Апеляційне провадження

№ 22-ц/796/1406/13

Головуючий у 1 інстанції: Сухомлінов С.М.

Доповідач у II інстанції: Рейнарт І.М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2013 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м. Києва у складі:

головуючого - судді Рейнарт І.М.

суддів Білич І.М., Андрієнко А.М.

при секретарі Кононенко В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 6 листопада 2012р. по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2

про стягнення аліментів,

встановила:

позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідачки щомісячно 200грн. аліментів до його смерті, додаткових витрат у розмірі 12 559грн. 60коп., та судові витрати у сумі 450грн.

Мотивуючи позовні вимоги, позивач зазначав, що відповідачка є його дочкою, однак, не дивлячись на його похилий вік, тяжкі захворювання та перенесені операції, не надає йому матеріальної допомоги і не приймає участі у додаткових витратах, пов'язаних із лікуванням.

Рішенням суду від 6 листопада 2012р. позов задоволено частково. Стягнуто з відповідачки на користь позивача аліменти у розмірі 200грн. щомісячно довічно та судові витрати у сумі 350грн., у задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

У поданій апеляційній скарзі відповідачка просить рішення суду скасувати в частині стягнення з неї аліментів та ухвалити нове рішення про відмову у стягненні аліментів.

Апелянт посилається на те, що судом при постановленні рішення не було враховано, що позивач має ще одну дочку, яка не була притягнена до участі у справі у якості співвідповідача, що стягнення з неї аліментів поставило її у скрутне матеріальне становище, так як вона не працює з січня 2012р. і має на утриманні дочку, яка навчається у вищому навчальному закладі на денній формі навчання.

Колегія суддів, заслухавши суддю доповідача, пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що вона задоволенню не підлягає з таких підстав.

Судом встановлено та не оспорюється сторонами, що відповідачка є дочкою позивача.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач, як людина похилого віку, непрацездатний та за станом здоров'я, потребує матеріальної допомоги, а відповідачка, як його дочка, повинна надавати своєму батьку таку матеріальну допомогу.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, так як він відповідає обставинам справи, наданим сторонами доказам та ґрунтується на нормах матеріального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 СК України повнолітні дочка, син зобов'язані утримувати

- 2 -

батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.

Згідно зазначеної норми, підставами виникнення обов'язку повнолітніх дітей утримувати батьків виникає у разі наявності двох умов: непрацездатність батьків та потреба батьків у матеріальній допомозі (одержанні аліментів) і не залежить від майнового стану повнолітніх дітей. Звільнення від обов'язку утримувати батька та обов'язку брати участь у додаткових витратах можливе лише коли буде встановлено, що батько ухилявся від виконання своїх батьківських обов'язків, що передбачено ч. 1 ст. 204 СК України.

Під час судового розгляду відповідачкою не було надано доказів того, що позивач ухилявся від виконання своїх батьківських обов'язків стосовно неї, тому суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про відсутність законних підстав для звільнення її від надання матеріальної допомоги своєму батьку.

Посилання апелянта на те, що позивач має дружину та іншу повнолітню дочку, не може бути підставою для звільнення її від обов'язку надавати матеріальну допомогу батьку.

Крім того, наявність у позивача другої повнолітньої дочки було враховано судом при визначенні розміру матеріальної допомоги, яку повинна надавати відповідачка, і яка не є значною.

Позивачем суду надані документи, які підтверджують його похилий вік, а також медичні документи у підтвердження його стану здоров'я та потреби у лікуванні, а у підтвердження витрати значних коштів на придбання ліків, надані чеки, тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач надав докази того, що він є непрацездатним і потребує матеріальної допомоги.

Суд першої інстанції повно і всебічно дослідив обставини справи, надав оцінку доказам, врахував матеріальний та сімейний стан відповідачки, наявність у позивача другої повнолітньої дочки, прийшов до правильного висновку про задоволення позовних вимог про стягнення аліментів у розмірі 200грн. щомісячно.

Рішення суду в частині відмови у стягненні додаткових витрат на батька не оскаржується, тому не було предметом апеляційного розгляду.

При постановленні рішення судом правильно застосовані норми матеріального права, не були допущені порушення норм процесуального права, тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, рішення Дарницького районного суду м. Києва від 6 листопада 2012р. залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: