ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 грудня 2012 р. Справа № 2а/0470/14807/12
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Конєвої С.О.
при секретарі судового засіданняШрамко Я.В.
за участю представників сторін: Від позивача: Малий С.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за позовом Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби до Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕМТРАНССЕРВІС» про накладення арешту на кошти та інші цінності відповідача, -
ВСТАНОВИВ:
10.12.2012р. Дніпродзержинська об'єднана державна податкова інспекція Дніпропетровської області Державної податкової служби звернулася до Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕМТРАНССЕРВІС» та просить накласти арешт на кошти та інші цінності відповідача, що знаходяться в банківських установах на рахунках даного платника податків, а саме: р/р №26003112325, №26003112325, №26003112325, №26003112325 МФО 325956 у Львівській філії АБ «Експрес-Банк м. Львова, р/р №26003001022701, МФО 322302 ПАТ «Агрокомбанк».
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач знаходиться на обліку у позивача як платник податків, має податковий борг перед бюджетом в сумі 22369 грн. 02 коп., який виник 23.02.2011р. внаслідок несплати узгодженої суми податкових зобов'язань згідно податкової декларації №9006669273 від 02.02.11р., податковою інспекцією не виявлено майна за рахунок якого можливе погашення податкового боргу, підприємство за юридичною адресою відсутнє, 22.08.2011р. постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду було стягнуто з відповідача податковий борг, однак виставлення платіжних доручень до банку, позитивних результатів не надало, у зв'язку з чим позивач просить накласти арешт на кошти та інші цінності відповідача, що знаходяться в банківських установах на рахунках відповідача у відповідності до вимог п.п.20.1.17 п.20.1 ст. 20 Податкового кодексу України.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.
Відповідач в судове засідання не з'явився, причину неявки не повідомив, з клопотанням про відкладення розгляду справи або розгляд справи за відсутності його представника не надав, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином у відповідності до вимог ч.11 ст. 35 Кодексу адміністративного судочинства України за адресою: зазначеною у витязі з ЄДРПОУ - м. Дніпродзержинськ, вул.Республіканська, буд.9а, кім.408, (а.с.28).
Згідно ч.11 т. 35 Кодексу адміністративного судочинства України у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.
Частиною 1 ст. 40 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що особи, які беруть участь у справі, зобов'язані під час провадження у справі повідомляти суд про зміну місця проживання (перебування, знаходження), роботи, служби. У разі неповідомлення про зміну адреси повістка надсилається їм за останньою адресою і вважається врученою.
Відповідно до ч. 4 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
За таких обставин, враховуючи належне повідомлення судом відповідача про дату, час і місце розгляду справи, строки вирішення і розгляду справи, встановлені ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе розглядати справу за відсутності представника відповідача за наявними у справі доказами з урахуванням вимог ч.11 ст.35, ч.1 ст. 40, ч.4 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України.
У ході судового розгляду справи судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «РЕМТРАНССЕРВІС» зареєстровано як юридична особа 20.10.2009р. виконавчим комітетом Дніпродзержинської міської ради Дніпропетровської області за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпродзержинськ, Заводський район, вул.Республіканська, буд.9А кімн.408, перебуває на обліку у Дніпродзержинській ОДПІ з 20.10.2009р., що підтверджується копіями витягу та довідки з ЄДРПОУ від 19.10.2012р., від 20.12.2012р.(а.с.8-11, 37-38).
Згідно наявної в матеріалах довідки про час виникнення заборгованості, станом на 24.10.2012р., наданої позивачем, відповідач має податковий борг перед бюджетом в сумі 22369 грн. 02 коп.(а.с.7).
23.02.2011р. податковою інспекцією була сформована податкова вимога за № 129 на суму 9538,80 грн., яка вручена відповідачеві 28.02.2011р.(а.с.12).
22.08.11р. постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду було задоволено позов податкової інспекції та стягнуто з рахунків відповідача податковий борг за яким були виставлені платіжні доручення до банку боржника, однак позитивних результатів не надано (а.с.29-36).
