом підлягають стягненню саме з 25.11.2011 року (відсотки за попередній період стягнуто рішенням Печерського районного суду м. Києва від 03.02.2012 року) по 04.07.2012 року.
Отже, твердження представника ПАТ «Імексбанк» АндрієнкаС.В. про невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, на думку суду, є необґрунтованими, а обставини, на які він посилається - недоведеними та не підтверджені належними та допустимими доказами по справі, оскільки доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Також, посилання апелянта на ненадання позивачем належних доказів на підтвердження заявлених вимог є необґрунтованими та безпідставним, оскільки такі докази містяться в матеріалах справи.
Відповідно до вимог ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
Справу було розглянуто судом на підставі встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи та належних письмових доказів, поданих сторонами.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам матеріального та процесуального закону. Підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, колегія не знаходить.
Керуючись ст.ст.303, п.1 ч.1 ст.307, ч.1 ст.308, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства«Імексбанк», подану представником Андрієнком Сергієм Володимировичем відхилити.
Рішення Печерського районного суду м.Києва від 08 листопада 2012 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подання до цього суду касаційної скарги.
Головуючий:
Судді: