ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2013 року Справа № 876/498/13

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі :

Головуючого судді - Качмара В.Я.,

суддів - Заверухи О.Б., Затолочного В.С.,

розглянувши справу у письмовому провадженні в м.Львові апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Косівському районі Івано-Франківської області на постанову Косівського районного суду Івано-Франківської області від 12 грудня 2012 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Косівському районі Івано-Франківської області про зобов'язання перерахувати та виплатити державну та додаткову пенсію,-

В С Т А Н О В И В :

02 березня 2010 року ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України у Косівському районі Івано-Франківської області про визнання дії відповідача по справі незаконними, зобов'язання перерахувати та виплатити їй раніше призначену державну та додаткову пенсії, підвищення до пенсії починаючи з 01.09.2008 року, виплату яких передбачено статтями 50, 54 Закону України від 28 лютого 1991 року №796-12 «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та ст.13 Закону України «Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту» виходячи з розміру мінімальної пенсії.

22.03.2010 року позивач подав заяву про збільшення позовних вимог в якій просив, визнати дії відповідача неправомірними, зобов'язати після перерахунку пенсії, виплачувати її в подальшому із всіма надбавками та підвищеннями.

Постановою Косівського районного суду Івано-Франківської області від 12 грудня 2012 року у справі №0910/2763/2012 адміністративний позов задоволено частково. Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України у Косівському районі Івано-Франківської області провести ОСОБА_1 перерахунок та виплату державної та додаткової пенсії за період з 02.03.2009 року по 01.03.2010 року у розмірі, встановленому ст.50, ст.54, ст.67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». В решті позову відмовлено.

Постанова мотивована тим, що згідно статті 50 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особам, віднесеним до 1 категорії, інвалідам ІI групи призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, а також передбачено, що в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими, по ІI групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком. Зазначає, що максимальний розмір пенсії або місячного грошового утримання згідно чинного законодавства визначається лише за правилами, передбаченими ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Не погодившись із постановою її оскаржило Управління Пенсійного фонду України у Косівському районі Івано-Франківської області, вважає, що судом при винесенні рішення допущено неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення позовних вимог. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та винести нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову повністю. Вказує на те, що при обчисленні щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю позивачу по справі Управління Пенсійного фонду керувалось Постановою КМ України №654 від 16 липня 2008 року. Вважає, що у даних правовідносинах неможна застосовувати мінімальну пенсію за віком.

Особи, що беруть участь у справі, в судове засідання для розгляду апеляційної скарги не прибули, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, клопотань від осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю не поступало, а тому колегія суддів, у відповідності до ч. 1 ст. 197 КАС України, вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки таку може бути вирішено на основі наявних у ній доказів. Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що апеляційна скарга задоволенню підлягає частково.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 є особою яка постраждала від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС першої категорії, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 та визнаний інвалідом ІІ групи.

Крім того позивач позивач має право на пільги та гарантії, встановлені Законом України «Про статус гірських населених пунктів в Україні», що стверджується посвідченням серії НОМЕР_2, виданого Черганівською сільською радою Косівського району 24.01.2006р. (а.с.121), а також позивач є інвалідом війни ІІ групи, що стверджується посвідченням серії НОМЕР_3, виданого управлінням соціального захисту населення 23.10.1996 року (а.с.3).

Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно ст.13 Закону України «Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту» інвалідам війни II групи пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 40% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

В силу п.2 ст.6 Закону України «Про статус гірських населених пунктів в Україні» розмір державних пенсій, стипендій, всіх передбачених чинним законодавством видів державної матеріальної допомоги громадянам, які одержали статус особи, що працює, проживає або навчається на території населеного пункту, якому надано статус гірського, збільшується на 20 відсотків.

Наявність такого права у позивача є визначальною для вирішення вказаного спору, крім того, це право гарантується Конституцією України (частина друга статті 46).

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Статтею 49 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Абзацом 2 частини 1 статті 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визначено, що особам, віднесеним до 1 категорії, інвалідам ІI групи призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком.

Частиною 4 статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими, по ІI групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком. Порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановами КМ України № 530 від 28.05.2008р. та № 654 від 16.07.2008р. всупереч положень ст.ст.50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» КМ України установив розміри сум, з яких проводиться розрахунок пенсій, при тому, що ці суми не відповідають розмірам мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями ч. 4 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що при визначенні розміру пенсій позивачеві застосуванню підлягає ст.50 та ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не постанова Кабінету Міністрів України, яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав.

Частиною 3 статті 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що у разі збільшення визначеного законом розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, підвищується розмір пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.

Аналіз зазначеної норми, яка є імперативною, свідчить, що підставою для перерахунку пенсії є встановлення нового розміру прожиткового мінімуму, а перерахунок проводиться з дня встановлення цього мінімуму.

За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими частиною першою статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Положення ч.3 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", на думку колегії суддів не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого крім передбаченого ч.1 цієї статті мінімального розміру пенсії за віком.

У відповідності до ч.2 ст.99 КАС України (в редакції, що була чинна на час виникнення спірних правовідносин) для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч.1 ст.100 КАС України (в редакції, що була чинна на час виникнення спірних правовідносин) пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що судом першої інстанції вірно враховано ті обставини, що позивач пропустив строк звернення до суду, оскільки звернувся з позовом лише 02.03.2010 року, а відповідачем подано клопотання про застосування строків звернення до адміністративного суду.

Колегія суддів зазначає, що оскільки стосовно не нарахованих пенсій ніякими нормативно-правовими актами, крім КАС України, не визначено строк звернення до суду, то під час вирішення спорів, які виникають із вказаних правовідносин слід застосовувати річний строк звернення до суду.

Позивачем не надано доказів того, що ним був пропущений строк для звернення до суду з поважних причин. Тому, з огляду на наведене, суд відмовляє в задоволенні позову в частині виплат за період з 01.09.2008 року по 01.03.2009 року включно.

Колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу, що пенсія є періодичним платежем, виплата якої, за загальним правилом, не обмежена у часі. Отже, вирішуючи питання про зобов'язання нарахувати та виплатити відповідні державну та додаткову пенсію за шкоду спричинену здоров'ю, не можна обмежувати орган, відповідальний за здійснення вказаних дій, певним часовим проміжком, якщо не відбулося змін у законодавстві.

Тобто, органи Пенсійного фонду України зобов'язані проводити нарахування та виплати відповідних державної та додаткової пенсії позивачу до втрати ним такого права.

За таких обставин, колегія суддів приходить до переконання про підставність позовних вимог ОСОБА_1 щодо зобов'язання Управління Пенсійного фонду України у Косівському районі Івано-Франківської області провести перерахунок та виплату належної йому основної та додаткової пенсії виходячи з вимог ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», із врахуванням підвищення в розмірі 40% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність як інваліду війни II групи відповідно до ст.13 Закону України «Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту» з врахуванням підвищення в розмірі 20% згідно ч.2 ст.6 Закону України «Про статус гірських населених пунктів в Україні» починаючи з 02.03.2009 року.

Відповідно до ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судом апеляційної інстанції постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

З огляду на викладене, оскільки постанова суду першої інстанції винесена з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, то апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, а оскаржувану постанову слід скасувати та прийняти нову постанову.

Керуючись ст. ст. 158-163, 195, ст. 197, п. 3 ч. 1 ст. 198, ст. 202, ч. 2 ст. 205, ст. 207, ст.254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Косівському районі Івано-Франківської області - задоволити частково, а постанову Косівського районного суду Івано-Франківської області від 12 грудня 2012 року у справі №0910/2763/2012 - скасувати та прийняти нову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Косівському районі Івано-Франківської області про зобов'язання перерахувати та виплатити державну та додаткову пенсію - задоволити частково.

Визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України у Косівському районі Івано-Франківської області щодо відмови нарахувати та виплатити державну та додаткову пенсію у відповідності до ст.50, ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", підвищення до пенсії у відповідності до ст.13 Закону України «Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту», ст.6 Закону України «Про статус гірських населених пунктів в Україні».

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України у Косівському районі Івано-Франківської області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 починаючи з 02 березня 2009 року пенсію для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою в розмірі, не нижчому восьми мінімальних пенсій за віком та щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.50, ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", із врахуванням підвищення в розмірі 40% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність як інваліду війни II групи відповідно до ст.13 Закону України «Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту» з врахуванням підвищення в розмірі 20% згідно ч.2 ст.6 Закону України «Про статус гірських населених пунктів в Україні» та з врахуванням виплачених сум.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова апеляційного адміністративного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили.

Головуючий суддя В.Я. Качмар

Суддя О.Б. Заверуха

Суддя В.С. Затолочний