ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2013 року Справа № 9104/179228/12

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі :

Головуючого судді - Качмара В.Я.,

суддів - Заверухи О.Б., Затолочного В.С.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Любешівському районі Волинської області на постанову Любешівського районного суду Волинської області від 22 грудня 2011 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Любешівському районі Волинської області про зобов'язання перерахувати та виплатити додаткову пенсію,-

В С Т А Н О В И В :

16 червня 2011 року ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України у Любешівському районі Волинської області про визнання дії відповідача по справі незаконними, зобов'язання перерахувати та виплатити йому раніше призначену додаткову пенсію, виплату якої передбачено статтею 50 Закону України від 28 лютого 1991 року №796-12 «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» виходячи з розміру мінімальної пенсії в межах позовної давності.

Постановою Любешівського районного суду Волинської області від 22 грудня 2011 року у справі №2а-8453/11 адміністративний позов задоволено частково. Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України у Любешівському районі Волинської області провести ОСОБА_1 перерахунок та виплату додаткової пенсії за період з 01 травня 2011 року по 22 липня 2011 року у розмірі, встановленому ст.50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Постанова мотивована тим, що згідно статті 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особам, віднесеним до 1 категорії, інвалідам І групи призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю в розмірі 100% мінімальної пенсії за віком. Зазначає, що максимальний розмір пенсії або місячного грошового утримання згідно чинного законодавства визначається лише за правилами, передбаченими ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Не погодившись із постановою її оскаржило Управління Пенсійного фонду України у Любешівському районі Волинської області, вважає, що судом при винесенні рішення допущено неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та винести нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову повністю. Вказує на те, що при обчисленні щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю позивачу по справі Управління Пенсійного фонду керувалось Постановою КМ України №654 від 16 липня 2008 року.

У відповідності до п.3 ч. 1 ст. 197 КАС України, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, яке прийнято у порядку скороченого провадження за результатами розгляду справ, передбачених пунктами 1,2 ч.1 ст.183-2 цього Кодексу. Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 є особою яка постраждала від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС першої категорії, що підтверджується посвідченням НОМЕР_1 та визнана інвалідом І групи.

Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Статтею 49 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Абзацом 2 частини 1 статті 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визначено, що особам, віднесеним до 1 категорії, інвалідам І групи призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю в розмірі 100% мінімальної пенсії за віком.

Постановою КМ України № 530 від 28.05.2008р. всупереч положень ст.50 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» КМ України установив розміри сум, з яких проводиться розрахунок пенсій, при тому, що ці суми не відповідають розмірам мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями ч. 4 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що при визначенні розміру пенсій позивачеві застосуванню підлягає ст.50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не постанова Кабінету Міністрів України, яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав.

Частиною 3 статті 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що у разі збільшення визначеного законом розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, підвищується розмір пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.

Аналіз зазначеної норми, яка є імперативною, свідчить, що підставою для перерахунку пенсії є встановлення нового розміру прожиткового мінімуму, а перерахунок проводиться з дня встановлення цього мінімуму.

За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими частиною першою статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Положення ч.3 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", на думку колегії суддів не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого крім передбаченого ч.1 цієї статті мінімального розміру пенсії за віком.

Крім того, задовольняючи позовні вимоги по 22 липня 2011 року, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік», який набрав чинності 19 червня 2011 року, доповнено прикінцеві положення пунктом 4, згідно якого в 2011 році норми і положення статей 39, 50, 51, 52, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік». При цьому, на виконання вимог вказаного закону Кабінетом Міністрів України 06 липня 2011 року прийнято постанову №745, яка набула чинності 23 липня 2011 року.

Вищенаведені нормативні акти на даний час є діючими і неконституційними не визнавались, а тому нарахування та виплата у 2011 році позивачу додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, повинні здійснюватися відповідно до норм Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а починаючи з 23 липня 2011 року виплати, передбачені, зокрема, ст.50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", повинні здійснюватися в порядку та розмірах, визначених постановою Кабінету Міністрів України «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету» №745 від 06.07.2011 року.

За таких обставин, колегія суддів приходить до переконання про підставність позовних вимог ОСОБА_1 щодо нарахування та виплати щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 100 відсотків мінімальної пенсії за віком за період з 01 травня 2011 року по 22 липня 2011 року.

Оскільки функції з призначення, нарахування та виплати пенсії позивача здійснює Пенсійний фонд України в особі Управління Пенсійного фонду України у Любешівському районі Волинської області, відповідний обов'язок слід покласти на відповідача у справі.

Зважаючи на те, що суд першої інстанції правильно по суті вирішив спір, однак при цьому помилково допустив негайне виконання ухваленої постанови в цілому, оскільки системний аналіз положень ч.1 та 2 ст.256 КАС України вказує на можливість негайного виконання судових рішень у справах цієї категорії виключно у межах суми стягнення за один місяць, та помилково вказав у резолютивній частині про зобов'язання нарахувати та виплатити додаткову пенсію з 01.05.2010 року, а не з 01.05.2011 року як вказано в мотивувальній частині рішення , колегія суддів визнає можливим змінити постанову.

Відповідно до ст.201 КАС України підставами для зміни постанови або ухвали суду першої інстанції є: 1) правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права; 2) вирішення не всіх позовних вимог або питань.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. 195, ст.197, ч.1 п.2 ст. 198, ст. 201, ч.2 ст. 205, ст.ст. 207, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Любешівському районі Волинської області - задоволити частково, а постанову Любешівського районного суду Волинської області від 22 грудня 2011 року у справі №2а-8453/11 - змінити.

Викласти третій та п'ятий абзац резолютивної частини постанови Любешівського районного суду Волинської області від 22 грудня 2011 року у справі №2а-8453/11 в наступній редакції:

«Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України у Любешівському районі Волинської області нарахувати та виплатити щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю в розмірі 100% мінімальної пенсії за віком за період з 01 травня 2011 року по 22 липня 2011 року на користь ОСОБА_1 відповідно до ст.50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та з врахуванням виплачених сум.»

«На підставі п.1 ч.1 ст.256 КАС України допустити зазначену постанову до негайного виконання у межах суми стягнення за один місяць.»

В решті постанову Любешівського районного суду Волинської області від 22 грудня 2011 року у справі №2а-8453/11 - залишити без змін.

Постанова апеляційного адміністративного суду є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя В.Я. Качмар

Суддя О.Б. Заверуха

Суддя В.С. Затолочний