Справа № 22ц/1290/6095/12

Провадження № 22ц/1290/6095/12

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2013 року колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Луганської області в складі:

головуючого: Сергєєвої С.В.,

суддів: Стахової Н.В., Масенко Д.Є.,

при секретарі: Ільченко А.В.

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Луганську апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду м. Луганська від 09 жовтня 2012 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності на 1/3 частку квартири,-

В С Т А Н О В И Л А:

Рішенням Жовтневого районного суду м. Луганська від 09 жовтня 2012 року задоволено позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності на 1/3 частку квартири.

Визнано договір купівлі-продажу 1/3 частини квартири АДРЕСА_1 від 04 лютого 2010 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 таким, що відбувся.

Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/3 частину квартири АДРЕСА_1 за договором купівлі-продажу від 04 лютого 2010 року.

Визнано за ОСОБА_2 право власності на 2/3 частини квартири АДРЕСА_1.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, як особа, права та законні інтереси якої вирішено даним рішенням, оскільки в порядку виконання іншого рішення суду про стягнення з ОСОБА_3 на її користь відповідної суми на спірну частку квартири накладено арешт, просить скасувати оскаржуване рішення, як незаконне та необґрунтоване, ухвалене з порушенням норм матеріального права, та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу дійсним і визнання права власності на 1/3 частину квартири, суд першої інстанції виходив з того, що сторони домовилися щодо усіх істотних умов купівлі-продажу, позивачем ОСОБА_2 виконано умова оплати товару, а відповідачем ОСОБА_3 -умова передачі товару, але відповідач ухиляється від посвідчення нотаріально укладеного між сторонами договору, у зв`язку з чим суд дійшов висновку щодо необхідності визнання договору купівлі-продажу квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, укладеного 04 лютого 2010 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 таким, що відбувся та визнання права власності на 1/3 частину вищезазначеної квартири.

З вказаними висновками суду першої інстанції судова колегія погодитися не може, виходячи з наступного.

З матеріалів справи та доводів сторін вбачається, що в підтвердження укладення між сторонами договору купівлі-продажу частини квартири вони посилаються на наявність попереднього договору про намір укласти такий договір, в якому оговорені усі суттєві умови та строки його укладання, а також на те, що сторони виконали основні умови, однак відповідач ухиляється від нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу, що є підставою для визнання його дійсним відповідно до положень ч.2 ст. 220 ЦК України.

Однак при цьому позивачем не враховано положення ст.657 ЦК України в редакції 2003 року, відповідно до яких договір купівлі-продажу нерухомого майна, в тому числі і квартири укладається в письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації. А відповідно до положення ч.4 ст. 334 цього ж Кодексу в редакції 2003 року, якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.

Таким чином без належного оформлення договору та його державної реєстрації у позивача не може виникнути право власності на частину квартири за даним договором, і відповідно таке право власності не може бути визнано в судовому порядку за положеннями ч.2 ст. 220 ЦК України.

Крім того, враховуючи, що в належній формі не укладено також і попередній договір, який відповідно до ст.. 635 ЦК України укладається у формі, встановленій для основного договору, тобто в даному разі у нотаріальній, він також не може бути допустимим доказом досягнення між сторонами згоди з усіх істотних умов договору купівлі-продажу частини квартири, а також часу укладання такого договору та виконання його сторонами, як то стверджується позивачем та встановлено судом першої інстанції.

На зазначені обставини суд першої інстанції уваги не звернув, що призвело до неправильного застосування норм матеріального права та ухвалення неправильного рішення по справі.

Виходячи з наведеного судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження в ході її розгляду, рішення суду є таким, що підлягає скасуванню, а позовні вимоги ОСОБА_2 такими, що не підлягають задоволенню, як необґрунтовані, у відповідності до положень ст.. 309 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 307, 309, 314, 316 ЦПК України судова колегія ,

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Жовтневого районного суду м. Луганська від 09 жовтня 2012 року скасувати.

Ухвалити по справі нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу частки квартири та визнання права власності на частку квартири відмовити за необґрунтованістю.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: