Справа № 1003/954/12 Головуючий у І інстанції Сливка

Провадження № 11/780/37/13 Доповідач у 2 інстанції Гайдай Р.М.

Категорія 21 31.01.2013

??????????????????????????????

УХВАЛА

Іменем України

30 січня 2013 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого - Габрієля В.О.

суддів -Гайдай Р.М., Дриги А.М.

з участю прокурора - Бабраніцького О.А.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_2 на постанову Білоцерківського міськрайонного суду від 5 листопада 2012 року, якою задоволено подання Білоцерківського МВ КВІ про скасування ОСОБА_2 звільнення від відбування покарання з випробуванням,-

ВСТАНОВИЛА:

Вироком Білоцерківського міськрайонного суду від 15.06.2010р. ОСОБА_2 засуджений за ч.2 ст. 186 КК України на 4 роки 6 місяців позбавлення волі. На підставі ст..ст. 75, 76 КК України ОСОБА_2 звільнено від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком на 2 роки із зобов'язаннями: не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти про зміну місця проживання та періодично з'являтись в цю інспекцію для реєстрації.

Від начальника Білоцерківського міжрайонного відділу кримінально-виконавчої інспекції надійшло клопотання про скасування випробування і направлення засудженого ОСОБА_2 для відбування покарання призначеного вироком суду від 15.06.2010р., оскільки будучи ознайомленим з умовами та порядком відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком та наслідками ухилення від виконання покладених на нього обов'язків, ОСОБА_2 не з'являвся для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію без поважної причини 30.11.2010р., 28.12.2010р., 25.01.2011р., про причини своєї неявки не повідомив. 10.12.2010р. та 20.12.2010р. ОСОБА_2 викликався до Білоцерківського МВ КВІ для встановлення причин неявок на реєстрацію, але за викликами не з'явився. 20.12.2010 р. до Білоцерквського МВ ГУ МВС України в Київській області було направлено подання про здійснення приводу ОСОБА_2 Згідно матеріалів дільничного інспектора від 28.12.2010р. стало відомо, що ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_1 не зареєстрований та не проживає, встановити його місце заходження не виявилось можливим.

Суд, розглянувши подання в судовому засіданні, задоволив його.

Засуджений ОСОБА_2 в апеляції просить справу переглянути і прийняти до уваги, що в місцях позбавлення волі він захворів на туберкульоз , має трьох неповнолітніх дітей, мати яких інвалід третьої групи, а тому просить призначити йому покарання не пов'язане з позбавленням волі.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, котрий апеляцію засудженого не підтримав, вважає постанову суду законною і обґрунтованою, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів приходить до переконання, що апеляція задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до ч.2 ст. 78 КК України, якщо засуджений не виконує покладені на нього обов'язки або систематично вчиняє правопорушення, що потягли за собою адміністративні стягнення , і свідчать про його небажання стати на шлях виправлення, суд направляє засудженого для відбуття призначеного покарання.

Як видно з матеріалів справи ОСОБА_2 в період іспитового строку адміністративних правопорушень не вчиняв. Однак, за час відбування покарання з випробуванням засуджений порушував частину обов"язків, передбачених ст. 76 КК України, які були покладені на нього вироком суду від 15 червня 2010 року, а саме три рази підряд не з'являвся на реєстрацію до КВІ без поважних причин та не повідомив про зміну місця проживання, у зв'язку з чим з 3.03.2011 року по 2.10.2012 року пребував у розшуку.

В судовому засіданні ОСОБА_2 суду пояснював, що 20.02.2010р. переїхав до Хмельницької області, де проживав з громадянською дружиною та її двома дітьми. ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народився третій син. Він все літо працював в Києві на ЗАТ «Оболоні», оскільки в Хмельницькій області не було роботи. Про зміну місця проживання КВІ не повідомив через халатність та безвідповідальність.

За таких обставин колегія суддів вважає, що засуджений ОСОБА_2 без поважних причин не виконував покладені на нього обов'язки і не став на шлях виправлення, а тому суд правильно прийняв рішення про скасування йому звільнення від відбування покарання з випробуванням.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 365,366,382 КПК України (в редакції 1960 року), колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляцію засудженого ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Білоцерківського міськрайонного суду від 5 листопада 2012 року щодо нього - без зміни.

СУДДІ:

1. 2. 3.