Також, позивачем надані інформація Інспекції державного технічного нагляду від 25.03.2011р. про відсутність зареєстрованої за відповідачем сільськогосподарської техніки, копія листа Управління Держкомзему у м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області від 16.03.2011р. про відсутність зареєстрованих за позивачем земельних ділянок, копія листа Державтоінспекції Дніпродзержинського МРЕВ від 25.03.2011р. про відсутність у відповідача транспортних засобів, копія листа ОКП «Дніпродзержинське БТІ» від 21.03.2011р. про відсутність нерухомого майна зареєстрованого за відповідачем (а.с.8-9, 26-27, 34)
Як зазначає позивач у позові, податковою інспекцією не виявлено майна за рахунок якого можливе погашення вищевказаного податкового боргу, відповідач за юридичною адресою не знаходиться, виставлення платіжних вимог до банку результатів не дали, у зв'язку з чим на підставі п.п.20.1.17 п.20.1 ст. 20 Податкового кодексу України просить накласти арешт на кошти та інші цінності відповідача на вказаних у позові розрахункових рахунках.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, який брав участь у судовому засіданні, з'ясувавши обставини справи, перевіривши доводи та давши їм належну правову оцінку, проаналізувавши норми чинного законодавства України, оцінивши їх у сукупності, суд дійшов висновку про те, що у задоволенні позовних вимог позивачеві слід відмовити, виходячи з наступного.
З 01.01.2011р. набрав чинності Податковий кодекс України.
Підпунктом 21.1.1 п.21.1 ст. 21 Податкового кодексу України передбачено, що посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.
Відповідно до п.п.20.1.17 п.20.1 ст. 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться у банку, у разі, якщо у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.
При цьому, підпунктом 14.1.105 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначено поняття терміну «майно» у значенні, наведеному в Цивільному кодексі України. У цивільному праві під майном розуміють певну річ або їх сукупність, у тому числі грошові кошти та цінні папери.
Згідно з п.94.4 ст. 94 Податкового кодексу України арешт може бути накладено органом державної податкової служби на будь-яке майно платника податків, крім коштів на рахунку платника податків.
Застосування адміністративного арешту коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу державної податкової служби до суду (п.п.94.6.2 п.94.6ст. 94 Податкового кодексу України).
У відповідності до п.94.1 ст. 94 Податкового кодексу України адміністративний арешт майна платника податків є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.
Арешт коштів на рахунках платника податків є різновидом адміністративного арешту, який застосовується виключно на підставі рішення суду. Разом з тим, підстави для його застосування визначені п.94.2 ст. 94 Податкового кодексу України.
Так, у відповідності до п.94.2 ст. 94 Податкового кодексу України адміністративний арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з таких обставин: платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі; фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кодон; платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб органу державної податкової служби; відсутні свідоцтва про державну реєстрацію суб'єктів господарювання, дозволи (ліцензії) на її здійснення, торгові патенти, сертифікати відповідності реєстраторів розрахункових операцій; відсутня реєстрація особи як платника податків в органі державної податкової служби, якщо така реєстрація є обов'язковою відповідно до цього Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам; платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі; платник податку не допускає податкового керуючого до складання акту опису майна, яке передається в податкову заставу, та/або акта опису (виділення) майна для його продажу.
Як вбачається із наведених норм, адміністративний арешт застосовується за наявності однієї із наведених обставин.
Виходячи з наведених правових норм підставою для вжиття такого заходу як накладення арешту на кошти та інші цінності на рахунках платника податків є наявність належної підстави для застосування цього арешту, яка вказана в ст.94 ПКУ та одночасно з цим наявність достатніх даних вважати, що не застосування такого арешту може загрожувати зникненню грошових коштів.
Ні наявності належної підстави для застосування арешту коштів, ні наявності достатніх підстав вважати, що не застосування такого арешту може загрожувати зникненню грошових коштів та неможливістю погашення податкового боргу, позивач у справі не довів належними та допустимими доказами.
Крім того, відповідно до п. п. 7.1, 7.3 розділу 7 Порядку застосування адміністративного арешту майна платника податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 1398 від 07.11.2011 р., зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 04.01.2012 р. за № 9/20322, арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу державної податкової служби до суду. Для застосування арешту коштів на рахунку платника податків орган державної податкової служби подає до суду позовну заяву у порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, у день прийняття рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків.
Отже, адміністративний арешт коштів на рахунках платника податків може бути застосовано судом за позовною заявою податкового органу лише за умови:
- наявності однієї з обставин, визначених п.п. 94.2.1-94.2.7 п. 94.2 ст. 94 Податкового кодексу України;
- наявності рішення керівника податкового органу про застосування адміністративного арешту майна платника податків.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
У ході судового розгляду даної справи представником позивача не було наведено жодних із перелічених підстав, визначених п.94.2 ст. 94 Податкового кодексу України, а також не було надано суду доказів прийняття керівником податкового органу відповідного рішення про накладення арешту на майно платника податків, що передує застосуванню арешту коштів відповідача на його рахунках у відповідності до вищенаведеного Порядку №1398 від 07.11.2011р.
Представником позивача не було надано у ході судового розгляду справи і доказів вжиття заходів щодо стягнення податкового боргу з відповідача саме в сумі 22369,02 грн. у судовому порядку згідно до вимог п.п.20.1.18, ст.95 Податкового кодексу України, відповідного рішення суду, яке набрало законної сили, а також вжиття заходів на його виконання також не надано.
Є безпідставними і посилання позивача на відсутність відповідача за юридичною адресою, оскільки зазначені обставини не можуть бути підставами для накладення арешту на кошти та інші цінності платника податків у відповідності до вимог п.п.20.1.17 п.20.1 ст. 20, п.94.2 ст. 94 Податкового кодексу України.
Не можуть бути покладені в основу даного рішення і посилання позивача на те,що 22.08.2011р. постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду у справі №2а/0470/8192/11 позовні вимоги податкової інспекції задоволені та стягнуто з відповідача податковий борг, однак виставлення до банку платіжних вимог не дали позитивного результату, оскільки як вбачається із копії зазначеного рішення суду з відповідача стягнуто податковий борг лише у розмірі 9538 грн.80 коп. та доказів щодо набрання зазначеним рішенням суду законної сили, суду не надано. Крім того, доказів про стягнення з відповідача за рішенням суду саме податкового боргу у розмірі 22369,02 грн., на який позивач посилається у позові, суду не надано.
За таких обставин суд приходить до висновку про те, що за відсутності рішення суду про стягнення податкового боргу в сумі 22369,02 грн., яке набрало законної сили, та вжиття позивачем заходів, направлених на його примусове виконання, у адміністративного суду відсутні обставини винятковості та підстави для накладення арешту на кошти та інші цінності відповідача на розрахункових рахунках, зазначених позивачем у позові.
При цьому, заявляючи позовні вимоги про накладення арешту на кошти та інші цінності платника податків, позивач не врахував співрозмірності заявлених позовних вимог, оскільки відсутні відомості про те, яка сума коштів знаходиться на вказаних розрахункових рахунках та те, що сума податкового боргу становить лише 22369,02 грн., тоді як позивач просить накласти арешт на всі кошти та інші цінності платника податків без урахування суми податкового боргу. Тобто, дані позовні вимоги заявлені без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів платника податків і цілями на досягнення яких може бути спрямоване рішення про накладення арешту на кошти та інші цінності платника податків.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.
Статтями 8, 9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права та принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України.
Приймаючи до уваги вищевикладене, з огляду на винятковість адміністративного арешту як способу забезпечення можливості погашення податкового боргу платника податків у певних обставинах, суд приходить до висновку про відсутність обставин та підстав для такої винятковості з урахуванням того, що податкова інспекція має інші важелі погашення податкового боргу, зокрема, такі як стягнення податкового боргу з рахунків платника податків, стягнення податкового боргу за рахунок майна платника податків, яке перебуває у податковій заставі, надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі, визначені нормами ст.20, 95 ПКУ. При цьому, слід зазначити, що відсутність майна у відповідача не звільняє податковий орган, як суб'єкта владних повноважень, від вчинення послідовності своїх дій, визначених нормами Податкового кодексу України.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до ч. 4 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.
Керуючись ст.ст. 2 - 10, 11, 12, 71, 86, 94, 122,128, 160, 161, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні позовної заяви Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби до Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕМТРАНССЕРВІС» про накладення арешту на кошти та інші цінності відповідача - відмовити.
Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції з одночасним направленням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня проголошення постанови, або протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови відповідно до вимог ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова суду набирає законної сили у порядку та у строки, визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст постанови складений 29.12.2012р.
Суддя С.О. Конєва