Справа № 11-544/2008 р. Головуючий 1 інстанції: Корх О.І..
Категорія - ч. 1 ст. 122 КК України Доповідач: Миронцов В.М.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
11 вересня 2008 року Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернігівської області у складі:
Головуючого судді Щербакова О.С.
Суддів Миронцова В.М., Борисенко І.П.,
з участю прокурора Шваб Л.В.
засудженого ОСОБА_1
адвоката ОСОБА_2
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1 на вирок Корюківського районного суду м. Чернігова від 11 липня 2008 року.
Цим вироком ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець та мешканець АДРЕСА_1, українець, громадянин України, з середньою технічною освітою, не одружений, приватний підприємець, раніше не судимий,
засуджений: за ч. 1 ст. 296 КК України - до 3 років обмеження волі;
за ч. 1 ст. 122 КК України - до 2 років обмеження волі.
На підставі ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання покарань, остаточно призначено 3 роки 6 місяців обмеження волі.
Відповідно до ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки та відповідно до ст. 76 КК України покладено обов'язки: не виїзджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи; повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання чи роботи та періодично з'являтись в ці органи для реєстрації.
Запобіжний захід ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили залишено у вигляді підписки про невиїзд.
Стягнуто з ОСОБА_1: на користь Чернігівської центральної районної лікарні - 543 грн. 40 коп. в рахунок відшкодування матеріальних збитків лікувального закладу; на користь ОСОБА_3 2331 грн. 89 коп. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, 1000 грн. - в рахунок відшкодування витрат на правову допомогу та 5000 грн. - у відшкодування моральної шкоди.
Судом ОСОБА_1 було засуджено за те, що він, 17.03.2008 року, близько 24 години, в м. Корюківка, Чернігівської області, по пров. Кірова, біля бару «Тормоз», грубо порушив громадський порядок, з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, яка виразилася в безпідставному приставанні до ОСОБА_3 та його умисному побиттю.
Під час хуліганських дій, ОСОБА_1 почав умисно наносити удари руками та ногами в різні частини тіла ОСОБА_3, в результаті чого останньому було заподіяно тілесні ушкодження у вигляді синців на повіках обох очей, травматичного вивиху штучного ока в передню камеру, які згідно висновку судово-медичної експертизи відносяться до категорії середнього ступеню тяжкості за ознакою тривалості розладу здоров'я.
Не погодившись з рішенням суду, засуджений ОСОБА_1 подав апеляцію, в якій просить вирок змінити, виключити кваліфікацію його дій за ч. 1 ст. 296 КК України та зменшити розмір моральної шкоди. Вважає, що він не вчиняв хуліганства, оскільки його дії були викликані неправомірною поведінкою потерпілого, який спровокував бійку. Крім того зазначає, що досудове слідство у справі проведено не об'єктивно та упереджено, його покази зафіксовані в протоколі допиту як обвинуваченого не відповідають дійсності і незважаючи на суттєві розбіжності між його показами та показами потерпілого та свідків, слідчим очні ставки не проводились. Вказує, що суд не в повній мірі взяв до уваги висновок судово-медичної експертизи потерпілого, в якому зазначено, що останній тілесні ушкодження міг отримати при падінні з висоти власного зросту, а також те, що потерпілий звернувся за медичною допомогою тільки через тиждень після події злочину. Крім того, вважає суму відшкодування моральної шкоди необґрунтованою та занадто високою.
Заслухавши доповідача, думку прокурора, який вважав, що апеляція задоволенню не підлягає, адвоката, який підтримав позицію прокурора, вивчивши матеріали справи та доводи апеляції, колегія суддів підстав для її задоволення не знаходить.
Вина засудженого ОСОБА_1 у скоєні інкримінованого йому злочину, при обставинах наведених у вироку підтверджується зібраними по справі доказами, які досліджені в судовому засіданні.
Так, в судовому засіданні суду першої інстанції, ОСОБА_1 свою вину у скоєнні злочину за ст. 296 ч.1 КК України визнав частково, а за ст. 122 ч.1 названого КК повністю та показав, що 17 березня 2008 року близько 24 години він повертався з роботи і проходив біля бару „Тормоз” в м. Корюківка. Побачивши біля бару чоловіка та жінку він підійшов до них і попросив підкурити на що чоловік, як пізніше він взнав його прізвище ОСОБА_3 обізвав його брутальною лайкою після чого штовхнув його і він упав. Коли він упав, то ОСОБА_3 сів на нього зверху і намагався вдарити рукою це його розлютило і він наніс ОСОБА_3 удар рукою в обличчя після чого скинув його з себе, а потім ще декілька разів наніс удари руками і ногами в різні частини тіла. Залишивши ОСОБА_3 він підійшов до жінки, як пізніше він взнав, прізвище якої ОСОБА_4 і відвів її додому.
Крім показів засудженого, його вина повністю підтверджуються іншими доказами по справі.
Допитаний в суді першої інстанції потерпілий ОСОБА_3 пояснив, що 17.03.2008 року пізно ввечері він разом з ОСОБА_4 підійшли до бару „Тормоз” і присіли на лавочку щоб покурити. В цей момент до них підійшов незнайомий йому чоловік, як пізніше він взнав його прізвище ОСОБА_1, який спросив, що вони роблять тут і після отримання відповіді сказав йому, щоб він йшов додому, а ОСОБА_4 залишиться з ним. Він не погодився на пропозицію ОСОБА_1 і відповів йому, що ОСОБА_4 з ним прийшла з ним і піде додому, на що ОСОБА_1 нічого не кажучи безпідставно наніс йому удар кулаком в обличчя від чого він відчув гостру біль в ділянці лівого ока з якого пішла кров. Щоб умити обличчя він намагався перейти на протилежну сторону вулиці до бару, але ОСОБА_1 зашкодив йому це зробити і наздогнавши збив його з ніг і почав наносити удари ногами в різні частини тіла від чого він знепритомнів. З приводу травми ока, яку заподіяв йому ОСОБА_1 він лікувався у лікарні.
Допитана в суді першої інстанції як свідок ОСОБА_4 пояснила, що пізно ввечері 17.03.2008 року вона разом з ОСОБА_3 підійшли до бару „Тормоз” і присіли на лавочку щоб покурити. В цей момент до них підійшов ОСОБА_1, який щось спитав у ОСОБА_3після чого вони стали між собою лаятись після чого Петренко вдарив ОСОБА_3рукою в обличчя збивши його з ніг. ОСОБА_3піднявшись намагався піти в сторону бару, але ОСОБА_1 знову збив його з ніг і став наносити удари руками і ногами в різні частини тіла. Побачивши що відбувається вона стала відтягувати ОСОБА_1 від ОСОБА_3 намагаючись припинити побиття останнього у якого обличчя було залите кров'ю. Коли ОСОБА_1 припинив бити ОСОБА_3, то взяв її за руку і відвів додому.
Факт того, що саме ОСОБА_1 пізно ввечері 17.03.2008 року привів додому ОСОБА_4, підтверджується свідченнями даними в ході досудового слідства свідком ОСОБА_5
Крім показів потерпілого та свідків, вина засудженого ОСОБА_1 підтверджується іншими доказами по справі, дослідженими в ході судового засідання суду першої інстанції:
- висновком судово-медичної експертизи № 134 від 12.05.2008 р. про те, що у потерпілого ОСОБА_3 виявлені тілесні ушкодження у вигляді синців на повіках обох очей, травматичного вивиху штучного кришталика лівого ока в передню камеру і відноситься до категорії тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості за ознакою тривалості розладу здоров”я на термін більше 3-х тижнів.(а.с. 23-24).
За таких обставин, дії засудженого ОСОБА_6 вірно кваліфіковані судом за ч. 1 ст. 296 КК України, як грубе порушення громадського порядку, з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю та за ч.1 ст. 122 названого КК, як умисне заподіяння середньої тяжкості тілесного ушкодження, яке не є небезпечним для життя, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров'я.
Отже вирок суду ґрунтується на достатніх і достовірних доказах.
Разом з цим, колегія суддів вважає, що посилання апелянта на відсутність в його діях складу злочину, передбаченого ч.1 ст.296 КК України та порушення вимог кримінально-процесуального законодавства під час проведення досудового слідства є необґрунтованими, оскільки не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду з наступних підстав.
Згідно послідовних свідчень потерпілого та свідка ОСОБА_4 допитаних, як в ході досудового слідства так і в суді першої інстанції встановлено, що ні потерпілий ні засуджений до цих подій один одного не знали, будь-яких неправомірних дій з боку потерпілого які б спровокували ОСОБА_1 на побиття ОСОБА_3 останнім не чинилось, доказів наявності між ними неприязних стосунків, як до зазначеної події так і під час заподіяння тілесних ушкоджень не встановлено і в матеріалах кримінальної справи такі дані відсутні.
За таких підстав, колегія суддів критично ставиться до твердження засудженого про відсутність в його діях складу хуліганства, а його доводи вважає є непереконливими і такими, що не заслуговують на увагу.
Крім того, відповідно до ст. 218 КПК України, визнавши зібрані докази достатніми для складання обвинувального висновку, слідчий зобов'язаний оголосити обвинуваченому, що слідство в його справі закінчено і що він має право на ознайомлення з усіма матеріалами справи, як особисто, так і за допомогою захисника, а також може заявити клопотання про доповнення досудового слідства.
Із протоколу про оголошення обвинуваченому про закінчення досудового слідства та пред'явлення йому матеріалів кримінальної справи слідує, що будь-яких заяв чи клопотань з приводу неповноти досудового слідства ОСОБА_1 не заявив (а.с. 48).
Тому судова колегія вважає, що посилання засудженого на порушення норм кримінально-процесуального законодавства під час досудового слідства є безпідставними.
Крім того, колегія суддів не може погодитись з доводами апелянта, що суд першої інстанції не в повній мірі взяв до уваги висновок судово-медичної експертизи потерпілого, що останній тілесні ушкодження міг отримати при падінні з висоти власного зросту, а також те, що потерпілий звернувся за медичною допомогою тільки через тиждень після події злочину, оскільки відповідно до п.3 висновків судово-медичної експертизи № 134 від 12.05.2008 року зазначається, що малоймовірно утворення даних тілесних ушкоджень при падінні потерпілого з висоти власного зросту на тверду поверхню (а.с.24).
Також, доводи засудженого про те, що суд першої інстанції, при визначенні суми відшкодування моральної шкоди не врахував поведінки самого потерпілого і конкретних обставин справи є безпідставними і такими, що спростовуються матеріалами справи.
Згідно ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Задовольняючи частково позовні вимоги потерпілого про відшкодування моральної шкоди, суд виходив з того, що саме умисними діями засудженого потерпілому були завданні тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості за ознакою тривалості розладу здоров'я, врахував характер та обсяг фізичних та душевних страждань потерпілого, а тому судова колегія погоджується з частковим задоволенням позову, який визначений із засад розумності, виваженості та справедливості.
Порушень норм законодавства, які б потягли скасування чи зміну вироку колегія суддів не знаходить.
Керуючись ст.ст. 365, 366 Кримінально-процесуального кодексу України, колегія суддів,
У Х В А Л И Л А :
Залишити без задоволення апеляцію засудженого ОСОБА_1, а вирок Корюківського районного суду Чернігівської області від 11 липня 2008 року щодо нього - без змін.
Головуючий Судді: