УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
1[1]
ВИРОК
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 листопада 2012 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:
головуючого судді - Корнієнко Т.Ю.,
суддів - Мосьондза І.А., Полтавцевої Г.А.,
за участю прокурора - Тертичного О.А.,
секретаря - Макєєвої О.В.,
засудженого - ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за апеляцією прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції на вирок Солом'янського районного суду м. Києва від 17 липня 2012 року,
встановила:
Цим вироком
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець смт. Коцюбинське Черніговської області, громадянин України, який працює штукатуром в ТОВ «Інта-Телеком», зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1, раніше судимий: 04.03.2010 року за ч.1 ст. 286 КК України на 2 роки обмеження волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 2 роки, звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки,
засуджений за ч. 1 ст. 389 КК України на 1 рік виправних робіт з відрахуванням 10 відсотків заробітної плати в дохід держави. Вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 04.03.2010 року постановлено виконувати самостійно.
Згідно з вироком, ОСОБА_1 вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 04.03.2010 року засуджений за ч.1 ст. 286 КК України на 2 роки обмеження волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 2 роки і на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбуття покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки.
23.04.2010 року Солом'янським районним відділом кримінально-виконавчої інспекції в м. Києві ОСОБА_1 був ознайомлений з порядком відбування основного покарання у вигляді обмеження волі та додаткового покарання у вигляді позбавлення права керувати транспортними засобами строком на 2 роки, про що власноруч підписав підписку, згідно з якою був попереджений про кримінальну відповідальність за ч.1 ст. 389 КК України в разі порушення ним вимог ст. 34 КВК України.
Незважаючи на те, що вищевказаним вироком ОСОБА_1 було позбавлено права керувати транспортним засобом, зокрема, бажаючи ухилитись від виконання вироку в частині позбавлення його права керувати транспортними засобами, ОСОБА_1 повідомив кримінально-виконавчу інспекцію про те, що посвідчення водія у нього вилучено у встановленому законом порядку, але протягом з 23.04.2010 року по 16.09.2011 року він умисно ухилявся від виконання вироку в цій частині.
Так, ОСОБА_1 30.08.2010 року приблизно о 13 год. 50 хв., керуючи автомобілем «Фіат Добло» д.н.з. НОМЕР_1, вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 122 КУпАП, за що був притягнутий до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 260 грн.
14.10.2010 року о 14 год. 10 хв.ОСОБА_1 керуючи вищевказаним автомобілем, вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 122 КУпАП, за що був притягнутий до адміністративної відповідальності у виді штрафу в розмірі 1000 грн.
А також 25.08.2011 року о 17 год. 40 хв., продовжуючи керувати вищезазначеним транспортним засобом, ОСОБА_1 втретє був притягнутий до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122 КУпАП, у виді штрафу в розмірі 510 грн.
В апеляції прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, не оспорюючи кваліфікацію дій засудженого та фактичні обставини справи вважає, що вирок суду є незаконним і підлягає скасуванню у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону, а саме: п.4 ч.1 ст.367, п.1 ст. 371 КПК України, що потягло за собою призначення покарання, яке не відповідає ступені тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого внаслідок м'якості, оскільки покарання призначено без застосування ст.71 КК України.
Прокурор також вказує на те, що судом неповною мірою враховано суспільну небезпеку вчиненого злочину, обставини його вчинення, та особу засудженого, просить вирок суду першої інстанції скасувати та постановити новий, яким призначити ОСОБА_1 покарання за ч.1 ст. 389 КК України у виді 1 року обмеження волі, на підставі ст. 71 КК України повністю приєднати не відбуту частину покарання за попереднім вироком 2 роки 6 місяців обмеження волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 2 роки.
Заслухавши доповідача, пояснення прокурора, який підтримав апеляцію державного обвинувача, пояснення засудженого ОСОБА_1, який вважав вирок суду законним і заперечував проти задоволення апеляції прокурора, провівши судове слідство в частині дослідження даних про особу засудженого, провівши судові дебати, заслухавши останнє слово засудженого, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція прокурора підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Висновки суду першої інстанції щодо зазначених у вироку обставин вчинення злочину не перевіряються, оскільки, як убачається з протоколу судового засідання, вони не оспорювалися самим засудженим, тому докази за згодою учасників судового розгляду відповідно до вимог ст. 299 та ст. 301-1 КПК України не досліджувались.
Кваліфікація злочинних дій ОСОБА_1 за ч.1 ст.389 КК України за встановленими фактичними обставинами справи є правильною.
Відповідно до ч.2 ст.65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання необхідне і достатнє для її виправлення і попередження вчинення нових злочинів.
Призначаючи покарання ОСОБА_1 за ч.1 ст.389 КК України, районний суд врахував тяжкість вчиненного злочину, який відповідно до ст.12 КК України відноситься до злочину невеликої тяжкості, особу підсудного, який раніше судимий, працює, позитивно характеризується за місцем навчання і роботи, має на утриманні малолітнього сина, 2011 року народження, та вагітну дружину, наявність обставини, що пом'якшує покарання - щире каяття, відсутність обставин, що обтяжують покарання, і обгрунтовано дійшов до висновку про необхідність призначення йому покарання за даним у вироком у виді виправних робіт.
Підстав для призначення більш суворого виду покарання, як про це просить прокурор в своїй апеляції, колегія суддів не вбачає.
Доводи апеляції прокурора щодо неправильності застосування кримінального закону та необхідності скасування вироку і призначення засудженому ОСОБА_1 покарання за сукупністю вироків за правилами ст.71 КК України заслуговують на увагу.
Прийняте судом рішення про застосування покарання у виді виправних робіт та самостійне виконання вироку Дніпровського районного суду м. Києва від 04.03.2010 року є необґрунтованим.
Так, ОСОБА_1 був засуджений 04.03.2010 року за ч.1 ст.286 КК України на 2 роки обмеження волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 2 роки, звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки.
На обліку Солом'янського районного відділу кримінально- виконавчої інспекції м. Києва перебуває з 30.06.2010 року.
Злочин, за який він засуджений вироком Солом'янського районного суду м. Києва від 17.07.2012 року, вчинений ним в період іспитового строку за попереднім вироком.
Призначивши покарання ОСОБА_1 при наявності сукупності вироків до самостійного виконання за кожним з вироків, суд першої інстанції в порушення вимог кримінального закону за сукупністю вироків покарання засудженому не призначив, а тому доводи апеляції прокурора про необхідність скасування вироку та призначення засудженому ОСОБА_1 покарання за сукупністю вироків за правилами ст.71 КК України заслуговують на увагу.
Згідно ч.1 ст.71 КК України, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив новий злочин, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком, при цьому, відповідно до положень ч.4 ст.71 КК України остаточне покарання за сукупністю вироків має бути більшим від покарання, призначеного за новий злочин, а також від невідбутої частини покарання за попереднім вироком.
Приймаючи до уваги те, що злочин ОСОБА_1 вчинив в період звільнення від відбуття покарання з іспитовим строком за вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 04.03.2010 року, до нього при призначенні покарання підлягають застосуванню положення ч.1 ст.71 КК України.
Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що апеляція прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, в частині, що стосується необхідності призначення засудженому покарання за сукупністю вироків за правилами ч.1 ст.71 КК України підлягає задоволенню, а вирок суду щодо ОСОБА_1 в частині призначення покарання скасуванню з постановленням нового вироку.
Призначаючи покарання засудженому ОСОБА_1 за сукупністю вироків колегія суддів враховує конкретні обставини вчинення злочину, поведінку ОСОБА_1 в період виконання попереднього вироку суду, його характеристики з місця роботи та навчання, стан його здоров'я та складні сімейні обставини, і вважає можливим за правилами ч.1 ст.71 КК України за сукупністю вироків застосувати принцип часткового приєднання невідбутої частини покарання за попереднім вироком.
При цьому , підлягають застосуванню положення п.3 ч.1 ст.72 КК України , згідно яких трьом дням виправних робіт відповідає один день обмеження волі, а тому призначене за даним вироком менш суворе покарання у виді випраних робіт при складанні покарань за сукупністю вироків переводиться в більш суворий у виді обмеження волі виходячи з встановленого співвідношення у розмірі ( 365 розділити на 3 = 122 дні, тобто 4 місяці обмеження волі ).
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 365, 366, 378 КПК України, колегія суддів, -
з а с у д и л а:
Апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, задовольнити частково.
Вирок Солом'янського районного суду м. Києва від 17 липня 2012 року щодо ОСОБА_1 в частині призначення йому покарання скасувати.
Призначити ОСОБА_1 покарання за ч.1 ст.389 КК України у виді 1 року виправних робіт з відрахуванням 10 відсотків заробітної плати в дохід держави.
З урахуванням положень ст.72 КК України, згідно якої трьом дням виправних робіт дорівнює одному дню обмеження волі, призначене покарання за даним вироком складає 122 дні, або 4 місяці обмеження волі.
На підставі ст. 71 КК України до покарання, призначеного за даним вироком, частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 04.03.2010 року та остаточно призначити покарання ОСОБА_1 за сукупністю вироків у виді 2 ( двох) років 1 (одного) місяця обмеження волі з позбавленням права керувати транспотними засобами строком на 2 роки.
Запобіжний захід ОСОБА_1 залишити - підписку про невиїзд з постійного місця проживання.
В решті цей вирок суду залишити без зміни.
Вирок може бути оскаржений в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ через Апеляційний суд міста Києва протягом одного місяця з моменту його проголошення.
Судді:
Корнієнко Т.Ю. Мосьондз І.А. Полтавцева Г.А.
[1] Справа № 11/2690/2418/2012
Категорія КК: ч. 1 ст. 389
Головуючий у першій інстанції КриворотО.О.
Доповідач Корнієнко Т.Ю.