Справа №2-1101

2008 рік

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

            09 липня 2008 року. Першотравневий районний суд м.Чернівці

в складі:

головуючого судді Марчука В.Т.

при секретарі Вольській О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Чернівці цивільну справу за позовом ОСОБА_1до ОСОБА_2про розірвання договору довічного утримання ,-

ВСТАНОВИВ:

            В квітні 2008 року позивач ОСОБА_1. звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2. про розірвання договору довічного утримання.

            Посилався на те, відповідачка є його донькою.

            Він є власником частини житлового будинку у вигляді окремої квартири №2 і земельної ділянки площею 0,0279 га по АДРЕСА_1.

22.12.2003 року між ним та відповідачкою був укладений договір довічного утримання, згідно умов якого він передав у власність відповідачці вказану квартиру №2, а вона у свою чергу зобов'язувалася довічно забезпечувати його безкоштовним харчуванням, одягом, доглядом, необхідною допомогою.

З 2003 по 2007 рік ОСОБА_2. виконувала вимоги договору. Однак наприкінці 2007 року їх стосунки погіршилися. У зв'язку із ускладненнями здоров'я він звернувся до відповідачки з проханням збільшити розмір матеріального забезпечення, на що вона відмовились. Ці обставини загострили їх стосунки, які перетворилися у постійні суперечки.

 29.02.2008 року їх чергова сварка переросла в бійку, в ході якої чоловік відповідачки та її син спричинили йому тілесні ушкодження, з приводу чого він звернувся в міліцію.

Також відповідачка відмовляється індексувати суму визначеної договором матеріальної допомоги.

Вважає, що відповідачка не виконує умови договору довічного утримання, а тому просив його розірвати.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1. та його представник ОСОБА_3. позов підтримали та підтвердили обставини, викладені у позовній заяві.

Крім того, доповнив, що він та відповідачка зі своєю сім'єю проживають  в одній квартирі АДРЕСА_1.

В квартирі спільний холодильник та кухня. Перешкод у доступі до кухні чи холодильника відповідачка йому не чинить, однак він боїться вживати спільні продукти харчування, оскільки вважає, що вони можуть бути отруйними.

Протягом дня він переважно знаходиться у сусідки ОСОБА_4., а ввечері приходить додому. Перешкод в доступі до квартири відповідачка йому не чинить.

Представник відповідачки ОСОБА_2. - ОСОБА_5. позов не визнав і суду пояснив, що обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1. є  надуманими. Відповідачка протягом всього часу після укладення договору довічного утримання належним чином виконує вимоги договору. Крім того, в цей період вона певний час знаходилась за кордоном на заробітках і на зароблені кошти зробила в квартирі ремонт, здійснила в ній добудову, побудувала паркан.

З позивачем у неї завжди були хороші стосунки, а в лютому 2008 року він, будучи в нетверезому стані, сам спровокував конфлікт, який переріс у бійку. При цьому позивач спричинив відповідачці та її чоловікові тілесні ушкодження.

Вважає, що позов є безпідставним і в його задоволенні просив відмовити.

Справа слухалась у відсутність відповідачки ОСОБА_2., яка належним чином повідомлялась судом про місце та час розгляду справи, однак в судове засідання не з'явилась, а довірила представляти свої інтереси в суді ОСОБА_5.

Суд, заслухавши пояснення учасників процесу, покази свідків, дослідивши письмові докази по справі, вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1. є безпідставними і задоволенню не підлягають.

Так, судом встановлено, що 22.12.2003 року між сторонами укладено договір довічного утримання, який посвідчений державним нотаріусом Першої Чернівецької державної нотаріальної контори Калашниковою І.С. та зареєстрований в реєстрі за №2854/211 (а.с. 5).

Згідно умов договору ОСОБА_1. передав у власність ОСОБА_2. квартиру АДРЕСА_1, а ОСОБА_2. в свою чергу взяла на себе зобов'язання довічно утримувати ОСОБА_1., забезпечуючи його безкоштовним харчуванням, одягом, доглядом, необхідною допомогою та зберегти в його безкоштовному користуванні вищезазначену квартиру. Вартість матеріального забезпечення ( харчування, одягу, необхідною допомогою, догляду) визначена сторонами в розмірі 100 грн. щомісячно.

16.09.2004 року право власності на квартиру АДРЕСА_1зареєстровано в Чернівецькому КОБТІ за ОСОБА_2. на підставі договору довічного утримання від 22.11.2003 року. (а.с. 5).

З часу укладення договору довічного утримання до розгляду справи в суді відповідачка належним чином виконувала і продовжує виконувати умови договору, а саме: регулярно безкоштовно забезпечує позивача харчуванням, одягом, доглядом, необхідною допомогою та зберігає в безкоштовному його користуванні квартиру АДРЕСА_1. Вартість місячного матеріального забезпечення відповідачка надає позивачу на суму значно більшу, аніж зазначено в п. 5 Договору.

Наведені обставини підтвердили в судовому засіданні свідки ОСОБА_6., ОСОБА_7., ОСОБА_8.

Позивач ОСОБА_1. в судовому засіданні не заперечував факт належного виконання відповідачкою своїх зобов'язань за договором довічного утримання до лютого 2008 року, тобто до конфлікту, який виник між ними.

Із дослідженої в судовому засіданні копії постанови про відмову в порушенні кримінальної справи вбачається, що в органи міліції з заявою звернувся гр. ОСОБА_9. (чоловік відповідачки ОСОБА_2.) з приводу того, що позивач 29.02.2008 року вичинив конфлікт з ним та його дружиною (донькою ОСОБА_1.) , в ході якого ображав їх нецензурними словами та вдарив вазою по голові.

Внаслідок проведеної по заяві ОСОБА_9. перевірки  відмовлено в порушенні кримінальної справи та прийнято рішення про притягнення до адміністративної відповідальності як ОСОБА_1., так і ОСОБА_9. за ст. 173-2 КпАП України (а.с.6).

Таким чином, проведеною перевіркою  встановлена вина ОСОБА_1. та чоловіка відповідачки ОСОБА_9.

Вказана постанова органу дізнання ОСОБА_1. не оскаржувалась у встановленому законом порядку.

Згідно ч.1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язується довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд вважає, що конфлікт, що виник між позивачем та чоловіком відповідачки не може бути доказом невиконання останньою своїх зобов'язань за договором довічного утримання.

Не є доказом позовних вимог  покази в судовому засіданні свідків ОСОБА_4. та ОСОБА_10., оскільки вони є сестрами, а як пояснили свідки ОСОБА_6., ОСОБА_7., ОСОБА_8., ОСОБА_11. є співмешканкою ОСОБА_1., а тому обоє цих свідків є зацікавленими у вирішенні справи на користь позивача.

Крім того, жоден із них не міг переконливо підтвердити суду невиконання відповідачкою зобов'язань за договором довічного утримання.

Проаналізувавши пояснення сторін та покази свідків, суд приходить до висновку, що позивач односторонньо відмовляється від матеріального забезпечення його відповідачкою, надумавши причину його можливого отруєння з боку відповідачки, яка є його донькою.

Таким чином, суд вважає, що позивачем та його представником не надано суду доказів на підтвердження своїх позовних вимог.

Разом з тим, дослідженими в судовому засіданні доказами, що надані представником відповідачки, повністю доведені обставини, на які відповідачка посилається як на підставу своїх заперечень.

За таких обставин, позовні вимоги ОСОБА_1. є безпідставними і задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 744-746, 748-751, 755 ЦК України, ст.ст.10, 11, 58, 60, 64, 79, 81, 88, 208, 209, 212-215, 218, 294 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

            В задоволенні позову ОСОБА_1до ОСОБА_2про розірвання договору довічного утримання, відмовити.

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

   Суддя  Першотравневого

   районного суду м. Чернівці                                                                 В.Т.МАРЧУК