Україна

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

16 липня 2008 року                                                                                            справа № 22-а-7351/08

зал судового засідання № 2 у приміщенні суду за адресою:  м. Донецьк, бул. Шевченка, 26, 3 корпус

постанова прийнята в порядку письмового провадження згідно частини 1 статі 197

Кодексу адміністративного судочинства України

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді:                                        Яманко  В. Г.

суддів:                                                              Міронової  Г. М.

                                       Горбенко  К. П.                  

при секретарі судового  засідання	Білоус К. І.
за участю представників від
позивача:	не з'явився, заявлено клопотання про розгляд без участі позивача не з'явився, заявлено клопотання про розгляд без участі представника відповідача
відповідача:
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу	Управління праці та соціального захисту населення Старобешівської районної державної адміністрації, смт. Старобешеве
на постанову                                                    Донецького окружного адміністративного суду
від	16 травня 2008 року
по адміністративній справі	№ 2-а-8254/08 (суддя Могильницький М. С.)
за позовом	ОСОБА_1, м. Комсомольське
до відповідача	Управління праці та соціального захисту населення Старобешівської районної державної адміністрації, смт. Старобешеве
про	стягнення недоотриманої щорічної допомоги на оздоровлення за 2002-2007 роки

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 16 травня 2008 року по справі № 2-а-8254/08  частково задоволений позов ОСОБА_1, м. Комсомольське до Управління праці та соціального захисту населення Старобешівської районної державної адміністрації, смт. Старобешеве про стягнення недоотриманої компенсації  на загальну суму 8035 грн. 50 коп.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати постанову суду першої інстанції як прийняту з порушенням норм матеріального та процесуального права та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову.

Сторони були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду справи, проте не скористалися своїм правом бути присутніми під час апеляційного розгляду скарги.

Позивач надав письмову заяву, в якій заперечував проти апеляційної скарги та зазначив, що з постановою Донецького окружного адміністративного суду від 16 травня 2008 року по справі № 2-а-8254/08 в цілому згоден, але просить звернути увагу, що суми щорічної допомоги на оздоровлення стягнуті судом першої інстанції за 2003, 2004, 2005, 2007 роки підлягають перерахунку та уточненню. Проти виходу суду першої інстанції за межі позовних вимог в частині визнання неправомірною відмови управління в доплаті щорічної допомоги на оздоровлення за 2003, 2004, 2005, 2007 роки позивач не заперечує та позовні вимоги в цій частині доповнює. При цьому, позивач заявив про розгляд апеляційної скарги без його участі в порядку письмового провадження.

Відповідач в апеляційній скарзі зазначив про розгляд справи без участі його представника.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, заперечення на скаргу, прийняла рішення про задоволення клопотань позивача та відповідача про розгляд апеляційної скарги без їх участі та відповідно про розгляд апеляційної скарги в порядку письмового провадження відповідно до частини 1 статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України.

Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-ХІІ від 28 лютого 1991 року в редакції Закону України № 2001-ХІІ від 19 грудня 1991 року зі змінами та доповненнями станом на час існування спірних правовідносин   визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення.

ОСОБА_1 віднесений до 1 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням НОМЕР_1 виданим 1 червня 2006 року (арк. справи 3). Позивачу була встановлена 25 травня 2006 року ІІІ група інвалідності, що підтверджується посвідченням НОМЕР_2 виданим 29 травня 2006 року, яке дійсне до 1 червня 2009 року (арк. справи 3) та довідкою МСЕК № 009325 (арк. справи 34). До 25 травня 2006 року позивач мав статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії, що вбачається з посвідчення НОМЕР_3 виданого 10 грудня 1992 року (арк. справи 33).

В обґрунтування позову ОСОБА_1 посилається на те, що Управління праці та соціального захисту населення Старобешівської районної державної адміністрації виплатило йому компенсацію на оздоровлення за 2002-2007 роки на загальну суму 334 грн. 50 коп., сума недоплати склала 8035 грн. 50 коп., з якої за 2002 рік - 1003 грн. 50 коп., за 2003 рік - 1003 грн. 50 коп., за 2004 рік - 1288 грн. 50 коп., за 2005 рік - 1570 грн., за 2006 рік - 1660 грн., за 2007 рік - 1510 грн.

Управління праці та соціального захисту населення Старобешівської районної державної адміністрації за Положенням (арк. справи 36-38) є структурним підрозділом Старобешівської районної державної адміністрації з правами юридичної особи, що утворюється головою цієї адміністрації, підзвітним та підконтрольним голові райдержадміністрації та відповідно Головному управлінню праці та соціального захисту населення Донецької обласної державної адміністрації.

Згідно довідки Управління праці та соціального захисту населення Старобешівської районної державної адміністрації № 02/1589 від 17 квітня 2008 року та довідки № 02/2571 від 3 липня 2008 року (арк. справи 14, 32) ОСОБА_1, як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії було сплачено щорічну допомогу на оздоровлення: 18 серпня 2004 року за 2003 рік в розмірі 26 грн. 70 коп., 7 лютого 2005 року за 2004 рік в розмірі 26 грн. 70 коп., 12 жовтня 2005 року за  2005 рік в розмірі 120 грн. та як інваліду ІІІ групи з 25 травня 2006 року було сплачено допомогу на оздоровлення відповідно 10 серпня та 12 жовтня 2006 року за 2006 рік в розмірі 120 грн., 22 січня 2007 року за 2007 рік в розмірі 90 грн. За 2002 рік допомога на оздоровлення відповідачем не сплачувалася, оскільки ці функції в 2002 році Управління праці та соціального захисту населення не здійснювало.

Абзацами 3 та 4 частини 4 статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (в редакції, яка не змінювалася станом на дні виплат - 18 серпня 2004 року,  7 лютого 2005 року, 10 серпня та 12 жовтня 2005 року, 12 жовтня 2006 року, 22 січня 2007 року) передбачено, що щорічна допомога на оздоровлення виплачується інвалідам III групи в розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат та учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат. Згідно частин 3, 5, 7 статті 48 вказаного Закону щорічна допомога на оздоровлення виплачується громадянам за місцем їх проживання органами соціального захисту населення, виплата здійснюється з мінімальної заробітної плати, яка склалася на момент встановлення інвалідності чи втрати годувальника, розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.

Пунктами 1, 3 Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 4 березня 2002 року N 256 з наступними змінами, передбачено, що вказаний Порядок визначає механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету та головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення.

Постановою Кабінету Міністрів України від 29 жовтня 2003 року N 1687 були внесені зміни до вищенаведеної постанови Кабінету Міністрів України від 4 березня 2002 року № 256 та затвердженого нею Порядку про покладення на управління праці та соціального захисту населення додаткових завдань щодо ведення персоніфікованого обліку, нарахування та сплати передбачених законодавчими актами пільгових виплат громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Фактично, повноваження з питань соціального захисту населення, що постраждало внаслідок Чорнобильської катастрофи разом з інформаційними базами даних та відповідними документами були передані Управлінню праці та соціального захисту населення Старобешівської районної державної адміністрації 25 березня 2004 року за розпорядженням голови Старобешівської районної державної адміністрації  № 182 (арк. справи 35).

Таким чином, у 2002 році функції по виплаті щорічної допомоги на оздоровлення згідно статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» управління праці та соціального захисту населення не здійснювали, тому висновок суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позовних вимог в частині стягнення  з Управління праці та соціального захисту населення Старобешівської районної державної адміністрації щорічної допомоги на оздоровлення за 2002 рік в сумі 1003 грн. 50 коп. є правильним.

При цьому, колегія суддів з огляду на наведену постанову Кабінету Міністрів України від 29 жовтня 2003 року N 1687 зазначає, що не приймає доводів скаржника стосовно того, що управління праці та соціального захисту з моменту прийняття вказаної постанови не є належними відповідачами в справах щодо стягнення щорічної допомоги на оздоровлення, оскільки статтею 63 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок державного бюджету, а управління праці та соціального захисту населення стосовно виплат щорічної допомоги на оздоровлення є розпорядниками бюджетних коштів в розумінні пункту 36 частини 1 статті 2 Бюджетного кодексу України.

В апеляційній скарзі відповідач зазначив, що при виплаті щорічної допомоги на оздоровлення  керувався статтею 62 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», згідно якої роз'яснення порядку застосування цього Закону провадиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, рішення якого є обов'язковими для виконання міністерствами та іншими центральними органами державної виконавчої влади України, місцевими органами державної виконавчої влади, всіма суб'єктами господарювання, незалежно від їх відомчої підпорядкованості та форм власності. Проте, в цій статті функції щодо встановлення розміру щорічної допомоги на оздоровлення Кабінету Міністрів України не делеговані, а лише зазначено про те, що Кабінет Міністрів України може затвердити порядок застосування передбачених законом пільг.

Крім того, скаржник посилається як на підставу виплат на підпункт «є» пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року № 836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», якою була встановлена виплата щорічної допомоги на оздоровлення учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії в розмірі  2670 тис. крб. (26 грн. 70 коп.) та інвалідам ІІІ групи в розмірі 2150 тис. крб. (21 грн. 50 коп.). Вказана постанова була прийнята Кабінетом Міністрів відповідно до Програми діяльності Кабінету Міністрів України, схваленої постановою Верховної Ради України від 11 жовтня 1995 року № 373/95-ВР, яка визначала одночасно з бюджетом конкретний план дій лише на 1996 рік. Крім того, підпункт "є" пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року № 836 втратив чинність згідно з постановою Кабінету  Міністрів України від 12 липня 2005 року N 562.

Постановою Кабінету Міністрів України № 562 від 12 липня 2005 року «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» встановлено, що учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії виплата щорічної допомоги на оздоровлення повинна здійснюватися в сумі 100 гривень, а  інвалідам III групи - в сумі 90 грн. 

Відповідно до статті 8 Конституції  України  в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Пунктом 1 постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 1 листопада 1996 року «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» передбачено, що конституційні права та свободи людини і громадянина є безпосередньо діючими. Вони визначають цілі і зміст законів та інших нормативно-правових актів, зміст і спрямованість діяльності органів законодавчої та виконавчої влади, органів місцевого самоврядування і забезпечуються захистом правосуддя.

Пунктом 1 частини 1 статті  92 Конституції України передбачено, що виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод.

Пунктом 5 постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 1 листопада 1996 року визначено, що судам необхідно виходити з того, що нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу (акти Президента України, постанови Верховної Ради України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, нормативно-правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, акти органів місцевого самоврядування, накази та інструкції міністерств і відомств, накази керівників підприємств, установ та організацій тощо) підлягають оцінці на відповідність як Конституції, так і закону. Якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов'язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.

При розгляді даної категорії спору апеляційним судом встановлено, що постанова Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року № 836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та постанова Кабінету Міністрів України № 562 від 12 липня 2005 року «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»  були прийняті всупереч вимог статей 48, 62 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», тому посилання скаржника на цю постанову апеляційним судом не приймаються та оцінка правовідносин щодо виплати щорічної допомоги на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, здійснюється на підставі  пункту 1 частини 1 статті 92 Конституції України та статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Позивачем в позові заявлено до стягнення щорічної допомоги на оздоровлення за 2003 рік в розмірі 1003 грн. 50 коп. Згідно довідки № 02/2571 від 3 липня 2008 року (арк. справи 32) за 2003 рік  Управлінням праці та соціального захисту населення Старобешівської районної державної адміністрації було виплачено ОСОБА_1 18 серпня 2004 року щорічної допомоги на оздоровлення  в розмірі 26 грн. 70 коп., в той час як за  статтею 48  Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що діяла на час виплати,  учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії повинна  була сплачуватися щорічна допомога на оздоровлення в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат, визначених на день виплати. Так, згідно статті 89 Закону України «Про державний бюджет України на 2004 рік» № 1344-ІV від 27 листопада 2003 року у редакції Закону України № 1801- ІV від 17 червня 2004 року з 1 січня 2004 року по  31 серпня 2004 року розмір мінімальної заробітної плати становив  205 гривень на місяць, тому розмір щорічної допомоги на оздоровлення ОСОБА_1 за 2003 рік  розраховується з наступного (205 грн. х 5) - 26 грн. 70 коп., що дорівнює 998 грн. 30 коп. Таким чином, висновок суду першої інстанції з приводу виплати допомоги у вказаному розмірі є правильним, проте є помилковим посилання на розмір мінімальної заробітної плати, встановлений Законом України «Про державний бюджет України на 2003 рік», оскільки виплата відбулася 18 серпня 2004 року.

