Україна

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

16 липня 2008 року                                                                                            справа № 22-а-7347/08

зал судового засідання № 2 у приміщенні суду за адресою:  м. Донецьк, бул. Шевченка, 26, 3 корпус

постанова прийнята в порядку письмового провадження згідно частини 1 статі 197

Кодексу адміністративного судочинства України

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді:                                        Яманко  В. Г.

суддів:                                                              Міронової  Г. М.

                                       Горбенко  К. П.                  

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Жданівського міського суду Донецької області від 3 червня 2008 року по справі № 2-а-80/08 повністю задоволений позов ОСОБА_1, м. Жданівка до Управління праці та соціального захисту населення Жданівської міської ради, м. Жданівка за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на боці відповідача - Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області про визнання відмови в виплаті разової допомоги неправомірною та стягнення разової грошової допомоги в розмірі 1750 грн. за рахунок коштів Державного бюджету України.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати постанову суду першої інстанції як прийняту з порушенням норм матеріального та процесуального права та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову.

Сторони були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду справи, проте не скористалися своїм правом бути присутніми під час апеляційного розгляду скарги.

Позивач надав письмову заяву, в якій заперечував проти апеляційної скарги та просив, у зв'язку з хворобою розглянути справу без його участі.

Відповідач в апеляційній скарзі зазначив про розгляд справи без участі його представника.

Від третьої особи надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника   Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, прийняла рішення про задоволення клопотань позивача та відповідача про розгляд апеляційної скарги без їх участі та відповідно про розгляд апеляційної скарги в порядку письмового провадження відповідно до частини 1 статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України.

Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХІІ (зі змінами та доповненнями станом на час розгляду спірних правовідносин), далі по тексту - Закон № 3551-ХІІ, визначає правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них.

Відповідно до частини 2 статті 4 Закону № 3551-ХІІ до ветеранів війни належать: учасники бойових дій, інваліди війни, учасники війни. Розділом 3 цього Закону визначені пільги ветеранам війни та гарантії їх соціального захисту.

Позивач є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням НОМЕР_1, виданим 25 грудня 2005 року (арк. справи 4). В обґрунтування позову ОСОБА_1 посилається на те, що Управління праці та соціального захисту населення Жданівської міської ради виплатило йому разову грошову допомогу за 2007 рік в розмірі 280 грн., в той час, як розмір допомоги повинен складати 2030 грн. (406 грн. х 5).

Згідно частини 5 статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в редакції станом на день виплати - 18 квітня 2007 року щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком. 

За приписами абзацу 1 частини 5, частини 3 статті 62 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» № 489-V від 19 грудня 2006 року (у редакції Закону  України від 15 березня 2007 року N 749-V, який набрав чинності 28 березня 2007 року) для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу першого частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 1 квітня 2007 року для осіб, які втратили працездатність затверджений прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць в розмірі 406 грн. збільшений на 1 відсоток, тобто в розмірі 410 грн. 06 коп.

Частиною 1 статті 2 Закону України «Про прожитковий мінімум» № 966-ХІV від 15 липня 1999 року передбачено, що прожитковий мінімум застосовується для: встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком, визначення розмірів соціальної допомоги, допомоги сім'ям з дітьми, допомоги по безробіттю, а також стипендій та інших соціальних виплат виходячи з вимог Конституції України та законів України, визначення права на призначення соціальної допомоги.

Сукупний аналіз положень норм вищезазначених законів спростовує посилання скаржника на відсутність порядку визначення розміру мінімальної пенсії за віком для сплати щорічної разової грошової допомоги передбаченої Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Управління праці та соціального захисту населення Жданівської міської ради посилається на те, що згідно статті 29 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» щорічна разова допомога була виплачена у встановленому цією нормою  розмірі 280 грн.

Рішенням Конституційного Суду України N 6-рп/2007 від 9 липня 2007 року у справі N 1-29/2007 про соціальні гарантії громадян були визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційним) стаття 29, пункт 13 статті 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", яким було зупинено на 2007 рік дію частини п'ятої статей 12, 13, 14 та 15 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" в частині визначення розміру виплат щорічної разової грошової допомоги, у зв'язку з чим положення статті 29, пункту 13 статті 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Рішення Конституційного Суду України у цій справі є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене та має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.

Фінансування витрат, пов'язаних з введенням в дію Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», відповідно до статті 17 цього Закону здійснюється за рахунок коштів державного та місцевого бюджетів.

         Управління праці та соціального захисту населення стосовно виплат щорічної разової грошової допомоги ветеранам війни, є розпорядником бюджетних коштів в розумінні пункту 36 частини 1 статті 2 Бюджетного кодексу України.

Пунктами 1, 3 Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 4 березня 2002 року N 256 з наступними змінами, передбачено, що вказаний Порядок визначає механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету та головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Згідно частини 1 статті 17-1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12 - 16 цього Закону, здійснюють органи праці та соціального захисту населення через відділення зв'язку або через установи банків (шляхом перерахування на особовий рахунок отримувача) пенсіонерам - за місцем отримання пенсії, а особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання.

Таким чином, з огляду на вищевикладене, суд не приймає посилання скаржника на те, що Управління праці та соціального захисту населення Жданівської міської ради є неналежним відповідачем у справі.

Як зазначено в частині 3 статті 62 Закону України „Про державний бюджет України на 2007 рік» мінімальний розмір пенсії з 1 квітня 2007 року склав 410 грн. 06 коп.,  тому розмір щорічної разової грошової допомоги позивачу за 2007 рік повинен складати 2050 грн. 30 коп. з розрахунку 410 грн. 06 коп. х 5, але враховуючи те, що позивачу була виплачена 18 квітня 2007 року грошова допомога у розмірі 280 грн., що підтверджується відповідною довідкою, колегія суддів вважає, що стягненню підлягає сума недоплаченої щорічної разової грошової допомоги за 2007 рік у розмірі 1770 грн. 30 коп.

При вирішенні цього спору, колегією суду було враховано, що відповідно до статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ратифікованої Законом України  N 475/97-ВР від 17 липня 1997 року зі змінами внесеними Законом України від 9 лютого 2006 року N 3436-IV,  кожна фізична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

У параграфі 22 рішення Європейського суду з прав людини по справі "Кечко проти України" (заява № 63134/00)  від 8 листопада 2005 року визначено, що поняття “власності”, яке міститься в першій частині статті 1 Протоколу № 1, має автономне значення, яке не обмежене власністю на фізичні речі і не залежить від формальної класифікації в національному законодавстві: деякі інші права та інтереси, наприклад, борги, що становлять майно, можуть також розглядатись як “майнові права”, і, таким чином, як “власність” в цілях вказаного положення. Питання, що потребує визначення, полягає в тому, чи мав відповідно до обставин справи, взятих в цілому, заявник право на матеріальний інтерес, захищений статтею 1 Протоколу № 1. В параграфі 23 цього ж рішення Європейський суд з прав людини  зауважує, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними.

Колегія суддів не приймає посилання скаржника на відсутність бюджетного фінансування в обсязі передбаченому Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» для здійснення соціальних виплат, з огляду на те, що судові рішення ухвалюються в межах норм діючого законодавства в незалежності від причин ненадходження коштів з Державного бюджету України на виплату допомоги та згідно частини 2 статті 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, держава відповідає перед людиною за свою діяльність, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

Стосовно посилання відповідача на пропущення позивачем процесуального строку для звернення з позовом до суду, колегія суддів зазначає, що відповідно до частини 3 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду. Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 268 Цивільного кодексу України позовна давність не поширюється на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю. Застосування цієї норми Цивільного кодексу України, до правовідносин щодо виплати щорічної разової грошової допомоги до 5 травня узгоджується з тим, що згідно статті 1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» цей закон спрямований на захист ветеранів війни шляхом створення належних умов для підтримання здоров'я й активного довголіття та виконання цільових програм соціального і правового захисту ветеранів війни.

З огляду на вище наведені норми права, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції, правильно вирішив питання щодо визнання відмови Управління праці та соціального захисту населення Жданівської міської ради в виплаті разової допомоги неправомірною та стягнення недоплаченої суми щорічної разової грошової допомоги за 2007 рік, проте помилково не застосував приписи частини 3 статті 62 Закону України „Про державний бюджет України на 2007 рік» щодо перерахунку розміру разової грошової допомоги з 1 квітня 2007 року виходячи з мінімального розміру пенсії збільшеного на 1 відсоток, тому з врахуванням приписів частини 1 статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, за якими суд може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, виходячи з завдання адміністративного судочинства яким є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (частина 1 стаття 2 Кодексу адміністративного судочинства України) та враховуючи приписи статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для зміни судового рішення згідно пункту 1 частини 1 статті 201 Кодексу адміністративного судочинства України.

Так, стягненню з Управління праці та соціального захисту населення Жданівської міської ради на користь ОСОБА_1 підлягає недоплачена сума разової грошової допомоги за 2007 рік у розмірі 1770 грн. 30 коп., в той час як за постановою  Жданівського  міського  суду Донецької області від 3 червня 2008 року по справі 2-а-80/08  було стягнуто 1750 грн., тому в цій частині вказана постанова суду підлягає зміні з вказанням в резолютивній частині періоду стягнення та виду допомоги, що стягується.

Керуючись статтями 24, 160, 167, 184, 195, 196, 197, 198, пунктом 1 частини 1 статті 201, статтями 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Жданівської міської ради на постанову Жданівського  міського  суду Донецької області від 3 червня 2008 року по справі 2-а-80/08 задовольнити частково.

Постанову Жданівського  міського  суду Донецької області від 3 червня 2008 року по справі 2-а-80/08 за позовом ОСОБА_1, м. Жданівка до Управління праці та соціального захисту населення Жданівської міської ради, м. Жданівка за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на боці відповідача - Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області про визнання відмови в виплаті разової допомоги неправомірною та стягнення разової грошової допомоги в розмірі 1750 грн. за рахунок коштів Державного бюджету України  змінити.

Абзац 2 резолютивної частини постанови Жданівського  міського  суду Донецької області від 3 червня 2008 року по справі 2-а-80/08 викласти в наступній редакції: «Визнати відмову Управління праці та соціального захисту населення Жданівської міської ради в виплаті щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2007 рік неправомірною та стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Жданівської міської ради щорічну разову грошову допомогу до 5 травня за 2007 рік в розмірі 1770 грн. 30 коп. за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1». 

В іншій частині постанову Жданівського  міського  суду Донецької області від 3 червня 2008 року по справі 2-а-80/08 залишити без змін.

Постанова складена у повному обсязі в порядку письмового провадження 16 липня 2008 року о 10 годині 10 хвилин.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня складання постанови у повному обсязі. 

Головуючий:                                                                                                                  В.Г.Яманко

Судді:                                                                                                                               Г.М.Міронова

                                                                                                                                           К.П.Горбенко

З оригіналом згідно:

Суддя                                      В.Г.Яманко