Україна

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

16 липня 2008 року                                                                                            справа № 22-а-7353/08

зал судового засідання № 2 у приміщенні суду за адресою:  м. Донецьк, бул. Шевченка, 26, 3 корпус

 

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді:                                        Яманко  В. Г.

суддів:                                                              Міронової  Г. М.

                                       Горбенко  К. П.                  

при секретарі судового  засідання	Білоус К. І.
за участю представників від
позивача:	ОСОБА_1 особисто не з'явився, надане клопотання про розгляд справи без участі представників
відповідача:
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу	Управління праці та соціального захисту населення Старобешівської районної державної адміністрації, смт. Старобешеве
на постанову                                                   Донецького окружного адміністративного суду
від	14 травня 2008 року
по адміністративній справі	№ 2-а-7804/08 (суддя Могильницький М. С.)
за позовом	ОСОБА_1, сел. Новий Світ
до відповідача	Управління праці та соціального захисту населення Старобешівської районної державної адміністрації, смт. Старобешеве
про	стягнення недоотриманих коштів на щорічну разову грошову допомогу за 2003, 2004, 2007 роки на загальну суму 3512 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 14 травня 2008 року частково задоволений позов ОСОБА_1, сел. Новий Світ до Управління праці та соціального захисту населення Старобешівської районної державної адміністрації, смт. Старобешеве про стягнення недоотриманих коштів на щорічну разову грошову допомогу за 2003, 2004, 2007 роки на загальну суму 3512 грн.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати постанову суду першої інстанції як прийняту з порушенням норм матеріального та процесуального права та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову.

Позивач у судовому засіданні заперечував проти апеляційної скарги та просив залишити її без задоволення.

Відповідач в апеляційній скарзі зазначив про розгляд справи без участі його представника, проти чого позивач не заперечував.

Колегія суддів, заслухавши позивача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, заперечення на скаргу, встановила наступне.

Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХІІ (зі змінами та доповненнями станом на час розгляду спірних правовідносин), далі по тексту - Закон № 3551-ХІІ, визначає правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них.

Відповідно до частини 2 статті 4 Закону № 3551-ХІІ до ветеранів війни належать: учасники бойових дій, інваліди війни, учасники війни. Розділом 3 цього Закону визначені пільги ветеранам війни та гарантії їх соціального захисту.

Позивач є інвалідом війни ІІІ групи, що підтверджується посвідченням НОМЕР_1, виданим 11 березня 2002 року (арк. справи 3) та довідкою МСЕК № 016848 (арк. справи 5). В обґрунтування позову ОСОБА_1 посилається на те, що Управління праці та соціального захисту населення Старобешівської районної державної адміністрації виплатило йому разову грошову допомогу за 2003, 2004, 2007 роки на загальну суму 430 грн., недоплативши загалом за ці роки суму 3512 грн. щорічної разової грошової допомоги. При цьому, ОСОБА_1 в позові не визначив окремо суму недоплати за 2003 рік, зазначивши до стягнення за 2004 рік суму 1292 грн. та за 2007 рік - 2220 грн.

Згідно довідки Управління праці та соціального захисту населення Старобешівської районної державної адміністрації № 07/1550 від 15 квітня 2008 року (арк. справи 17) за 2003 рік ОСОБА_1, як інваліду війни ІІІ групи, було сплачено 30 квітня 2003 року щорічну разову грошову допомогу в розмірі 100 грн.

Частиною 5 статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в редакції станом на дні виплати визначено, що щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах: інвалідам I групи - десять мінімальних пенсій за віком; II групи - вісім мінімальних пенсій за віком; III групи - сім мінімальних пенсій за віком.

Статтею 28 Закону України «Про державний бюджет України на 2003 рік» № 380-ІV від 26 грудня 2002 року станом на час виплати було встановлено, що у 2003 році виплата щорічної разової допомоги відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" здійснюється інвалідам війни III групи в розмірі 100 гривень. З огляду на те, що положення статті 28 Закону України "Про державний бюджет України на 2003 рік" Конституційним Судом України до дійсного часу не визнані неконституційними, колегія суддів дійшла до висновку, що суд першої інстанції обґрунтовано визнав дії відповідача правомірними при нарахуванні та виплаті позивачу, як інваліду війни ІІІ групи, суми щорічної разової грошової допомоги за 2003 рік у розмірі 100 грн. та відповідно правильно відмовив в задоволенні позову в цій частині.

Згідно довідки Управління праці та соціального захисту населення Старобешівської районної державної адміністрації № 07/1550 від 15 квітня 2008 року (арк. справи 17) за 2004 рік ОСОБА_1, як інваліду війни ІІІ групи, було сплачено 19 квітня 2004 року щорічну разову грошову допомогу  в розмірі 130 грн.

Статтею 44 Закону України «Про державний бюджет України на 2004 рік» № 1344-ІV від 27 листопада 2003 року станом на день виплати було встановлено, що у 2004 році виплата щорічної разової допомоги відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" здійснюється інвалідам війни ІІІ групи в розмірі 130 гривень.

Рішенням Конституційного суду України N 20-рп/2004 від 1 грудня 2004 року у справі N 1-27/2004 про зупинення дії або обмеження пільг, компенсацій і гарантій визнана такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною) статтю 44 Закону України "Про Державний бюджет України на 2004 рік" у вище наведеній редакції.

З огляду на вказане рішення Конституційного суду, суд першої інстанції правильно дійшов до висновку про задоволення  позовних вимог в частині  стягнення  щорічної разової грошової допомоги за 2004 рік у розмірі, встановленому частиною 5 статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», проте допустив помилку при визначенні розміру цієї допомоги за 2004 рік.

Розмір щорічної разової грошової допомоги за 2004 рік для позивача - інваліда війни ІІІ групи повинен бути розрахований виходячи з наступного:

-                    відповідно до частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІV від 9 липня 2003 року, що набрав чинності з 1 січня 2004 року, в редакції станом на день виплати - 19 квітня 2004 року, мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється в розмірі 20 відсотків середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України, за попередній рік, яка визначається спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі статистики, 

-          за матеріалами Держкомстату середня заробітна плата за попередній 2003 рік складала 462 грн. 58 коп.,

-                    розмір мінімальної пенсії за віком в 2004 році склав 92 грн. 52 коп. з розрахунку 462 грн. 58 коп. х 20 %,

-          розмір щорічної  разової допомоги за 2004 рік в сумі 647 грн. 64 коп. складає  92 грн. 52 коп. х 7, 

-          сума недоплаченої позивачу разової грошової допомоги за 2004 рік відповідно до вищенаведеного складає 517 грн. 64 коп., а не 517 грн. 50 коп., як вирахував суд першої інстанції.

 Виходячи з наведеного розрахунку, постанова  Донецького окружного адміністративного суду від 14 травня 2008 року по справі № 2-а-7804/08 підлягає зміні в частині стягнення щорічної разової грошової допомоги за 2004 рік, яка повинна складати 517 грн. 64 коп.

За приписами абзацу 1 частини 5, частини 3 статті 62 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» № 489-V від 19 грудня 2006 року (у редакції Закону  України від 15 березня 2007 року N 749-V, який набрав чинності 28 березня 2007 року) для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу першого частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 1 квітня 2007 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, в розмірі 406 грн. збільшений на 1 відсоток, тобто з 1 квітня 2007 року розмір щорічної разової грошової допомоги складав 410 грн. 06 коп. 

Частиною 1 статті 2 Закону України «Про прожитковий мінімум» № 966-ХІV від 15 липня 1999 року передбачено, що прожитковий мінімум застосовується для: встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком, визначення розмірів соціальної допомоги, допомоги сім'ям з дітьми, допомоги по безробіттю, а також стипендій та інших соціальних виплат виходячи з вимог Конституції України та законів України, визначення права на призначення соціальної допомоги.

