АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

1[1]

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2013 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду м. Києва у складі:

головуючого судді - Корнієнко Т.Ю.,

суддів - Мосьондза І.А., Полтавцевої Г.А.,

при секретарі - Малькут О.В.,

за участю прокурора - Тертичного О.А.,

засудженого - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за апеляцією прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції на вирок Дарницького районного суду м. Києва від 17 листопада 2010 року,

встановила:

Цим вироком

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець с. Смотрики, Пирятинського району, Полтавської області, громадянин України, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимий,

засуджений за ч. 1 ст. 289 КК України на 3 роки позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки. На нього покладено обов'язки, передбачені п.п. 2,3,4 ст. 76 КК України.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь НДЕКЦ при ГУ МВС України в м. Києві 912 грн. 71 коп. за проведення експертизи.

По справі вирішено питання щодо речових доказів.

Згідно з вироком, ОСОБА_1 13.07.2010 року, близько 19 год. 00 хв., перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння в «Комп'ютерному клубі» по вул. Бориспільська, 9 в м. Києві, маючи умисел на незаконне заволодіння транспортним засобом, скориставшись тим, що ОСОБА_2, який разом з ним грав на одному комп'ютері, зайнятий грою та не звертає на нього уваги, підняв з підлоги належні ОСОБА_2 ключі від автомобіля, які випадково впали зі столу, після чого, нічого не сказавши ОСОБА_2, вийшов з комп'ютерного клубу. В наступному ОСОБА_1 підійшов до автомобіля марки «ВАЗ 21099» д.н.з. НОМЕР_1, що належить ОСОБА_2, вартістю 32000 гривень, який знаходився неподалік комп'ютерного клубу, по вул. Бориспільська, 9 в м. Києві, за допомогою ключів відкрив двері автомобіля, проник до салону, завів двигун і поїхав по вулиці Бориспільська в напрямку станції метро «Червоний Хутір» в м. Києві, тим самим незаконно заволодів транспортним засобом.

13.07.2010 року біля станції метро «Червоний Хутір» ОСОБА_1 був затриманий працівниками міліції за кермом даного автомобіля і автомобіль повернуто власнику.

В апеляції прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, не оспорюючи фактичні обставини справи та кваліфікацію дій засудженого, просить вирок суду скасувати в частині призначеного покарання у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого внаслідок м'якості та неправильного застосування кримінального закону, і постановити новий вирок, яким призначити ОСОБА_1 покарання за ч.1 ст. 289 КК України у виді 3 років позбавлення волі. Свої доводи мотивує тим, що суд, звільняючи ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням, не в повній мірі врахував суспільну небезпеку та тяжкість вчиненого злочину, обставини, що обтяжують покарання та дані про його особу, а тому необґрунтовано призначив покарання із застосуванням ст.75 КК України.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який підтримав апеляцію, засудженого, який заперечував проти апеляції прокурора, провівши по справі судове слідство в частині дослідження даних про особу засудженого, провівши судові дебати та вислухавши останнє слово засудженого, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Висновок суду першої інстанції щодо зазначених у вироку обставин вчинення злочину не перевіряється, оскільки, як вбачається з протоколу судового засідання, вони не оспорюються самим засудженим, тому докази за згодою сторін відповідно до вимог ч. 1 ст. 299 і ст. 301-1 КПК України не досліджувалися.

Дії ОСОБА_1 відповідно до встановлених обставин за ч.1 ст.289 КК України кваліфіковані вірно.

Призначаючи покарання ОСОБА_1, суд першої інстанції відповідно до вимог ст.65 КК України врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного, а також наявність обставини, яка пом'якшує покарання.

З урахуванням ступеню тяжкості злочину, даних про особу засудженого, який раніше не судимий, задовільно характеризується за місцем постійного проживання, щиро розкаявся у скоєному, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про необхідність призначення ОСОБА_1 покарання в межах санкції статті 289 КК України, та про можливість його виправлення та перевиховання без ізоляції від суспільства із звільненням від відбування покарання з випробуванням на підставі ст.75 КК України.

В мотивувальній частині вироку зазначено, що ОСОБА_1 вчинив злочин в стані алкогольного сп'яніння, отже суд, хоча і не вказав на цю обставину як на обтяжуючу покарання, фактично при постановленні вироку її врахував.

Як убачається із матеріалів справи, ОСОБА_1 на спеціальних обліках не перебуває, до кримінальної відповідальності притягується вперше, щиро розкаявся у скоєному, що правильно визнано судом першої інстанції обставиною, яка пом'якшує покарання та значно зменшує його суспільну небезпеку.

Згідно пояснень ОСОБА_1 при апеляційному розгляді, він постійно працює в бригаді робітників на будівництві без укладення трудового договору, до кримінальної чи адміністративної відповідальності не притягувався.

З урахуванням наведеного, а також конкретних обставин справи, відсутності по справі будь-яких тяжких наслідків, висновок районного суду про можливість виправлення ОСОБА_1 без ізоляції від суспільства є правильним.

Посилання в апеляції на неможливість звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання в силу скоєння ним злочину середньої тяжкості є неспроможними, оскільки сам факт вчинення засудженим такого злочину за вимогами ст. 75 КК України не є перешкодою для застосування цього закону відносно ОСОБА_1

Будь-яких інших доводів щодо м'якості визначеного судом першої інстанції покарання та для скасування вироку районного суду в частині призначеного покарання в апеляції не наведено.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при винесенні вироку в цілому дотримано вимоги ст.ст. 50,65 КК України, і призначено покарання, що відповідає особі засудженого та ступеню тяжкості вчиненого ним злочину, яке є необхідним і достатнім для виправлення засудженого та запобігання вчинення ним нових злочинів, а тому апеляція прокурора задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст.365, 366 КПК України, колегія суддів,

ухвалила:

Вирок Дарницького районного суду м. Києва від 17 листопада 2010 року щодо ОСОБА_1 - залишити без змін, а апеляцію прокурора - без задоволення.

Запобіжний захід у виді тримання під вартою ОСОБА_1 скасувати, звільнити ОСОБА_1 з-під варти в залі суду.

Судді:

Корнієнко Т.Ю. Мосьондз І.А. ПолтавцеваГ.А.

[1] Справа № 11/796/21/2013

Категорія КК: ч. 1 ст. 289

Головуючий у першій інстанції ЩаснаТ.В.

Доповідач Корнієнко Т.Ю.