За 2004 та 2005 роки Управлінням праці та соціального захисту населення Старобешівської районної державної адміністрації була виплачена позивачу, як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії, щорічна грошова допомога на оздоровлення відповідно 7 лютого 2005 року в розмірі 26 грн. 70 коп. та 12 жовтня 2005 року в розмірі 120 грн., в цей період діяла стаття 48  Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у вищенаведеній редакції, тому з огляду на те, що  розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати, сума щорічної допомоги на оздоровлення розраховується наступним чином:

-           за 2004 рік в розмірі 1283 грн. 30 коп. з розрахунку 1310 грн. (262 грн. х 5, в якому 262 грн. це мінімальний розмір заробітної плати  встановлений з 1 січня 2005 року по 31 березня 2005 року статтею 82 Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік» № 2285-ІV від 23 грудня 2004 року) мінус виплачену суму 26 грн. 70 коп.,

-          за 2005 рік в розмірі 1540 грн. з розрахунку 1660 грн.  (332 грн. х 5, в якому 332 грн. це мінімальний розмір заробітної плати встановлений з 1 вересня 2005 року по 31 грудня 2005 року статтею 83 Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік» № 2285-ІV від 23 грудня 2004 року, що був викладений в новій редакції Законом України від 25 березня 2005 року N 2505-IV) мінус виплачену суму 120 грн.

Позивачем за 2004 рік було заявлено до стягнення 1288 грн. 50 коп. з розрахунку 262 грн. х 5 - 21,50 грн., судом першої інстанції було стягнуто 1158 грн. 30 коп. з розрахунку 237 х 5 - 26,70 грн., фактично сума щорічної допомоги на оздоровлення позивачу з вищенаведеного розрахунку складає 1283 грн. 30 коп., тому в цій частині внаслідок неправильного застосування Закону України  «Про державний бюджет України на 2005 рік» постанова  суду першої інстанції підлягає зміні.

Позивачем за 2005 рік було заявлено до стягнення 1570 грн. з розрахунку 332 грн. х 5 - 90 грн., судом першої інстанції було стягнуто 1540 грн. з розрахунку 332 х 5 - 120 грн., що відповідає вищенаведеному розрахунку апеляційного суду.

У 2006 році ОСОБА_1, як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії до 25 травня 2006 року та інваліду ІІІ групи з 25 травня 2006 року, управління праці та соціального захисту населення Старобешівської районної державної адміністрації виплатило 10 серпня та 12 жовтня 2006 року щорічну допомогу на оздоровлення на загальну суму 120 грн., про що свідчить довідка (арк. справи 14).

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що визнання судом першої інстанції обґрунтованою невиплату управлінням  праці та соціального захисту населення щорічної допомоги на оздоровлення за 2006 рік в розмірі встановленому статтею 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»  та відповідно відмова позивачу в стягненні допомоги за 2006 рік в сумі 1750 грн. 90 коп. правомірні, оскільки дія абзаців 3 та 4 вказаної статті на 2006 рік в частині виплати компенсацій і допоміг у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати була зупинена згідно з пунктом 37 статті 77 Законом України «Про державний бюджет України на 2006 рік» від 20 грудня 2005 р. N 3235-IV та відповідність цього зупинення конституційним нормам Конституційним судом до дійсного часу не розглядалася.

Стосовно виплати позивачу, як інваліду ІІІ групи, сум щорічної допомоги на оздоровлення за 2007 рік колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції правильно визначився з тим, що виплата повинна була здійснюватися в порядку, встановленому абзацом 3 частини 4 статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі чотирьох  мінімальних заробітних плат станом на день виплати. За даними відповідача (арк. справи 14) сума допомоги на оздоровлення позивачу була виплачена 22 січня 2007 року в розмірі 90 грн., в той час, як за вказаним законом сума допомоги повинна була скласти 1600 грн. з розрахунку 400 грн. х 4,  в якому 400 грн. це мінімальний розмір заробітної плати встановлений з 1 січня 2007 року по 31 березня 2007 року статтею 76 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» № 489-V від 19 грудня 2006 року. З врахуванням виплаченої суми стягненню підлягає щорічна допомога на оздоровлення за 2007 рік в розмірі 1510 грн. (1600 грн. - 90 грн.), що й було заявлено позивачем та задоволено судом першої інстанції.

При визначенні щорічної допомоги на оздоровлення за 2007 рік апеляційний суд враховує, що рішенням Конституційного Суду України N 6-рп/2007 від 9 липня 2007 року у справі N 1-29/2007 про соціальні гарантії громадян були визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційним) положення пункту 30 статті 71 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік”, яким було зупинено на 2007 рік дію частини 4 статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», внаслідок чого положення статті 48 підлягають застосуванню у 2007 році.

Рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України, остаточними, не можуть бути оскаржені та мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

При вирішенні цього спору, колегією суду було враховано, що відповідно до статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ратифікованої Законом України  N 475/97-ВР від 17 липня 1997 року зі змінами внесеними Законом України від 9 лютого 2006 року N 3436-IV,  кожна фізична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. У параграфі 22 рішення Європейського суду з прав людини по справі "Кечко проти України" (заява № 63134/00)  від 8 листопада 2005 року визначено, що поняття “власності”, яке міститься в першій частині статті 1 Протоколу № 1, має автономне значення, яке не обмежене власністю на фізичні речі і не залежить від формальної класифікації в національному законодавстві: деякі інші права та інтереси, наприклад, борги, що становлять майно, можуть також розглядатись як “майнові права”, і, таким чином, як “власність” в цілях вказаного положення. Питання, що потребує визначення, полягає в тому, чи мав відповідно до обставин справи, взятих в цілому, заявник право на матеріальний інтерес, захищений статтею 1 Протоколу № 1. В параграфі 23 цього ж рішення Європейський суд з прав людини  зауважує, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними.

Колегія суддів не приймає посилання скаржника на відсутність бюджетного фінансування в обсязі передбаченому Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»,  для здійснення соціальних виплат, з огляду на те, що судові рішення ухвалюються в межах норм діючого законодавства в незалежності від причин ненадходження коштів з Державного бюджету України на виплату допомоги та згідно частини 2 статті 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, держава відповідає перед людиною за свою діяльність, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

Стосовно посилання відповідача на пропущення позивачем процесуального строку для звернення з позовом до суду, колегія суддів зазначає, що відповідно до частини 3 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду. Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 268 Цивільного кодексу України позовна давність не поширюється на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю. Застосування цієї норми Цивільного кодексу України, до правовідносин щодо виплати щорічної допомоги на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи узгоджується з тим, що згідно частини 3 статті 1 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» державна політика в галузі соціального захисту потерпілих від Чорнобильської катастрофи та створення умов проживання і праці на забруднених територіях, серед інших, базується на принципах пріоритету життя та здоров'я людей, які потерпіли від Чорнобильської катастрофи, повної відповідальності держави за створення безпечних і нешкідливих умов праці, соціального захисту людей, повного відшкодування шкоди особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Крім того, частиною 1 статті 76 Закону України «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку» від 8 лютого 1995 року № 39/95-ВР передбачено, що право на подання позову про відшкодування ядерної шкоди, заподіяної життю і здоров'ю особи, не обмежується строком давності.

 З огляду на вище наведене, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції, правильно вирішивши питання щодо часткового задоволення позову та стягнення недоплачених сум щорічної  допомоги на оздоровлення за 2003, 2004, 2005 та 2007 року, припустився помилки в розрахунках, завдяки не врахуванню  вимог частини 7 статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та статті 82 Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік» № 2285-ІV від 23 грудня 2004 року, так за 2003 рік підлягає стягненню - 998 грн. 30 коп., за 2004 рік - 1283 грн. 30 коп., за 2005 рік - 1540 грн., за 2007 рік - 1510 грн., усього на суму 5331 грн. 60 коп., а не на суму 5091 грн. 80 коп., як вказано судом першої інстанції, тому з врахуванням приписів частини 1 статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, за якими суд може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, виходячи з завдання адміністративного судочинства, яким є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (частина 1 стаття 2 Кодексу адміністративного судочинства України) та враховуючи приписи статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, колегія суддів дійшла до висновку про наявність підстав для зміни судового рішення згідно пункту 1 частини 1 статті 201 Кодексу адміністративного судочинства України. Так, стягненню з Управління праці та соціального захисту населення Старобешівської районної державної адміністрації на користь ОСОБА_1а Ю. О. підлягає недоплачена сума щорічної допомоги на оздоровлення за 2003, 2004, 2005, 2007 роки на загальну суму 5331 грн. 60 коп., з якої за 2003 рік - 998 грн. 30 коп., за 2004 рік - 1283 грн. 30 коп., за 2005 рік - 1540 грн., за 2007 рік - 1510 грн., в той час як за постановою  Донецького окружного адміністративного суду  від 16 травня 2008 року по справі 2-а-8254/08  було стягнуто за 2003, 2004, 2005, 2007 роки - 5091 грн. 80 коп., тому в цій частині вказана постанова суду підлягає зміні з зазначенням того, що стягненню  з Управління праці та соціального захисту населення Старобешівської районної державної адміністрації підлягає визначена частиною 4 статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» щорічна допомога на оздоровлення, а не компенсація на оздоровлення.

Крім того, суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог, вказавши у другому абзаці резолютивної частини про визнання неправомірною відмову Управління праці та соціального захисту населення Старобешівської районної державної адміністрації в виплаті ОСОБА_1 щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі п'яти та чотирьох  мінімальних заробітних плат, що припустимо з огляду на приписи абзацу 2 частини 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, за якою суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. В своїй письмовій заяві ОСОБА_1 проти виходу суду за межі позовних вимог в частині визнання неправомірною відмови управління в доплаті мені щорічної допомоги на оздоровлення за 2003, 2004, 2005, 2007 роки не заперечував та позовні вимоги в цій частині доповнив.

Колегія суддів зазначає, що в другий абзац постанови суду першої інстанції слід внести зміни та зазначити конкретні роки, за які відмова управління визнається неправомірною, оскільки за 2002, 2006 роки дії управління незаконними судом не визнавалися. Так, підлягає визнанню неправомірною відмова Управління праці та соціального  захисту населення Старобешівської районної державної адміністрації в виплаті ОСОБА_1 щорічної допомоги на оздоровлення  в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат за 2003, 2004, 2005 роки та в розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат за 2007 рік.

Керуючись статтями 24, 160, 167, 184, 195, 196, 197, 198, пунктом 1 частини 1 статті 201, статтями 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Старобешівської районної державної адміністрації на постанову Донецького окружного адміністративного суду  від 16 травня 2008 року по справі 2-а-8254/08 задовольнити частково.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду  від 16 травня 2008 року по справі 2-а-8254/08 за позовом ОСОБА_1, м. Комсомольське до Управління праці та соціального захисту населення Старобешівської районної державної адміністрації, смт. Старобешеве про стягнення недоотриманої щорічної допомоги на оздоровлення за 2002-2007 роки на загальну суму 8035 грн. 50 коп. змінити.

Абзац 2 резолютивної частини постанови Донецького окружного адміністративного суду  від 16 травня 2008 року по справі 2-а-8254/08 викласти в наступній редакції: «Визнати неправомірною відмову Управління праці та соціального захисту населення Старобешівської районної державної адміністрації в виплаті ОСОБА_1 щорічної допомоги на оздоровлення  в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат за 2003, 2004, 2005 роки та в розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат за 2007 рік».

Абзац 3 резолютивної частини постанови Донецького окружного адміністративного суду  від 16 травня 2008 року по справі 2-а-8254/08 викласти в наступній редакції: «Стягнути з Управління праці та соціального  захисту населення Старобешівської районної державної адміністрації недоотриману щорічну допомогу на оздоровлення за 2003, 2004, 2005, 2007 роки на загальну суму 5331 грн. 60 коп., з якої за 2003 рік - 998 грн. 30 коп., за 2004 рік - 1283 грн. 30 коп., за 2005 рік - 1540 грн., за 2007 рік - 1510 грн. на користь ОСОБА_1  за рахунок коштів Державного бюджету України».

В іншій частині постанову Донецького окружного адміністративного суду від 16 травня  2008 року по справі 2-а-8254/08 залишити без змін.

Постанова складена у повному обсязі в порядку письмового провадження 16 липня 2008 року о 10 годині 50 хвилин.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня складання постанови у повному обсязі. 

 

Головуючий:                                                                                                                  В.Г.Яманко

Судді:                                                                                                                               Г.М.Міронова

                                                                                                                                           К.П.Горбенко