ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Київської області
01032, м. Київ - 32, вул. Комінтерну, 16 | тел. 230-31-77 |
ПОСТАНОВА
Іменем України
"08" листопада 2006 р. Справа № 493/7-06
10 год. 35 хв. м.Київ, вул.Комінтерну, 16
(зал судових засідань №205)
Господарський суд Київської області у складі головуючого судді Бабенка К.А. при секретарі Лялюк І.З. розглянув матеріали справи
за позовом відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Баришівському районі, смт. Баришівка
до дочірнього підприємства „Баришівська кондитерська фабрика „Валео” товариства з обмеженою відповідальністю „Кондитерська фабрика „Валео”, смт. Баришівка
про стягнення 1245,93 грн.
за участю представників
від позивача: Лебідь В.В. (нач. відділення; посв. №019 від 25.10.2001р.);
від відповідача: не з’явився.
Суть спору:
до господарського суду Київської області звернулось відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Баришівському районі, смт. Баришівка з позовною заявою до дочірнього підприємства „Баришівська кондитерська фабрика „Валео” товариства з обмеженою відповідальністю „Кондитерська фабрика „Валео”, смт. Баришівка про стягнення 1245,93 грн.
Ухвалою про відкриття провадження в адміністративній справі від 23.10.2006р. її розгляд призначено на 08.11.2006р.
Відповідач в судове засідання, яке відбулось 08.11.2006р. свого представника не направив, хоча про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, витребувані документи суду не надав.
В зв’язку з тим, необхідних для вирішення спору доказів наявних в матеріалах справи достатньо, господарський суд повідомляв належним чином відповідача про дату, час і місце судового розгляду, згідно з п. 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002р. за №75 і це підтверджується журналом вихідної кореспонденції канцелярії господарського суду Київської області, відповідною відміткою на копії повістки, наявної в матеріалах справи, справа розглядається без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд
встановив:
Відповідно до п. 2 частини другої ст. 45 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” від 23.09.1999р. №1105-XIV (далі –Закон) роботодавець зобов'язаний своєчасно та в повному розмірі сплачувати страхові внески.
Відповідно до частини другої ст. 52 Закону за прострочення сплати страхового внеску до Фонду соціального страхування від нещасних випадків із страхувальника стягується пеня згідно із законодавством. Згідно з п. 5.1 Інструкції про порядок перерахування, обліку та витрачання страхових коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України № 12 від 20.04.2001р. (далі –Інструкція) не внесені страхувальниками у встановлений строк страхові внески до Фонду вважаються недоїмкою і стягуються у порядку, передбаченому законодавством, з нарахуванням пені.
Відповідно до ст. 55 Закону та п. 10 Зазначеної Інструкції спори щодо суми страхових внесків, а також щодо розміру шкоди та прав на її відшкодування, накладення штрафів та з інших питань вирішуються в судовому порядку.
Як вбачається з розрахункової відомості про нарахування і перерахування страхових внесків та витрачання коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України за ІV квартал 2003 року відповідача (а.с. 7), сума несплачених відповідачем платежів, строк сплати яких не настав, становить 1245,95 грн., в зв’язку з чим, стягненню вона не підлягає. Інших доказів наявності заборгованості відповідача, позивачем не надано.
Відповідно до частини першої ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтується її вимоги та заперечення. А згідно частини першої ст. 69 цього Кодексу доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Таким чином, враховуючи викладене вище, господарський суд відмовляє позивачу в задоволенні позовних вимог повністю.
Відповідно до частини четвертої ст. 94 КАС України у справах, в яких позивачем є суб’єкт владних повноважень, а відповідачем – фізична чи юридична особа, судові витрати, здійсненні позивачем, з відповідача не стягуються.
На підставі викладеного та керуючись п. 2 частини другої ст. 45, частиною другою ст. 52, ст. 55 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” від 23.09.1999р. №1105-XIV; п. 4 частини першої ст. 17, частиною четвертою ст. 94, ст. 163, п. 6 Прикінцевих та Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд
постановив:
1. В позові відмовити повністю.
2. Копію даної Постанови направити відповідачу.
Дану Постанову може бути оскаржено у 10-денний термін або у 20-денний термін після подання в 10-денний термін заяви про апеляційне оскарження.
Дана Постанова набирає законної сили після закінчення 10-денного терміну на подання заяви про апеляційне оскарження, апеляційної скарги у разі їх не подання або після закінчення 20-денного терміну після подання заяви про апеляційне оскарження у випадку неподання апеляційної скарги, або після закінчення апеляційного розгляду скарги і залишення її без задоволення, а Постанови суду –без змін.
Суддя Бабенко К. А.