АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати з кримінальних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого, судді Стуковенкової Т.Г.
суддів - Капелюхи В.М., Чернусь К.П.
за участю прокурора Грамми О.А.
захисника ОСОБА_1
обвинуваченого ОСОБА_2
розглянула 22 січня 2013 року у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську кримінальну справу за апеляцією потерпілого ОСОБА_3 на постанову Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 07 листопада 2012 року, якою
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Марганця, Дніпропетровської області, українця, громадянина України, раніше не судимого,
звільнено від кримінальної відповідальності в зв'язку із закінченням строків давності, а кримінальна справа за обвинуваченням ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 122 КК України - закрита.
Органом досудового слідства ОСОБА_2 пред'явлено обвинувачення у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 122 КК України, а саме спричинення ОСОБА_3 умисного середньої тяжкості тілесного ушкодження, що спричинило тривалий розлад здоров'я за таких обставин.
13.06.2007 р. приблизно о 21-15 годині ОСОБА_2, на автомобілі "Фольксваген", приїхав до торгового павільйону, що належить ОСОБА_3, розташованому напроти буд. № 80 по вул. Нікопольській, в м. Марганець Дніпропетровської обл., де між ним і ОСОБА_3 при розмові виникли особисті неприязні стосунки і у нього виник намір на умисне спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_3
31.05.2010 р. ОСОБА_2, приблизно о 21-20 годині підійшов до ОСОБА_3, який сидів на стільці в приміщенні торгового павільйону, розташованому навпроти буд. № 80 по вул. Нікопольській в м. Марганець і умисно наніс тому один удар кулаком в область лівого ока, 1 удар кулаком в потилицю, 1 удар кулаком в область носа, не менше 2 ударів кулаками в область лівої частини спини нижче лопатки і не менше 2 ударів ногами в область грудної клітини потерпілого. В результаті вказаних злочинних дій ОСОБА_2 потерпілому ОСОБА_3 були заподіяні тілесні ушкодження які, які відповідно до висновків судово-медичної експертизи відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості. за ознакою тривалого розладу здоров'я.
Задовольняючи клопотання ОСОБА_2 про закриття кримінальної справи суд першої інстанції послався на те, що ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні злочину, який було вчинено 13 червня 2007 р., перебіг давності не зупинявся і не переривався, оскільки ОСОБА_2 умисно від слідства і суду не ухилявся, нових злочинів не вчиняв, з моменту скоєння злочину пройшло більше 5-ти років, клопотання про закриття кримінальної справи було заявлене самим обвинуваченим.
В апеляції потерпілий ОСОБА_3 просить постанову Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 07 листопада 2012 року скасувати як передчасну та в зв'язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи. При цьому вказує, що під час досудового слідства відносно ОСОБА_2 була застосована міра запобіжного заходу - підписка про невиїзд, незважаючи на це, ОСОБА_2 проходив службу в складі збройних сил України, відносно нього було об'явлено розшук, а провадження по справі призупинено, про що його повідомляв слідчий ОСОБА_6 Крім того, посилається на те, що при розгляді справи судом першої інстанції в 2011 році, були порушені строки призначення справи до розгляду, а також в резолютивній частині постанови не прийнято рішення відносно раніше обраної міри запобіжного заходу ОСОБА_2 у вигляді підписки про невиїзд.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, прокурора, який заперечував проти апеляції і просив постанову суду залишити без змін, пояснення засудженого ОСОБА_2 і його захисника ОСОБА_1, які, не погоджуючись з апеляцією потерпілого, просили залишити її без задоволення, а постанову суду - без змін, перевіривши матеріали справи, вивчивши і проаналізувавши аргументи, що містяться в апеляції, зіставивши їх з наявними в справі матеріалами, колегія суддів вважає, що апеляція потерпілого ОСОБА_4 підлягає задоволенню з наступних підстав.
Особа підлягає звільненню від кримінальної відповідальності за ст.49 КК України (1960 р.) якщо з дня вчинення нею злочину до набрання вироком законної сили минули певні строки давності і вона не ухилялася від слідства або суду та не вчинила нового злочину середньої тяжкості, тяжкого чи особливо тяжкого.
Відповідно п.3 ч.1 ст. 49 КК України (1960 р.), особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину середньої тяжкості і до дня набрання вироком законної сили минуло п'ять років.
Закриваючи провадження по справі і звільняючи ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності суд послався на те, що злочин обвинуваченим був вчинений 13 червня 2007 року і з дня вчинення злочину пройшло більше п'яти років.
Дані висновки суду суперечать фактичним обставинам вчиненого злочину, викладених судом в мотивувальній частині постанови.
Як вбачається з постанови суду, злочин, в якому обвинувачується ОСОБА_2 вчинений ним 31 травня 2010 року.
В той же час, з показань самого ОСОБА_2, потерпілого ОСОБА_4, інших доказів по справі конфлікт, в ході якого, за поясненнями потерпілого, були йому спричинені тілесні пошкодження обвинуваченим, мав місце 13 червня 2007 року.
Суд даним протиріччям оцінки не дав, а погодився з органом досудового слідства, і, фактично, переніс в мотивувальну частину постанови, обставини вчинення злочину ОСОБА_2, вказані в обвинувальному висновку.
На ці обставини зверталась увага суду в попередніх судових засіданнях захисником обвинуваченого - адвокатом ОСОБА_5, самим обвинуваченим і його захисником ОСОБА_1
Оскаржуючи постанову суду від 13.05.2011 року, якою кримінальна справа відносно ОСОБА_2 направлялась прокурору для провадження додаткового розслідування, прокурор, який приймав участь в судовому засіданні, вказував, що дана помилка може бути усунута в судовому засіданні шляхом винесення прокурором постанови про зміну обвинувачення в частині дати вчинення злочину. Разом з тим, в судовому засіданні прокурор, який приймав участь в розгляді справи. своїм правом змінити пред'явлене ОСОБА_2 обвинувачення не скористався, на що суд не звернув увагу і сам допустив неточності, викладаючи об'єктивну частину злочину, вчиненого ОСОБА_2
Крім того, вирішуючи питання про звільнення ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ч.1 ст.122 КК України, суд під час судового розгляду справи повинен переконатися
(незалежно від того, надійшла вона до суду першої інстанції з відповідною постановою чи з обвинувальним висновком) що діяння, яке поставлено обвинуваченому в провину, дійсно мало місце, що воно має склад злочину і особа винна в його вчиненні, а також що умови та підстави її звільнення від кримінальної відповідальності передбачені КК. Тільки після цього можна постановити у визначеному КПК порядку відповідне рішення.
Про те, як вбачається з протоколу судового засідання і тексту постанови суду, судом дані вимоги закону не виконані.
Незважаючи на те, що в ході всього досудового слідства ОСОБА_2 свою вину не визнавав, а в судовому засіданні подав заяву про притягнення до кримінальної відповідальності потерпілого ОСОБА_4, суд його заперечення не перевірив, обставини, на які послався орган досудового слідства, як на докази винуватості ОСОБА_2 в спричиненні умисних тілесних пошкоджень середньої тяжкості потерпілому ОСОБА_4 не дослідив і оцінки їм не дав. Дані порушення судом кримінально-процесуального закону, на думку колегії суддів, перешкодили суду повно та всебічно розглянути справу і прийняти по справі законне і обґрунтоване рішення, а тому являються істотними.
Приймаючи до уваги викладене, в зв'язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи, істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону, постанова суду не може біти визнана законною і обґрунтованою, а тому підлягає скасуванню, з направленням справи на новий судовий розгляд.
При новому розгляді справи необхідно виправити допущені порушення, перевірити твердження потерпілого ОСОБА_4 про ухилення обвинуваченого від слідства і перебування його в розшуку та в залежності від установлених обставин прийняти законне і мотивоване рішення.
Звільняючи ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності та закриваючи провадження по справі, судом прийняте рішення по мірі запобіжного заходу, до вступу постанови в законну силу, йому залишена - підписка про невиїзд, а тому посилання в апеляції потерпілого ОСОБА_4 на те, що судом в цій частині рішення не прийняте, чим суттєво порушені вимоги кримінально-процесуального кодексу, являються безпідставними.
Керуючись ст.ст.365,366 КПК України 1960 року, п.п. 11,15 розділу Х1 Перехідних положень КПК України 2012 року, колегія суддів
У Х В А Л И Л А:
Апеляцію потерпілого ОСОБА_4 - задовольнити.
Постанову Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 07 листопада 2012 року, якою ОСОБА_2 звільнено від кримінальної відповідальності в зв'язку з закінченням строків давності і кримінальна справа відносно нього за ч.1 ст.122 КК України 1960 року закрита - скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд в той же суд, в іншому складі.
Міру запобіжного заходу відносно ОСОБА_2 - підписку про невиїзд, залишити без змін.
Судді
Справа №11/774/ 136 /13 Суддя у 1 інстанції- І. В. Клименко
Категорія ч.1 ст.122 КК України Доповідач Стуковенкова Т.Г