АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/33/13 Головуючий у 1-й інстанції - Чулінін Д.Г.

Категорія - 6 Доповідач - Макаров М.О.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 січня 2013 року м. Дніпропетровськ

Колегія суддів судової палати по цивільним справам Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого - судді Макарова М.О.

суддів - Григорченко Е.І., Міхеєвої В.Ю.

при секретарі - Безверхого О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпропетровську цивільну справу за

апеляційною скаргою Дніпропетровської міської ради

на рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 19 вересня 2011 року по справі

за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Бабушкінської міської ради у м. Дніпропетровську, Дніпропетровської міської ради, третя особа: Комунальне підприємство «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради, про визнання права власності,

В С Т А НО В И Л А :

У лютому 2011 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до виконкому Бабушкінської міської ради у м. Дніпропетровську, Дніпропетровської міської ради, третя особа: Комунальне підприємство «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради, про визнання права власності, в якому просив визнати за ним право власності на житлові будинки літ.А-1, Б-1, з погрібом та входом Е, літню кухню Ж, сарай Г, вбиральні В, Д, що розташовані по АДРЕСА_1, посилаючись на неможливість оформлення права власності на вказні будинки у встановленому порядку.

Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 19 вересня 2011 року позов ОСОБА_1 задоволено та визнано за ОСОБА_1 право власності на домоволодіння під АДРЕСА_1, що складається з житлового будинку під літ А-1, з погрібом під ним, житлового будинку під літ Б-1, вбиралень під літ В, Д, сараю Г, літньої кухні Ж, входу до погребу Е, мостіння І, огорожі №№1-6 та вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

В апеляційній скарзі Дніпропетровська міська рада, посилаючись на неправильне застосування місцевим судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права та невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення суду скасувати та відмовити в задоволенні позову.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, заслухавши представників сторін, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_2, який є батьком позивача, на підставі акту відводу земельної ділянки від 25 серпня 1955 року, було відведено земельну ділянку, площею 432 кв.м. по АДРЕСА_1, яка в подальшому була перейменована на АДРЕСА_1, а 17 вересня 1955 року ОСОБА_2 було надано договір про надання у безстрокове користування земельної ділянки для будівництва індивідуального житлового будинку на праві особистої власності, з числом кімнат від одної до п'яти (а.с. 9, 17, 18).

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1, виданого Кіровським РАГС м. Дніпропетровська від 27 квітня 1983 року, ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 16).

Крім того, з технічного паспорту на житловий будинок від 25 червня 1986 року вбачається, що за життя ОСОБА_2 на виділеній земельній ділянці побудував житловий будинок А-1 (1958 року будівництва), Б-1 (1956 року будівництва), а також сарай-літ.Г-1, літня кухня-літ.Ж-1, вхід в погріб-літ. Е, вбиральня-літ. В.Д, І-замощення, №1-6 огорожа (а.с. 11-15).

З матеріалів справи також вбачається, що після смерті ОСОБА_2 рішенням виконавчого комітету Бабушкінського районної ради м. Дніпропетровська №837 від 10 жовтня 1986 року за позивачем ОСОБА_1 узаконено житловий будинок А-1 по АДРЕСА_1, який складається з чотирьох кімнат, житловою площею 40,1 кв.м., загальною площею 50,1 кв.м., вхід в погріб-літ.Е, вбиральня-літ. В, літня кухня-літ. Ж-1, сарай-літ. Г-1 та затверджено акти прийомки індивідуального житлового будинку літ. А-1, а також за померлим ОСОБА_2 затверджено акти прийомки індивідуального житлового будинку літ. Б-1, який складається з трьох кімнат, житловою площею 25,2 кв.м., загальною площею 44,8 кв.м., вбиральні-літ. Д (а.с. 26-28, 30-31).

Згідно акту від 30 червня 1986 року, складеного інженером Дніпропетровського МБТІ ОСОБА_3, у зв'язку з узаконенням житлового будинку А-1 померлому ОСОБА_2 належить 38/100 частин, а позивачу ОСОБА_1 - 62/100 частин домоволодіння по АДРЕСА_1 (а.с. 29).

Відповідно до ст. 16 ЗК УРСР (в редакції 1970 року) надання земельних ділянок у користування здійснюється в порядку відведення. Відведення земельних ділянок провадиться на підставі постанови Ради Міністрів УРСР або рішення виконавчих комітетів обласної, районної, міської, селищної і сільської Рад депутатів трудящих в порядку, встановлюваному законодавством Союзу РСР і Української РСР. У постановах або рішеннях про надання земельних ділянок вказується мета, для якої вони надаються, і основні умови користування землею, а п.1 ч. 1 ст. 24 цього Кодексу передбачено, що залежно від цільового призначення кожної земельної ділянки, наданої в користування, землекористувачі мають право в установленому порядку: зводити житлові, виробничі, культурно-побутові та інші будови і споруди.

Згідно ч.1,2 ст. 90 ЗК УРСР (в редакції 1970 року) на землях міст при переході права власності на будівлю переходить також і право користування земельною ділянкою або її частиною. При переході будівлі у власність кількох осіб земельна ділянка переходить в користування всіх співвласників будівлі.

Крім того, відповідно до ст. 548 ЦК УРСР (в редакції 1963 року) для прийняття спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв, а згідно ч.1 ст. 549 цього Кодексу визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

З матеріалів справи вбачається, що померлому ОСОБА_2 за життя, як зазначалося вище, було виділено земельну ділянку для будівництва житлового будинку, на якій він і побудував разом із позивачем по справі ОСОБА_1 житлові будинки А-1 та Б-1 та лише після його смерті позивач почав узаконювати вищевказані житлові будинки, що свідчить про прийняття спадщини позивачем після смерті батька, а тому відповідно до ст.ст. 88, 90 ЗК УРСР (в редакції 1970 року) з успадкованим домоволодінням перейшло й право землекористування, яке належало спадкодавцю, на що відповідний документ позивач не отримував.

Задовольняючи позов суд першої інстанції обгрунтовано виходив з того, що рішенням виконавчого комітету Бабушкінської районної ради м. Дніпропетровська № 837 від 10 жовтня 1986 року, було узаконено будівництво позивача на земельній ділянці, що відводилася його батькові під забудову, а так само померлим ОСОБА_2 збудувано за життя домоволодіння з дотриманням будівельних норм і правил, крім того відповідач не видає правовстановлюваючого документу для державної реєстрації набуття права власності на спірне домоволодіння позивачем без законних підстав, що унеможливлює оформлення правовстановлюючих документів позивачем на спірне майно.

У зв'язку з чим суд першої інстанції, з'ясувавши достатньо в повному обсязі права та обов'язки сторін, обставини справи, перевіривши доводи та давши їм правову оцінку, обгрунтовано задовольнив позов.

Доводи Дніпропетровської міської ради в апеляційній скарзі на те, що судом не було звернуто увагу на те, що позивачем не було надано доказів про зміну цільового користування земельної ділянки, а також будинок А-1 та госпордарські будівлі є самочинним будівництво, колегія суддів вважає необгрунтованими, оскільки житлові будинки А-1 та Б-1 з господарськими будівлями по АДРЕСА_1 рішенням виконавчого комітету Бабушкінського районної ради м. Дніпропетровська №837 від 10 жовтня 1986 року були узаконені, у зв'язку з чим вважати їх самочинним будівництвом не можна.

Крім того, на Дніпропетровську міську раду, відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» покладено обов'язок видавати свідоцтво про право власності в порядку, встановленому п. 6 Наказу Мін'юсту України від 07 лютого 2002 року за № 7/5 п. 8.1 «а» затвердженого цим наказом Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності, в чому позивачу було безпідставно відмовлено, а також цим обставинам суд першої інстанції дав належну оцінку.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 209, 218, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Дніпропетровської міської ради відхилити.

Рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 19 вересня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту оголошення і протягом двадцяти днів може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді