Україна
ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
Іменем України
18 липня 2008 року справа № 22-а-7350/08
зал судового засідання № 2 у приміщенні суду за адресою: м. Донецьк, бул. Шевченка, 26, 3 корпус
в судовому засіданні 16 липня 2008 року об 11 годин 30 хвилин оголошена перерва
на 11 годин 00 хвилин 18 липня 2008 року
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Яманко В. Г.
суддів: Міронової Г. М.
Горбенко К. П.
|
при секретарі судового засідання |
Білоус К. І. |
|
за участю представників від |
|
|
позивача: |
ОСОБА_1 особисто не з'явився, надане клопотання про розгляд без участі представника відповідача |
|
відповідача: |
|
|
|
|
|
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу |
Управління Пенсійного фонду України в Червоногвардійському районі м. Макіївки |
|
на постанову Донецького окружного адміністративного суду |
|
|
від |
30 січня 2008 року |
|
по адміністративній справі |
№ 2-а-410/08 (суддя Стиран В. В.) |
|
за позовом |
ОСОБА_1, м. Макіївка |
|
до відповідача |
Управління Пенсійного фонду України в Червоногвардійському районі м. Макіївки |
|
про |
визнання дій неправомірними та зобов'язання здійснити перерахунок пенсії по інвалідності з 1 липня 2007 року |
ВСТАНОВИЛА:
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 30 січня 2008 року по справі № 2-а-410/08 частково задоволений позов ОСОБА_1, м. Макіївка до Управління Пенсійного фонду України в Червоногвардійському районі м. Макіївки про визнання дій неправомірними та зобов'язання здійснити перерахунок пенсії по інвалідності з 1 липня 2007 року з подальшим її збільшенням відповідно до змін діючого законодавства.
В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати постанову суду першої інстанції як прийняту з порушенням норм матеріального та процесуального права та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову.
Позивач ОСОБА_1 був присутній на судових засіданнях 16 та 18 липня 2008 року особисто. Відповідачем були надані клопотання про розгляд справи 16 та 18 липня 2008 року без участі їх представника. В судовому засідання 16 липня 2008 року оголошувалася перерва до 18 липня 2008 року.
Колегія суддів, заслухавши позивача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, заперечення на скаргу, встановила наступне.
ОСОБА_1 віднесений до 1 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням НОМЕР_1 (арк. справи 10). Позивачу була встановлена 25 травня 2006 року ІІІ група інвалідності, що підтверджується посвідченням НОМЕР_2 дійсним до 1 лютого 2010 року (арк. справи 10-11). В посвідченнях ОСОБА_1 зазначено, що він має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни та пільги й компенсації встановлені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» як інвалід з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою.
В обґрунтування позову ОСОБА_1 посилається на те, що Управління Пенсійного фонду України в Червоногвардійському районі м. Макіївки неправомірно недоплачує йому пенсію, як інваліду 3 групи внаслідок захворювання пов'язаного з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, оскільки згідно статей 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» розмір пенсії повинен складати 2436 грн.
Відповідно до апеляційної скарги (арк. справи 42-46), заперечень (арк. справи 15-18) розмір пенсії ОСОБА_1 склав з 1 квітня 2007 року 1163 грн. 02 коп., в тому числі 8 грн. 31 коп. - додаткова пенсія за шкоду заподіяну здоров'ю, 121 грн. 80 коп. - надбавка як інваліду війни, 50 грн. - цільова грошова допомога як інваліду війни. Відповідач зазначає, що розмір пенсії ОСОБА_1 забезпечує рівень життя не нижчий від прожиткового мінімуму встановленого законом. Управління ПФУ в Червоногвардійському районі м. Макіївки листом № 87/В-10-01-03 від 3 серпня 2007 року (арк. справи 9) на звернення ОСОБА_1 повідомило, що після перерахунку пенсії відповідно до частини 3 статті 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» зі змінами внесеними Законом України від 5 жовтня 2006 року N 231-V загальний розмір його пенсії к виплаті з 1 червня 2007 року склав 1468 грн. 08 коп. з урахуванням підвищення з 1 квітня 2007 року на 124 грн. 06 коп. основної пенсії та на 0,89 грн. - додаткової пенсії. Згідно довідки Управління Пенсійного фонду України в Червоногвардійському районі м. Макіївки (арк. справи 56-57) розмір пенсії ОСОБА_1 з 1 липня 2007 року склав 1468 грн. 08 коп., з 1 жовтня 2007 року - 1484 грн. 01 коп., з 1 січня 2008 року - 1562 грн. 91 коп., з 1 квітня 2008 року - 1567 грн. 86 коп., з 1 липня 2008 року - 1568 грн. 31 коп.
Відповідач при визначенні розміру пенсії, що підлягала виплаті позивачу виходив з положень підпунктів «а», «б» пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України № 1 від 3 січня 2002 року «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету» зі змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України від 13 березня 2002 року N 279, від 27 серпня 2003 року N 1350, від 13 липня 2004 року N 895, від 4 серпня 2004 року N 996, яким встановлено, що виходячи з розміру 19 гривень 91 копійка проводиться розрахунок: пенсій, призначених відповідно до частини четвертої статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"; додаткової пенсії, передбаченої Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Крім того, відповідач посилався на постанову Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2005 року N 1293 «Про збільшення розмірів пенсії деяким категоріям громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», підпунктом 1 пункту 2 якої встановлено, що мінімальний розмір пенсії, передбачений частиною четвертою статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", не може бути нижчим для інвалідів з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, I групи - 540 гривень, II групи - 500 гривень, III групи - 467 гривень; для інших інвалідів, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, I групи - 440 гривень, II групи - 400 гривень, III групи - 370 гривень.
Відповідач посилається на Пленум Верховного суду України від 15 квітня 2005 року № 4, ухвалу Вищого адміністративного суду України від 12 січня 2006 року № 1-1268/05, ухвалу апеляційного суду м. Києва від 2 вересня 2005 року № 22-6693, рішення Печерського районного суду м. Києва № 1495/05 від 7 червня 2005 року, як на судові рішення підтверджуючі обґрунтованість застосування управлінням Пенсійного фонду постанови Кабінету Міністрів України № 1 від 3 січня 2002 року. Щодо постанови Пленуму Верховного суду України від 15 квітня 2005 року N 4 колегія суддів зазначає, що в цій постанові були викладені окремі питання застосування судами України законодавства про пенсійне забезпечення військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби), осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, тобто на осіб постраждалих від Чорнобильської катастрофи висновки цього Пленуму не розповсюджуються. Стосовно рішень місцевого та апеляційного суду слід вказати, що за статтею 129 Конституції України судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону, тому за відсутністю в Україні інституту прецедентного права судді приймають рішення на підставі діючих нормативних актів.
Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.
Пунктом 1 постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 1 листопада 1996 року «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» передбачено, що конституційні права та свободи людини і громадянина є безпосередньо діючими. Вони визначають цілі і зміст законів та інших нормативно-правових актів, зміст і спрямованість діяльності органів законодавчої та виконавчої влади, органів місцевого самоврядування і забезпечуються захистом правосуддя.
Пунктом 1 частини 1 статті 92 Конституції України передбачено, що виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод.
Пунктом 5 постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 1 листопада 1996 року визначено, що судам необхідно виходити з того, що нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу (акти Президента України, постанови Верховної Ради України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, нормативно-правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, акти органів місцевого самоврядування, накази та інструкції міністерств і відомств, накази керівників підприємств, установ та організацій тощо) підлягають оцінці на відповідність як Конституції, так і закону. Якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов'язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.
Статтею 71 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що дія положень цього Закону не може призупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону.
При розгляді даної категорії спору апеляційним судом встановлено, що постанови Кабінету Міністрів України № 1 від 3 січня 2002 року «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету» та N 1293 від 27 грудня 2005 року «Про збільшення розмірів пенсії деяким категоріям громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» були прийняті всупереч вимог статей 49, 50, 54, 71 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», тому посилання скаржника на ці постанови апеляційним судом не приймаються та оцінка правовідносин щодо нарахування та виплати пенсії громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, інвалідам ІІІ групи, здійснюється на підставі пункту 1 частини 1 статті 92 Конституції України та статей 49, 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у відповідності до Порядку обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 травня 1997 року N 523.
За частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Частиною 1 статті 76 Закону України «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку» від 8 лютого 1995 року № 39/95-ВР передбачено, що право на подання позову про відшкодування ядерної шкоди, заподіяної життю і здоров'ю особи, не обмежується строком давності.
