АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД М. КИЄВА
№ 33/796/17/2013 Постанова винесена суддею Оксютою Т.Г.
Категорія: ст. 124 КУпАП
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
29 січня 2013 року суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва Горб І.М., за участю учасників дорожньо-транспортної пригоди - ОСОБА_3 та ОСОБА_4, їх захисників ОСОБА_5 та ОСОБА_6, розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_4 на постанову судді Солом'янського районного суду м. Києва від 31 жовтня 2012 року про закриття провадження в справі про адміністративне правопорушення за ст. 124 КУпАП відносно
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Кіровоград, громадянина України, з середньою освітою, одруженого, маючого на утриманні 2-х неповнолітніх дітей: доньку, 2003 р.н., та сина, 2009 р.н., приватного підприємця, проживаючого та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, який раніше до адміністративної відповідальності не притягувався,
в с т а н о в и в:
Постановою судді Солом'янського районного суду м. Києва від 31 жовтня 2012 року провадження у справі відносно ОСОБА_3 за ст. 124 КУпАП закрито на підставі ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Згідно постанови, суд розглянув протокол про адміністративне правопорушення, за яким 31 серпня 2012 року о 12 годині 30 хвилин на вул. Кільцева Дорога (вул. Садова, 80) в м. Києві ОСОБА_3, керуючи автомобілем «Фольксваген», державний номерний знак НОМЕР_1, не врахував дорожню обстановку, не вибрав безпечної швидкості руху та здійснив зіткнення з автомобілем «ВАЗ», державний номерний знак НОМЕР_2, що призвело до пошкодження обох транспортних засобів, чим порушив п. 12.1 ПДР України, тобто вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП.
Проте, посилаючись на встановлені при судовому розгляді обставини та матеріали справи, суддя дійшов до висновку про відсутність в діях ОСОБА_3 порушень вимог Правил дорожнього руху, які призвели до виникнення ДТП і, відповідно, складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Не погоджуючись із зазначеною постановою, другий учасник дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу зі змінами, в якій просить скасувати зазначену постанову суду та прийняти нову постанову, якою ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та закрити провадження у справі у зв'язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення, передбачених ст. 38 КУпАП.
В обґрунтування своїх вимог апелянт посилається на те, що постанова суду винесена з порушенням норм адміністративного законодавства, без з'ясування дійсних обставин справи, які вказують на те, що дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок порушення водієм ОСОБА_3 вимог Правил дорожнього руху, у зв'язку з чим відносно нього й було складено протокол про адміністративне правопорушення, а суд не в повній мірі з'ясував всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, при цьому безпідставно не взяв до уваги його пояснень, необґрунтовано відхилив клопотання про допит в якості свідків осіб, які були в салоні його автомобіля, та про призначення автотехнічної експертизи, натомість взяв до уваги лише пояснення ОСОБА_3, які не відповідають дійсним обставинам справи та надані суду з метою ухилення від відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, а також висновок спеціаліста НДЕКЦ УМВС України в Кіровоградській області від 10.10.2012 року, який складений лише з врахуванням пояснень ОСОБА_3, а тому не може бути законною підставою для закриття провадження по справі.
Крім того, просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови суду, оскільки первісно апеляційна скарга була подана у визначений законом термін.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення вважаю, що строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції пропущений з поважних причин, а тому підлягає поновленню.
Заслухавши доповідь судді апеляційної інстанції, пояснення ОСОБА_4 та його захисника ОСОБА_6, які підтримали подану апеляцію, пояснення ОСОБА_3 та його захисника ОСОБА_5, які заперечували проти поданої апеляційної скарги, свідка ОСОБА_8, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та перевіривши доводи апеляції, вважаю що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, суд повинен вжити всіх передбачених законом заходів для повного всебічного і об'єктивного дослідження доказів по справі та з'ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Проте, ці вимоги закону судом першої інстанції належним чином не виконані.
Так, суд першої інстанції, визнавши ОСОБА_3 невинуватим в порушенні правил дорожнього руху, в основу свого рішення поклав пояснення останнього про те, що водій автомобіля «ВАЗ» ОСОБА_4, який рухався в середній смузі в попутному з ним напрямку, не вмикаючи покажчик повороту, почав перестроюватись перед ним на відстані 2 метрів до його автомобіля «Фольксваген», у зв'язку з чим він не встиг загальмувати та зупинитись, і здійснив зіткнення переднім правим крилом із задньою частиною лівого крила автомобіля «ВАЗ», а також висновок спеціаліста НДЕКЦ УМВС України в Кіровоградській області від 10.10.2012 року, відповідно до якого, в ситуації, що сталася 31.08.2012 року, водію автомобіля «ВАЗ», д.н. НОМЕР_2, перед початком здійснення маневру ліворуч (виїзд на полосу руху автомобіля «Фольксваген») необхідно було діяти у відповідності до вимог п. 9.2 (б), п. 10.1 та п. 10.3 ПДР України, а водій автомобіля «Фольксваген» не мав технічної можливості зупинити автомобіль до полоси руху автомобіля «ВАЗ-2101» з моменту виникнення небезпеки, з наступним застосуванням гальмування.
При цьому надавши перевагу саме цим доказам, суд фактично залишив неспростованими та належним чином не оціненими пояснення другого учасника дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_4, пояснення свідка ОСОБА_8, а також інші матеріали справи.
За таких обставин, прийняте суддею рішення по даній справі не можна визнати законним і обґрунтованим, а тому воно підлягає скасуванню.
За результатами розгляду апеляційної скарги та перевірки матеріалів справи слід прийняти нову постанову, якою встановити такі обставини вчинення адміністративного правопорушення, а саме, 31 серпня 2012 року о 12 годині 30 хвилин на вул. Кільцева Дорога (вул. Садова, 80) в м. Києві ОСОБА_3, керуючи автомобілем «Фольксваген», державний номерний знак НОМЕР_1, не врахував дорожню обстановку, не вибрав безпечної швидкості руху та здійснив зіткнення з автомобілем «ВАЗ», державний номерний знак НОМЕР_2, що призвело до пошкодження обох транспортних засобів, чим порушив п. 12.1 ПДР України.
Вказані обставини підтверджуються поясненнями учасника дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_4, які він дав і в суді апеляційної інстанції, про те, що 31.08.2012 року він керував автомобілем «ВАЗ», рухаючись по Кільцевій дорозі в напрямку Жулянського мосту в крайній лівій смузі ближче до лівого краю проїзної частини і напрямок свого руху не змінював. Від'їхавши від світлофору 150-200 метрів та набравши швидкість близько 50 кілометрів на годину, він отримав удар в задню частину автомобіля, від чого остання піднялась в повітря та його автомобіль відкинуло вперед трішки лівіше. У зв'язку з чим вважає, що ОСОБА_3 в'їхав в його автомобіль на швидкості близько 80-90 кілометрів на годину. Свідком ДТП був ОСОБА_8, про що він відразу ж відмітив у своїх поясненнях.
Як вбачається з пояснень допитаного в суді апеляційної інстанції свідка ОСОБА_8, він знаходився в якості пасажира в автомобілі «ВАЗ», який рухався по Кільцевій дорозі в напрямку Жулянського мосту в крайній лівій смузі і напрямок руху не змінював. Від'їхавши від світлофору 100-200 метрів, автомобіль, в якому він знаходився, вдарив в задню частину автомобіль «Фольксваген Каді», при цьому удар був такої сили, що їх відкинуло вперед і задню частину автомобіля «ВАЗ» повело в сторону.
Саме такий механізм дорожньо-транспортної пригоди повністю відповідає об'єктивним даним, що зазначені у матеріалах справи про адміністративне правопорушення, та підтверджений зібраними по справі доказами, відповідно до яких в результаті зіткнення автомобіль під керуванням водія ОСОБА_3 отримав ушкодження передньої частини, а автомобіль під керуванням водія ОСОБА_4 - задньої частини.
Ці обставини підтверджуються схемою дорожньо-транспортної пригоди, в якій зафіксовано положення транспортних засобів після зіткнення, а також пошкодження, які мали автомобілі в результаті дорожньо-транспортної пригоди.
Зі схеми дорожньо-транспортної пригоди, зокрема вбачається, що після зіткнення обидва автомобілі розташовуються в крайній лівій смузі, при цьому відстань від лівого краю проїзної частини до лівого переднього колеса автомобіля «Фольксваген Каді» становить 1,6 м, а до лівого заднього колеса - 1,8 м, в той час, як відстань від лівого краю проїзної частини до лівого переднього та заднього колеса автомобіля «ВАЗ» складає по 1,1 м, тобто обидва автомобілі розташовуються практично прямолінійно.
Крім того, характер і локалізація пошкоджень на автомобілі «Фольксваген Каді», а саме: пошкодження переднього бампера, капоту, правого переднього крила, правої передньої фари та передньої емблеми, та пошкоджень на автомобілі «ВАЗ» - заднього бампера, лівого та правого заднього крила, задньої панелі, заднього лівого ліхтаря заднього ходу, свідчить про те, що саме передньою правою частиною автомобіль «Фольксваген Каді» контактував із задньою, більше лівою, частиною автомобіля «ВАЗ».
Сукупністю досліджених судом доказів, з урахуванням відсутності пошкоджень безпосередньо лише на задньому лівому крилі автомобіля «ВАЗ», характеру пошкоджень обох автомобілів, згідно наданих фотознімків, спростовуються пояснення ОСОБА_3 щодо механізму дорожньо-транспортної пригоди, зокрема, що на момент зіткнення водій автомобіля «ВАЗ» здійснював перед ним перестроювання.
Водночас суд не приймає до уваги висновок спеціаліста НДЕКЦ УМВС України в Кіровоградській області від 10.10.2012 року, оскільки спеціалістом був досліджений механізм дорожньо-транспортної пригоди виключно за поясненнями ОСОБА_3, які спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.
Отже, обставини дорожньо-транспортної пригоди, викладені в протоколі про адміністративне правопорушення, повністю відповідають фактичним обставинам цієї події і свідчать про те, що між порушенням ОСОБА_3 п. 12.1 Правил дорожнього руху та пошкодженням транспортних засобів є прямий причинний зв'язок і його винуватість у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, доводиться проаналізованими вище доказами.
Таким чином, вважаю доведеною винуватість ОСОБА_3 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Враховуючи, що на час розгляду справи судом апеляційної інстанції сплинули, передбачені ст. 38 КУпАП, строки накладення адміністративного стягнення, провадження по справі підлягає закриттю на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
За таких обставин, відповідно до вимог ст. 294 КУпАП постанова суду підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови, а відтак апеляційна скарга ОСОБА_4 підлягає задоволенню.
На підставі викладеного та керуючись ст. 294 КУпАП,
п о с т а н о в и в:
Поновити ОСОБА_4 строк на апеляційне оскарження постанови Солом'янського районного суду м. Києва від 31 жовтня 2012 року.
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.
Постанову Солом'янського районного суду м. Києва від 31 жовтня 2012 року, якою провадження у справі відносно ОСОБА_3 за ст. 124 КУпАП закрито на підставі ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, скасувати.
Визнати ОСОБА_3 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, і провадження у справі закрити, у зв'язку із закінченням на момент розгляду справи строків накладення адміністративного стягнення, передбачених ст. 38 КУпАП.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя
Апеляційного суду м. Києва Горб І.М.