Справа №  22ц -1584/2008 р.	Головуючий у першій інстанції  - Іванюк Т. І.
Категорія -  цивільна	Доповідач - Боброва І.О.

 

У  Х  В  А  Л  А

І М Е Н Е М        У К Р А Ї Н И

 

16 вересня 2008 р.	Апеляційний суд Чернігівської області
у складі:
головуючого - судді:	Хромець Н.С.
суддів:	Бобрової І.О.,  Демченко Л.М.,
при секретарі:	Куксі М.В.,
за участю:	Позивача, представника позивача ОСОБА_4, відповідачів та їх представника - ОСОБА_5,

      

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Козелецького районного суду  Чернігівської області від 16 липня 2008 р.  по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя, визнання недійсним договору дарування, поділ майна та визначення порядку користування земельною ділянкою,  

 

в с т а н о в и в:

 

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду від 16.07.2008 р. частково в частині відмови в задоволенні позову про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя, про визнання недійсним договору дарування та про визначення порядку користування земельною ділянкою та постановити нове рішення про задоволення її позовних вимог.  

 

Рішенням Козелецького районного суду  від 16.07.2008 р.  позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково. В її власність виділено майно, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1, а саме: м'який куточок, вартістю 1 200 грн., холодильник марки „Днепр”, вартістю 1 680 грн., кухонний набір (стіл, 4 стільця), вартістю 350 грн., а всього на загальну суму 3 230 грн.  Виділено ОСОБА_2 у власність майно, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1, а саме: телевізор „Самсунг” - вартістю 1 570 грн., газову плиту, вартістю 830 грн., диван, вартістю 850 грн., а всього на загальну суму  3 250 грн. В решті позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

 

На думку апелянта, висновки суду не відповідають обставинам справи.

 

 Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1  зводяться до того, що суд відмовив їй в решті позову не врахувавши всіх обставин справи, зокрема обсягу робіт, які вона провела разом з  ОСОБА_2 за їх спільні кошти в будинку. Ці поліпшення, відповідно до ст. 62 СК України, давали суду змогу визнати спірне домоволодіння спільною сумісною власністю подружжя. Суд безпідставно відмовив їй у призначенні експертизи. Крім того, судом не встановлений обсяг спадкового майна, яке успадкував відповідач ОСОБА_2

 

 Письмові пояснення чи заперечення на апеляційну скаргу відповідачі та третя особа не надали. Під час судового засідання відповідачі просили в задоволенні скарги відмовити, надавши такі ж пояснення як і в суді першої інстанції.

 

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що вона підлягає відхиленню, а рішення суду - залишенню без змін виходячи з наступного:

 

Суд першої інстанції у повному обсязі дослідив надані сторонами документи, перевірив доводи сторін, правильно встановив обставини справи, що мають значення для вирішення спору і дав їм вірну юридичну оцінку. Висновок суду ґрунтується на матеріалах справи та законі.

 

Суд правильно встановив, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі  з 30.01.2001 р. Від шлюбу дітей не мають.

Шлюб розірвано рішенням Козелецького районного суду від 14.03.2008 р. (а.с.7).

 

Відповідно до ст. 60 та ч.1 ст. 70 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

 

Під час шлюбу сторони придбали рухоме майно, обсяг якого суд вірно встановив на підставі доказів, що надали сторони.  На стягнення різниці у вартості Ѕ частини майна в сумі 10 грн. позивач не наполягала.

 

Крім того, під час розгляду справи було встановлено, що будівництво спірного будинку, за адресою АДРЕСА_1, було розпочато в 1954 році. До 1958 р. власником будинку був ОСОБА_6  З квітня 1958 р. по листопад 1998 р. власником будинку була ОСОБА_7 - мати відповідача ОСОБА_2, а після її смерті ІНФОРМАЦІЯ_1(а.с.63) в управляння спадковим майном вступив ОСОБА_2 (а.с.35). На день смерті ОСОБА_7 проживала однією сім'єю з відповідачами (а.с.65).

 

Рішенням Козелецького районного суду від 11.04.2007 р. (а.с.68) за ОСОБА_2 визнано право власності на спадщину за заповітом у вигляді житлового будинку з надвірними будівлями за адресою АДРЕСА_1.

 

Доводи апелянта, що нею в даний час оскаржується це рішення суду, не є підставою для скасування рішення суду першої інстанції від 16.07.2008 р.

 

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 57 СК України, майно набуте дружиною чи чоловіком під час шлюбу в порядку спадкування є її (його) особистою приватною власністю.

 

На підставі цієї статті суд вірно визначив статус спірного домоволодіння.

 

 Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 ЦПК України. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

 

Під час розгляду справи, позивач не довела, що спірне домоволодіння за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості, тому у суду першої інстанції не було підстав застосовувати ст. 62 СК України і визнавати цей будинок спільною сумісною власністю подружжя.

 

Оскільки позовні вимоги про визначення порядку користування земельною ділянкою та про визнання недійсним договору дарування є похідними від вимог про визнання будинку спільною сумісною власністю подружжя, то у суду не було підстав для задоволення і цих вимог.

 

Не є підставою для скасування рішення суду і відмова суду першої інстанції у призначенні експертизи з приводу визначення можливих варіантів розподілу житлової будівлі, їх вартості та визначення варіантів порядку користування земельною ділянкою. Повторне дане клопотання було розглянуто в судовому засіданні апеляційного суду. В його задоволенні відмовлено.

 

Розглядаючи справу відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України, тобто в межах доводів апеляційних скарг, апеляційний суд вважає, що доводи викладені в апеляційній скарзі обґрунтованості судових висновків не спростовують, тому підстави для її задоволення відсутні.

 

         Судове рішення постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Підстави для його скасування відсутні.

 

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 307, 308, 313, 315,317,319 ЦПК України, апеляційний суд, -

                                 

  У Х В А Л И В:

 

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.

 

Рішення Козелецького районного суду Чернігівської області від 16 липня 2008 р. - залишити без змін.

 

         Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.

 

 

 

           Головуючий:                                         Судді: