Апеляційний суд Кіровоградської області
№ провадження 11/781/64/13 Головуючий у суді І-ї інстанції Крімченко С.А.
Категорія - Розбій Доповідач у суді ІІ-ї інстанції Палічук А. О.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29.01.2013 року. Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі:
головуючого судді: Палічука А.О.,
суддів: Осетрова В.І., Лещенка Р.М.,
прокурора: Грозана А.В.,
захисника: ОСОБА_3,
засудженого: ОСОБА_4,
розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Кіровограді кримінальну справу за апеляцією з доповненнями засудженого ОСОБА_4 на вирок Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 10 жовтня 2012 року, яким
ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Гуляй Поле Запорізької області, українця, громадянина України, не одруженого, не працюючого, освіта повна загальна середня, проживаючого у АДРЕСА_2, раніше судимого:
- 17 грудня 1988 року Маловисківським районним судом Кіровоградської області за ч.2 ст.140 КК України на 3 роки 6 місяців позбавлення волі;
- 31 травня 1995 року Маловисківським районним судом Кіровоградської області за ч.2 ст.140 КК України на 2 роки позбавлення волі;
- 20 жовтня 1999 року Маловисківським районним судом Кіровоградської області за ч.2 ст.82 КК України на 4 роки позбавлення волі;
- 2 серпня 2001 року Маловисківським районним судом Кіровоградської області за ч.1 ст.101, ч.3 ст.206, ч.1 ст.222 КК України до примусового лікування у психіатричній лікарні до виходу з хворобливого стану;
- 17 лютого 2003 року Маловисківським районним судом Кіровоградської області за ч.1 ст.121, ч.4 ст.296, ч.1 ст.263 КК України на 6 років позбавлення волі;
- 10 серпня 2011 року Маловисківським районним судом Кіровоградської області за ч.2 ст.355 КК України на 5 років позбавлення волі, звільнився 10 серпня 2011 року по відбуттю строку покарання,
засуджено за ч.2 ст.187 КК України на 7 років позбавлення волі.
Постановлено судом стягнути з засудженого ОСОБА_4 на користь потерпілого ОСОБА_5 150 гривень в рахунок відшкодування матеріальної шкоди та 2000 гривень моральної шкоди.
Згідно з вироком суду ОСОБА_4 визнано винним та засуджено за те, що 6 жовтня 2011 року близько 22 години 40 хвилин, він, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, діючи за попередньою змовою з невстановленою слідством особою на ім'я ОСОБА_14, маючи намір на напад з метою заволодіння чужим майном, з корисливих спонукань, знаходячись у салоні автомобіля таксі, марки «СНЕVRОLЕТ LACEТТІ», реєстраційний номер НОМЕР_1, що на праві приватної власності належить ОСОБА_5, наказали зупинитися останньому біля автобусної зупинки, яка розташована на перехресті вулиць Димитрова селища Димитрове міста Олександрія Кіровоградської області та автодороги Олександрія-Кіровоград, після чого реалізуючи спільний злочинний умисел, спрямований на заволодіння майном шляхом нападу, ОСОБА_4 почав вимагати від потерпілого передати йому наявні у нього гроші та цінні речі, тримаючи потерпілого за руку, а невстановлена слідством особа на ім'я ОСОБА_14 шляхом погрози застосувати насильство, яке є небезпечним для життя та здоров'я особи, яка зазнала нападу, приставив до шиї потерпілого предмет, який останній сприймав як ніж. Потерпілий ОСОБА_5, боячись за своє життя, передав обвинуваченому ОСОБА_4 належний йому гаманець з коштами і мобільні телефони, з гаманця ОСОБА_4 забрав грошові кошти в сумі 150 гривень, які належали потерпілому. Своїми діями ОСОБА_4 та невстановлена слідством особа на ім'я ОСОБА_14, спричинили потерпілому матеріальну шкоду на вищевказану суму. В подальшому з викраденими коштами зникли та розпорядилися ними на власний розсуд.
В апеляції засуджений ОСОБА_4 просить скасувати вирок суду першої інстанції за відсутністю у його діях складу злочину, та винести виправдувальний вирок, оскільки ні досудовим слідством ні судом не встановлено куди ділися гроші та два мобільних телефона, які були у нього коли він виїжджав на таксі з м. Кіровограда до м. Олександрії та які він показував потерпілому ОСОБА_5
Досудовим слідством він обвинувачується у сконі розбою вчиненому за попередньою змовою групою осіб, проте слідством не встановлено іншу особу на ім'я ОСОБА_14 з яким він нібито вчинив злочин. Судом першої інстанції при розгляді справи грубо порушені його права на захист, оскільки позбавили його права допитати свідків обвинувачення, обмежившись лише оголошенням їх письмових показань даних на досудовому слідстві.
Заслухавши доповідача, прокурора, який заперечив проти апеляції та просив вирок суду першої інстанції залишити без зміни, засудженого ОСОБА_4 та захисника ОСОБА_3 в його інтересах, які просили задовольнити апеляцію, в останньому слові ОСОБА_4, який просив скасувати вирок суду першої інстанції за відсутністю у його діях складу злочину та винести виправдувальний вирок, вивчивши матеріали справи та зваживши доводи апеляції, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляція не підлягає задоволенню за таких підстав.
Як встановлено матеріалами справи, досудове і судове слідство по ній проведені з дотриманням вимог ст.22 КПК України. Викладені у вироку висновки про винність ОСОБА_4 у вчиненні злочину, за який він засуджений, відповідають фактичним обставинам справи і підтверджені дослідженими у судовому засіданні та викладеними у вироку доказами, яким суд дав всебічну та об'єктивну оцінку.
Так, як вбачається з показань ОСОБА_4, даних у судовому засіданні, свою вину у скоєнні злочину він не визнав і пояснив, що 6 жовтня 2011 року він разом з недавнім знайомим на ім'я ОСОБА_14 на автомобілі таксі їхали у м. Олександрію. По дорозі заїхали у сел. Димитрове де зупинилися біля кафе і попросили водія почекати їх. Водію він показав, що в нього є гроші розрахуватися з ним. З кафе він вийшов з ОСОБА_6, ОСОБА_7 і ОСОБА_14 і сіли у таксі. По дорозі виявив що у нього зникли кошти і телефон. Він вирішив, що гроші і телефон викрав водій автомобіля і тому сказав останньому щоб він показав свій гаманець і телефони. Водій витягнув з карманів телефони і гаманець відав йому, при цьому він тримав водія за руку, щоб останній не втік. Але водію вдалося втекти з машини, за ним погнався ОСОБА_14, але не здогнавши, повернувся з курткою водія. Телефони і гаманець водія залишили в машині, а самі повернулися в бар. Пізніше ОСОБА_6 і ОСОБА_7 затримали працівники міліції, а він і ОСОБА_14 втікли до ОСОБА_6 додому. Втік він тому, що у нього не було документів і він не хотів щоб його затримали працівники міліції. Вранці ОСОБА_14 поїхав, а коли зайшли працівники міліції у квартиру до ОСОБА_6, він зліз з балкону і намагався втекти, але його затримали працівники міліції.
Незважаючи на невизнання вини засудженим ОСОБА_4 його вина у вчиненні злочину за який його засуджено підтверджується:
- показаннями потерпілого ОСОБА_5 згідно яких 06.10.2011 року близько19.00 годин, коли він у м. Кіровограді стояв на зупинці, до нього підійшли троє невідомих йому чоловіків, серед яких був і підсудний, який сів поруч з ним на пасажирське сидіння, а інші позаду. У машині залишилися ОСОБА_4 і ще один пасажир. Поїздивши по різним маршрутам по м. Кіровограду, йому сказали їхати у м. Олександрію, пообіцявши оплатити дорогу. По дорозі заїхали у с. Димитрово і зупинилися біля кафе. Після цього ОСОБА_4 вийшов з автомобіля першим та зайшов до кафе. Через 5 хвилин з автомобіля вийшов і другий пасажир та також пішов до кафе. Через 15 хвилин вони вийшли з кафе та з ними вже був ще один чоловік. Чоловіка він не розгледів так як було темно. Чоловіки підійшли до нього та сказали що їм потрібно сходити в п'ятиповерховий будинок, який розташований за 100-150 від кафе. Він попросив, щоб ті залишили йому щось під заставу. ОСОБА_4 витягнув з сумки здається долари, але точно сказати не може та сказав, щоб він не хвилювався та вони через 20 хвилин повернуться. Він простояв 30 хвилин та збирався від'їжджати, та в цей час побачив, що чоловіки повертаються, але вже вчотирьох. Всі сіли в автомобіль. ОСОБА_4 знову сів поряд нього. Один з чоловіків, який сидів позаду почав розповідати йому куди їхати. Вони виїхали до автодороги, яка вела до м. Олександрія, після чого вони проїхали зупинку та у цей час ОСОБА_4 сказав, щоб він зупинив автомобіль. Він думав, що місцеві вийдуть з автомобіля, але ОСОБА_4 наказав йому, щоб він вимкнув двигун, зачинив вікна та замки дверей. Він зрозумів, що чоловіки щось можуть зробити та виконав всі вимоги. Інші нічого не говорили. ОСОБА_4 наказав віддати що у нього є цінного, а саме мобільний телефон, гроші. Не дочекавшись сам витяг у нього з кишень телефони і гроші. Він перелякався і хотів втекти, але ОСОБА_4 схопив його за руку і почав утримувати .В цей час спрацювала сигналізація і він почув як хтось з пасажирів, які сиділи позаду нього приставив йому до шиї якийсь предмет холодний і металевий і наказав заспокоїтися. Він подумав що це ніж і, злякавшись за своє життя, знову спробував втекти. ОСОБА_4 наказав іншим пасажирам тримати його. Один із пасажирів вийшов з машини і тримав двері ногою зовні. Але йому вдалося вирватися і він побіг в сторону приватних будинків сел. Димитрово. За ним побіг один з чоловіків, який їхав з підсудним з м. Кіровограда. Він його наздогнав, вхопив за куртку, куртка залишилася в руках того чоловіка, а він добіг до паркана приватного будинку. Через хвилин 5 побачив як всі четверо чоловіків йшли в бік сел. Димитрово мимо нього. Коли вони пройшли повз нього він повернувся до свого автомобіля і побачив там свої розбиті окуляри, порваний гаманець без грошей, в якому раніше знаходилося 150 гривен, телефони валялися на підлозі у салоні автомобіля, ключ знаходився в замкі запалення. Назустріч їхав таксист і він, звернувся до нього за допомогою, сказавши, що на нього здійснено напад. По телефону вони викликали працівників міліції. Випадково з боку м. Кіровограда їхала і зупинилася біля них машина ДАІ. Він пояснив ситуацію і показав куди пішли нападники. Разом з працівниками ДАІ поїхав до кафе у с. Димитрово, де він зупинявся з підсудним і іншими пасажирами. Коли під'їхали до кафе, з нього вийшли всі четверо пасажирів. ОСОБА_4 разом з одним пасажиром втекли, а двох інших затримали;
- показаннями свідка ОСОБА_9 про те, що на початку жовтня у с. Димитрово біля 22 год. вони затримували ОСОБА_4 з приводу розбійного нападу на працівника таксі. Затриманий ОСОБА_6 надав пояснення і після його пояснень в ході проведення оперативно-розшукових заходів вони поїхали на квартиру, де проживав ОСОБА_6 для затримання підозрюваного ОСОБА_4 Двері квартири відкрила жінка і в цей момент вони почули дзвін розбитого скла. В квартирі ОСОБА_4 не було, останній виплигнув через розбите вікно з третього поверху. Вони побігли на вулицю і неподалік від будинку затримали ОСОБА_4, який намагався втекти. Коли ОСОБА_4 доставили в міськвідділ, то він почав скаржитися на біль у попереці та нозі;
- показаннями свідка ОСОБА_10, який дав аналогічні пояснення. Додатково пояснив, що як тільки ОСОБА_4 доставили у міськвідділ, останній почав скаржитися на погіршення стану здоров'я і тому вони відвезли його в районну лікарню;
- показаннями свідка ОСОБА_11 про те, що він являється інспектором ДПС і 6.10.2011 року проїжджаючи разом з інспектором ОСОБА_15 з с. Нова Прага у с. Димитрово вони зупинилися біля 2 машин, водій однієї з яких повідомив, що на нього здійснили розбійний напад. Разом з даним водієм вони проїхали до кафе у с. Димитрово. З даного кафе вийшли четверо осіб, яких впізнав водій. Побачивши їх, вони почали тікати, двох з них вони затримали, а двоє втекли;
- показаннями свідка ОСОБА_12 про те, що 7.10.2011 року у неї в квартирі знаходився ОСОБА_4 Коли в квартиру ввійшли працівники міліції, ОСОБА_4 виплигнув з третього поверху і втік;
- оголошеними у судовому засіданні показаннями свідка ОСОБА_7 про те, що 06.10.2011 року з 8 години він знаходився у гостях у свого знайомого ОСОБА_6 і вживав разом з ним спиртні напої. Біля 22 години в гості до ОСОБА_6 зайшов його знайомий, на ім'я ОСОБА_4 разом з молодим хлопцем віком близько 25 років. Разом вживали спиртні напої, після чого вони всі вчотирьох вийшли з квартири на вулицю. Біля кафе, яке розташоване по вулиці Леніна у с. Димитрово, він побачив автомобіль таксі іноземного виробництва сірого кольору. Підійшовши до автомобіля вони всі сіли в салон автомобіля. ОСОБА_4 сів на переднє пасажирське сидіння, він сів на сидіння зправа, ОСОБА_6 сів посередині, а невідомий йому хлопець, який був з ОСОБА_4 сів позаду водія. Після цього коли вони вже виїхали з вулиці Димитрова на автодорогу, яка веде до міста Олександрії, то біля автобусної зупинки ОСОБА_4 наказав водію зупинитися. Після того як автомобіль зупинився, то ОСОБА_4 почав щось говорити водію, але що саме він не знає, оскільки в автомобілі гучно грала музика і він не придавав увазі розмові між ОСОБА_4 та водієм. В процесі їхньої розмови водій сам віддав ОСОБА_4 гаманець , який дістав з кишені. Після цього водій автомобіля відчинив двері та швидко вискочив з салону автомобіля і почав тікати по вулиці Димитрова в бік центру селища. Коли водій почав тікати, то невідомий хлопець, який сидів позаду водія схопив його за куртку, але останній вирвався і втік, а куртка впала на землю позаду автомобіля. Коли водій біг по вулиці, то кликав на допомогу та стукав в ворота приватних будинків. Після цього він, ОСОБА_6 та ОСОБА_4 і невідомий йому хлопець вийшли з автомобіля і пішли до кафе, яке розташоване по вулиці Леніна, де хтось з хлопців придбав горілки, після чого вони збирались йти додому до ОСОБА_6. А коли виходили з кафе, то їх чекали співробітники ДАІ, після чого його та ОСОБА_6 затримали, а ОСОБА_4 та інший невідомий втекли, куди саме він не бачив. (а.с.14, 96-97);
- оголошеними в судовому засіданні показаннями свідка ОСОБА_13 про те, що 7.10.2011року він разом з працівниками карного розшуку ОСОБА_9 і ОСОБА_10 у ході проведення оперативно-розшукових заходів по кримінальній справі, порушеній по факту розбійного нападу на ОСОБА_5 з метою затримання підозрюваного у вчиненні злочину ОСОБА_4 зайшли в квартиру АДРЕСА_1. Зайшовши в квартиру, побачили, як ОСОБА_4 швидко вибіг на балкон і через відкрите вікно в балконній рамі вистрибнув з третього поверху вниз на землю і намагався втекти. ОСОБА_10 і ОСОБА_9 вибігли на вулицю і затримали ОСОБА_4 Так як останній скаржився на біль в спині, то його доставили в лікарню (т.1 а.с.133);
- результатами впізнання особи по фотографіям від 23.12.2011 року, під час якого потерпілий ОСОБА_5 на фотографіях впізнав обвинуваченого ОСОБА_4, як особу, яка 06.10.2011 заволоділа його грошовими коштами (а.с. 82-83);
- результатами відтворення обстановки і обставин події від 23.12.2011 року, за участю потерпілого ОСОБА_5 під час якого останній показав і розказав як 06.10.2011 року відносно нього було вчинено розбійний напад (а.с. 84-87).
Дії засудженого ОСОБА_4 правильно кваліфіковані за ч.2 ст.187 КК України, як напад з метою заволодіння чужим майном поєднаний з погрозою застосувати насильство небезпечне для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу (розбій), вчинений за попередньою змовою групою осіб.
Доводи засудженого ОСОБА_4 стосовно того, що злочин за який його засудженого він не скоював, попередньої змови з особою на ім'я ОСОБА_14 у нього не було, являються безпідставними, оскільки повністю спростовуються показаннями потерпілого ОСОБА_5 у яких він детально та послідовно розповів, як при проведенні досудового слідства та у судовому засіданні обставини скоєння стосовно нього розбійного нападу, застосування до нього погрози, поєднаного із насильством небезпечним для його життя та здоров'я.
Посилання в апеляції щодо не встановлення особи на ім'я ОСОБА_14 та допущення при цьому неповноту досудового та судового слідства не відповідають матеріалам справи, оскільки стосовно вказаної особи матеріали виділені в окреме провадження з порушенням кримінальної справи за ст.187 ч.2 КК України.
Не можна також визнати порушенням права на захист ОСОБА_4 оголошення показів свідків, на які він посилається так, як судом дані покази оголошені, сам ОСОБА_4 ніяких клопотань з цього приводу не заявляв під час розгляду даної справи.
Призначаючи міру покарання засудженому ОСОБА_4 суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відноситься до категорії тяжкого злочину, особу винного, який неодноразово судимий за вчинення умисних злочинів, злочин вчинив маючи непогашену судимість, за місцем проживання та відбування покарання характеризується посередньо, не працює, має незадовільний стан здоров'я; обставину, яка обтяжує покарання - вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння та з урахуванням усіх обставин справи призначив засудженому мінімальне покарання, передбачене санкцією ч.2 ст.187 КК України, яке є достатнім і необхіднім для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів, правильно зробивши висновок про відсутність підстав до застосування ст.ст.69, 75 КК України при призначенні покарання засудженому.
Враховуючи викладене, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляції, а вирок суду вважає законним та обґрунтованим.
Керуючись ст.ст.362, 366 КПК України в редакції 1960 року, п.15 «Перехідних положень»КПК України в редакції 2012 року, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляцію засудженого ОСОБА_4 залишити без задоволення, а вирок Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 10 жовтня 2012 року, щодо ОСОБА_4 - без зміни.
Судді: