АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
__________________________________________________________________
Справа № 2-12655/09
провадження №22-ц/790/823/13 Головуючий 1 інст. -Гетьман Р.А.
категорія -визнання права власності Доповідач - Пономаренко Ю.А.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
29 січня 2013 року
Судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:
головуючого - судді Пономаренко Ю.А.
суддів - Кукліної Н.О., Черкасова В.В.
при секретарі: Гуренко М.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дзержинського районного суду м.Харкова від 10 грудня 2009 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Харківської міської ради про визнання права власності -
В С Т А Н О В И Л А:
Позивач ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до Харківської міської ради та просила визнати за нею право власності на житловий будинок літ. «А-1»по АДРЕСА_1 загальна площа якого складає - 138,7 кв.м, де житлова площа - 58, 3 кв. м, допоміжна - 80, 4 кв. м. , а також на відповідні надвірні будівлі.
В обгрунтування позову зазначала, що у 2009 році за власні кошти побудовано житловий будинок у літ.«А-1» по АДРЕСА_1. Будівництво виконано без розробки проекту та отримання дозволу на початок будівельних робіт. Земельна ділянка за вказаною адресою перебуває у власності позивача на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку від 12.08.2008 року. За даними технічної інвентаризації станом на 8 жовтня 2009 року, загальна площа житлового будинку у літ. «А-1»по АДРЕСА_1 складає 138,7 кв.м, де житлова площа - 58,3 кв.м, допоміжна - 80,4 кв.м. З метою підтвердження можливості безпечної експлуатації житлового будинку нею було замовлено відповідний технічний висновок. Відповідно до розділу «Висновки»технічного висновку всі основні будівельні конструкції житлового будинку наявних деформацій не мають, відповідають умовам міцності та сталості, знаходяться у задовільному технічному стані. Побудовані приміщення відповідають архітектурним, будівельним, санітарним та пожежним нормам та придатні до подальшої експлуатації.
Рішенням Дзержинського районного суду м.Харкова від 10 грудня 2009 року позов ОСОБА_2 задоволено, визнано за ОСОБА_2 право власності на житловий будинок літ.«А-1»по АДРЕСА_1 загальна площа якого складає - 138,7 кв.м, де житлова площа - 58,3 кв.м, допоміжна - 80,4 кв. м., а також на відповідні надвірні будівлі.
Не погоджуючись з даним рішенням суду, власником сусіднього будинку № 91 ОСОБА_1 було подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати зазначене рішення суду та постановити нове рішення, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. В обгрунтування скарги зазначає, що ОСОБА_2 збудувала будинок на частині проїжджої частини дороги, внаслідок чого у апелянта виникають труднощі при заїзді автомобілями до його власного будинку, чим він позбавлений можливості як користувач дороги викликати машину швидкої допомоги та пожежної машини .
Вислухавши пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Суд, задовольняючи позов виходив з того, що право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Судова колегія не може погодитися з таким висновком суду 1 інстанції, оскільки він не грунтується на законі та не відповідає фактичним обставинам по справі.
Матеріали справи містять дані про те, що земельна ділянка за вказаною адресою: АДРЕСА_1 перебуває у власності ОСОБА_2 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку від 12.08.2008 року.
З технічного паспорту виготовленого КП «Харківське міське БТІ» станом на 08 жовтня 2009 року, загальна площа житлового будинку у літ. «А-1»по АДРЕСА_1 складає - 138,7 кв. м, де житлова площа - 58, 3 кв.м, допоміжна - 80,4 кв. м.
З матеріалів справи вбачається, що напроти ОСОБА_2 по вул.Армійська, 91 проживає ОСОБА_1, який є власником сусіднього з позивачем домоволодіння, дана обставина в суді апеляційної інстанції позивачем не оскаржувалася.
Відповідно до ч.4 ст. 376 ЦК України на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.
Судовим розглядом встановлено, що будинок позивача заходить на красну лінію дороги загального користування, чим заважає сусідам, як користувачам цієї дороги експлутувати її на власний розсуд. Колегія суддів вважає, що суду 1 інстанції було необхідно виконати вимоги ст.33 ЦПК України та залучити до участі у справі належних відповідачів -власників сусідських домоволодінь по вул. Армійській.
Крім того, судова колегія вважає, що суд 1 інстанції помилково дійшов висновку, що позивачка є добросовісним власником самочинного нерухомого майна з наступних підстав.
Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим, але всупереч вказаним вимогам закону суд, не маючи ніяких доказів, що не порушуються права інших осіб постановив незаконне рішення, яке зачіпає інтереси власників сусідських будівель.
Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво, лише у випадках, передбачених ст.376 ЦК, а саме: за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно (ч.3 ст.376 ЦК); за особою власником (користувачем) земельної ділянки, яка здійснила самочинне будівництво на цій ділянці, якщо це не порушує права інших осіб ( ч.5 ст.376 ЦК ).
Відповідно до ст.301 Закону України від 20 квітня 2000 року „Про планування і забудову територій", ст.18 Закону України від 16 листопада 19992 року „Про основи містобудування" будівництво об"єктів містобудування незалежно від форм власності здійснюється з дозволу відповідних рад, які можуть делегувати це право відповідним виконавчим органам; закінчені будівництвом об"єкти підлягають прийняттю в експлуатацію в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно з п.1 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об"єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2004 року, прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об"єктів полягає у підтвердженні державними приймальними комісіями готовності до експлуатації об"єктів нового будівництва, зокрема, як житлово-громадського, так і виробничого призначення, інженерних мереж та спору, їх інженерно-техничного оснащення відповідно до проектної документації, нормативних вимог, вихідних даних на проектування.
Позивачем не заперечується та підтверджується наявними у справі доказами, що будівництво спірного будинку здійснено самочинно без належного дозволу та затвердженого проекту будівництва.
Доказів, що відповідач чинив перешкоди у здійсненні будівництва житлового будинку, позивачем не надано, як і не надано доказів, що відповідач чинив перешкоду у отриманні дозволу та не затверджував розроблений на замовлення позивача проект будівництва по АДРЕСА_1.
Судом першої інстанції залишилось не з'ясованим в чому саме полягає порушення прав позивача, не перевірив, чи уповноважений відповідач приймати в експлуатацію самовільні будівлі, а якщо так, то з якої причини відповідачу не видано документ, що засвідчує готовність об'єкту до експлуатації та відповідність об'єкту будівельним нормам та правилам відповідно до основних вимоги та умов прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 8 жовтня 2008 року № 923 в редакції від 20.05.2009 року № 534 «Про Порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів», яка діяла на час вирішення справи, проте не була застосована судом 1 інстанції при ухваленні рішення.
Відповідно до п.п. 1,5 Положення про Державну архітектурно-будівельну інспекцію (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) державна архітектурно-будівельна інспекція є урядовим органом державного управління, бере участь в роботі комісій з прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, проводить перевірку відповідності виконання будівельних робіт, будівельних матеріалів, виробів і конструкцій вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил, технічним умовам, затвердженим проектним рішенням, додержання встановленого порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів та має право звертатися до суду у разі виявлення правопорушень у сфері будівництва, містобудування та архітектури.
Матеріали справи не містять даних про вчинення позивачу перешкод в отриманні документу, що засвідчує готовність збудованого позивачем об'єкту до експлуатації та відповідність об'єкту будівельним нормам та правилам згідно до встановленого Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів. Відповідно до п.п.2, 17 вказаного Порядку таким документом є свідоцтво, що засвідчує відповідність закінченого будівництвом об'єкта проектній документації, державним будівельним нормам, стандартам і правилам, видається інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю і датою прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта є дата видачі інспекцією зареєстрованого свідоцтва .
Доказів, що позивачу уповноваженим органом безпідставно відмовлено в прийнятті збудованого ним об'єкту нерухомості в експлуатацію, як до суду першої інстанції, так і до суду апеляційної інстанції не надано.
В зв'язку з чим судова колегія вбачає правові підстави для скасування рішення суду і задоволення апеляційної скарги.
Відповідно до п.п. 1, 4 ст. 309 ЦПК України, суд апеляційної інстанції скасовує рішення суду першої інстанції та ухвалює нове, якщо судом неповно з'ясовані обставини або неправильно застосовані норми матеріального або процесуального права.
На підставі викладеного, керуючись ст.303, 304, ч.1 п.5 ст.307, 309, 313, ст.314, 315,317 ЦПК України, судова колегія, -
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 10 грудня 2009 року скасувати.
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Харківської міської ради про визнання права власності відмовити.
Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили негайно з моменту проголошення.
Касаційна скарга може бути подана безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий -
Судді -