Сукупний аналіз положень норм вищезазначених законів спростовує посилання скаржника на відсутність порядку визначення розміру мінімальної пенсії за віком для сплати щорічної разової грошової допомоги передбаченої Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Управління праці та соціального захисту населення Старобешівської районної державної адміністрації посилається на те, що згідно статті 29 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» щорічна разова допомога була виплачена 24 квітня 2007 року у встановленому цією нормою розмірі 300 грн. (арк. справи 17)

Рішенням Конституційного Суду України N 6-рп/2007 від 9 липня 2007 року у справі N 1-29/2007 про соціальні гарантії громадян були визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційним) стаття 29, пункт 13 статті 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", яким було зупинено на 2007 рік дію частини п'ятої статей 12, 13, 14 та 15 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" в частині визначення розміру виплат щорічної разової грошової допомоги.

Рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України, остаточними, не можуть бути оскаржені та мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.

Фінансування витрат, пов'язаних з введенням в дію Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», відповідно до статті 17 цього Закону здійснюється за рахунок коштів державного та місцевого бюджетів.

Управління праці та соціального захисту населення стосовно виплат щорічної разової грошової допомоги ветеранам війни є розпорядниками бюджетних коштів в розумінні пункту 36 частини 1 статті 2 Бюджетного кодексу України.

Пунктами 1, 3 Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 4 березня 2002 року N 256 з наступними змінами, передбачено, що вказаний Порядок визначає механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету та головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Згідно частини 1 статті 17-1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12 - 16 цього Закону, здійснюють органи праці та соціального захисту населення через відділення зв'язку або через установи банків (шляхом перерахування на особовий рахунок отримувача) пенсіонерам - за місцем отримання пенсії, а особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання.

Таким чином, з огляду на вищевикладене, суд не приймає посилання скаржника на те, що Управління праці та соціального захисту населення Старобешівської районної державної адміністрації є неналежним відповідачем у справі.

Як зазначено в частині 3 статті 62 Закону України „Про державний бюджет України на 2007 рік» мінімальний розмір пенсії з 1 квітня 2007 року склав 410 грн. 06 коп.,  тому розмір щорічної разової грошової допомоги позивачу за 2007 рік повинен складати 2870 грн. 42 коп. з розрахунку 410 грн. 06 коп. х 7, але враховуючи те, що позивачу була виплачена 24 квітня 2007 року грошова допомога у розмірі 300 грн., колегія суддів вважає, що стягненню підлягає сума недоплаченої щорічної разової грошової допомоги за 2007 рік у розмірі 2570 грн. 42 коп.

Таким чином, судом першої інстанції правильно прийняте рішення в частині стягнення щорічної разової грошової допомоги за 2007 рік у розмірі 2570 грн. 42 коп.

При вирішенні цього спору, колегією суду було враховано, що відповідно до статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ратифікованої Законом України  N 475/97-ВР від 17 липня 1997 року зі змінами внесеними Законом України від 9 лютого 2006 року N 3436-IV,  кожна фізична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

У параграфі 22 рішення Європейського суду з прав людини по справі "Кечко проти України" (заява № 63134/00)  від 8 листопада 2005 року визначено, що поняття “власності”, яке міститься в першій частині статті 1 Протоколу № 1, має автономне значення, яке не обмежене власністю на фізичні речі і не залежить від формальної класифікації в національному законодавстві: деякі інші права та інтереси, наприклад, борги, що становлять майно, можуть також розглядатись як “майнові права”, і, таким чином, як “власність” в цілях вказаного положення. Питання, що потребує визначення, полягає в тому, чи мав відповідно до обставин справи, взятих в цілому, заявник право на матеріальний інтерес, захищений статтею 1 Протоколу № 1. В параграфі 23 цього ж рішення Європейський суд з прав людини  зауважує, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними.

Колегія суддів не приймає посилання скаржника на відсутність бюджетного фінансування в обсязі передбаченому Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» для здійснення соціальних виплат, з огляду на те, що судові рішення ухвалюються в межах норм діючого законодавства в незалежності від причин ненадходження коштів з Державного бюджету України на виплату допомоги та згідно частини 2 статті 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, держава відповідає перед людиною за свою діяльність, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

Стосовно посилання відповідача на пропущення позивачем процесуального строку для звернення з позовом до суду, колегія суддів зазначає, що відповідно до частини 3 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду. Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 268 Цивільного кодексу України позовна давність не поширюється на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю. Застосування цієї норми Цивільного кодексу України, до правовідносин щодо виплати щорічної разової грошової допомоги до 5 травня узгоджується з тим, що згідно статті 1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» цей закон спрямований на захист ветеранів війни шляхом створення належних умов для підтримання здоров'я й активного довголіття та виконання цільових програм соціального і правового захисту ветеранів війни.

З огляду на вище наведене, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції, правильно вирішивши питання щодо часткового задоволення позову та стягнення недоплаченої суми щорічної разової грошової допомоги за 2007 рік в розмірі 2570 грн. 42 коп., помилився в порушення частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»,  частини 5 статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» при розрахунку щорічної разової грошової допомоги за 2004 рік, яка повинна складати 517 грн. 64 коп.,  а також в резолютивній частині постанови в порушення приписів статті 17 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту, пункту 36 частини 1 статті 2 Бюджетного кодексу України та пунктів 1, 3 Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 4 березня 2002 року N 256, не зазначено, що сума допомоги стягується з Управління праці та соціального захисту населення Старобешівської районної державної адміністрації, як з розпорядника бюджетних коштів, за рахунок коштів Державного бюджету України, тому з врахуванням приписів частини 1 статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, за якими суд може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, виходячи з завдання адміністративного судочинства яким є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (частина 1 стаття 2 Кодексу адміністративного судочинства України) та враховуючи приписи статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, колегія суддів дійшла до висновку про наявність підстав для зміни судового рішення згідно пункту 1 частини 1 статті 201 Кодексу адміністративного судочинства України.

Так, стягненню з Управління праці та соціального захисту населення Старобешівської районної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 підлягає недоплачена сума щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2007 рік у розмірі 2570 грн. 42 коп. та за 2004 рік - у розмірі 517 грн. 64 коп., в той час як за постановою  Донецького окружного адміністративного суду  від 14 травня 2008 року по справі 2-а-7804/08  було стягнуто за 2004 рік - 517 грн. 50 коп., тому в цій частині вказана постанова суду підлягає зміні з зазначенням того, що сума допомоги стягується з Управління праці та соціального захисту населення Старобешівської районної державної адміністрації за рахунок коштів Державного бюджету України та виправленням адреси позивача (в абзаці 2 резолютивної частини постанови помилкова поряд з позивачем зазначена адреса відповідача).

Керуючись статтями 24, 160, 167, 184, 195, 196, 198,  пунктом 1 частини 1 статті 201, статтями 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Старобешівської районної державної адміністрації на постанову Донецького окружного адміністративного суду  від 14 травня 2008 року по справі 2-а-7804/08 задовольнити частково.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 14 травня 2008 року по справі 2-а-7804/08 за позовом ОСОБА_1, сел. Новий Світ до Управління праці та соціального захисту населення Старобешівської районної державної адміністрації, смт. Старобешеве про стягнення недоотриманих коштів на щорічну разову грошову допомогу до 5 травня за 2003, 2004, 2007 року в сумі 3512 грн. змінити.

Абзац 2 резолютивної частини постанови Донецького окружного адміністративного суду  від 14 травня 2008 року по справі 2-а-7804/08 викласти в наступній редакції: «Стягнути недоотриману суму щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2004 рік у розмірі 517 грн. 64 коп. та за 2007 рік у розмірі 2570 грн. 42 коп. на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) з Управління праці та соціального захисту населення Старобешівської районної державної адміністрації за рахунок коштів Державного бюджету України».

В іншій частині постанову Донецького окружного адміністративного суду від 14 травня  2008 року по справі 2-а-7804/08 залишити без змін.

         На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України відкласти з дня закінчення судового розгляду справи на строк п'ять днів складання постанови у повному обсязі.

Вступна та резолютивна частини постанови складені та підписані колегією суддів у нарадчій кімнаті та проголошені в судовому засіданні 16 липня 2008 року об 11 годині 15 хвилин.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня складення постанови в повному обсязі. 

 

Головуючий:                                                                                                                  В.Г.Яманко

Судді:                                                                                                                               Г.М.Міронова

                                                                                                                                           К.П.Горбенко

Постанова складена у повному обсязі та підписана колегією суддів 17 липня 2008 року.

 

З оригіналом згідно:

Суддя                            В.Г.Яманко