Згідно пункту 2 частини 1 статті 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІV від 9 липня 2003 року, який набрав чинності з 1 січня 2004 року, право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають особи, яким до дня набрання чинності цим Законом була призначена пенсія відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення" (крім соціальних пенсій) або була призначена пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) за іншими законодавчими актами, але вони мали право на призначення пенсії за Законом України "Про пенсійне забезпечення" - за умови, якщо вони не отримують пенсію (щомісячне довічне грошове утримання) з інших джерел, а також у випадках, передбачених цим Законом, - члени їхніх сімей.
Право вибору пенсійних виплат передбачене статтею 10 наведеного Закону, і означає, що особі, яка має одночасне право на різні види пенсії: за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника, призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Пунктом 13 розділу XV Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у разі якщо особа має право на отримання пенсії, "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", та цього Закону, призначається одна пенсія за її вибором. При цьому різниця між розміром пенсії, на який має право особа відповідно до зазначених законодавчих актів, та розміром пенсії із солідарної системи відповідно до цього Закону фінансується за рахунок коштів Державного бюджету України.
Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-ХІІ від 28 лютого 1991 року в редакції Закону України № 2001-ХІІ від 19 грудня 1991 року зі змінами та доповненнями станом на час існування спірних правовідносин визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення.
Статтею 49 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (в редакції станом з 1 липня 2007 року, яка не змінювалася до дійсного часу) передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Абзацом 4 частини 1 статті 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» із змінами, внесеними згідно з Законом України від 1 липня 1992 року N 2532-XII, у редакції Закону України від 6 червня 1996 року N 230/96-ВР, визначено, що особам, віднесеним до 1 категорії, інвалідам III групи призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю в розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком.
Стаття 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» згідно з підпунктом 12 пункту 28 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року N 107-VI, який набрав чинності з 1 січня 2008 року, була викладена в новій редакції особам, віднесеним до категорії 1, інвалідам III групи призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 15 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначається на момент виплати додаткової пенсії згідно із законом про Державний бюджет України і не може коригуватися іншими нормативно-правовими актами.
Статтею 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» зі змінами, внесеними згідно з Законом України від 1 липня 1992 року N 2532-XII, Декретом Кабінету Міністрів України від 26 березня 1993 року N 29-93, у редакції Законів України від 17 червня 1993 року N 3285-XII, від 6 червня 1996 року N 230/96-ВР зі змінами внесеними Законом України від 17 листопада 2005 року N 3108-IV, встановлений порядок нарахування державної пенсії особам, віднесеним до категорії 1 та у зв'язку з втратою годувальника. Так, пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання завдяки Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно з законодавством. В усіх випадках розмір середньомісячної заробітної плати для обчислення пенсії за роботу в зоні відчуження у 1986 - 1990 роках не може перевищувати 3,0 тис. карбованців. Обчислення і призначення пенсій по інвалідності із заробітку за межами зони відчуження провадиться на загальних підставах відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". В усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими, по III групі інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком (частина четверта статті 54). Порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України.
Стаття 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» згідно з підпунктом 15 пункту 28 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» була викладена в новій редакції та відповідно частини третьої вказаної статті у всіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими, для інвалідів, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою по III групі інвалідності - 110 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Крім того, згідно вказаного закону стаття 50 була доповнена частиною 6 наступного змісту: «розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначається на момент виплати пенсії згідно із законом про Державний бюджет України і не може коригуватися іншими нормативно-правовими актами».
Рішенням Конституційного суду України від 22 травня 2008 року N 10-рп/2008 у справі N 1-28/2008 щодо предмету та змісту закону про Державний бюджет України на 2008 рік були визнанні такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту 28 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України". У вказаному рішенні Конституційного суду України було зазначено, що положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", визнаних неконституційними.
За приписами абзацу 1 частини 5, частини 3 статті 62 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» № 489-V від 19 грудня 2006 року (у редакції Закону України від 15 березня 2007 року N 749-V, який набрав чинності 28 березня 2007 року) для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу першого частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" для осіб, які втратили працездатність затверджений прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць, збільшений на 1 відсоток: з 1 квітня 2007 року в розмірі 410 грн. 06 коп. (406 грн. + 1 %), з 1 жовтня 2007 року в розмірі 415 грн. 11 коп. (411 грн. + 1 %).
Статтею 58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року N 107-VI затверджений прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність: з 1 січня - 470 гривень, з 1 квітня - 481 гривня, з 1 липня - 482 гривні, з 1 жовтня - 498 гривень.
Колегія судів не приймає посилання відповідача на те, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-ІV, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, з огляду на те, що зазначена стаття доповнена частиною третьою Законом України N 2505-IV від 25 березня 2005 року (набрав чинності з 31 березня 2005 року), тоді як частина третя статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» змінена Законом України від 17 листопада 2005 року № 3108- ІV (набрав чинності з 13 грудня 2005 року). Крім того, частиною 1 статті 2 Закону України «Про прожитковий мінімум» № 966-ХІV від 15 липня 1999 року передбачено, що прожитковий мінімум застосовується для: встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком, визначення розмірів соціальної допомоги, допомоги сім'ям з дітьми, допомоги по безробіттю, а також стипендій та інших соціальних виплат виходячи з вимог Конституції України та законів України, визначення права на призначення соціальної допомоги.
Колегія суддів враховує, що в дійсний час, крім вищенаведених законів, діє Порядок обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30 травня 1997 року N 523 із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України від 17 травня 2002 року N 666, від 4 березня 2004 року N 268, від 22 вересня 2004 року N 1240, за яким пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання завдяки Чорнобильської катастрофи нараховуються відповідно до статей 54 і 57 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими по 3 групі інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком (пункти 1, 4 Порядку).
Згідно частини 4 статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІV від 9 липня 2003 року перерахунок призначеної пенсії провадиться в такі строки: у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа.
ОСОБА_1 звернувся з заявою про перерахунок пенсії (арк. справи 61) до Управління Пенсійного фонду України в Червоногвардійському районі м. Макіївки 27 липня 2007 року, тому відповідно до вимог наведеної частини 4 статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» він має право на перерахунок пенсії не з заявленого 1 липня 2007 року, а з 1 серпня 2007 року, що й відображено в постанові першої інстанції.
Загальний аналіз вищенаведених норм доводить, що ОСОБА_1, як особі постраждалій від аварії на Чорнобильській ЧАЕС та віднесеній до 1 категорії, інваліду III групи повинна була призначатися щомісячно з 1 серпня 2007 року пенсія у складі державної пенсії в розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі 50 відсотків мінімальної пенсії за віком згідно статті 49, абзацу 4 частини 1 статті 50, частини 4 статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Суд першої інстанції правильно вирішивши спір по суті розглянув не всі позовні вимоги, а саме результат розгляду питання щодо перерахунку додаткової пенсії в резолютивній частині постанови відображений не був, тому з огляду на пункт 2 частини 1 статті 201 Кодексу адміністративного судочинства України наявні підстави для зміни постанови Донецького окружного адміністративного суд від 30 січня 2008 року по справі № 2-а-410/08.
Крім того, суддею після зупинення в порушення частини 5 статті 156 Кодексу адміністративного судочинства України провадження по справі окремою ухвалою не поновлялося та розгляд справи відкладався не передбаченою зазначеним кодексом довідкою секретаря судового засідання. Вказані порушення не призвели до неправильного вирішення справи, тому постанова з цих підстав не скасовується.
Стосовно позовних вимог ОСОБА_1 - здійснювати в подальшому збільшення пенсії відповідно до внесених змін в законодавство, колегія суддів погоджується з відмовою судом першої інстанції в задоволенні позовних вимог в цій частині, оскільки в межах Кодексу адміністративного судочинства України захисту підлягає порушене право позивача, внаслідок чого зобов'язання Управління Пенсійного фонду в подальшому робити перерахунок пенсії з її збільшенням згідно змін, що будуть вноситися до законодавства, є безпідставним, оскільки встановлює обов'язки на майбутнє без наявності спірних правовідносин, які можуть бути в подальшому припиненні або зміненні в сторону зменшення шляхом внесення змін до закону.
При вирішенні цього спору, колегією суду було враховано, що відповідно до статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ратифікованої Законом України N 475/97-ВР від 17 липня 1997 року зі змінами внесеними Законом України від 9 лютого 2006 року N 3436-IV, кожна фізична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
У параграфі 22 рішення Європейського суду з прав людини по справі "Кечко проти України" (заява № 63134/00) від 8 листопада 2005 року визначено, що поняття “власності”, яке міститься в першій частині статті 1 Протоколу № 1, має автономне значення, яке не обмежене власністю на фізичні речі і не залежить від формальної класифікації в національному законодавстві: деякі інші права та інтереси, наприклад, борги, що становлять майно, можуть також розглядатись як “майнові права”, і, таким чином, як “власність” в цілях вказаного положення. Питання, що потребує визначення, полягає в тому, чи мав відповідно до обставин справи, взятих в цілому, заявник право на матеріальний інтерес, захищений статтею 1 Протоколу № 1. В параграфі 23 цього ж рішення Європейський суд з прав людини зауважує, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними.
Виходячи з вищевикладеного, з врахуванням приписів частини 1 статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, за якими суд може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, виходячи з завдання адміністративного судочинства яким є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (частина 1 стаття 2 Кодексу адміністративного судочинства України) та враховуючи приписи статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, постанова Донецького окружного адміністративного суду № 2-а-410/08 від 30 січня 2008 року підлягає зміні шляхом викладення абзаців 2 та 3 постанови в новій редакції: «Визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в Червоногвардійському районі м. Макіївки щодо відмови ОСОБА_1 інваліду 3 групи, постраждалому внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, в перерахунку з 1 серпня 2007 року державної пенсії в розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі 50 відсотків мінімальної пенсії за віком згідно абзацу 2 частини 1 статті 50, частини 4 статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Червоногвардійському районі м. Макіївки здійснити з 1 серпня 2007 року ОСОБА_1, інваліду 3 групи, постраждалому внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, перерахунок державної пенсії в розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі 50 відсотків мінімальної пенсії за віком згідно абзацу 2 частини 1 статті 50, частини 4 статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». В іншій частині постанова Донецького окружного адміністративного суду від 30 січня 2008 року по справі 2-а-410/08 залишається без змін.
Керуючись статтями 24, 160, 167, 184, 195, 196, 198, пунктом 2 частини 1 статті 201 Кодексу адміністративного судочинства України, статтями 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України Червоногвардійського району м. Макіївки на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 30 січня 2008 року по справі 2-а-410/08 задовольнити частково.
Змінити постанову Донецького окружного адміністративного суду від 30 січня 2008 року по справі 2-а-410/08 за позовом ОСОБА_1, м. Макіївка до Управління Пенсійного фонду України в Червоногвардійському районі м. Макіївки про визнання дій неправомірними та зобов'язання здійснити перерахунок пенсії по інвалідності з 1 липня 2007 року з подальшим її збільшенням відповідно до змін діючого законодавства.
Абзаци 2 та 3 постанови викласти в наступній редакції:
«Визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в Червоногвардійському районі м. Макіївки щодо відмови ОСОБА_1 інваліду 3 групи, постраждалому внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, в перерахунку з 1 серпня 2007 року державної пенсії в розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі 50 відсотків мінімальної пенсії за віком згідно абзацу 4 частини 1 статті 50, частини 4 статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Червоногвардійському районі м. Макіївки здійснити з 1 серпня 2007 року ОСОБА_1, інваліду 3 групи, постраждалому внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, перерахунок державної пенсії в розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі 50 відсотків мінімальної пенсії за віком згідно абзацу 4 частини 1 статті 50, частини 4 статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». В іншій частині постанову Донецького окружного адміністративного суду від 30 січня 2008 року по справі 2-а-410/08 залишити без змін.
На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України відкласти з дня закінчення судового розгляду справи на строк п'ять днів складання постанови у повному обсязі. Вступна та резолютивна частини постанови складені, підписані колегією суддів у нарадчій кімнаті та проголошені в судовому засіданні 18 липня 2008 року об 11 годин 30 хвилин.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня складення в повному обсязі.
Головуючий: В.Г.Яманко
Судді: Г.М.Міронова
К.П.Горбенко
Постанова складена в повному обсязі та підписана колегією суддів 18 липня 2008 року.
З оригіналом згідно:
Суддя В.Г.Яманко