8.2.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 січня 2013 року Справа № 2а/1270/9827/2012

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

Судді: Каюди А.М.,

при секретарі: Лисенко Є.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Капітал-Сервіс" до Державної податкової інспекції в Жовтневому районі м. Луганська Луганської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень від 30 липня 2012 року №0001522310, №0001532310 та від 19 жовтня 2012 року №000045220,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Капітал-Сервіс" (ТОВ "Капітал-Сервіс"), звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції в Жовтневому районі м. Луганська Луганської області Державної податкової служби (ДПІ в Жовтневому районі), в якому просив скасувати податкові повідомлення-рішення від 30 липня 2012 року №0001522310, №0001532310 та від 19 жовтня 2012 року №000045220.

На обґрунтування заявленого позову позивач зазначив, що не погоджується з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями та висновками акту перевірки. Зокрема, позивач вважає необґрунтованими посилання податкового органу на наявність вироку у кримінальній справі відносно директора контрагента ПП "Союз-Трейд-В" як на підставу для визнання нереальними господарських операцій між цим контрагентом та позивачем у справі, оскільки зазначеним вироком не встановлювалися обставини взаємовідносин саме позивача та ПП "Союз-Трейд-В", зазначеним вироком не встановлені порушення діючого законодавства з боку ТОВ "Капітал-Сервіс". Позивач вважає, що у відповідача відсутні повноваження вважати укладені позивачем з його контрагентами угоди нікчемними та відповідно робити висновки про відсутність підстав для формування податкового кредиту та валових витрат. Також позивач посилаючись на норми статті 160 Податкового кодексу України вважає правомірними свої дії щодо неутримання податку з нерезидентів - підприємств Білорусії, Узбекистану, Молдови та Словенії з метою уникнення подвійного оподаткування, оскільки Україною укладені з даними країнами відповідні міжнародні угоди.

Крім того, позивач зазначив на пропущення відповідачем визначеного законом строку у 1095 днів для донарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість за червень 2009 року.

Відповідач позовні вимоги не визнав надав письмові заперечення на позов, з доводами аналогічними за змістом доводам акту перевірки, вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

В судовому засіданні представниками сторін надано пояснення аналогічні викладеним відповідно в позові та письмових запереченнях на нього.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи суд встановив наступне.

В період з 25.06.2012 по 10.07.2012 відповідачем було проведено позапланову документальну виїзну перевірку ТОВ "Компанія "Капітал-Сервіс" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 18.05.2009 по 31.03.2012, валютного та іншого законодавства за період з 18.05.2009 по 31.03.2012, результати якої оформлені актом №990/22/36485620 від 19.07.2012 (а.с. 16-67).

Перевіркою встановлено порушення позивачем:

- п. 5.1. п.п.5.2.1 п. 5.2, п.п.5.3.9 п. 5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994р. № 334/94-ВР (із змінами та доповненнями), в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток на загальну суму 215234 грн., у т.ч. за 3 квартал 2009р. на суму 57640грн., за 4 квартал 2009р. на суму 139125грн., за 1 квартал 2010р. на суму 18469грн.

- п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п.7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. №168/97-ВР (із змінами та доповненнями), в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість на загальну суму 172187грн., у т.ч. : за червень 2009р. на суму 4130грн., за липень 2009р. на суму 19398рн., за серпень 2009р. на суму 9117грн., за вересень 2009р. на суму 13467грн., за жовтень 2009р. на суму 38150грн., за листопад 2009р. на суму 33592грн., за грудень 2009р. на суму 39558грн., за січень 2010р. на суму 14108грн., за березень 2010р. на суму 667грн.

- п.п. 160.5 п. 160 Податкового Кодексу України від 02 грудня 2010 №2756-УІ, із змінами та доповненнями, ТОВ «Компанія «Капітал - Сервіс» здійснено грошові виплати нерезидентам за послуги, надані на території України, без попереднього нарахування та сплати податку на доходи нерезидентів в загальній сумі 5782 грн. не сплачено, а саме за 2 квартал 2011р. на суму 2218грн., за З квартал 2011р. на суму 3564грн.

- пп. «є» пп. 6.3.3 п.6.3 ст.6, пп.8.1.1 п.8.1 ст. 8. пп. «а» п.19.2 ст.19 Закону України від 22.05.2003р. № 889-ІУ «Про податок з доходів фізичних осіб» (із змінами та доповненнями), в результаті чого допущено порушення вимог податкового законодавства під час перевірки питань щодо правильності утримання та своєчасності перерахування податку з доходів фізичних осіб до бюджету в періоді, що перевірявся, на загальну суму 377,40 грн., у тому числі по періодам : січень 2010р.- 125,80 грн., лютий 2010р.- 125,80 грн., березень 2010р.- 125,80 грн.

- п. 46.1 ст. 46тап. 51.1 ст. 51 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755- VI (із змінами та доповненнями) підприємством за 1-4-й кв. 2011р. та за 1-й кв. 2012р.подано не у повному обсязі, з недостовірними відомостями податкову звітність про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, і сум утриманого з них податку.

Позивач подав заперечення на акт перевірки №134 від 25.07.2012 (а.с. 86-92).

Відповіддю від 27.07.2012 №8225/22 відповідач залишив висновки акту перевірки без змін (а.с. 14-15).

За наслідками перевірки ДПІ в Жовтневому районі м. Луганську та на підставі акту №990/22/36485620 від 19.07.2012р., були винесені податкові повідомлення-рішення від 30 липня 2012 року №0001522310 на суму 269042,5 гривень (збільшено суми податку на прибуток приватних підприємств); №0001532310 на суму 215233,75 гривень (збільшено суми податку на додану вартість); №00212290 на суму 7227,50 гривень (збільшено суму податку на прибуток іноземних юридичних осіб) (а.с. 131-134).

Не погоджуючись з зазначеними рішеннями позивач звернувся до ДПА у Луганській області зі скаргами від 06.08.2012 року №138 та від 10.08.2012 №141 (а.с. 93-100).

Рішенням ДПА у Луганській області №15816/10-408 від 28.09.2012р. скаргу позивача було частково задоволено: скасовано рішення від 30.07.2012 №00212290 у частині нарахування штрафної санкції в сумі 1445,50 грн. (а.с. 68-75).

19 жовтня 2012 року ДПІ в Жовтневому районі м. Луганська Луганської області ДПС винесло рішення №0000452200 про сплату 5782,0 гривень податку на доходи нерезидента на зменшену суму податкового зобов'язання на підставі рішення ДПС у Луганській області від 28.09.2012. (а.с.101).

Не погоджуючись з рішенням ДПС у Луганській області від 28.09.2012 року №15816/10-408 позивач подав скаргу до ДПС України та 09 листопада 2012 року отримав рішення ДПС України №4398/0/61-12/10-Ш5 про результати розгляду повторної скарги, яким було відмовлено в задоволенні скарги, а податкові повідомлення-рішення відповідача залишені без змін (а.с. 76-81).

Позивач не оспорює правомірність проведення перевірки, він не погоджується з прийнятими за результатами цієї перевірки податковими повідомленнями-рішеннями.

Вирішуючи даний спір суд виходить з наступного.

Перевірка проводилася податковим органом за період з 18.05.2009 по 31.03.2012, тобто, як за часів дії Податкового кодексу України, так і до його прийняття, тому при розгляді цієї адміністративної справи, суд буде керуватися щодо спірних правовідносин, як правилами Податкового кодексу України, так і приписами Законів України "Про оподаткування прибутку підприємств" та "Про податок на додану вартість".

Пунктом 5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено, що валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1. п.5.2. ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено, що до складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до п.п.7.4.1. п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, у зв'язку із придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. п. 7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Тобто до складу податкового кредиту звітного періоду відносяться суми податку, сплачені в ціні товару при його придбанні, якщо платник податку мав підстави включити витрати на придбання товару до складу валових витрат відповідно до вимог ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Підставою для нарахування податкового кредиту відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Як вбачається з акту перевірки підставою для визначення позивачу податкових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість став висновок податкового органу про неправомірність формування позивачем податкового кредиту та валових витрат у перевіряємому періоді по взаємовідносинам з підприємствами ПП "Союз-Трейд-В", ТОВ "Монтаж-Демонтаж-Проект", ТОВ "Дормашавто".

Судом встановлено наступні обставини щодо взаємовідносин з кожним із контрагентів.

Так, стосовно підприємства ПП "Союз-Трейд-В" у позивача відсутні будь-які документальні підтвердження здійснення господарських операцій. За словами представника позивача зазначене підприємство здійснювало на адресу позивача транспортно-експедиційні послуги, як це зазначено у призначенні платежу відповідно до банківських виписок про перерахування коштів позивачем ПП "Союз-Трейд-В" (а.с.38-46, т.3).

Щодо решти документів позивач зазначає у позові, так само, як він зазначав і у запереченнях на акт перевірки, що всі документи були втрачені (викрадені) про що свідчить постанова про відмову у порушенні кримінальної справи від 13.11.2010 (а.с. 85).

Відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення.

Первинні документи складаються на бланках типових і спеціалізованих форм, затверджених відповідним органом державної влади. Документування господарських операцій може здійснюватись із використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні містити обов'язкові реквізити чи реквізити типових або спеціалізованих форм.

Так само, і норми Податкового Кодексу України, що діяли на момент проведення перевірки податковим органом передбачають обов'язок позивача щодо збереження первинних документів.

Відповідно до статті 44 ПКУ "Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності" для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

44.2. Для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат з врахуванням положень цього Кодексу.

44.3. Платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

44.5. У разі втрати, пошкодження або дострокового знищення документів, зазначених в пунктах 44.1 і 44.3 цієї статті, платник податків зобов'язаний у п'ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити орган державної податкової служби за місцем обліку в порядку, встановленому цим Кодексом для подання податкової звітності, та митний орган, яким було здійснено митне оформлення відповідної митної декларації.

Платник податків зобов'язаний відновити втрачені документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення до органу державної податкової служби, митного органу.

У разі неможливості проведення перевірки платника податків у випадках, передбачених цим підпунктом, терміни проведення таких перевірок переносяться до дати відновлення та надання документів до перевірки в межах визначених цим підпунктом строків.

44.6. У разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Як вбачається з матеріалів справи позивач не повідомляв податковий орган про зникнення документів, всі намагання позивача відновити зазначені документи звелися до написання листа №21 від 28.02.2011 до ПП "Союз-Трейд-В" з метою відновлення документів, однак до моменту розгляду даної справи у суді, тобто протягом майже 2 років первинні документи так і не були відновлені.

Суд вважає, що постанова про відмову у порушенні кримінальної справи не може свідчити про те, що у позивача взагалі колись були документи по взаємовідносинам з ПП "Союз-Трейд-В" та не звільняє позивача від обов'язку зберігати ці документи для підтвердження правомірності віднесення сум до складу податкового кредиту та валових витрат.

Враховуючи приписи статті 44 Податкового кодексу України первинні документи по взаємовідносинам з ПП "Союз-Трейд-В" вважаються відсутніми.

Тим більше, що вироком Ленінського районного суду міста Луганська від 23.12.2011 у справі №1-1126/2011 визнано винним засновника та директора ПП «Союз-Трейд-В», код за ЄДРПОУ 35024659 ОСОБА_1 у скоєнні злочину передбаченого ч.1 ст.205 Кримінального Кодексу України. Провина ОСОБА_1 підтверджена статутними та реєстраційними документами ТОВ ПП «Союз-Трейд-В», довіреністю на підготовку документів ПП «Союз-Трейд-В» в органах влади, копією свідоцтва про державну реєстрація ПП «Союз-Трейд-В» (а.с. 135-142).

Вироком суду встановлено, що ОСОБА_1 виконав усі противоправні дії, направлені на створення та реєстрацію на своє ім'я фіктивного підприємства ПП «Союз-Трейд-В», код за ЄДРПОУ 35024659, не брав участі у здійсненні фінансово-господарської діяльності ПП «Союз-Трейд-В», код за ЄДРПОУ 35024659, достовірно знав, що підприємство було створено з метою викриття незаконної діяльності осіб фактично контролюючих його діяльність, продовжував залишатися його засновником :а номінальним директором, здійснюючи видимість законної діяльності ПП «Союз-Трейд-В», код за ЄДРПОУ 35024659, про що не повідомляв правоохоронні органи. Тому своїми, навмисними противоправними діями ОСОБА_1 прикривав незаконну діяльність осіб, фактично контролюючих діяльність суб'єкта господарювання.

Таким чином, з вироку Ленінського районного суду міста Луганська, вбачається, що ПП "Союз-Трейд-В", було створено з порушеннями закону, зареєстровано ОСОБА_1 заради отримання матеріальної винагороди, без наміру займатися підприємницькою діяльністю.

Таким чином, сукупність обставин, відсутність первинних документів та наявність вироку у кримінальній справі, яким встановлено фіктивність суб'єкта господарювання ПП "Союз-Трейд-В" є достатньою підставою вважати вірним висновок податкового органу про неправомірність формування позивачем податкового кредиту та валових витрат по взаємовідносинам з цим контрагентом.

Посилання представника позивача на те, що вироком у кримінальній справі не визнані недійсними будь-які угоди, в тому числі і укладені з позивачем, не досліджувалися документальні докази виконання цих угод - не можуть бути прийняті судом, оскільки, по-перше, вироком встановлена фіктивність ПП "Союз-Трейд-В", тобто створення без мети здійснення господарської діяльності, що виключає можливість реального виконання даним підприємством господарських операцій з будь-якими контрагентами і викладення повного переліку підприємств у рішенні суду не є обов'язковим, бо цим рішення встановлена обставина, що стосується ПП "Союз-Трейд-В" та невизначеного кола суб'єктів господарювання щодо неможливості виконання першим будь-яких господарських операцій на користь останніх, по-друге, документальні докази виконання угод між позивачем та ПП "Союз-Трейд-В" відсутні (так і не були надані позивачем), отже, і не могли досліджуватися судом.

Стосовно взаємовідносин з ТОВ "Монтаж-Демонтаж-Проект".

При вирішенні питання про правомірність формування податкового кредиту та віднесення сум по господарським операціям до складу валових витрат суд повинен виходити не лише з формальної наявності первинних документів, а і з обставин, що підтверджують фактичне здійснення таких господарських операцій, з урахуванням наявності необхідних умов для реального виконання суб'єктами господарювання задекларованих господарських операцій, та їх економічного змісту.

Так, позивачем на підтвердження правомірності формування податкового кредиту та валових витрат по взаємовідносинам з ТОВ "Монтаж-Демонтаж-Проект" надано угоди №01/09/09 від 13.09.2009 та №13/01/10-01 від 13.01.2010 відповідно до яких ТОВ "Монтаж-Демонтаж-Проект" здійснює на користь позивача послуги по перевезенню вантажів на підставі заяви позивача, податкові накладні, рахунки фактури та акти приймання виконаних робіт за період, що перевірявся (а.с. 71-234, т.2).

Відповідно до умов договору та змісту податкових накладних вбачається, що позивачем придбалися транспортно-експедиційні послуги.

Суд зауважує, що надання податковому органу належним чином всіх оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів.

У разі підтвердження доводів податкового органу про безтоварність операцій визначення податкового кредиту є безпідставним і податок на додану вартість не підлягає відшкодуванню з бюджету, незважаючи на наявність у платника податку (позивача у справі) податкової накладної, що за формою відповідає вимогам чинного законодавства, а також доказів сплати продавцю вартості товару з податком на додану вартість.

Враховуючи наявну податкову інформацію щодо ТОВ "Монтаж-Демонтаж-Проект" - акти Ленінської МДПІ у м. Луганську від 28.03.2011 та від 30.08.2011 (а.с. 1-25, т.3), якими встановлено відсутність підприємства за юридичною адресою, не подання податкової звітності та відсутність необхідних умов для здійснення господарської діяльності, суд вважає, що для підтвердження реальності здійснення задекларованих господарських операцій самих по собі податкових накладних та актів приймання робіт не достатньо.

Враховуючи, що надання транспортно-експедиційних послуг передбачає переміщення вантажів у просторі, підтвердженням реальності транспортно-експедиційних послуг, на думку суду, є насамперед документальне підтвердження фактичного руху вантажів, яке оформлюється товарно-транспортними накладними.

Представник позивача наполягав у судовому засіданні, що складення цих документів не є обов'язковим і вони не можуть бути підтвердженням фактичного виконання операцій.

Суд звертає увагу, що згідно з п. 2.7 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 "Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку" (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за № 168/704) визначено, що первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджених Мінстатом та відомствами України.

Необхідність застосування товарно-транспортних накладних, дорожніх листів і відповідність вантажів, що перевозяться, товарно-транспортним документам передбачено: ст. 16 Закону України "Про дорожній рух", ст.57 Закону України "Про автомобільний транспорт", п. 21 ст.11 Закону України "Про міліцію", ст. 1 Наказу Міністерства транспорту України "Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні" від 14.10.1997 р. за №363 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20.02.98 р. за № 128/2568; Наказом Міністерства статистики, Міністерства транспорту України "Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля" від 29 грудня 1995 року № 488/346.

Відповідно до підпунктів 11.1-1.6 пункту 11 "Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні", затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 р. за №363 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20.02.98 р. за № 128/2568, основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом). Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри.

Після прийняття вантажу, перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у вантажовідправника, другий -передається вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача, передаються перевізнику.

Залежно від виду вантажу та його специфічних властивостей до основних документів додаються інші (ветеринарні, санітарні, сертифікати якості, свідоцтва, довідки, паспорти тощо).

Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля.

Таким чином, первинна транспортна документація відноситься до первинних документів, на основі яких ведеться бухгалтерський облік. Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку (п.2 ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України".

Більш того, необхідність складення та отримання позивачем ТТН обумовлена самим змістом договорів, укладених між ТОВ "Компанія "Капітал-Сервіс" та ТОВ "Монтаж-Демонтаж-Проект". Так, пунктом 5.3 зазначених договорів сторонами визначено, що протягом 10 днів після закінчення перевезень експедитор 2 (Монтаж-Демонтаж-Проект) надає експедитору 1 (Капітал-Сервіс) акт приймання виконаних послуг, податкову накладну, оригінали СМR та інших товарно-транспортних документів з відмітками вантажовідправника, вантажоотримувача, експедитора2, заявку з мокрою печаткою.

Отже, сторони самі визначили необхідність складання ТТН та надання їх позивачу з відмітками вантажовідправника, вантажоотримувача та ТОВ "Монтаж-Демонтаж-Проект" - експедитора 2 за договором.

ТТН позивачем суду надані не були, як не були вони надані і податковому органу під час перевірки. Також позивачем до угод від 13.09.2009 та від 13.01.2010 так і не було надано, заявок на здійснення перевезень, які у той же час визначені як невід"ємна частина договору (пункт 2.1).

За таких обставин суд погоджується з правомірністю висновків податкового органу про безпідставність віднесення позивачем сум по операціях з ТОВ "Монтаж-Демонтаж-Проект" до складу валових витрат та податкового кредиту.

З аналогічних підстав зменшено суму податкового кредиту і по операціях з ТОВ "Дормашавто", всі документальні підтвердження взаємовідносин з даним підприємством зводяться до наявності податкової накладної №135 від 25.03.2011.

