Справа № 1013/7854/2012
ІРПІНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 січня 2013 року Ірпінський міський суд Київської області в складі:
головуючого судді Чернов Д. Є.
при секретарі Радзівон С. Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Ірпінського міського суду при судовому розгляді цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, за участю третьої особи: приватного нотаріуса ОСОБА_4 про визнання договору купівлі-продажу земельної ділянки нечинним, -
в с т а н о в и в:
Позивач звернулася до суду з позовом про визнання договору купівлі-продажу земельної ділянки нечинним, мотивуючи свої вимоги тим, що з квітня 1993 року вона з ОСОБА_2 (далі-Відповідач 1) проживали постійно однією сім’єю у її батьків по 1995 року, а з травня 1995 року проживали на квартирі в м. Буча вул. Центральна, 39-А, мали спільний бюджет. 27.06.2001 року у них народилася донька – ОСОБА_5 Вказує, що під час спільного проживання 14.08.1999 року вони з Відповідачем 1 придбали земельну ділянку площею 0,1486 га в м. Буча по вул. Грушевського, 100 за договором купівлі-продажу, ініціатором придбання земельної ділянки була вона. У березні 1996 року вона отримала опікову травму – 30% опіків, перебуваючи на 9-му місяці вагітності, в результаті чого – втратила дитину. Після чого їй призначили 2 групу інвалідності та вона змушена була в зв’язку з опіками в Москві робити пластичну операцію. Згодом, вона знайшла земельну ділянку, яка коштувала 1500 доларів США і взяли в борг у своїх батьків кошти для придбання вказаної земельної ділянки – 750 доларів США, про що складено було відповідну розписку. Щодо іншої частини грошей – вона домовилася з продавцем ОСОБА_6, щоб вона почекала іншу половину коштів. Продавець погодилася і дозволила користуватися ділянкою. За літо вони з чоловіком заробили 750 доларів та віддали продавцю борг. В результаті чого був складений договір купівлі-продажу на ім’я Відповідача. Після оформлення угоди вони почали будівництво на придбаній ділянці. На вказаній земельній ділянці вони разом на їх сумісні кошти побудували літню кухню з погребом, вбиральню, сарай, свердловину та огородили земельну ділянку парканом, що оцінено БТІ в 25 987 грн. В 2008 році Відповідач 1 залишив сім’ю та пішов проживати до своєї коханки. Вважає, що земельна ділянка являється їх сумісною власністю з Відповідачем 1.
Позивач зазначає, що в 2011 році, Відповідач 1 без її дозволу продав вказану ділянку ОСОБА_3 (Відповідач 2). Нотаріус ОСОБА_4 оформив договір купівлі-продажу, незважаючи на те, що на час укладання договору купівлі-продажу ділянки, на ній знаходилися самовільно побудовані надвірні споруди, що є перешкодою для укладення договору. Вважає, що нотаріус не мав права посвідчувати договір купівлі-продажу земельної ділянки без довідки міської ради, що на земельній ділянці немає незаконних та самовільних споруд. Також, в договорі купівлі-продажу земельної ділянки, нотаріус вказав, що немає судового спору щодо цієї ділянки, та немає претензій від інших осіб, але Відповідач 1 знав, що в суді знаходиться справа за її позовом до нього про визнання права власності на вказану ділянку. Крім того, вона постійно проживала на цій ділянці та претендувала на 1/2 частину. При таких умовах, вважає договір нечинним. Більш того, вона попереджала покупця про свої права на вказану ділянку, про те, що вона там проживає, але він їй погрожував, і вона змушена була в 20 жовтня 2011 року виїхати з будинку, в якому постійно проживала разом з хворою донькою.
Позивач вказує, що та обставина, що спірна земельна ділянка являється їх з Відповідачем 1 сумісною власністю підтверджується розпискою від 20.05.1999 року, згідно якої її батько ОСОБА_7 дав їм кошти в розмірі 750 доларів США, державним актом на право власності на земельну ділянку на ім’я Відповідача 1, актом депутата Бучанської міської ради.
В зв’язку з вищевикладеним, просила визнати земельну ділянку за № 100 по вул. Грушевського в м. Буча Київської області спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2, визнати договір купівлі-продажу земельної ділянки за № 100 по вул. Грушевського в м. Буча Київської області укладеним між Відповідачами 05.10.2011 року, зареєстрованого за № 5153, нечинним та визнати за нею право власності на 1/2 частину земельної ділянки за № 100 по вул. Грушевського м. Буча Київської області.
Позивач, представник позивача в судове засідання з’явилися, позов підтримали в повному обсязі, просили його задоволити.
Представник Відповідача 1 в судове засідання з’явився, позов не визнав в повному обсязі, просив відмовити в його задоволенні.
Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з’явився, хоча був належним чином повідомлений про місце, дату та час розгляду справи, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. До суду надійшла заява з проханням слухати справу у його відсутність, просить відмовити в задоволенні позовних вимог.
Третя особа Приватний нотаріус ОСОБА_4 в судове засідання не з’явився, належним чином повідомлявся про місце, дату та час розгляду справи, що підтверджується розпискою в матеріалах справи. Причини неявки не повідомив, а тому суд вважає за можливе розглянути справу у його відсутність.
Заслухавши пояснення позивача, представника позивача, представника відповідача 1, допитавши свідків в судовому засіданні, та вивчивши по справі письмові докази, суд вважає, що позов не підлягає до задоволення із наступних підстав.
В судовому засіданні встановлено, що з квітня 1993 року ОСОБА_1 з ОСОБА_2 проживали постійно однією сім’єю у її батьків по 1995 року, а з травня 1995 року проживали на квартирі в м. Буча вул. Центральна, 39-А. 04.09.2001 року сторони зареєстрували шлюб. 27.06.2001 року у їх народилася донька – ОСОБА_5 03.09.2008 року шлюб між сторонами було розірвано в органах РАЦС, що підтверджується копією свідоцтва про розірвання шлюбу серії 1-ОК № 048323, видане Відділом реєстрації актів цивільного стану Ірпінського міського управління юстиції Київської області (а.с.77). Дані обставини, були встановлені при винесенні рішення Ірпінським міським судом Київської області від 24.05.2012 року (а.с.82-85).
В судовому засіданні встановлено, що 14.08.1999 року Відповідач 1 придбав земельну ділянку площею 0,1486 га в м. Буча по вул. Грушевського, 100, що підтверджується договором купівлі-продажу (а.с.10-11). Відповідач 1 отримав державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 178987 (а.с.16).
Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 24.05.2012 р. по справі № 2-257/2012, яке набрало законної сили, відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя та визнання права на 1/2 частину земельної ділянки площею 0,1486 га., що розташована в м. Буча по вул. Грушевського, 100, як частки в спільній сумісній власності.
В судовому засіданні встановлено, що 05.10.2011 року, згідно договору купівлі-продажу земельної ділянки, який був посвідчений приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу ОСОБА_4 земельна ділянка площею 0,1486 га із цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою: Київська область м. Буча, вул. Грушевського, 100 була відчужена Відповідачу 2 (а.с.15). Крім того, на момент, укладення даного договору, третьої особою було перевірено відсутність заборон відчуження нерухомості та відсутність обмежень (обтяжень) та земельних сервітутів, що підтверджується Витягами з Єдиного реєстру заборон відчуження нерухомого майна (а.с.78-81).
Крім того, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог в частині визнання договору купівлі-продажу земельної ділянки за № 100 по вул. Грушевського м. Буча Київської області від 05.10.2011 року, нечинним, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст.16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов'язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Таким чином, чинне законодавство не передбачає такий спосіб захисту особистого немайнового або майнового права та інтересу, як визнання договору нечинним.
Наведені обставини стверджуються копією договору купівлі-продажу земельної ділянки від 05.10.2011 року, копією державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 178987, копією рішення Ірпінського міського суду Київської області від 24.05.2012 року, копією свідоцтва про розірвання шлюбу серії І-ОК № 048323, видане Відділом реєстрації актів цивільного стану Ірпінського міського управління юстиції Київської області та іншими матеріалами справи.
На підставі ст.16 ЦК України, керуючись ст. ст. 3, 4, 6-8, 10, 15, 30, 57, 60, 61, 64, 88, 212-215 ЦПК України, суд, -
в и р і ш и в:
Відмовити в позові повністю.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Київської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя:
ОСОБА_8