За таких обставин суд погоджується з правомірністю висновків податкового органу про заниження позивачем податку на прибуток та податку на додану вартість.

Однак, при цьому податкове повідомлення-рішення №0001532310 від 30.07.2012 про збільшення грошового зобов'язання з ПДВ, все ж підлягає частковому скасуванню з огляду на наступне.

Відповідно до статті 15.1.1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" так само, як і пунктом 102.1 Податкового кодексу України визначено, що податковий орган має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у передбачених випадках, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Як вбачається з матеріалів справи податкові зобов'язання з ПДВ за червень 2009 року були задекларовані позивачем у податковій декларації за червень 2009 року (48-50, т.3), яка отримана податковим органом 16.07.2009. Отже, враховуючи встановлений законодавством граничний строк подання декларації з податку на додану вартість, податковий орган мав право визначити позивачу суму податкових зобов'язань за червень 2009 року до 20.07.2012 включно.

Податкове повідомлення-рішення №0001532310, прийняте відповідачем 30.07.2012, і відповідно до розрахунку суми цього рішення до нього також включено і податкове зобов'язання за червень 2009 року, що суперечить вимогам статей 102.1 Податкового кодексу України та статті 15.1.1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

За таких обставин податкове повідомлення-рішення №0001532310 від 30.07.2012 підлягає частковому скасуванню в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 5162 грн. 50 коп., з них 4130 грн. - за основним платежем, 1032 грн. 50 коп. - за штрафними санкціями.

Щодо податкового повідомлення-рішення №0000452200 від 19.10.2012 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб суд погоджується з позицією податкового органу, оскільки позивач посилаючись на статтю 160 ПКУ щодо звільнення від оподаткування нерезидентів, не звернув уваги на статтю 103 кодексу, якою визначено, що застосування міжнародного договору України в частині звільнення від оподаткування або застосування пониженої ставки податку дозволяється тільки за умови надання нерезидентом особі (податковому агенту) документа, який підтверджує статус податкового резидента згідно з вимогами пункту 103.4 цієї статті.

Відповідно до пункту 103.4 ПКУ підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом з урахуванням особливостей, передбачених пунктами 103.5 і 103.6 цієї статті, особі (податковому агенту), яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України (далі - довідка), а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором України.

Довідка видається компетентним (уповноваженим) органом відповідної країни, визначеним міжнародним договором України, за формою, затвердженою згідно із законодавством відповідної країни, і повинна бути належним чином легалізована, перекладена відповідно до законодавства України.

Як зазначено в акті перевірки та підтверджено позивачем у судовому засіданні довідка наявна лише щодо одного контрагента SC Libra Logistic (Республіка Молдова), щодо решти іноземних контрагентів Tim Transporti (Словенія), Hamkor-Texs LLS (Узбекистан), ООО Автоальянс (Білорусія) необхідні довідки відсутні, що підтверджує правомірність прийнятого податкового повідомлення-рішення №0000452200 та відсутність підстав для його скасування.

З огляду на викладене суд дійшов висновку про часткове задоволення позову в частині часткового скасування податкового повідомлення-рішення №0001532310 від 30.07.2012.

Відповідно до статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Керуючись ст. ст. 17, 18, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Капітал-Сервіс" до Державної податкової інспекції в Жовтневому районі м. Луганська Луганської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень від 30 липня 2012 року №0001522310, №0001532310 та від 19 жовтня 2012 року №000045220 задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення-рішення №0001532310 від 30.07.2012 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 5162 грн. 50 коп., з них 4130 грн. - за основним платежем, 1032 грн. 50 коп. - за штрафними санкціями.

У задоволенні решти позову відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Капітал-Сервіс", ід. код 36485620, м. Луганськ, вул. Советська, 75 витрати зі сплати судового збору в сумі 51 грн. 63 коп. (п'ятдесят одна гривня 63 коп.).

Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

На підставі частини 3 статті 160 КАС України у судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Постанову у повному обсязі складено та підписано 30.01.2013.

Суддя А.М. Каюда